Суд: Балтський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №493/1456/26
Суддя: Волошин І. С.
Справа № 493/1456/26
Провадження № 2/493/1137/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
за участю представника позивача – адвоката Ліпецької В.В. та відповідача ОСОБА_2 ,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ліпецька В.В. звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2004 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 12.03.2025 року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), шлюб між ними було розірвано. У період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти позивачем та відповідачем придбано спірне нерухоме майно. Так, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку було придбано житловий будинок, з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , загальною площею 158,7 кв.м, житловою площею 57,5 кв.м. Після розлучення позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Оскільки, майно було придбане позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, та вважає себе власником частини зазначеного нерухомого майна. Для того, щоб визнати за позивачем право власності на частину зазначеного нерухомого майна позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач заперечувала проти позовних вимог, оскільки вважає, що житловий будинок придбано за її кошти, оскільки вона працює приватним підприємцем, та за кошти її батьків, позивач ніде не працював, кошти на придбання будинку та на його ремонт не давав, вона сама за свої кошти наймала працівників та робила ремонт в спірному житловому будинку, а тому просила зменшити частку позивача на спірне нерухоме майно.
Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 12.03.2025 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , видано 12.03.2025 року свідоцтва НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , актовий запис про шлюб, що розірвано №122, який складений 10.10.2004 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області, що вбачається з актового запису про розірвання шлюбу №15 з Державного цифрового сервісу України «Дія».
З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , є власником житловий будинок, з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , загальною площею 158,7 кв.м, житловою площею 57,5 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 1067706451206, який був придбаний на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений 26.08.2020 приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., р-р № 1757, серія та номер: НМВ 388042, НМВ 388043.
Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами права.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності майна набутого у шлюбі.
Досліджені судом докази достовірно вказують на те, що під час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що спірний житловий будинок придбаний за час зареєстрованого шлюбу, тому дане нерухоме майно є предметом спільної сумісної власності подружжя, і відповідач не спростував належними та допустимими доказами цю презумпцію.
Позивач ОСОБА_1 заявив вимогу про визнання за ним права власності на 1/2 частку житловий будинок з господарськими будівлями.
Суд враховує, що виключно позивачу належить право обирати спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень ч.1 ст.368 і ч.2 ст.372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Частинами 1, 2 ст.370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи спірне нерухоме майно належить на праві спільної сумісної сторонам, частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та слід визначити частку у праві спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно за позивачем у розмірі 1/2 частки спірного нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4330,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 01.07.2026 року.
Враховуючи наведене, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати в розмірі 4330,00 грн.
Керуючись ст.ст.3, 13, 81, 141, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1067706451206, загальною площею 158,7кв.м, житловою площею 57,5кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 4330,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 16 жовтня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: Подільський район, Одеська область);
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
СУДДЯ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua