Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №607/6123/26
Суддя: Ваврів І. З.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/6123/26Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Провадження № 33/817/595/26Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Колодія А.С.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Колодія А.С. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 12 березня 2026 року о 23 год. 30 хв. в м. Тернопіль, по вул.Богдана Хмельницького, 43, керував транспортним засобом марки NISSAN ROGUE, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 7510 OIML ARLM-0276 (повірка дійсна до 17 червня 2026 року), та проведення такого огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, категорично відмовився чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Колодій А.С. зазначає, що оскаржувану ним постанова є незаконною, оскільки постановлена за відсутності належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також з грубим порушенням його процесуальних прав, виходячи з наступного.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що судом першої інстанції належним чином не враховано, що причиною зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 було нібито порушення ним п. 9.2 (б) ПДР України, за яке працівниками поліції було винесено постанову серії ЕНА №6821536 від 12 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення, яка була скасована рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2026 року та на даний момент набрала законної сили.
Також звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що згідно відеозаписів встановлено, що як зазначив поліцейський у ОСОБА_1 він нібито виявив такі ознаки алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінка, що не відповідає обстановці, проте з згідно вказаних відеозаписів наявних у матеріалах справи, чітко видно що такі ознаки алкогольного сп`яніння у останнього взагалі відсутні.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутній “Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів”, та, ба більше, як вбачається із наявних у справі відеозаписів взагалі не складався працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням п. 10 розділу ІІ Інструкції №1452/735.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки із змістом постанови суду першої інстанції ознайомився 24 вересня 2026 року при перегляді сайту “Судова влада України”.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адвоката Колодія А.С., який підтримав подану апеляційну скаргу та просить її задовольнити; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 08.09.2026 року.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, зі змістом постанови суду першої інстанції від 08.09.2026 року адвокат Колодій А.С. ознайомився 24.09.2026 року при перегляді сайту “Судова влада України”, а копію завіреної постанови отримав 01.10.2026 року, що підтверджується відміткою на на заяві про видачу судового рішення (а.с. 66)
Апеляційну скаргу подано 12.10.2026 року. (а.с.52)
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613502 від 13.03.2026, який був предметом дослідження місцевого суду, ОСОБА_1 12 березня 2026 року о 23 год. 30 хв. в м.Тернопіль, по вул.Богдана Хмельницького, 43, керував транспортним засобом марки NISSAN ROGUE, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 7510 OIML ARLM-0276 (повірка дійсна до 17 червня 2026 року), та проведення такого огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, категорично відмовився чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора із службового автомобіля працівників патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було виявлено транспортний засіб марки NISSAN ROGUE, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 по вул. Богдана Хмельницького, 43, в м. Тернополі, який був зупинений працівниками патрульної поліції та повідомлено про причини зупинки транспортного засобу - керування транспортним засобом з порушенням правил дорожнього руху, а саме п. 9.2 б ПДР.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд їх відхиляє та звертає увагу, що підстави зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із тим, що ці обставини не входять до об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Тому, виходячи з матеріалів провадження, вважаю, що скасування постанови про накладення адмінстягнення ЕНА № 6821536, не перешкоджає суду першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, дослідити законність дій працівників поліції щодо фіксації правопорушення, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Окрім того, оглянутим апеляційним судом відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції, встановлено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. Разом з тим працівниками поліції водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу (алкотестера), проте ОСОБА_1 від виконання обов`язку, передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, категорично відмовився, у зв`язку з чим був повідомлений про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення (фрагмент часу 00:01:35).
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Таким чином, відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме — відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Відсутність акту огляду на стан сп`яніння в матеріалах справи, на що також звертає увагу апелянт, не може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки його вина у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння доведена іншими належними та допустимими доказами, які були предметом дослідження місцевого суду.
Твердження сторони захисту захисника про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, визначені в пункті 3 Інструкції апеляційний суд відхиляє, зважаючи на те, що пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, тобто, поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, —
п о с т а н о в и в:
Поновити адвокату Колодію А.С. строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Колодія А.С. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 — без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua