Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №461/6197/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6197/23 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2214/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Іванова О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – Михайловської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 18 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 шляхом акцептування публічної пропозиції про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк».

За умовами договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року відповідач отримав кредит в розмірі 112200 грн зі сплатою 10.99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, передбачених договором.

Банк повністю виконав свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором, надавши в розпорядження відповідача можливість розпоряджатися кредитним лімітом, однак відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 181102.83 грн, з яких 100234.41 грн – заборгованість за основним боргом, 9481.28 грн – заборгованість за простроченим боргом, 9315.85 грн – заборгованість за простроченими процентами, 5979.29 грн – заборгованість за простроченими процентами, 23182.29 грн – нарахована плата за обслуговування кредиту, 32909.71 грн – прострочена плата за обслуговування кредиту.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачу надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02 травня 2023 року, в якій банк вимагав протягом тридцяти днів з дня направлення цієї вимоги сплатити наявну заборгованість за кредитним договором, однак така залишалася без виконання.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 181102.83 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 125010.83 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 1875.17 грн.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року оскаржила представник ОСОБА_1 – Михайловська Оксана Миколаївна.

В апеляційній скарзі покликається на те, що умовами кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокове повернення кредиту, який позичальник має повернути протягом тридцяти днів з дня одержання кредитодавця такої вимоги, однак ОСОБА_1 вимоги про повернення кредиту не отримував, тому відсутні підстави для дострокового повернення всієї суми споживчого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, строк виконання яких не настав.

Позичальнику нараховано щомісячну плату за послуги банка, які повинні надаватися безоплатно, тому є нікчемними, у зв`язку з чим така не підлягає стягненню, а сплачені кошти за комісією за обслуговування кредиту слід перерахувати на погашення заборгованості за процентами та основним боргом.

Вважає, що заборгованість за договором кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року становить 37380 грн, з яких 16 812.70 грн – заборгованість за кредитом та 20 467.30 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши заборгованість в розмірі 37380.00 грн, а в задоволенні інших вимог відмовити.

11 вересня 2026 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 125010.83 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, а вимога банку про стягнення плати за обслуговування кредиту в розмірі 23182.29 грн не підлягає до задоволення, оскільки така нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Е07.00610.008826475, за умовами якої банк надає позичальнику кредит для власних потреб в розмірі 112200.00 грн. строком до 60 місяців шляхом переказу коштів в розмірі 100178.57 грн. на рахунок позичальника НОМЕР_1 , та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 12021.43 грн. згідно з умовами договору добровільного страхування життя шляхом переказу коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя».

Згідно з п. 1.4 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року строк кредиту становить 60 місяців.

Відповідно до п. 1.6 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року строк дії договору та лата повернення кредиту – до 18 жовтня 2026 року.

Пунктом 1.3 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року передбачена змінювана процентна ставка, що становить 10.99 % річних.

Змінювана процентна ставка згідно з п. 1.3 договору визначається як змінна частина ставки в розмірі 9.5% збільшена на маржу банку в розмірі 1.49% (п. 1.11 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року).

Згідно з п. 13.1 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року клієнт зобов`язаний повертати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти та плату за обслуговування кредиту на умовах цього договору в порядку, визначеному в п. 1.6 цього договору.

Пунктом 1.6 договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року передбачено, що дата повернення кредиту 18 жовтня 2026 року. Повернення заборгованості здійснюється через рахунок НОМЕР_2 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно з додатком № 1 до договору.

Графіком щомісячних платежів, який є додатком № 1 до договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року та підписаний позичальником, передбачено внесення позичальником щомісячного платежу в розмірі 5467 грн. на погашення кредитної заборгованості, частини якого зараховуються банком на погашення заборгованості за тілом кредиту, за процентами за користування кредитними коштами та за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Меморіальним ордером № 6385877 від 18 жовтня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 112 200.00 грн. на підставі договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року.

Отже, банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі та на умовах, передбачених договором.

Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а також погашав заборгованість за договором кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, здійснивши останній платіж на погашення кредиту 24 січня 2022 року (а.с. 25).

02 травня 2023 року у зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань №12.4.2/Е07.00610.008826475, в якій вимагав терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня надіслання кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, та інші платежі за кредитним договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені нараховану з врахуванням вищезазначеного, а у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня надіслання цієї вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості у примусовому порядку на власний вибір.

У вимозі про усунення порушень кредитних зобов`язань №12.4.2/Е07.00610.008826475 від 02 травня 2023 року зазначено, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 181102.83 грн (а.с. 27).

З долученої до матеріалів справи довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договором №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року вбачається, що станом на 20 червня 2023 року така становить 181102.83 грн, з яких 100234.41 грн – заборгованість за основним боргом, 9481.28 грн – заборгованість за простроченим боргом, 9315.85 грн – заборгованість за простроченими процентами, 5979.29 грн – заборгованість за простроченими процентами, 23182.29 грн – нарахована плата за обслуговування кредиту, 32909.71 грн – прострочена плата за обслуговування кредиту (а.с. 26).

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Разом з тим, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надала свій розрахунок заборгованості за договором кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року.

Згідно з наданим представником відповідача розрахунком заборгованості така становить 37380 грн, з яких 16 812.70 грн – заборгованість за кредитом та 20 567.30 грн – заборгованість за процентами.

Однак, вищезазначений розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, у ньому не враховано суму отриманих кредитних коштів, яка підлягає поверненню, а також строк кредитування.

Крім того, у розрахунку заборгованості не відображено реальних платежів, здійснених відповідачем на погашення заборгованості, а лише зазначено погоджений сторонами договору графік платежів за кредитним договором за період з 24 листопада 2021 року по 24 червня 2023 року.

Зазначаючи про заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 812.70 грн з отриманих кредитних коштів в сумі 112200 грн, представник відповідача, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала доказів повернення відповідачем кредитних коштів, які б підтверджували визначений розмір в розрахунку розмір заборгованості.

З огляду на наведене, наданий представником відповідача розрахунок заборгованості суперечить наявним в матеріалах справи доказам, є необґрунтованим, а відтак не береться до уваги береться колегією суддів.

Випискою по рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що позичальником вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , а саме: 25 листопада 2021 року – 6000 грн, 23 грудня 2021 року – 6000 грн, 24 січня 2024 року – 5900 грн.

Отже, ОСОБА_1 сплатив 17900 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, укладеним між ним та Акціонерним товариством «Ідея Банк».

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що кошти, сплачені ним на погашення заборгованості за кредитним договором №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року зараховувалися банком наступним чином: 2484.31 грн. на погашення заборгованості за основним боргом, 3295 грн. на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 12120.69 грн на погашення плати за обслуговування кредиту.

Разом з тим, в умовах договору кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року не визначено, за надання яких послуг стягується плата за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Отже, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, тому у банку не виникало права нараховувати позичальнику плату за обслуговування кредиту.

Оскільки плата за обслуговування кредиту нараховувалася неправомірно, кошти, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, сплачувалися відповідачем на погашення кредитної заборгованості, а тому повинні зараховуватися банком на погашення заборгованості за основним боргом та процентами за користування кредитними коштами.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість за основним боргом становить 109715.69 грн, а заборгованість за процентами – 15295.14 грн.

Водночас, як вбачається з виписки по рахунку, з коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення заборгованості за договором кредиту та страхування № Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року, 12120.69 грн неправомірно зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, тому їх слід перерахувати на погашення заборгованості за основним боргом та процентами.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування № Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року становить 112 890.14 грн (109715.69 грн. + 15295.14 грн – 12120.69 грн. = 112 890.14 грн).

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак помилково визначив розмір заборгованості, колегія суддів вважає, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року в розмірі 112 890.14 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на його користь 112 890.14 грн, що становить 62.33 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1693.23 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог на 37.67 %, то з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 485.31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню 1207.92 грн. судового збору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Е07.00610.008826475 від 18 жовтня 2021 року в розмірі 112890 (сто дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1207 (одна тисяча двісті сім) гривень 92 копійок судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.