Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №947/45111/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №947/45111/25

Суддя: Карташов О. Ю.

Номер провадження: 22-ц/813/5546/26

Справа № 947/45111/25

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Шилінскас О.В.

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач – Одеська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Івкова Лариса Володимирівна

на рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси, адвокатом Івковою Ларисою Володимирівною, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подана позовна заява про визначення додаткового строку, тривалістю три місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяв про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі позивачів – ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі були впевнені що на час воєнного стану зупинені строки для прийняття спадщини, крім того вони перебували під впливом тяжких емоційних переживань та душевних страждань після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їх матері ОСОБА_4 та важкої хвороби їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 а крім того за для збереження життя і здоров`я у зв`язку із постійними повітряна ними тривогами ОСОБА_1 перебувала за кордоном.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26597691, місце знаходження м. Одеса, Біржова пл., буд 1) про визначення додаткового строку, тривалістю три місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяв про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі позивачів – ОСОБА_3 .

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачами та їх представником не наведено непереборних обставин, які перешкоджали б їм як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок № 296/5), а тому відсутні підстави для визначення додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Івкова Л.В. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення від 05 лютого 2026 року ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справ, які мають значення для правильного вирішення спору, з неправильним та неповним дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити: визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , додатковий строк тривалістю три місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті її бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , додатковий строк тривалістю три місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті її бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що після введення воєнного стану держава гарантувала спадкоємцю своїм нормативно-правовим актом (зазначені вище постанови КМУ), що строки на прийняття спадщини будуть зупинені, а відповідно з метою захисту життя та здоров`я спадкоємець не повинен вчиняти дії щодо прийняття спадщини, в тому числі звертатись до нотаріуса. Тобто після введення воєнного стану, через об`єктивні причини, законодавством було спочатку гарантовано зупинення перебігу строку на прийняття спадщини через прийняття відповідної постанови КМУ, пізніше такий строк було продовжено, а потім рішенням Верховного Суду визнано, що попередні акти КМУ про зупинення та продовження строку на прийняття спадщини фактично не підлягають застосуванню через те, що такі суперечать вищому нормативно-правовому акту. З огляду на викладене, позивачі, які не є фахівцями у галузі права, обґрунтовано розраховували на те, що мають строк для подачі заяви нотаріусу до кінця війни, що було узгоджено нормами закону, а отже, у ситуації невизначеності у правовому регулюванні перебігу строку прийняття спадщини після введення воєнного стану, позивачі небезпідставно помилився щодо строку на прийняття спадщини, така помилка є об`єктивною та істотною перешкодою для прийняття позивачами рішення про прийняття спадщини у визначений законом строк, а тому з урахуванням інших наведених позивачами у своєму позові негативних чинників для прийняття спадщини, пов`язаних з воєнним станом, які змістили пріоритети для кожного, хто перебуває у зоні воєнних дій у бік першочергових гарантій безпеки для життя та здоров`я, - вони у своїй сукупності є поважними причинами, які перешкодили позивачам вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, стороною скаржників, зауважується, що судом першої інстанції не взято до уваги, що після отримання від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. листа з роз`ясненням від 25 листопада 2025 року у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 грудня 2025 року звернулись з вищевказаним позовом до суду, отже проміжок часу між зверненням позивачів до нотаріуса та подачею позову у цій справі є незначним.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Івкова Л.В. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Одеської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, був повідомлений належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб що з`явились, щодо подальшого розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи які повідомлені належним чином проте не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 23.10.2024 року.

Позивачки, які є онучками померлої, та у зв`язку зі смертю спадкоємців першої черги - чоловіка ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька ОСОБА_4 (мати позивачок) померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , є єдиними спадкоємцями, які не проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому звернулись із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса.

Листом від 25.11.2025 року № 215/02-14 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. повідомила ОСОБА_1 , що на підставі заяви останньої про прийняття спадщини від 24 листопада 2025 року, була відкрита спадкова справа № 30/225 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 та роз`яснила що у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку.

Аналогічним за змістом листом від 25.11.2025 року та сама нотаріус повідомила ОСОБА_2 що заява останньої про прийняття спадщини від 24 листопада 2025 року подана із порушенням строку для прийняття спадщина та рекомендувала звернутись до суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до апеляційної скарги Банком оскаржується рішення лише в частині стягнення комісійної винагороди та судового збору з Банку, в решті рішення суду не оскаржено та апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами та їх представником не наведено непереборних обставин, які перешкоджали б їм як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок № 296/5), а тому відсутні підстави для визначення додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що «суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачки мали об`єктивну можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі.

Необізнаність із законодавством та введення в Україні воєнного стану не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили позивачкам вчасно здійснити таку дію, адже законодавство України передбачає альтернативні варіанти прийняття спадщини (зокрема, подання відповідної заяви засобами поштового чи електронного зв`язку), що значно спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження сторони скаржників, щодо пропуску ними строку для прийняття спадщини з поважних причин не відповідають фактичним обставинам справи, а приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Івкова Лариса Володимирівна - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua