Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №507/2104/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5556/26

Справа № 507/2104/25

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Шилінскас О.В.

учасники справи:

позивач – Любашівська селищна рада Подільського району Одеської області

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області

на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати на землю

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року позивач Любашівська селищна рада Подільського району Одеської області звернулася до суду із вказаним позовом, в якому із врахуванням заяви про зменшення вимог, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 155 806 грн 17 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до рішення сесії Любашівської селищної ради від 01.11.2024 року № 7352 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 », 29.11.2024 року між Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 233.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору в 2024 році розмір орендної плати становив 237504, 33 грн на рік, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пунктом 4.2. зазначеного договору передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до пункту 4.3. договору орендна плата вноситься один раз на рік до 28 серпня щорічно.

Згідно даних Державного земельного кадастру нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5123383800:02:003:0118 на 2025 рік складає 5 317 954, 20 грн, відповідно, розмір орендної плати за 2025 рік складає 265 897, 71 грн.

Державним реєстратором Дудник Г.О. 04 липня 2025 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за відповідачем.

Згідно інформації Головного управління ДПС в Одеській області від 23 липня 2025 року та інформації фінансового управління селищної ради від 24.09.2025 року орендна плата згідно укладеного договору оренди землі від 29.11.2024 року № 233 ОСОБА_1 не сплачена та в податкових деклараціях за період 2024-2025 років не розраховувалась.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача по орендній платі за землю станом на 17 жовтня 2025 року становить 288444 грн 21 коп., із них за листопад 2024 року (2 дні) 1319,47 грн, грудень 2024 року (31 день) 19792,03 грн та за 2025 рік – 265897 грн 71 коп., пеня за 50 календарних днів ( з 29.08.2025 р. по 17 жовтня 2025 р.) 1435 грн.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, із врахуванням того, що відповідач сплатив частково заборгованість із орендної плати у розмірі 132638 грн 04 коп., залишок несплаченої заборгованості становить 155806 грн 17 коп., які позивач просив стягнути на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року у задоволенні позову Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати на землю – відмовлено.

Повернуто Любашівській селищній раді Подільського району Одеської області зайво сплачений судовий збір 1298 грн 66 коп. згідно квитанції 2.364769541.1 від 21.10.2025 року.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем умови договору виконані, а відтак позовні вимоги є не доведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Любашівська селищна рада Подільського району Одеської області, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи викладеним у позовній заяві, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Любашівської селищної ради про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (66502, Одеська область, Подільський р- н, с-ще. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; СДРПОУ 04380040) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою 155 806, 17 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відсутність зареєстрованого права оренди не звільняє відповідача від обов`язку сплатити орендну плату за неї. Власник нерухомості, в даному випадку відповідач, який користується земельною ділянкою без зареєстрованого права оренди та не платить оренду, вчиняє правопорушення. Користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, є кондиційними відносинами, а тому користувач має сплатити власнику земельної ділянки безпідставно збережені грошові кошти, в даному випадку заборгованість по сплаті орендної плати починаючи з моменту укладення договору, тобто з 29.11.2024 року.

Наголошується, що дії відповідача щодо користування земельною ділянкою без реєстрації права оренди підтверджується також і тим фактом, що ОСОБА_1 є депутатом Любашівської селищної ради VIII скликання по округу № 3 та був присутнім на засіданні сесії селищної ради 01.11.2024 року, коли приймалось рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з апеляційною скаргою позивачів, відповідач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Другаков Д.О. надали на неї відзив, в якому вважають апеляційні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, у зв`язку з чим, просять апеляційну скаргу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Любашівського районного суду Одесь кої області від 05 лютого 2026 року у справі № 507/2104/25 залишити без змін.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Другаков Д.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник скаржника Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлений через електронний кабінет. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності скаржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2009 року на праві приватної власності належить нерухоме майно: м`ясний корпус, що розташований у селі Троїцьке Подільського ( раніше Любашівського) району Одеської області (а.с.30).

Із рішення XXXIV сесії VIII скликання Любашівської селищної ради від 01.11.2024 року № 7352 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 » вбачається, що було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5123383800:02:003:0118 у оренду ОСОБА_1 та передати зазначену земельну ділянку на правах оренди ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Судом встановлено, що 29.11.2024 року між Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 233, відповідно до якого Любашівська селищна рада надала, а ОСОБА_1 прийняв у довгострокове платне користування земельну ділянку комунальної власності площею 0,5100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5123383800:02:003:0118, строк дії договору 49 року.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься один раз на рік до 28 серпня щорічно (п.4.3) (а.с.5-9).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 445474026 від 29 вересня 2025 року право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5123383800:02:003:0118, зареєстровано за ОСОБА_1 , строк дії 49 років. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 233, виданий 29.11.2024, видавник: Любашівська селищна рада та ОСОБА_1 (а.с.36).

Предметом позову у цій справі є стягнення із відповідача заборгованості із орендної плати за договором № 233 від 29.11.2024 року, яка за розрахунком позивача становить 155806 грн.17 коп. за період із 29 листопада 2024 року до 31 грудня 2025 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Земля в Україні є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до Конституції України земля, її надра, водні ресурси та інші природні ресурси на території України є власністю українського народу.

За приписами статей 2,3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Земельні відносини регулюються Конституції України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі — ЗК України), Цивільним кодексом України (далі — ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендар набуває права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, визначених ЗК, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору є також орендна плата.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

За правилами статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №646/4738/19 (провадження №61-17197сво20) зазначив, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Також виснував, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що узгоджується з положеннями статті 20 Закону України «Про оцінку земель».

Як вбачається і підтверджується матеріалами справи, рішенням XXXIV сесії VIII скликання Любашівської селищної ради від 01.11.2024 № 7352 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5123383800:02:003:0118 в оренду ОСОБА_1 строком на 49 років; 29.11.2024 між сторонами укладено договір оренди землі № 233, в якому пунктом 3.2 договору передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону, пунктом 13.1 — що договір набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації. Право оренди зареєстровано державним реєстратором 04.07.2025, після чого відповідачем сплачено орендну плату в розмірі 132 638,04 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням, що охоплює період з 04.07.2025 по 31.12.2025 (181 день).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно зі ст. 17 цього Закону об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За змістом п. 287.1 ст. 287 ПК України плата за землю сплачується з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди землі комунальної власності нерозривно пов`язаний із фактом виникнення зареєстрованого права оренди.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сторони у п. 3.2, 13.1 договору чітко обумовили момент виникнення права оренди — з дати державної реєстрації, а тому нарахування орендної плати за період до 04.07.2025 (з 29.11.2024) суперечить як умовам самого договору, так і імперативним приписам земельного законодавства та прийшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання за договором виконано належним чином, і підстави для стягнення додаткових сум відсутні.

Доводи скаржника про те, що відповідач як власник нерухомого майна фактично користувався земельною ділянкою без зареєстрованого права оренди та не сплачував орендну плату, а тому має сплатити «безпідставно збережені кошти», не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки підстава позову не змінювалася, і предметом позову у справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі № 233 від 29.11.2024. Позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України (кондикційний позов) позивачем не заявлялися ні в суді першої інстанції про, що вірно зазначено і судом першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 є депутатом Любашівської селищної ради VIII скликання та був присутній на засіданні сесії 01.11.2024, не має правового значення для вирішення спору про стягнення орендної плати за договором, оскільки статус депутата не створює для особи додаткових цивільно-правових обов`язків щодо дострокової сплати орендної плати та не впливає на момент виникнення права оренди, визначений законом і договором.

Суд першої інстанції правомірно дослідив всі докази, які були фактично подані та містилися в матеріалах справи згідно з описом, та прийшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні заборгованості з орендної плати за землю.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький