Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №333/12324/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №333/12324/25

Суддя: Михайлова А. В.

Справа № 333/12324/25

Провадження №1-кп/333/550/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в режимі спеціального судового провадження в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025080000001983 від 28.11.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, маючого вищу освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою щодо якого, згідно ст. 480 КПК України, передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Громадянин України ОСОБА_5 перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Мелітополь Запорізької області, яка з 25.02.2022 року та на час пред`явлення обвинувачення є тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (далі за текстом зф держава-агресор рф), у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.08.2023 року, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками збройних формувань держави-агресора, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, а також бажаючи проявити себе та довести свою лояльність і відданість цій окупаційній владі та її представникам, балотувався як кандидат у депутати від російської політичної партії держави-агресора (мовою оригіналу) «единая россия» на незаконних виборах (мовою оригіналу) «Выборов депутатов представительных органов муниципальных образований в Запорожской области первого созыва» до незаконного органу влади (мовою оригіналу) «Мелитопольский городской Совет депутатов».

16.08.2023 року на підставі рішення №11/5 (мовою оригіналу) «О регистрации списка кандидатов в депутаты Мелитопольского городского Совета депутатов первого созыва, выдвинутого Запорожским региональным отделением Всероссийской политической партии «Единая Россия»», територіального підрозділу незаконної виборчої комісії (мовою оригіналу) «Территориальная Избирательная комиссия №2» зареєстровано список кандидатів в депутати від російської політичної партії держави-агресора (мовою оригіналу) «единая россия» до незаконного органу влади (мовою оригіналу) «Мелитопольского городского Совета депутатов Запорожской области», де одним із кандидатів зареєстровано ОСОБА_5 ..

З 08.09.2025 року по 10.09.2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Мелітополь Запорізької області, яка починаючи з 24.02.2022 року та на час складення обвинувального акту є тимчасово окупованою рф територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками збройних формувань держави-агресора, добровільно брав участь у незаконних виборах (мовою оригіналу) «Выборы депутатов представительных органов муниципальных образований в Запорожской области первого созыва».

Рішенням №20/1 від 17.09.2023 року (мовою оригіналу) «О регистрации депутатов Мелитопольского городского совета депутатов первого созыва» територіального підрозділу незаконної виборчої комісії (мовою оригіналу) «Территориальная Избирательная комиссия №2», створеного на тимчасово окупованій території м. Мелітополь Запорізької області, громадянин України ОСОБА_5 був визнаний таким, що за результатами незаконних виборів добровільно обраний депутатом першого скликання від політичної партії держави-агресора (мовою оригіналу) «единая россия» до незаконного органу влади (мовою оригіналу) «Мелитопольский городской Совет депутатов», що розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Михайла Грушевського (колишня назва - Карла Маркса), будинок 5.

Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Обґрунтування застосування судом inabsentia

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду у порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст. 323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду як за місцем свого проживання, так і через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з`явився.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Тому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. Мелітопольського району, Запорізької області), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими під час судового розгляду доказами.

Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

- постановою слідчого УСБУ в Запорізькій області від 28.11.2025 року про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук;

- клопотанням прокурора Запорізької обласної прокуратури про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні;

- повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 19.11.2025 року;

- ухвалою Запорізького апеляційного суду про надання дозволу на використання результатів НСРД від 03.12.2025 року;

- ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2025 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України;

- ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2025 року, якою застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

- ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023120000000073 від 03.05.2023 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2025 року за яким свідок ОСОБА_6 , упізнала ОСОБА_5 ;

- протоколом огляду від 18.09.2025 року , інтернет ресурсів , що стосуєть отримання відомостей стосовно ОСОБА_5 ;

- протоколом огяду ресурсів мережі інтернет, які містять інформацію щодо протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_5 , та його діяльності , як депутата «Мелитопольского городского совета»;

- протоколом огляду від 06.10.2025 року ресурсів мережі Інтернет, які містять інформацію щодо назаконного органу влади «Мелитопольский городской совет депутатов», оглянута інформація, що стосується добровільного зайняття посади в виборчому органі влади;

- протоколом огляду від 06.11.2025 року ресурсів мережі Інтернет, які містять інформацію щодо проведення незаконних виборів на тимчасово окупованій території Запорізької області та незаконного обрання громадян України до незаконних органів окупаційної адміністрації.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючі обвинуваченого ОСОБА_5 докази.

Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду свідків, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_6 яка зазначила, що ОСОБА_5 , є сином голови Новинської сільської ради Мелітопольського району, має землі та території Новинської територіальної громади, протягом 2020-2021 року займався агропідприємницькою діяльністю, був головою підприємства, яка здійснювала автотранспортні перевезення. Після приходу окупантів, почав проводити активну агітацію за росію та партію «едина росія», депутатом від якої він став після виборів у 2022 році. Про діяльність ОСОБА_5 знає з його особистого телеграмм-каналу, де він висвітлює інформацію про свою діяльність. Вважає, що свою діяльність ОСОБА_5 здійснює добровільно без примусу та погроз.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими одне одного та винність ОСОБА_5 у скоєнні злочину за викладених у вироку обставинах.

Суд приймає як належні та достатні докази показання свідків, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачену у інкримінованому їй злочині.

Дорученням Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката ОСОБА_4 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 ..

На підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2026 року відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження.

У судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_4 , яка була захисником на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймала участь у допиті свідків та дослідженні доказів, виступала у дебатах та зазначила, що вина обвинуваченого не доведена, а кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та захисту вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що судом були належним чином вжиті усі необхідні заходи повідомлення та інформування обвинуваченого ОСОБА_5 , про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді. Останній повідомлявся у передбачений законом спосіб через опублікування виклику у газеті «Голос України», оголошення про виклик також публікувались на офіційному веб-сайті судової влади України.

Зміст досліджених доказів дає підстави стверджувати, що діяльність ОСОБА_5 була спрямована на впровадження нових правил та норм, які вже запроваджені та існують на території росії. Є очевидним, що усі дії ОСОБА_5 приймались ним особисто або за погодженням із невстановленими особами російської федерації та на їх вказівку, тобто останній добровільно надавав допомогу предстаниками іноземної держави, а саме: росії, у здійснення підривної діяльності проти України.

Враховуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд:

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного:

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Обставинами, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст.111-1 КК України з позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому та конфіскацією всього особистого майна.

Так, суд вирішуючи питання щодо застосування виду додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке у санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України зазначене як основне, враховує, що ОСОБА_5 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками суду касаційної інстанції, яка викладена у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі № 753/18479/16-к (провадження № 51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі № 171/869/21 (провадження № 51-838км22).

Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 додатковий вид покарання у вигляді конфіскації особистого майна.

Підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.

Крім того, суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11.12.2025 року, обвинуваченому ОСОБА_5 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, то вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 369-376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити незмінним.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11.12.2025 року, на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2234692723230, кадастровий номер: 2323081800:05:010:0026, площа (га): 3.3099;

2) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2058768123230, кадастровий номер: 2323081800:05:010:0036, площа (га): 3.3005;

3) об`єкт нерухомого майна - квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1505266023107, загальна площа (кв.м): 62.4, житлова площа (кв.м): 37.3, адреса: АДРЕСА_1 ;

4) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 607843823230, кадастровий номер: 2323081800:02:068:0002, площа (га): 2;

5) об`єкт нерухомого майна - квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 529429223107, загальна площа (кв.м): 63.4, житлова площа (кв.м): 37.2, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки: 1;

6) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 189721623230, кадастровий номер: 2323081800:12:004:0002, площа (га): 2;

7) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 189433223230, кадастровий номер: 2323081800:12:004:0020, площа (га): 2;

8) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 188975923230, кадастровий номер: 2323081800:12:004:0004, площа (га): 2, -

залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази відсутні.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями статті 297-5 КПК України, та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua