Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №753/15069/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15069/26

провадження № 3/753/4648/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заруба П.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

27 червня 2026 о 03-й годині 29 хвилин в м. Києві, вул. Зарічна, 1-а, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результат огляду із застосуванням газоаналізатора Драгер 1,15 проміле тест № 4510. З результатом огляду ОСОБА_1 не згоден, пройти огляд у закладі охорони здоров`я відмовився у встановленому законом порядку під запис відеореєстратора 472998, чим поруш в п.2.5 ПДР України.

Таким чином ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 повідомлений, що розгляд справи відбуватиметься в Дарницькому районному суді м. Києва.

Будучи завчасно, до початку судового розгляду, належним чином повідомленим за допомогою направлення судових повісток, ОСОБА_2 на виклики суду не з`явився, провадженням щодо себе не цікавився.

Приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП, встановлено вичерпний перелік норм, при розгляді яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою. Однак, ст. 130 КУпАП в цьому переліку відсутня.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р. (заява № 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_2 на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2 повністю підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 704152, який складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП (а.с.1), тесті приладу Драгер, результат якого 1,15 проміле (а.с. 4), акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5), направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.6), копії постанови Голосіївського району м. Києва від 22.05.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень та 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами ( а.с.11-13), відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського, відповідно до якої ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та під час спілкування у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці. ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд за допомогою приладу Драгер, результат якого був 1,15 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 був не згоден, у зв`язку з чим працівник патрульної поліції запропонував йому проїхати до лікаря нарколога де пройти огляд у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився (а.с.16)

Вказані письмові докази та відеозапис надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані документи та відеозапис отримані у встановленому законом порядку тому є належними та допустимими доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють імперативний обов`язок водія, а не його право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.

Отже, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи обставини та характер скоєного, особу ОСОБА_1 , те, що він не працює, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 рік.

Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з того, п.п. 4 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 встановлено, що не можна накладати адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 належить ОСОБА_3 . У зв`язку з чим, суд вважає за неможливе накладення на нього додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.

Суддя П.І. Заруба