Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №355/1811/26 — Баришівський районний суд Київської області

Суд: Баришівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №355/1811/26

Суддя: Троценко Т. А.

Справа № 355/1811/26

Провадження № 2/355/1466/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті заповів йому, своєму племіннику ОСОБА_1 .

Відповідно до 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) він ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , звернувшись до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Крім нього до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся також син спадкодавця - ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації та проживає в м. Волгограді.

Свідоцтво про право на спадщину на спадковий житловий будинок в нотаріальній конторі не видавалося.

Позивач вказав, що він постійно, безперервно проживає без реєстраціії місця проживання по АДРЕСА_1 з 1988 року по даний час.

При цьому користується цілим спадковим житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами розташованим по АДРЕСА_1 близько 38 років, здійснює догляд за будинком, проводить поточні ремонти будинку, обробляє земельну ділянку біля будинку, сплачує комунальні послуги.

На своє звернення до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який залишився після смерті ОСОБА_3 він отримав відмову, яка мотивована тим, що в матеріалах спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , міститься заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті його батька, ОСОБА_3 в тому числі на обов`язкову частку в спадщині в зв`язку з тим, що він є інвалідом праці ІІ групи.

З заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку спадкового житлового будинку ОСОБА_2 з 1988 року і по даний час не звертався, спадковим будинком не користується, не утримує його в належному стані, не обробляє земельну ділянку біля житлового будинку, не сплачує комунальні послуги.

До нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку ОСОБА_2 не звертався та звертатися не буде в зв`язку з тим, що проживає на території російської федерації.

В зв`язку з такими обставинами нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

За таких обставин позивач просить визнати за ним право власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 51,9 кв. м., житловою площею 29,5 кв.м. розташованому по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, надіслала суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради в судове засідання за довіреністю ОСОБА_4 не з`явилася.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Вимоги викладені в позовній заяві визнають.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суду не повідомив.

Баришівською державною нотаріальною конторою на ухвалу суду була надана спадкова справа, заведена до майна ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матеріалів якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лукаші Баришівського району Київської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Лукашівською сільською радою Баришівського району Київської області.

Як вбачається із копії заповіту, посвідченого секретарем Лукашівської сільської Ради народних депутатів Дяченко Н. Ф., 17 квітня 1986 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті, він заповів своєму племіннику ОСОБА_1 .

Відповідно до 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) він, ОСОБА_1 , прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , звернувшись до Баришівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Крім нього до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся також син спадкодавця - ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації та проживає у м. Волгограді.

Свідоцтво про право на спадщину на спадковий житловий будинок в нотаріальній конторі не видавалося.

При зверненні до нотаріуса позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадковому майні як інвалід праці ІІ групи.

Позивач вказує, що він вільно та відкрито з 1988 року користується цілим житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , здійснює догляд за ним, проводить поточні ремонти, обробляє земельну ділянку біля будинку, сплачує комунальні послуги, постійно проводить ремонт будинку, підтримує його в належному стані.

Відповідач по справі спадковим будинком не користується, не утримує його в належному стані, не обробляє земельну ділянку біля житлового будинку, не сплачує комунальні послуги. Весь тягар по утриманню цілого спадкового будинку ліг на позивача.

До нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку ОСОБА_2 не звертався та звертатися не буде в зв`язку з тим, що проживає на території російської федерації.

Таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який опікується спадковим майном та підтримує майно в належному стані, що свідчить про його наявний інтерес до спадкового майна, а отже про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) міститься важливе положення: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо спадкоємець подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям..

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено, що прийняте спадкове майно визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 : Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

При цьому пунктом 23 Постанови ПленумуВерховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Судом встановлено, що позивач фактично вступив у користування спадковим майном, яке залишилося після смерті його дядька ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією старости Лукашівського старостинського округу виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області № 45 від 25. 06. 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 1988 року по теперішній час постійно, безперервно проживає по АДРЕСА_1 , цілим житловим будинком користується 38 років, здійснює догляд за будинком, проводить поточні ремонти, обробляє земельну ділянку.

Як вбачається з копії спадкової справи, позивач як спадкоємець за заповітом, протягом шести місяців звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і вступив у користування спадковим майном, проте отримати свідоцтво не може у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця з обов`язковою часткою у спадковому майні.

Враховуючи, що на протязі 38 років відповідач як спадкоємець за законом не скористався своїм правом на належне оформлення спадкового майна, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 434, 524, 548, 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» ст. ст. 12,13,76-81, 258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків – НОМЕР_2 право власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 51,9 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua