Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №454/4102/25
Суддя: Савуляк Р. В.
Справа № 454/4102/25 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 22-ц/811/1608/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Іванової О.О.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та адвоката Бордюка Михайла Йосиповича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, –
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя.
Позов мотивував тим, що з 01 серпня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , однак з липня 2025 року вони спільно не проживають, оскільки відповідачка без його відома виїхала з дітьми за кордон.
За час перебування у шлюбі вони придбали автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3, який зареєстровано на ОСОБА_2 .
З липня 2025 року він позбавлений можливості користуватися спільно придбаним за час шлюбу автомобілем, яким користуються по сторонні особи.
Середня ринкова ціна автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3 становить 369 500 грн.
З наведених підстав просив:
-виділити автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у власність ОСОБА_2 ;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль у розмірі 184 750 грн та 1500 грн вартості проведення оцінки.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2012 року випуску коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 184750 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1847.50 грн судового збору, 1500 грн витрат на проведення експертизи.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року в частині визначення розміру компенсації оскаржили представник ОСОБА_1 та адвокат Бордюк Михайло Йосипович в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликаються на те, що визначена вартість автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2012 року випуску коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , не є ринковою,а явно завищеною, тобто, такою, що не відповідає дійній, реальній вартості на момент вирішення спору.
Наданий позивачем звіт про оцінку вартості автомобіля не може вважатися належним доказом у справі, оскільки в ньому не зазначено про те, що такий подається до суду, а оцінювач не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо не правдивого висновку про оцінку автомобіля.
Зазначають, що в матеріалах справи відсутній висновок експерта щодо вартості автомобіля.
Крім того, оскаржуваним рішенням необґрунтовано стягнуто на користь позивача 1500 грн витрат на проведення експертизи, оскільки така не проводилася.
Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року змінити, визначивши розмір компенсації позивача на частку у спірному автомобілі на підставі експертного висновку про його дійсну, ринкову вартість на момент вирішення справи апеляційним судом.
30 вересня 2026 року представник ОСОБА_3 – Семенюк Р.А. подав заяву, в якій заперечив щодо наданого представником ОСОБА_2 – ОСОБА_4 висновку експерта Львівського НДКЕЦ від 27 липня 2026 року та просив розглядати справу за відсутності позивача.
В судове засідання сторони не з`явилися,тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «ЮніонАліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 26 жовтня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, перебуває у користуванні родичів відповідачки, позивач не має можливості користуватися цим майном, що є підставою для компенсації йому вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 184 750 грн, виходячи з вартості автомобіля, визначеної на підставі наданого позивачем звіту про оцінку КТЗ, який не спростовано відповідачкою.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч 1, 2 статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
За змістом частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Частинами другою, четвертою та п`ятою статті 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Судом встановлено, що 01 серпня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим Опільською сільською радою Сокальського району Львівської області.
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 підтверджується, що з 18 лютого 2023 року ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 .
Результат системного аналізу наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Встановлення обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу спірного майна, здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням наданих сторонами доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 521/11825/20.
Оскільки презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя відповідачкою не спростована, придбаний за час перебування у шлюбі автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачкою, є об`єктом права спільної сумісної власності.
Встановивши, що спірний автомобіль придбаний під час перебування у зареєстрованому шлюбі, і що відповідачка розпорядилася зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди позивача, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.
Вартість майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо визначення вартості набутого ними за час перебування у шлюбі автомобіля.
Відповідно до наданого позивачем звіту про оцінку КТЗ автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 20 жовтня 2025 року СПДФО ОСОБА_7 , середня ринкова ціна автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , становить 369500.00 грн.
Визначаючи розмір компенсації вартості 1/2 частки вищезазначеного автомобіля, суд першої інстанції виходив з наданого позивачем звіту про оцінку КТЗ від 20 жовтня 2025 року.
У звіті про оцінку КТЗ від 20 жовтня 2025 року вказано про те, що метою оцінки є визначення середньої ринкової ціни КТЗ, автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак вартість майна визначається, виходячи з дійсної вартості такого майна на час розгляду справи.
Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, помилково визначивши вартість спірного автомобіля на підставі наданого позивачем звіту про оцінку КТЗ від 20 жовтня 2025 року.
Оскаржуючи рішення суду в частині визначення розміру компенсації, представники ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вважають встановлений судом розмір компенсації завищеним, на підтвердження чого надали висновок експерта № ЕД-19/114-26/14915-АВ від 27 липня 2026 року, складений судовим експертом Львівського НДЕКЦ на замовлення ОСОБА_1 .
Вказаний висновок був долучений в суді апеляційної інстанції з врахуванням того, що у ньому визначена реальна (ринкова) вартість автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , а предметом позову ОСОБА_3 було саме стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки зазначеного автомобіля.
Згідно з висновком експерта № ЕД-19/114-26/14915-АВ від 27 липня 2026 року ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , становить 220390.24 грн.
Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).
Статтею 106 ЦПК України передбачено право учасника справа подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно з ч. 6 ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4.14 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 у вступній частині висновку експерта зазначається, зокрема і попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
У висновку експерта № ЕД-19/114-26/14915-АВ від 27 липня 2026 року зазначено про те, що експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену статтями 384, 385 КК України.
Крім того, судовим експертом Львівського НДКЕЦ проведено огляд автомобіля в світлу пору доби при природному освітленні, що відповідає вимогам науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
При візуальному огляді КТЗ експертом виявлені наступні дефекти: пошкодження корозією порогу лівої боковини та дверей багажника, вм`ятини без пошкодження лакофарбового покриття, порогу правої боковини, забруднення, потертості, пошкодження оббивки салону та сидінь, пошкодження лакофарбового покриття, крила переднього лівого, дверей передніх лівих, та панелі боковини задньої лівої, крім того пошкодженні вітрове скло, бампери передній та задній, крило переднє праве, накладка передня дверей задніх правих.
При вимірюванні товщини лакофарбового покриття за допомогою приладу «Profiline TG 588 Ultra X» виявлені інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту: крило переднє боковина задня ліва, двері передні праві, крило переднє праве, капот. Інших факторів, які б впливали на вартість досліджуваного КТЗ , не виявлено.
Зазначені обставини суттєво впливають на вартість транспортного засобу, однак не були враховані у звіті про оцінку КТЗ від 20 жовтня 2025 року, наданому позивачем.
Таким чином, висновок експерта № ЕД-19/114-26/14915-АВ від 27 липня 2026 року об`єктивно підтверджує вартість автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 .
Отже, для визначення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , слід виходити з встановленої висновком експерта № ЕД-19/114-26/14915-АВ від 27 липня 2026 року ринкової вартості вказаного автомобіля, що становить 220390.24 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню грошова компенсація за 1/2 частку вартості автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2012 року випуску коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 110 195.12 грн.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1101.95 грн судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1118.20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та адвоката Бордюка Михайла Йосиповича в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року в частині визначення розміру компенсації 1/2 частки вартості автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2012 року випуску коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , та в частині стягнення судового збору – змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2012 року випуску коричневого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 110 195 (сто десять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1101 (одна тисяча сто одна) гривень 95 копійок судового збору за подання позову.
В решті рішення суду – залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) гривень 20 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua