Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №299/4022/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4022/26

Номер провадження 2/299/1979/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Надопта А.А.

за участю секретаря судового засідання Стрижак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит № 1609135268436 від 01 квітня 2026 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 квітня 2026 року між сторонами укладено договір, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону на фінансовий номер телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор для підпису кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, тобто було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа відповідно до вимог ст. 639 ЦК України. Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих споживчих потреб в сумі 5 500,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок ОСОБА_1 строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,93 % в день та зниженою процентною ставкою в розмірі 0,01 % в день, яка діє тільки на перший платіж за графіком та застосовуються за умови своєчасної сплати першого платежу за графіком; комісія за надання кредиту становить 25 % від суми наданого кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок позичальника (банківську картку НОМЕР_1 ). Однак, відповідач своєчасно кредит не погашає, не виконує інші грошові зобов`язання, тому станом на день підготовки позовної заяви в неї виникла заборгованість. За розрахунком позивача станом на 24 серпня 2026 року заборгованість становить 25 342 грн 90 коп., з яких 5 500 грн — основний борг, 7 467 грн 90 коп. — проценти, 11 000 грн — неустойка та 1 375 грн — комісія. Позивач також просить відшкодувати судові витрати.

07.09.2026 року суд відкрив спрощене провадження у справі без повідомлення(виклику) сторін

28.09.2026 року представник відповідача, адвокат Шевченко Д.С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідач не отримував ані позовну заяву, ані ухвалу про відкриття провадження у справі через те, що наразі не знаходиться на території України і працює в Чехії, що підтверджує діючий трудовий договір, що додав до відзиву на позовну заяву. Позивачем не доведено факту укладання зазначеного Договору, оскільки Відповідач ніколи не отримував електронного підпису (КЕП/УЕП та ін.) в розумінні Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», також Договір не містить аналогу власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), а твердження Позивача про електронний підпис одноразовим ідентифікатором, не обґрунтоване жодними доказами, Просив у задоволенні позову відмовити

29.09.2026 року представником позивача, адвокатом Андрущенко М.В. направив до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що між сторонами було укладено електронний договір про надання грошових коштів у позику, який оформлено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». У даному випадку процедура укладення Договору № 1609135268436 від 01 квітня 2026 року передбачена здійсненням Відповідачем відповідних дій в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача, ознайомленням з умовами договору та підтвердження свого волевиявлення шляхом використання одноразового ідентифікатора направленого на зазначений номер телефону Відповідача НОМЕР_2 .

30.09.2026 року представник відповідача, адвокат Шевченко Д.С. подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Відповідач належним чином була ознайомлена із умовами договору щодо виконання зобов`язань згідно з Договором.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01 квітня 2026 року між сторонами укладено договір, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону на фінансовий номер телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор для підпису кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, тобто було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа відповідно до вимог ст. 639 ЦК України. Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих споживчих потреб в сумі 5 500,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок ОСОБА_1 строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,93 % в день та зниженою процентною ставкою в розмірі 0,01 % в день, яка діє тільки на перший платіж за графіком та застосовуються за умови своєчасної сплати першого платежу за графіком; комісія за надання кредиту становить 25 % від суми наданого кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок позичальника (банківську картку НОМЕР_1 ).

На підтвердження укладення кредитного договору між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису кредитного договору № 1609135268436 та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону Позичальника - НОМЕР_2 . Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.

Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 5 500 грн. 00 коп., в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтями 76–81 та 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх достатність у сукупності.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, зокрема електронній, формі. Порядок укладення електронних договорів та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором визначається Законом України «Про електронну комерцію».

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів укладення договору підлягає перевірці з урахуванням самого договору, доказів його підписання, паспорта споживчого кредиту, правил кредитування та доказів перерахування коштів. Якщо ці матеріали підтверджують волевиявлення відповідача й отримання ним коштів, загальне заперечення саме по собі не спростовує укладення договору.

Твердження представника відповідача про неознайомлення з умовами договору також оцінюється з огляду на докази того, що умови були доступні до підписання та що позичальнику надали передбачену законом інформацію про споживчий кредит. Саме по собі таке твердження не доводить неукладеність договору, однак не звільняє суд від перевірки дотримання кредитодавцем вимог законодавства.

Щодо передчасності позову суд зазначає, що незакінчення загального строку кредитування не виключає стягнення платежів, строк сплати яких настав. Водночас стягнення всієї суми кредиту до завершення строку договору можливе лише за наявності передбачених договором і законом підстав. Тому необхідно перевірити графік платежів, період прострочення та наявність підстав для дострокового повернення кредиту.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Український платіжний центр» в частині стягнення з відповідачки 11 000,00 грн. неустойки не підлягають задоволенню з таких підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки неустойка за даним кредитним договором нарахована в період дії на території України воєнного стану, то відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплатити на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Український платіжний центр».

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як суд задоволив позовні вимоги позивача на 56,50 %, то на його користь пропорційно слід стягнути з відповідачка відшкодування сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції № LK00222/1 від 27.08.2026 року в розмірі 2 662,40 грн. (а.с. 6), який становитиме 1 506,79 грн.

На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.207, 526, 530, 536, 610, 611, 626, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265,280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Український платіжний центр» (реєстраційний код юридичної особи: 39898755) заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 1609135268436 від 01 квітня 2026 року в розмірі 14 342 грн 90 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. — основний борг; 7 467 грн 90 коп. — проценти; 1 375 грн 00 коп. — комісія.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 11 000 грн 00 коп. — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Український платіжний центр» судовий збір у сумі 1 506,79 грн.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Виноградівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийНадопта А. А.