Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №732/1494/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Городнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №732/1494/26

Суддя: Бойко А. О.

Справа № 732/1494/26

Провадження № 2/732/802/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (фактична адреса: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи стягувати аліменти з дати подання позову і до припинення сином навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років.

Позов обґрунтовується тим, що сторони мають спільного повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01 вересня 2025 року ОСОБА_3 є студентом КЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» Чернігівської обласної ради, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання сина не надає, позивачка звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 10 вересня 2026 року вказана позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали судді про залишення позову без руху 14 вересня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою судді від 21 вересня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

19.10.2026 на адресу суду надійшло письмове клопотання позивачки про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Крім цього, позивачка не заперечувала щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а. с. 23).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення і отримання судової повістки адресатом (а. с. 21).

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 26.10.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та вивчивши матеріали справи, з`ясувавши позицію позивачки по суті заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені доказами, зібраними по справі, виходячи з такого.

Дослідженням свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 установлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 08 липня 2010 року. Прізвище дружини після розірвання шлюбу: « ОСОБА_4 » (а. с. 10).

З дослідженого свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – с. Півнівщина Городнянського району Чернігівської області, його батьками зазначені: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а. с. 11).

З дослідженої в судовому засіданні довідки КЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» Чернігівської обласної ради №448 від 27.08.2026 установлено, що ОСОБА_3 навчається у КЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» Чернігівської обласної ради з 01.09.2025 по 19.02.2027 в групі ЕМ-57 за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Наказ про зарахування 1-к від 29.08.2025. Форма навчання денна (а. с. 9).

Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, встановивши, що син сторін ОСОБА_3 на цей час є повнолітнім, він продовжує навчання, форма навчання денна, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, відповідач має змогу таку допомогу надавати, оскільки є працездатним, а тому з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивачки.

З урахуванням того, що відповідач відзиву на позов не подав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина в період його навчання у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

У п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України зазначено, що рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 141, 180-183, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 211, 223, 247, 265, 268, 272, 280-284, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову до суду – 09 вересня 2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, а саме 19 лютого 2027 року, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Направити відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 26.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (фактична адреса: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя А. О. Бойко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua