Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №759/29225/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29225/26

пр. № 2-о/759/638/26

27 жовтня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Чумак В.А., розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про встановлення факту смерті та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою, у якій просив встановити факт смерті свого батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, за твердженням заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Брянську російської федерації, а також зобов`язати Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві поновити актовий запис про смерть та видати свідоцтво про смерть українського зразка.

На обґрунтування заяви зазначив, що є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними документами. У червні 2026 року від родичів йому стало відомо про смерть батька, який останнім часом проживав у місті Брянську російської федерації.

Заявник зазначив, що має копію свідоцтва про смерть, виданого 20 жовтня 2021 року компетентним органом російської федерації, серія НОМЕР_1 , згідно з яким смерть ОСОБА_2 зареєстрована 19 жовтня 2021 року, про що складено актовий запис № 170219320000501852001.

З метою державної реєстрації смерті в Україні заявник 26 червня 2026 року звернувся до Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві. Листом від 02 липня 2026 року № 1412/24.1-77 йому було відмовлено у проведенні відповідних реєстраційних дій у зв`язку з тим, що смерть зареєстрована органом російської федерації.

Крім того, за твердженням заявника, відомості про актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутні в українському Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Заявник вважає, що встановлення факту смерті в судовому порядку є необхідним для оформлення відповідних документів в Україні.

Ухвалою суду від 26.10.2026 року відкрито провадженя у справі.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, місце, час був повідомлений належним чином.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, а також наведено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Отже, встановлення факту смерті в судовому порядку передбачене законом як спеціальний спосіб підтвердження відповідної обставини за наявності передбачених законом підстав, зокрема коли факт смерті не може бути зареєстрований органом державної реєстрації актів цивільного стану в установленому порядку.

Разом із тим звернення до суду в порядку окремого провадження саме по собі не є достатньою підставою для встановлення юридичного факту. Суд має з`ясувати, чи існує об`єктивна потреба у встановленні такого факту судовим рішенням та чи не підтверджений він уже належними документами.

Як убачається з матеріалів справи, заявник не заперечує, що смерть ОСОБА_2 вже була зареєстрована компетентним органом російської федерації. На підтвердження цієї обставини він сам долучив до заяви копію свідоцтва про смерть, у якому зазначено дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - місто Брянськ російської федерації НОМЕР_2 від 20.10.2021 року.

Таким чином, обставина, для підтвердження якої заявник звернувся до суду, не є невстановленою або такою, щодо якої відсутні будь-які документи. Навпаки, з наданих заявником матеріалів убачається, що факт смерті його батька вже був зареєстрований за місцем смерті компетентним органом іноземної держави та документально підтверджений відповідним свідоцтвом.

Відсутність відомостей про зазначений актовий запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян України сама по собі не свідчить про те, що факт смерті не був зареєстрований, а також не є достатньою підставою для повторного встановлення цього факту в судовому порядку.

Суд ураховує, що заявник посилається на неможливість оформлення документів в Україні, зумовлену реєстрацією смерті на території російської федерації, припиненням дипломатичних відносин між державами та відсутністю можливості отримати відповідні документи через компетентні органи цієї держави.

Водночас зазначені обставини не змінюють того, що смерть ОСОБА_2 вже зареєстрована іноземним органом, а заявник має документ, який підтверджує відповідну обставину. Неможливість використання такого документа для проведення реєстраційних дій в Україні не є тотожною відсутності самого факту смерті або відсутності його документального підтвердження.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24 та постанові від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23.

У зазначених справах Верховний Суд виходив із того, що за наявності документів, які підтверджують реєстрацію смерті особи компетентним органом російської федерації, відсутні належні підстави для повторного встановлення в судовому порядку факту смерті, який уже був зареєстрований та підтверджений відповідним свідоцтвом.

Суд вважає, що наведені правові висновки підлягають урахуванню під час розгляду цієї справи, оскільки правовідносини мають подібний характер: смерть особи зареєстрована на території російської федерації, заявник має свідоцтво про смерть, проте звертається до суду з вимогою встановити факт смерті для подальшого оформлення документів в Україні.

Водночас, Законом України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції від 22 січня 1993 року.

За цієї обставини із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 4), /підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білорусією.

Відтак, встановивши, що свідоцтво про смерть видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявника, підстав для повторного встановлення факту смерті, немає.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу на те, що померлий ОСОБА_2 , протягом усього періоду дії воєнного стану в Україні, введеного у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, свідомо та за власною волею обрав місце свого перебування та проживання на території держави-агресора. Особа мала реальну можливість змінити місце проживання, виїхати на підконтрольну Україні територію або переміститися до третіх країн, проте свідомо залишалася там та проживала протягом усього цього періоду. Від померлого не надходило жодних звернень, які б свідчили про застосування щодо нього примусу, утримання чи наявність непереборних перешкод для виїзду, пов`язаних із загрозою життю чи здоров`ю, які б перешкоджали йому контактувати з українськими консульськими чи дипломатичними установами.

Отже, перебування особи на території держави-агресора було результатом виключно її власного волевиявлення та свідомого вибору. Відсутні будь-які об`єктивні дані вважати обставини життя померлого вимушеними.

Суд зазначає, що факт смерті ОСОБА_2 вже встановлено та зафіксовано належним чином уповноваженим органом іноземної держави, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть. Процедура встановлення факту смерті в судовому порядку, передбачена ст. 315, 317 ЦПК України, спрямована на захист прав громадян у випадках, коли такий факт не був офіційно зареєстрований або не може бути підтверджений іншим способом (смерть на тимчасово окупованій території, де відсутні офіційні органи реєстрації). У даному випадку юридичний факт смерті вже має офіційне документальне підтвердження, визнане відповідною юрисдикцією.

Суд зазначає, що встановлення факту смерті в судовому порядку не може бути використано як механізм усунення процедурних складнощів при легалізації іноземних документів (проставлення апостиля) у випадках, коли особа свідомо обрала місце проживання на території іншої держави, де вона і померла. Відсутність апостилю є адміністративною перешкодою, яка підлягає вирішенню в рамках загального законодавства про легалізацію документів, а не шляхом підміни діяльності органів РАЦС судовим рішенням про встановлення факту, який вже зафіксований офіційно.

Щодо вимоги про зобов`язання Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві поновити актовий запис про смерть та видати свідоцтво про смерть суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» поновлення актового запису цивільного стану здійснюється в установленому законом порядку за наявності передбачених для цього підстав.

Поновлення актового запису передбачає відновлення раніше складеного запису, який було втрачено. Водночас із матеріалів справи не вбачається, що актовий запис про смерть ОСОБА_2 раніше складався органом державної реєстрації актів цивільного стану України та був утрачений. Навпаки, заявник посилається на складення відповідного актового запису компетентним органом російської федерації.

Відсутність відомостей про смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян України не є сама по собі доказом втрати українського актового запису, який підлягає поновленню в порядку статті 23 зазначеного Закону.

Крім того, розгляд справи в порядку окремого провадження спрямований на встановлення юридичних фактів за наявності визначених законом передумов. Такий порядок не передбачає автоматичного покладення на орган державної реєстрації актів цивільного стану обов`язку здійснити реєстраційну дію, для якої законом установлено окремі підстави та процедуру.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві поновити актовий запис про смерть та видати відповідне свідоцтво на підставі заявлених вимог.

Суд також бере до уваги, що встановлення факту смерті в судовому порядку не може використовуватися як спосіб повторного підтвердження обставини, яка вже зареєстрована компетентним органом іноземної держави та підтверджується відповідним документом, за відсутності належних підстав для такого встановлення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та зобов`язання вчинити дії є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 263-265, 315, 318, 319 ЦПК України, статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, за твердженням заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Брянську російської федерації, та зобов`язання поновити актовий запис про смерть і видати свідоцтво про смерть - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ключник А.С.