Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №950/3017/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3017/26

Номер провадження 3/950/1241/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, командира взводу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2026 року близько 21 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду, під час виконання обов`язків військової служби перебував на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому ОСОБА_1 мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема неясну мову, запах алкоголю з порожнини рота та хитку ходу, порушення координації рухів.

У зв`язку з виявленням зазначених ознак військовослужбовця було направлено для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» м. Суми.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду № 2834 від 21 вересня 2026 року, складеного о 23 год. 34 хв., ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи в умовах особливого періоду на території тимчасового базування підрозділу військової частини у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги статей 11, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву від 22 вересня 2026 року, у якій просив розглянути справу без його участі у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням завдань за призначенням щодо оборони України. У заяві зазначив, що проти складення стосовно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення не заперечує, свою винуватість повністю визнає, просить суворо його не карати та зобов`язується надалі не порушувати військової дисципліни.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи подану ОСОБА_1 заяву про розгляд справи без його участі, відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, а також необхідність своєчасного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наявні докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведена з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується такими доказами.

Протоколом про військове адміністративне правопорушення серії УНС № 587 від 22 вересня 2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 21 вересня 2026 року близько 21 год. 00 хв. перебував на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 з явними зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння.

Протокол містить відомості про час, місце та обставини вчинення адміністративного правопорушення, особу військовослужбовця, його військове звання та посаду, а також посилання на результати медичного огляду, яким підтверджено стан алкогольного сп`яніння.

Відомості, наведені у протоколі, узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому суд оцінює його як належний доказ у сукупності з іншими дослідженими документами.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 2834 від 21 вересня 2026 року, складеним лікарем КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань», відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Із зазначеного висновку вбачається, що медичний огляд проведено 21 вересня 2026 року о 23 год. 34 хв., тобто після виявлення військовослужбовця з ознаками алкогольного сп`яніння.

Суд оцінює зазначений висновок як належний та допустимий доказ, оскільки він складений за результатами безпосереднього медичного огляду особи та підтверджує її перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22 вересня 2026 року, відповідно до яких 21 вересня 2026 року близько 21 год. 00 хв. на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ним було виявлено молодшого сержанта ОСОБА_1 , який мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, неясну мову та інші ознаки.

У зв`язку з відсутністю у підрозділі спеціальних технічних засобів для проведення огляду на місці ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Аналогічні за змістом пояснення надав ОСОБА_3 , який підтвердив факт виявлення ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та направлення його для проходження медичного огляду.

Суд враховує, що пояснення зазначених військовослужбовців узгоджуються між собою щодо істотних обставин події, зокрема часу та місця виявлення ОСОБА_1 , характеру зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння та необхідності проведення медичного огляду.

При цьому встановлені військовослужбовцями зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння узгоджуються з результатами медичного огляду, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Рапортом ОСОБА_1 від 22 вересня 2026 року, відповідно до якого він повідомив про відмову від послуг адвоката та зазначив, що скарг і заяв до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 не має, фізична сила, спеціальні засоби та психологічний тиск до нього не застосовувалися.

Суд враховує наведені обставини під час оцінки дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 від 22 вересня 2026 року, у якій він повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, просив розглянути справу без його участі та суворо його не карати.

Суд зазначає, що визнання особою своєї винуватості не є самостійною та достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності без перевірки інших доказів.

Водночас у цій справі визнання ОСОБА_1 своєї винуватості узгоджується з іншими дослідженими доказами, зокрема медичним висновком, складеним за результатами огляду, та письмовими поясненнями військовослужбовців, які безпосередньо виявили його з ознаками алкогольного сп`яніння.

Копією військового квитка підтверджується належність ОСОБА_1 до військовослужбовців, а отже, наявність у нього спеціального правового статусу суб`єкта військового адміністративного правопорушення.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, послідовними та узгоджуються щодо істотних обставин події адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дотримуватися військової дисципліни.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає обов`язок військовослужбовця виконувати службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за появу військовослужбовців на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння або виконання ними обов`язків військової служби в такому стані.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який продовжував діяти на момент вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Таким чином, 21 вересня 2026 року в Україні діяв особливий період, що є кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає, зокрема, у появі військовослужбовця на території військової частини у нетверезому стані або виконанні ним обов`язків військової служби в такому стані.

Для встановлення складу правопорушення необхідно довести належність особи до військовослужбовців, факт її перебування на території військової частини або виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння, а також наявність відповідної кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент події проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , перебував на території її тимчасового базування та мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджено результатами медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я.

Суд враховує, що висновок № 2834 від 21 вересня 2026 року є безпосереднім доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а його зміст узгоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях військовослужбовців.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували встановлений медичним висновком стан алкогольного сп`яніння або свідчили про недостовірність наведених у ньому відомостей.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 не заперечував обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та письмово визнав свою винуватість.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує факт перебування ОСОБА_1 на території тимчасового базування військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єктом правопорушення є військовослужбовець ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується винним ставленням особи до порушення встановлених правил військової дисципліни. З урахуванням обставин події та визнання ОСОБА_1 своєї винуватості суд приходить до висновку про наявність у його діях вини.

Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 21 вересня 2026 року в умовах особливого періоду перебував на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 17 КУпАП виключають адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує положення ст. 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує характер вчиненого військового адміністративного правопорушення, підвищену небезпеку порушення військової дисципліни в умовах воєнного стану, особу ОСОБА_1 , його військове звання та ставлення до вчиненого.

Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість, просив суворо його не карати та зобов`язався надалі не допускати порушень військової дисципліни.

Зазначені обставини суд враховує при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

Санкція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для ОСОБА_1 буде штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Таке стягнення, на переконання суду, відповідає характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини правопорушника та меті адміністративного стягнення, визначеній ст. 23 КУпАП.

Підстав для застосування більш суворого адміністративного стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті суд не вбачає.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд виходить із положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а провадження стосується військового адміністративного правопорушення, вчиненого ним під час проходження військової служби.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 172-20, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 289, 294, 307, 308 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Штраф підлягає сплаті до Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, отримувач ГУК у Сумській області, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), відповідно до чинних казначейських реквізитів.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає направленню для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ