Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №127/25712/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25712/26

Провадження № 1-кп/127/666/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

потерпілого: ОСОБА_4 ,

представника потерпілого: ОСОБА_5 ,

обвинуваченої: ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченої: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2026 року за № 12026020010000589, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки міста Гайсин, Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, неодруженої, маючої на утриманні повнолітню доньку, яка навчається на денній формі навчання, офіційно працюючої у КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13 травня 2026 року, близько 20 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW 316I», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в крайній лівій смузі для руху по проїзній частині вулиці Магістратська в місті Вінниці, зі сторони вулиці Лесі Українки, в районі будинку №100 вулиці Магістратська, наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в правій смузі попутного напрямку, для надання переваги у русі, зупинився автомобіль марки та державний номерний знак якого не встановлений, в порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не переконалася, що на пішохідному переході немає пішоходів або інших учасників дорожнього руху, хоча перед передньою частиною вищевказаного транспортного засобу, справа-наліво рухався велосипедист ОСОБА_4 , однак, ОСОБА_6 не надала переваги у русі останньому, не вжила своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого нею транспортного засобу, хоч повинна була і мала можливість це зробити, в результаті чого, з необережності, допустила наїзд на ОСОБА_4 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження у вигляді: «Закрита черепно-мозкова травма — перелом кісток склепіння черепа (косий лінійний перелом тім`яної та лобної кісток зліва); забій головного мозку, вогнища геморагічного просякання обох лобних долей, лівої скроневої долі головного мозку; помірний набряк головного мозку; підшкірна гематома, садна потилиці. Закрита травма грудної клітки - переломи 10,11-го ребер зліва». Вказані ушкодження у ОСОБА_4 належать до тяжких тілесних ушкоджень оскільки, перелом кісток склепіння черепа являвся небезпечним для життя в момент заподіяння.

У діях водія автомобіля марки «BMW 316I», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку із виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Належним виконанням вимог п. 18.4 «Правил дорожнього руху», водій автомобіля марки «BMW 316I», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_6 мала технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 ..

Таким чином, водій ОСОБА_6 за вищевикладених обставин порушила вимоги п. 18.4 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:

- п. 18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 18.4 «Правил дорожнього руху» знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння велосипедисту ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_6 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину в інкримінованому їй діянні визнала в повному обсязі, в чому щиро розкаялась.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визначити допитом обвинуваченої, потерпілого та дослідженням матеріалів, що її характеризують, а також висновку експерта № СЕ-19/102-26/12167-ІТ від 19.06.2026, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 надала суду покази аналогічні обставинам викладеним у обвинувальному акті, пояснивши суду, що ввечері 13.05.2026 поверталась з роботи додому на автомобілі «BMW 316I», державний номерний знак НОМЕР_2 , обрала крайню ліву смугу, оскільки планувала повертати ліворуч, у правій смузі паралельно рухалась велика кількість автомобілів. Під час руху вулицею Магістратська в місті Вінниці, наближаючись до пішохідного переходу пригальмувала, однак, повну зупинку щоб переконатись у відсутності пішоходів, не виконала. Автомобілі у правій смузі стояли, видимість справа наліво була обмежена. Виїхавши передньою частиною автомобіля на пішохідний перехід, побачила велосипедиста, який рухався справа наліво по пішохідному переході на велосипеді. Одразу почала гальмувати та повертати в ліву сторону, однак, зіткнення не уникнула. В подальшому ОСОБА_6 одразу вийшла з автомобіля, надала першу допомогу, попросила у очевидців викликати поліцію та швидку допомогу. З місця події не тікала, у стані алкогольного сп`яніння не перебувала, заподіяну нею шкоду відшкодувала у розмірі погодженому із потерпілим, протягом усього часу його лікування цікавилась його станом та пропонувала свою допомогу.

Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнала в повному обсязі, щиро розкаялася, суду повідомила, що відноситься до вчиненого негативно. Крім того, ОСОБА_6 повідомила, що працює у КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», її робота передбачає відрядження та необхідність постійно пересуватись на транспортному засобі. Крім того, на її утриманні перебувають батьки, які є пенсіонерами та проживають у місті Іллінці Вінницького району. Батьки хворіють, тому їх потрібно возити у лікарні на обстеження. З огляду на викладене, ОСОБА_6 просить не позбавляти її права керування транспортним засобами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив, що з ОСОБА_6 був не знайомий. Щодо обставин ДТП повідомити нічого не зміг, оскільки не пам`ятає. Рухався по парку. В подальшому прокинувся в лікарні. Підтвердив, що всі перелічені у обвинувальному акті ушкодження отримав внаслідок ДТП, яке відбулось 13.05.2026. ОСОБА_4 підтвердив, що обвинувачена ОСОБА_6 приходила в лікарню та цікавилась станом його здоров`я (відомо зі слів його сестри). Претензій до обвинуваченої потерпілий не має, просить не позбавляти її волі та права керування транспортними засобами.

Прокурор у судових дебатах просила визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Стягнути з ОСОБА_6 витрати пов`язані із залученням експертів, а також вирішити питання речових доказів.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 при призначенні покарання просив врахувати щире каяття його підзахисної, співпрацю ОСОБА_6 зі слідством, бажання та реально надану допомогу потерпілому, відшкодування нею шкоди, її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, зокрема, її зацікавленість станом потерпілого, його лікуванням та потребами. Злочин вчинений ОСОБА_6 є тяжким, однак, вчинений з необережності. Крім того, просив врахувати позитивну характеристику ОСОБА_6 , наявність на її утриманні доньки та обох батьків пенсійного віку, а також необхідність наявності у неї можливості керувати транспортними засобами, з огляду на специфіку її роботи, тому просив не позбавляти права керування транспортними засобами.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник – адвокат ОСОБА_5 просили застосувати до обвинуваченої найменшу міру покарання та не позбавляти її права керування транспортними засобами.

Заслухавши показання обвинуваченої, потерпілого, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-26/12167-ІТ від 19.06.2026, який повністю досліджено в судовому засіданні, у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору перебуває лише невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху; причинно-наслідкового зв`язку між діями потерпілого велосипедиста ОСОБА_4 та дорожньо-транспортною пригодою експертом не встановлено. Водночас встановлені експертом обставини поведінки потерпілого (рух на велосипеді по розмітці нерегульованого пішохідного переходу за відсутності переваги в русі перед транспортними засобами) хоча і не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченої та на висновок про наявність причинного зв`язку між порушенням нею п. 18.4 Правил дорожнього руху і наслідками, що настали, проте є суттєвою обставиною для визначення виду і міри покарання.

Та обставина, що велосипедист ОСОБА_4 перетинав проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, перебуваючи на велосипеді, і тому, за висновком експерта, не мав переваги в русі перед транспортними засобами та мав діяти з дотриманням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, не усуває обов`язку водія ОСОБА_6 , встановленого п. 18.4 Правил дорожнього руху. Цей обов`язок виник у неї з моменту, коли, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, вона побачила, що транспортні засоби в сусідній правій смузі зменшили швидкість і зупинилися перед розміткою, обмеживши їй оглядовість справа, і полягав у тому, щоб зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, та продовжити рух лише переконавшись у безпечності проїзду пішохідного переходу. Цих вимог обвинувачена не виконала: за її власними показаннями, повної зупинки, щоб переконатися у відсутності людей на переході, вона не здійснила і виїхала на перехід за обмеженої видимості. За висновком експерта, виконання нею вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху виключало можливість зіткнення.

За таких обставин порушення обвинуваченою вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху є головною і визначальною умовою настання наслідків у виді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, а поведінка велосипедиста не утворила самостійного ланцюга причинності, який би виключав необхідний причинний зв`язок між діянням обвинуваченої та цими наслідками. Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 травня 2023 року у справі № 369/14209/19 (провадження № 51-813км23), згідно з яким порушення Правил дорожнього руху пішоходом не виключає кримінальної відповідальності водія, який порушив ці Правила, якщо порушення водієм є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків і перебуває з ними в необхідному причинному зв`язку; при цьому суд, спираючись на висновок експерта, за кримінально-правовими правилами оцінки встановлює, діяння якого учасника ДТП є такою умовою.

Відтак повне визнання обвинуваченою своєї винуватості у порушенні вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху, яке спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, узгоджується з висновком експерта і не суперечить встановленим експертом обставинам щодо поведінки велосипедиста. Водночас відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд здійснюється лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і в межах цього обвинувачення, тому суд не надає правової оцінки діям потерпілого як порушенню Правил дорожнього руху, а враховує встановлені експертом обставини його поведінки (рух на велосипеді по розмітці нерегульованого пішохідного переходу за відсутності переваги в русі, виїзд у смугу руху обвинуваченої з-за транспортного засобу, що зупинився в сусідній смузі) виключно як обставини, що характеризують обстановку дорожньо-транспортної пригоди та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, при вирішенні питань, пов`язаних із призначенням покарання (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_6 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, враховує практику Верховного Суду щодо призначення судами кримінального покарання, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судима, тобто до кримінальної відповідальності не притягалась.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого лікарем КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради від 13.05.2026, ОСОБА_6 13.05.2026 о 21:30 год була твереза.

Згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. № 69/3632 від 30.06.2026, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась 24.06.2026 до лікаря-психіатра з діагнозом: «Змішаний тривожний і депресивний розлад».

Згідно характеристики за місце роботи від 05.08.2026 № 280 ОСОБА_6 працює в комунальному підприємстві «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» (з 23.05.2023 року на посаді фахівця з публічних закупівель за основним місцем роботи). За час роботи зарекомендувала себе як дисциплінований, відповідальний, чесний висококваліфікований спеціаліст. Завдяки своєму глибокому знанню законодавства та процедур у сфері публічних закупівель, вона успішно реалізує закупівельні процедури в рамках поточних потреб як підприємства, так і потреб територіальної громади за завданням/дорученням органу управління. У колективі користується повагою завдяки своїй витримці, стресостійкості та готовності прийти на допомогу.

Як зазначено в характеристиці, специфіка виконання службових обов`язків ОСОБА_6 на займаній посаді нерозривно пов`язана з службовими роз`їздами, взаємодією з контрагентами та проведення попередніх перемовин, оперативної доставки договірної документації та товарів, проведення особистих зустрічей із постачальниками, а також взаємодії з державними органами та щоденним керуванням транспортним засобом. Наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою її трудової діяльності на підприємстві. Разом з тим, позбавлення її права керування транспортним засобом суттєво обмежить її мобільність та унеможливить виконання ключових завдань, пов`язаних із роз`їздами. Це призведе до значного зниження ефективності її праці та завдасть суттєвих труднощів і збитків загальним виробничим процесам підприємства, а також, як наслідок, обмежить можливість працівника повноцінно заробляти та забезпечувати свою родину.

ОСОБА_6 самостійно виховує свою 18-річну доньку — ОСОБА_8 , яка є студенткою денної форми навчання у Університеті Короля Данила (м. Івано-Франківськ) та під її опікою перебувають літні батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно посадової інструкції фахівця з публічних закупівель до обов`язків ОСОБА_6 , як фахівця з публічних закупівель КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», зокрема, належить: здійснення оперативних виїздів за місцезнаходженням контрагентів, потенційних постачальників товарів, робіт і послуг для проведення робочих зустрічей, консультацій, звіряння даних, проведення переговорів щодо умов договорів, а також термінового оформлення, підписання та обмін первинними і договірними документами.

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов та встановлення факту здійснення догляду від 02.09.2026 комісією було встановлено, що батьки ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 , 1953 р.н. та ОСОБА_10 , 1951 р.н.) спільно проживають за адресою: АДРЕСА_3 . У ході обстеження комісією встановлено наступне: Громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є особами похилого віку (мама має статус особи з інвалідністю II групи батько перебуває на онкообліку з 2010 р.), за станом здоров`я потребують стороннього догляду, часткової допомоги у побуті, придбанні ліків, продуктів харчування та забезпеченні належних умов життєдіяльності. За результатами перевірки родинних зв`язків та опитування сусідів встановлено, що ОСОБА_6 , 1983 року народження, є єдиною дитиною у вищезазначених батьків. Інших працездатних осіб, які за законом зобов`язані утримувати та доглядати за батьками, немає. ОСОБА_6 , здійснює закупівлю продуктів харчування, оплату комунальних послуг, супроводжує батьків до лікувальних закладів, купує призначені медикаменти, проходить із ними необхідні обстеження та повністю забезпечує їхні життєві потреби. Будь-які інші родичі чи соціальні служби допомогу не надають через їх відсутність. Для забезпечення життєдіяльності батьків, ОСОБА_6 , постійно приїжджає до них на власному автомобілі, оскільки літні батьки через хронічні захворювання та обмежену рухливість не можуть самостійно пересуватися містом. ОСОБА_6 особисто відвозить батьків на автомобілі до лікувальних закладів для проходження медичних оглядів, процедур, госпіталізації, а також оперативно доставляє все необхідне. Через стан здоров`я батьків використання громадського транспорту для їх перевезення є неможливим. Наявність автомобіля та водійських прав у ОСОБА_6 є критично необхідною умовою для підтримання життя та здоров`я її літніх батьків. Позбавлення її права керування транспортними засобами повністю заблокує можливість надання батькам невідкладної та планової медичної допомоги.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК № 093761 ОСОБА_10 є інвалідом II групи; згідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 є пенсіонером, перебуває на онкообліку з 2010 р.

Згідно свідоцтва про народження на утриманні ОСОБА_6 перебуває 18-річна донька — ОСОБА_8 . Донька є студенткою денної форми навчання у Університеті Короля Данила (м. Івано-Франківськ).

Згідно договору про навчання № 2025/Пс-27Н від 12.08.2025, а також довідки вих. № 748 від 07.07.2026 ОСОБА_8 навчається у закладі вищої освіти «Університет Короля Данила» на 2 курсі денної форми навчання, навчання здійснюється за кошти фізичних, юридичних осіб.

Згідно розписки від 15.07.2026 ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 кошти в сумі 3500 доларів США (157500 грн) на відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Шкода відшкодована у повному обсязі. ОСОБА_4 претензій до ОСОБА_6 не має, та в майбутньому не матиме.

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_4 , останній підтверджує, що претензій до ОСОБА_6 не має та в майбутньому мати не буде. Просить суд не застосовувати до обвинуваченої ОСОБА_6 суворе покарання та не заперечує проти її звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку визначеному ст. 75 КК України.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-26/12167-ІТ від 19.06.2026, розмітка нерегульованого пішохідного переходу, по якій переїжджав велосипедист ОСОБА_4 не призначена для руху велосипедів. Керуючись наведеним вище, судовий експерт дійшов висновку, що в заданій дорожній обстановці відповідно до чинних вимог Правил дорожнього руху, велосипедист ОСОБА_4 , який рухався по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, перебуваючи на велосипеді BerGaMont, не мав переваги на першочерговий рух стосовно інших транспортних засобів, які рухалися даною дорогою, зокрема й перед автомобілем BMW 316 І (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_6 , оскільки рух на велосипедах по розмітці пішохідних переходів вимогами Правил Дорожнього руху не передбачений. У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних велосипедист ОСОБА_4 перед початком руху по розмітці нерегульованого пішохідного переходу на велосипеді, повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху. Тобто у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, велосипедист ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, де зазначено: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Разом з тим, відповідаючи на поставлені запитання, експерт дійшов висновків, що в досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_6 повинна була діяти відповідно до вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху; можливість уникнення зіткнення з велосипедистом у водія ОСОБА_6 з технічної точки зору визначалася виконанням нею вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху, за умови виконання яких можливість зіткнення виключалася; у її діях вбачається невідповідність вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Питання про відповідність дій велосипедиста вимогам Правил дорожнього руху та про їх причинний зв`язок із наслідками на вирішення експерта не ставилося.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_6 : раніше не судима; працює фахівцем з публічних закупівель КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху»; за місцем роботи характеризується позитивно; має на утриманні одну повнолітню доньку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається та в зв`язку з цим не має самостійного заробітку і потребує утримання матір`ю; обвинувачена на утриманні має батьків – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є особами похилого віку (мати має статус особи з інвалідністю II групи, батько перебуває на онкообліку); майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, узгоджену з потерпілим, відшкодувала у повному обсязі; вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала в повному обсязі в чому щиро розкаялася.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно з п.1, п.2, п. 2-1 ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає: 1) щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди потерпілому.

Щире каяття обвинуваченої суд вбачає не лише у визнанні нею вини та критичній оцінці своєї поведінки в судовому засіданні, а й у діях, адресованих безпосередньо потерпілому: вона цікавилася станом його здоров`я під час лікування, відвідувала його в лікарні та пропонувала допомогу, до ухвалення вироку добровільно відшкодувала йому шкоду в погодженому з ним розмірі. Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення полягало в тому, що обвинувачена не залишила місця події, забезпечила через очевидців повідомлення поліції про дорожньо-транспортну пригоду та під час досудового розслідування і в суді давала послідовні показання, якими визнала фактичні обставини обвинувачення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено чотири види мети покарання: - кара; - виправлення засуджених; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, наявності обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільного відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченої ОСОБА_6 , яка раніше не судима, офіційно працевлаштована – фахівець з публічних закупівель КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», за місцем роботи характеризується позитивно, на утриманні має повнолітню доньку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається на денній формі навчання за кошти фізичних чи юридичних осіб, крім того, на утриманні має батьків – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є особами похилого віку (мати має статус особи з інвалідністю II групи, батько перебуває на онкообліку), майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, добровільно відшкодувала у повному обсязі, потерпілий претензій матеріального чи морального характеру не має, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України - строком 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами (з мотивів, наведених нижче), оскільки призначення саме цього виду і розміру покарання визнано судом найбільш відповідним досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, а саме те, що, обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому, добровільно відшкодувала шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий претензій матеріального чи морального характеру не має, ОСОБА_6 раніше не судима, на утриманні має повнолітню доньку, яка навчається на денній формі навчання за кошти фізичних чи юридичних осіб, крім того, на утриманні має батьків, які є особами похилого віку (мати має статус особи з інвалідністю II групи, батько перебуває на онкообліку), що у своїй сукупності, є підставою для прийняття судом рішення про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із застосуванням положень ст. 76 КК України.

Суд при цьому враховує імперативні приписи ч. 1 ст. 76 КК України, якими передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Щодо можливості застосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує наступне.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає крім основного покарання ще й факультативне (необов`язкове) додаткове: позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 3 років (або без такого позбавлення). Таке додаткове покарання може бути призначене і в разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК України). Питання про доцільність його застосування суд зобов`язаний обговорити в кожному випадку призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України та вмотивувати своє рішення (п. 2, п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14). При цьому суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до події осіб (пішоходів, водіїв тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14).

Вирішуючи це питання, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 вересня 2026 року у справі № 205/1322/18 (провадження № 51-1449км26), за якими при призначенні покарання, в тому числі додаткового, особі, яка керувала транспортним засобом, суд повинен звертати увагу на поведінку самого потерпілого; посткримінальна поведінка обвинуваченого (те, що він не залишив місця події, визнав винуватість, щиро розкаявся, відшкодовував шкоду), непритягнення його після ДТП до адміністративної чи кримінальної відповідальності, зокрема у сфері безпеки руху, а також пов`язаність його трудової діяльності та доходу з керуванням транспортним засобом є обставинами, що знижують ступінь тяжкості вчиненого і можуть бути підставою для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами; думка потерпілого, хоча й не має вирішального значення, також береться до уваги. У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 вересня 2022 року у справі № 297/1253/17 (провадження № 51-1171км22) Верховний Суд також зазначив, що неправомірна поведінка потерпілого не звільняє водія від виконання вимог Правил дорожнього руху, однак має бути врахована під час обрання заходів кримінально-правового впливу в сукупності з іншими обставинами та даними про особу засудженого.

Водночас суд зважає й на позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду від 10 серпня 2021 року у справі № 137/807/20 (провадження № 51-1576км21), про те, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу; ця обставина потребує лише більш виваженого підходу з урахуванням засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Тому трудова діяльність обвинуваченої, пов`язана з роз`їздами, сама по собі не є достатньою підставою для непризначення додаткового покарання і оцінюється судом лише в сукупності з іншими обставинами.

Отже, з огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обрання судом саме такого варіанту дискреції вмотивовано сукупністю обставин, що пом`якшують покарання, зокрема: повним визнанням вини, щирим каяттям, активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, наданням потерпілому допомоги безпосередньо після наїзду, а також повним добровільним відшкодуванням майнової та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 у сумі 157 500 гривень згідно з розпискою від 15.07.2026 року. Суд також враховує офіційну позицію самого потерпілого, який у своїй заяві підтвердив відсутність будь-яких претензій до обвинуваченої та просив не застосовувати до неї суворе покарання, а будучи допитаним у судовому засіданні, разом зі своїм представником просив не позбавляти її права керування транспортними засобами. Означена думка потерпілого не є для суду вирішальною, проте узгоджується з іншими встановленими обставинами.

Окрім цього, суд враховує встановлені висновком експерта № СЕ-19/102-26/12167-ІТ від 19.06.2026 обставини дорожньої обстановки та поведінки потерпілого, які, не впливаючи на кваліфікацію дій обвинуваченої та на висновок про причинний зв`язок між порушенням нею п. 18.4 Правил дорожнього руху і наслідками, суттєво вплинули на розвиток дорожньо-транспортної ситуації: потерпілий ОСОБА_4 , перетинаючи проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, рухався на велосипеді, тобто способом, який Правилами дорожнього руху для пішохідних переходів не передбачений, у зв`язку з чим, за висновком експерта, не мав переваги в русі перед транспортними засобами, у тому числі перед автомобілем обвинуваченої, та мав переконатися, що його рух буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 Правил дорожнього руху); при цьому він виїхав у смугу руху обвинуваченої з-за транспортного засобу, який зупинився в сусідній смузі й обмежував видимість. Ці обставини суд, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14, враховує як такі, що знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, але не як підставу для звільнення її від відповідальності чи для зменшення обсягу визнаного нею обвинувачення.

Суд також бере до уваги характер допущеного обвинуваченою порушення: воно полягало в невиконанні вимог одного пункту Правил дорожнього руху (п. 18.4) і не пов`язане з керуванням транспортним засобом у стані сп`яніння (згідно з висновком медичного огляду від 13.05.2026 обвинувачена була твереза), з керуванням технічно несправним транспортним засобом, перевищенням встановлених обмежень швидкості чи іншим свідомим ігноруванням вимог безпеки руху; виявивши небезпеку, обвинувачена застосувала екстрене гальмування та маневр з метою уникнення наїзду, а після дорожньо-транспортної пригоди місця події не залишила, надала потерпілому допомогу та сприяла виклику поліції і бригади екстреної медичної допомоги.

Сторонами кримінального провадження не надано суду доказів того, щоб до або після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачена притягалась до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Крім того, судом дослідивши особу обвинуваченої ОСОБА_6 , встановлено, що специфіка роботи якої (за даними характеристики та посадової інструкції) на посаді фахівця з публічних закупівель КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» нерозривно пов`язана з щоденним керуванням транспортним засобом, а наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою її трудової діяльності. Цей заробіток є джерелом утримання членів її сім`ї, які потребують її допомоги: 18-річної доньки ОСОБА_8 , яка є студенткою денної форми навчання, а також літніх батьків — ОСОБА_9 (який перебуває на онкообліку) та ОСОБА_10 (особи з інвалідністю II групи). Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 02.09.2026 року, останні за станом здоров`я потребують стороннього догляду та допомоги в побуті, який одноособово здійснює обвинувачена, а використання власного автомобіля є критично необхідною умовою для їх життєзабезпечення та транспортування до лікувальних закладів. Батьки обвинуваченої проживають в іншому населеному пункті (м. Іллінці), вона є їхньою єдиною дитиною, інших осіб, які б здійснювали догляд за ними, комісією не встановлено.

З огляду на засади гуманізму, справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_6 права керування транспортними засобами покладе на її родину надмірний та неспівмірний тягар, а тому вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченої вказане додаткове покарання. Суд враховує, що звільнення від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, забезпечує контроль за поведінкою обвинуваченої протягом іспитового строку, тоді як позбавлення її права керувати транспортними засобами за встановлених обставин (одноразове необережне порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху, суттєвий вплив поведінки потерпілого на виникнення небезпечної ситуації, повне відшкодування шкоди, позитивна посткримінальна поведінка, позиція потерпілого, залежність батьків похилого віку, які потребують стороннього догляду, від можливості обвинуваченої доставляти їх до лікувальних закладів) мало б переважно каральний характер, виходило б за межі необхідного для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень і непропорційно зачіпало б інтереси третіх осіб. Доводи прокурора про необхідність призначення додаткового покарання на строк 2 роки суд з наведених мотивів не приймає, оскільки стороною обвинувачення не наведено обставин, які б свідчили про систематичне нехтування обвинуваченою правилами дорожнього руху або про небезпечність збереження за нею права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, з обвинуваченої ОСОБА_6 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок експерта № СЕ-19/102-26/10668-ІТ від 01.07.2026 вартістю 2406,80 гривень; висновок експерта № СЕ-19/102-26/12167-ІТ від 19.06.2026 вартістю 2406,80 гривень.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65-67, 75, 76, 286 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 26.10.2026.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026 року (справа № 127/16564/26) на автомобіль BMW 316I, д.н.з. НОМЕР_2 , та велосипед «BerGaMont», вилучені під час огляду місця події 13.05.2026, в рамках кримінального провадження № 12026020010000589 внесеного до ЄРДР 13.05.2026 – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- автомобіль BMW 316I, д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 – повернути власнику ОСОБА_6 ;

- велосипед марки «BerGaMont», який належить ОСОБА_4 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою – в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: