Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №309/3143/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3143/26

Провадження № 3/309/778/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Лук`янова О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого на посаді фахівця інформаційних технологій 044 Agency, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст.204-1 ч.2 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ЗхРУ №341259, від 29 липня 2026 року: 29 липня 2026 року, близько 06 години 00 хвилин, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», в межах контрольованого прикордонного району на околицях н.п. Хуст /територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області/ на напрямку 169 прикордонного знаку, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП надійшли до Хустського районного суду Закарпатської області 17 серпня 2026 року.

17 вересня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник Маньківська О.Б. надіслали до суду письмові пояснення та просили: закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

В поясненнях ОСОБА_1 вказав, що ніякого умислу щодо перетину кордону у нього не було, як і не було спроби перетину кордону. Зазначив, що його було зупинено працівниками ДПСУ відразу після того, як він вийшов з потягу на залізничному вокзалі в м.Хуст Закарпатської області. Після зупинки його змусили проїхати до прикордонної застави, де відносно йього і було складено протокол щодо його нібито спроби перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Зазначив, що самий лише факт його перебування в м.Хуст не може вважатися спробою незаконного перетину державного кордону, оскільки м.Хуст знаходиться на значній відстані від кордону. Просив не брати до уваги його пояснення, що містяться в матеріалах протоколу про вчинення адміністративного провадження, оскільки такі були надані ним під тиском з боку працівників ДПСУ.

В письмових поясненнях захисник Маньківська О.Б. додала, що на даний час ОСОБА_1 мобілізований для проходження військової служби, а тому особисто прибути для розгляду справи не може.

Свідок – начальник групи систем охорони локальних ділянок відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старший сержант ОСОБА_5 неодноразово викликався до Хустського районного суду Закарпатської області, однак в судове засідання не прибув.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.7 КУпАП: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про Державний кордон України»: перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ст.12 вказаного Закону: пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст.251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст.251, ст.255 КУпАП).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №341259, від 29.07.2026 - 29 липня 2026 року, близько 06 години 00 хвилин, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», в межах контрольованого прикордонного району на околицях н.п. Хуст /територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області/ на напрямку 150 прикордонного знаку, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Хуст (територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 169 прикордонного знаку.

Виходячи із положень ст.204-1 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.

Водночас, суддя зауважує на тому, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, на якій відстані від державного кордону та те, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.

Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, у матеріалах справи наявний протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, що свідчить про те, що при затриманні ОСОБА_1 , у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм, переписки з особами, що здійснюють незаконне переправлення громадян за кордон, маршрути незаконного перетину кордону України за межами пунктів пропуску тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району, а саме на залізничному вокзалі в м.Хуст не свідчить про наявність даного правопорушення.

Отже, суддя констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Жоден з наявних у матеріалах справи документів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.9, 245 КУпАП: особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст.251 КУпАП: обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суддя приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, а тому, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.9, 204-1 ч.1, 245, 247 п.1, 251-252, 280, 283-285, 287, 291 КУпАП, Конституцією України, ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України», суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського Апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О. В.