Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №686/10532/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/10532/25

Провадження № 2/686/2861/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Павловської А.А.,

з участю секретаря судового засідання – Солдатової К.В., Мороза А.О.,

учасники справи та їх представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представниця позивача – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – ОСОБА_3 ,

представниця відповідача – Ястремська А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, –

встановив:

1. Стислий виклад позицій сторін

В квітні 2025 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 000, 00 (п`ять мільйонів) гривень, матеріальну шкоду в розмірі: 61 816, 20 грн. як еквівалент вилучених 03.09.2016 під час невідкладного обшуку в рамках кримінального провадження №42016000000000971 від 08.04.2016 року грошових коштів та 50 000 грн. витрат по оплаті професійної правничої на оплату послуг адвокатом Князьською Н.А. під час судового розгляду кримінальної справи № 686/84/17 в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 8 квітня 2016 року Департамент з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та відкрив кримінальне провадження №42016000000000971 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.365, ч.1 ст. 203-2 КК України, в межах якого позивачу було безпідставно пред`явлено обвинувачення на підставі врученого повідомлення про підозру від 02.11.2016 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191 , ст.366 ч.1 КК України.

В рамках цього кримінального провадження на підставі ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2016 року (справа № 757/43103/16-к, справа № 757/43108/16-к) слідчим був проведений невідкладний обшук у службовому кабінеті ОСОБА_1 №7 в приміщенні Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області за адресою м. Хмельницький, вул. Коцюбинського 33, у ході якого вилучено ряд документів, та у службовому кабінеті ОСОБА_1 ОСОБА_1 № 345 у адміністративній будівлі ГУНП в Хмельницькій області, за адресою м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7 у ході якого було вилучено ряд документів та грошові кошти г в сумі 22100 грн., 420 доларів США, 400 Євро. Дані грошові кошти постановою органу розслідування в особі старшого слідчого Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Харченко І.М. від 11.11.2016 року були передані на депозитний рахунок Генеральної прокуратури.

Починаючи з дати проведення обшуку (03.09.2016 року) позивач знаходився під психологічним тиском як з боку працівників правоохоронних органів, так і боку керівництва Національної поліції України та змушений був 14 вересня 2016 року подати рапорт про звільнення з органів Національної поліції України за станом здоров`я.

02 листопада 2016 року в об`єднаному кримінальному провадженні №42016000000000971 від 08.04.2016 року за ч.3 ст.365, ч.1 ст.203-2, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, позивачеві було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 686/84/17, позивача було виправдано у кримінальному провадженні №42016000000000971 від 08.04.2016.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу була заподіяна значна моральна шкода, яку позивач оцінює у 5 000 000 грн.

Загальний термін порушення прав позивача внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності тривав 82 місяця та 25 днів (з яких під слідством-2 місяця та 3 дні, під судом-80 місяців та 22 дні), який рахується з часу незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та вручення підозри (02 листопада 2016 року) до дати набрання виправдувальним вироком законної сили (25 вересня 2023 року).

Під час судового розгляду, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що органами досудового слідства здійснювався тиск як на свідків, так і на самого обвинуваченого ОСОБА_1 , який 02.11.2016 року після вручення повідомлення про підозру та відповідного психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів, подав заяву про укладення угоди про визнання винуватості. Факт здійснення психологічного тиску, який здійснювався як безпосередньо на ОСОБА_1 так і його підлеглих та керівництво з боку органу досудового розслідування суди першої та апеляційної інстанції встановили та врахували при постановленні вироку. Викладені вище обставини дуже негативно впливали на загальний стан здоров`я Позивача та перешкоджало його відновленню як фізичного, так психологічного та ментального здоров`я. Перебуваючи під психологічним тиском під час та після проведення обшуків за місцями розташування службових кабінетів ОСОБА_1 14 вересня 2016 року був змушений подати рапорт про звільнення з органів Національної поліції України за станом здоров`я. На час звільнення ОСОБА_1 мав 25 років вислуги та бездоганної репутації, а подання такої заяви мало місце через погіршення стану здоров`я, що було спровоковано незаконними дії Відповідача в особі Генеральної прокуратури України. Вчиняючи неправомірні обшуки на робочому місці Позивача , у службовому кабінеті здійснюючи психологічний тиск на позивача, розміщуючи в засобах масової інформації заяви про звинувачення керівного складу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області у корупційній змові, в тому числі ОСОБА_1 Відповідач допустив дискредитацію ОСОБА_1 перед керівництвом Національної поліції України, його підлеглими та близькими що завдало непоправної моральної шкоди.

Завдана позивачеві матеріальна шкода складається з суми грошових коштів, які були вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку, та витрат на правову допомогу та оплату послуг захисника у кримінальному провадженні :

- грошові кошти, які вилучені 03.09.2016 року під час невідкладного обшуку в рамках кримінального провадження №42016000000000971 від 08.04.2016 року, який узаконений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2016 року (справа № 757/43108/16-к) та який був проведений слідчим у службовому кабінеті ОСОБА_1 № 345 у адміністративній будівлі ГУНП в Хмельницькій області, за адресою АДРЕСА_1 в сумі 22100 грн., 420 доларів США, 400 Євро, еквівалент яких загалом складає 61816,20 грн. за курсом НБУ на час розгляду справи;

- витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень як оплата послуг захисника в суді апеляційної інстанції адвоката Князьською Н.А.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив задовольнити. Додатково зазначив, що з 02.09.2016 він постійно знаходився під контролем, оскільки ряд людей не хотіли, аби він був на посаді. Його викликали в Київ, до слідчого Харченка, де він зазнав хамства, тиску на себе, родину, свідків. Йому диктували покази, які треба підписати, він був вимушений їх підписати, оскільки зазнав погроз щодо колег по роботі та ініціювання запобіжного заходу в разі відсутності співпраці зі слідством; однак вини своєї ніколи не визнавав і згодом довів свою невинуватість в суті. Позивач важко пережив цей процес, оскільки щодо нього було розповсюджено чимало неправдивої інформації. Погіршився стан його здоров`я, виникли проблеми в сім`ї, його почали уникати колеги по роботі та друзі, він почувався пригніченим та знищеним, дедалі більше.

Представниця позивача позов підтримала і просила задовольнити, пояснивши, що відносно позивача в ході досудового розслідування було вчинено чимало протиправних дій, про що зазначено у виправдувальному вироку суду, в тому числі і про тиск на позивача з метою отримання від нього визнавальних показів. І хоча він реабілітований вироком суду, однак вже не зможе повернути собі ані попереднього стану здоров`я, ані бездоганної репутації, ані попередніх стосунків в сім`ї. Враховуючи всі зазначені обставини, а також те, що стан здоров`я позивача погіршився до присвоєння йому ІІ групи інвалідності, просила визначити розмір компенсації моральної шкоди в розмірі понад мінімальний, а саме 5 млн грн. Щодо вилучених коштів зазначила, що вироком суду їх долі визначено не було, оскільки вони не були визнані речовими доказами, а добровільно відповідач їх позивачеві повертати відмовився. Додатково зазначила, що докази понесення витрат на правничу допомогу у зазначеній цивільній справі будуть нею подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і просив в його задоволенні відмовити, зазначивши, що вважає матеріальну шкоду такою, що е підлягає відшкодуванню. Кошти дійсно знаходяться на депозитному рахунку Офісу Генпрокурора, однак позивачеві надано роз`яснення про необхідність звертатися для визначення їх долі до суду, який розглянув справу. Моральна шкода не підлягає відшкодуванню з підстав самообмови позивача, що сприяла незаконному засудженню. Він надавав показання в присутності адвоката, визнав вину, відтак не набув підстав на відшкодування. Крім того, витрати на правову допомогу в кримінальному процесі до стягнення не підлягають, оскільки позивач має професійну вищу освіту в галузі права.

Представниця відповідача проти позову заперечила і просила в його задоволенні до ДКС України відмовити. Додатково пояснила, що Казначейство не завдавало шкоди позивачу, воно не може відповідати за зобов`язаннями держави, відтак немає необхідності визнавати Казначейство відповідачем. Крім того, розмір моральної шкоди має обраховуватись із суми 1600 грн. на місяць, відтак зазначена позивачем сума компенсації моральної шкоди є завищеною. Після перерви в судове засідання не з`явилася, її неявка не перешкоджає завершенню розгляду справи.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

24.04.2025 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.06.2025 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду справу призначено до судового розгляду.

18.02.2026 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження новому складу суду.

19.02.2026 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.03.2026 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду розгляд справи продовжено, призначено підготовче засідання.

20.04.2026 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

20.07.2026 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду задоволено клопотання представниці позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

15.09.2026 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання.

23.10.2026 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті позовних вимог.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

03.09.2026 в межах кримінального провадження №42016000000000971 від 08.04.2016 у службовому кабінеті № 345 позивача у адміністративній будівлі ГУНП в Хмельницькій області у м. Хмельницький по вул. Зарічанська 7 було проведено обшук, під час якого вилучено 22100 грн., 420 доларів США та 400 євро, котрі передано на зберігання на депозитний рахунок, відкритий Генеральною прокуратурою України у банківській установі (арк. спр. 50 – 51, 134 – 138 т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2016 було надано дозвіл на обшук службового кабінету позивача у будівлі ГУНП в Хмельницькій області у м. Хмельницький по вул. Зарічанська 7 з метою відшукання, зокрема, грошових коштів 22100 грн., 420 доларів США та 400 євро (арк. спр. 147 – 151 т. 1).

З 06.09.2016 по 12.06.2016 позивач перебував на лікуванні в денному стаціонарі ХОКД зі скаргами на задишку, головні болі на фоні підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, перебої в роботі серця, пекучі болі за грудиною в ділянці серця, пов`язані з фізичним та емоційним навантаженням, що підтверджується копією виписки з історії хвороби № 118, наявною в матеріалах справи.

14.09.2016 ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» здійснила медичний огляд позивача і дійшла висновку про його непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, що підтверджується копією свідоцтва про хворобу № 240 від 14.09.2016, наявною у справі.

15.09.2016 позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу), його вислуга на день звільнення становила 23 роки 09 місяців 13 днів, з урахуванням пільгової служби – 25 років 05 місяців 21 день (арк. спр. 48 т. 1).

02.11.2016 в межах кримінального провадження №42016000000000971 від 08.04.2016 старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Харченком І.В. було складено протокол допиту підозрюваного, підписаний позивачем, що містить визнавальні показання (арк. спр. 139 – 142).

Того ж дня, 02.11.2016 в об`єднаному кримінальному провадженні №42016000000000971 від 08.04.2016 року за ч.3 ст.365, ч.1 ст.203-2, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

07.11.2016 позивачеві була встановлена друга група інвалідності в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС (до 01.12.2019), що підтверджується довідкою МСЕК № 0862121, копія котрої наявна у справі.

З 27.07.2017 по 04.08.2017 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні МВС з численними захворюваннями, що підтверджується копією епікризу № 945, наявною в матеріалах справи.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 18.10.2021 у справі № 686/84/17 встановлено, що 02.11.2016 року в об`єднаному кримінальному провадженні №42016000000000971 від 08.04.2016 року за ч.3 ст.365, ч.1 ст.203-2, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Постановою прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням від 27.12.2016 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування про вчинення позивачем кримінальних правопорушень за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. 29.12.2016 року у виділеному та об`єднаному кримінальному провадженні згідно ЄРДР №42016000000004096 від 27.12.2016 року про вчинення позивачем кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України складено обвинувальний акт.

У вище зазначеному вироку суд, зокрема, відхилив і не прийняв до уваги представлену прокурором на підтвердження винуватості позивача у пред`явленому обвинуваченні заяву останнього, подану під час досудового розслідування щодо ініціативи по укладенню угоди про визнання винуватості від 02.11.2016 року. При цьому суд врахував пояснення обвинуваченого, який не оспорюючи факту подання такої заяви зазначив, що вчинив такі дії лише з метою припинення психологічного тиску який здійснювався як безпосередньо на нього так і його підлеглих та керівництво з боку органу досудового розслідування.

Зазначеним вироком позивача за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 191 ч.3, ст.366 ч.1 КК України виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, а кримінальне провадження згідно ЄРДР №42016000000004096 від 27.12.2016 року закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

16.12.2021 між позивачем та адвокаткою Князьською Н.А. було укладено договір про надання юридичних послуг по кримінальному провадженню №42016000000004096 від 27.12.2016 (арк. спр. 52 т. 1).

24.01.2022 ОСОБА_2 подала клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (арк. спр. 200 – 201 т. 10 справи № 686/84/17, оглянутої судом).

02.03.2022 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації (арк. спр. 203, зворот, т. 10 справи № 686/84/17, оглянутої судом).

24.05.2022 ОСОБА_2 подала до Хмельницького апеляційного суду клопотання про зупинення апеляційного провадження (арк. спр. 207 – 210 т. 10 справи № 686/84/17, оглянутої судом), яке ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27.07.2022 було задоволено.

В період 05.03.2022 – 28.07.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 26.09.2022 (арк. спр. 2 т. 10 справи № 686/84/17, оглянутої судом).

Згідно довідки ВЛК № 495 від 05.12.2022 позивача було визнано обмежено придатним до військової служби (арк. спр. 3 т. 10 справи № 686/84/17, оглянутої судом).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25.09.2023 у зазначеній справі вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2021року щодо позивача залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України виключено з резолютивної частини вироку посилання на закриття кримінального провадження №42016000000004096 від 27.12.2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

13.11.2024 позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з питання повернення вилучених у нього грошових коштів, на що йому було надано відповідь про те, що вироком суду у справі було вирішено долю речових доказів, однак не зазначено будь-яких вказівок щодо повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів, що унеможливлює вирішення звернення (арк. спр. 120 – 121 т. 1).

16.10.2025 – 23.10.2025, 24.10.2025 – 31.10.2025 позивач також перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах м. Хмельницького, що підтверджується копіями виписок із його медичних карт, наявними у справі.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав, застосовані норми права

Заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

Відповідно до частин 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Позивачеві було завдано шкоди внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності – моральної та матеріальної.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі: Закон), відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1)постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 1176 ЦК України, фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Суд вважає, що у справі відсутні підстави до застосування ч. 4 ст. 1176 ЦК України, на яку покликався представник відповідача, оскільки судом під час ухвалення вироку було відхилено і не прийнято до уваги представлену прокурором на підтвердження винуватості позивача у пред`явленому обвинуваченні заяву останнього, подану під час досудового розслідування щодо ініціативи по укладенню угоди про визнання винуватості від 02.11.2016, врахувано пояснення обвинуваченого, який не оспорюючи факту подання такої заяви зазначив, що вчинив такі дії лише з метою припинення психологічного тиску, який здійснювався як безпосередньо на нього так і його підлеглих та керівництво з боку органу досудового розслідування.

Отже, позивач має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 3 вище зазначеного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Підлягає до задоволення позовна вимога про відшкодування майна – вилучених грошових коштів. Суми вилучених і не повернутих коштів належно підтверджені наявними у справі письмовими доказами. Оскільки позивач просив стягнути еквівалент в національній валюті вилучених в іноземній валюті коштів станом на час розгляду справи, суд бере до уваги офіційний курс НБУ станом на дату ухвалення рішення суду, а саме: 45,0510 грн. за 1 долар США, 50,4350 грн. за 1 євро. Відтак в цій частині позовних вимог сума стягнення становитиме: 22100 грн. + 18921,42 грн. (еквівалент 420 доларів США) + 20174,00 грн. (еквівалент 400 євро) = 61195,42 грн.

Не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення гонорару, сплаченого позивачем його захисниці Князьській Н.А. за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, – оскільки доказів витрачених позивачем на оплату її гонорару сум суду не надано і в ході розгляду справи не здобуто.

Підлягає до задоволення частково позовна вимога про стягнення моральної шкоди.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачеві була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього – незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування.

Відповідно до частин 1 – 3 ст. 13 Закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Позивач перебував під слідством і судом 6 років 10 місяців 24 дні: з 02.11.2016 (дата повідомлення про підозру) по 25.09.2023 (дата набрання законної сили вироком суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці сьомому статті 7 цього Закону.

В абз. 7 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень.

За таких обставин, беручи до уваги характер, глибину та тривалість душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди в сумі 140000 грн. У стягненні решти заявленої суми компенсації моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю; зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що між кримінальним провадженням та погіршенням стану здоров`я позивача був прямий причинно-наслідковий зв`язок, що позивача було звільнено з роботи саме внаслідок початку кримінального провадження щодо нього, що сімейні стосунки позивача зазнали непоправної шкоди саме внаслідок існування відповідного кримінального провадження.

Належним відповідачем за зазначеними позовними вимогами є держава, тому вище зазначені позовні вимоги слід задовольнити саме до зазначеного відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 140000 грн. та 61195,42 грн. матеріальної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного тексту рішення суду – 27.10.2026.

Суддя: