Суд: Свалявський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №306/1310/25
Суддя: Вінер Е. А.
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 306/1310/25
Провадження № 1-кп/306/157/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року м.Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свалява кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Чинадієво, Мукачівського району, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, виконуючий обов”язки директора ТОВ”Проектбуд Закарпаття”, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
В С Т А Н О В И В:
Обвинувачений ОСОБА_5 05.03.2025, близько 19:00 год., керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки "Volkswagen" моделі «Рassat», peєстраційний номер A09268HI, здійснюючи рух по вул. Драчинська, с. Драчино, Мукачівського району, Закарпатської області, в напрямку м. Свалява, Закарпатської області, в межах населеного пункту с. Драчино, Мукачівського району, Закарпатської області, всупереч вимогам пунктів 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого рухаючись навпроти будівлі ТОВ «Мате-Україна», що за адресою с. Драчино, вул. Драчинська, 4, Мукачівського району, Закарпатської області, допустив наїзд передньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_3 , яка рухалась в попутному напрямку, по краю проїзної частини дороги, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: «Політравми, ЗЧМТ геморагічного забою головного мозку середнього ступеня важкості з вираженим цефалгічним синдромом, перелому латеральної стінки лівої орбіти, перелом передньої, медіальної та латеральної стінок лівої гайморової пазух, перелому кісток носа, забійно-рваної рани лівої скроневої 4 ділянки, набряку головного мозку, закритого перелому 3-4-5 ребер справа без зміщення з дихальною недостатністю І степені, уламкового вертикального перелому крила, клубової кістки справа із значним зміщенням уламків та порушенням цілісності тазового кільця, закритого перелому лобкової кістки зліва із зміщенням уламків та розривом лобкового симфіза, садна обох колінних суглобів, які згідно пункту 2.1.3. «б», «в», «н», «о», Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечність для життя.
На підставі викладеного, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України та пояснив, що 05.03.2025 керував автомобілем марки "Volkswagen" та в с. Драчино, Мукачівського району, Закарпатської області, допустив наїзд передньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 . Особисто викликав поліцію та допомагав потерпілій до приїзду швидкої. Щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, а також йому зрозуміло, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України правильна.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно дост.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно дост.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.65КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання, у виді позбавлення волі на строк,передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх вчинків, добровільно відшкодував завдані збитки,відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивно характеризується за місцем роботи, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також при прийнятті рішення суд враховує те, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та вважає не застосовувати щодо обвинуваченого додаткового покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також суд враховує й п.21 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Приймаючи вказане рішення суд поряд з обставинами скоєного обвинуваченим злочину, який вчинено з необережності особою, поведінкою обвинуваченого після вчинення злочину, відсутністю в матеріалах кримінального провадження даних про системний характер порушення обвинуваченим вимог ПДР України, враховує і те, що потерпіла ОСОБА_7 не має до нього претензій, що зазначила в заяві.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений використовує транспортний засіб для виконання своїх трудових обов`язків.
На думку суду, таке покарання (основне та додаткове) та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
У відповідності до вимог ч.4 ст.174 КПК України, після набрання вироком законної сили необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2025 року на майно.
При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями ч.9 ст.100 КПК України.
За змістом ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.374, 376 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 2785,65 грн.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2025 року на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , власноком якого є ТОВ “ПРОЕКТБУД ЗАКАРПАТТЯ”, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , шапку червоного кольору, бокове дзеркало, пластикову частину бокового дзеркала білого кольору, змив крові скасувати.
Речові докази автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , бокове дзеркало, пластикову частину бокового дзеркала білого кольору повернути власнику. Шапку червоного кольору, змив крові знищити.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Свалявського районного суду
Закарпатської області ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua