Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №509/166/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №509/166/26

Суддя: Кострицький В. В.

Номер провадження: 22-ц/813/7631/26

Справа № 509/166/26

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гайдай Яніни Федорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та дружину до досягнення дитиною трьох років,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

07 січня 2026 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 аліменти на її утримання, у зв`язку із проживанням нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свої вимоги мотивує тим, що наприкінці 2021 року сторони почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, в березня 2022 року вона виїхала до Німеччини і стала проживати в м. Фрідріхсгафен, де отримала статус тимчасового захисту. Відповідач залишився в Україні, оскільки в м. Одеса мав бізнес в сфері торгівлі. Впродовж 2022-2023років вони постійно підтримували зв`язок, спілкувалися за телефоном. Відповідач періодично приїжджав до Німеччини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_3 . 18.03.2025 року відділом ЗАЦС м. Фрідріхсгафен їм було видано свідоцтво про народження дитини (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) , в якому прізвище, ім`я, по батькові дитини записано « ОСОБА_3 », прізвище, ім`я, по батькові батька дитини « ОСОБА_2 ». Після народження дочки, відповідач взяв на себе всі витрати, пов`язані з її утриманням та утриманням дочки. Відповідач постійно надсилав їй кошти на карту Приватбанку в сумі 10000гривень щомісячно, а коли приїжджав до них в Німеччину, надав їй гроші готівкою. 18 жовтня 2025 року вона з дитиною повернулася до України і стала проживати з відповідачем однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності. 29 жовтня 2025 року вона та її дочка були взяті на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 . В листопаді 2025 року їх стосунки з відповідачем погіршилися. На початку грудня вони стали проживати окремо. Зараз вона з дитиною проживає у своїх знайомих. З моменту припинення сімейних стосунків відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на неї та на дитину. Дитина проживає разом з нею та знаходиться виключно на її утриманні, відповідач самоусунувся від утримання дитини, а тому вона потребує матеріальної допомоги на своє утримання та утримання доньки.

Представник відповідача ОСОБА_4 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 визначено разом із батьком - Відповідачем у встановленому законом порядку, що має істотне значення для правильного вирішення даного спору. Зазначене підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема - рішенням №91 Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 26.02.2026 року. Отже, факт визначення місця проживання дитини разом із Відповідачем є належним та достатнім доказом того, що саме він несе основний обов`язок щодо її утримання, тоді як інший із батьків зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. Таким чином, ігнорування зазначеної обставини Позивачем при зверненні до суду з даним позовом свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог у частині стягнення аліментів з відповідача. Водночас вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Право одного з подружжя на утримання пов`язане, зокрема, з проживанням разом із дитиною та здійсненням догляду за нею. У даному випадку Виконкомом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із батьком - Відповідачем. Отже, відсутні передбачені законом підстави для стягнення аліментів на утримання позивачки як матері дитини до досягнення нею трирічного віку. У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначила, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку за 2025 рік, Відповідач отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає оподаткуванню відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, за звітний період дохід Відповідача складав 134500,00 грн., що підтверджується відповідною декларацією. Тобто, розмір доходу Відповідача становить 11 208 грн. щомісячно. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2026 рік дохід Відповідача становить суму у розмірі 30000,00 грн., тобто 10 000 грн. на місяць. Відповідач здійснює підприємницьку діяльність на постійній основі, своєчасно сплачує податки та збори, що свідчить про наявність офіційного та легального джерела доходу. Як вбачається зі змісту позовної заяви Позивачка просить стягувати аліменти на утримання доньки в розмірі 10000 грн. щомісячно до досягнення повноліття, та на її утримання у розмірі 5000 грн. до досягнення дитиною трирічного віку. Тобто сукупний розмір аліментів, який просить стягувати Позивачка набагато перевищує дохід Відповідача. Законодавством визначений мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6-ти років на місяць, який становить 1408,50 грн., а тому саме такий розмір аліментів підлягає стягненню. Щодо стягнення аліментів на дружину то позовні вимоги в даній частині взагалі не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та дружину до досягнення дитиною трьох років – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, у зв`язку із проживанням нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування рішення суд зазначив, що визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходив з того, що відповідач є працездатною особою. У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка немає змоги працювати і утримувати себе. а таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд присуджує кошти (аліменти) на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. щомісяця, починаючи з 07 січня 2026 року та до досягнення дитиною трьох років. Суд вважав, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у такому розмірі, оскільки є працездатним, має задовільний стан здоров`я, інших непрацездатних осіб на утриманні не має. Такий розмір аліментів є розумним і необхідним для забезпечення мінімальних потреб, необхідних для матері дитини, з якою проживає дитина, в період догляду за дитиною до трьохрічного віку. Суд не брав до уваги посилання відповідача на неможливість сплачувати аліменти на утримання доньки та на її утримання до досягнення дитиною трьох років, в заявленому позивачкою розмірі, оскільки в матеріалах справи наявна інформаційна довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про окремі операції по картці/рахунку Позивачки за період з 01.01.2025-24.12.2025, відповідно до якого Відповідач перераховував кошти на картку позивачки в сумі 10000 грн. Доводи, наведені у відзиві, не свідчать про фінансову неспроможність відповідача.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання, у зв`язку із проживанням нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в сумі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було враховано те, що рішенням №91 Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 26.02.2026 року визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 разом із батьком. При цьому зазначав, що ОСОБА_1 залишила доньку з батьком з власної волі та на час подання позову у даній справі дитини проживала разом із батьком.

Також зазначали, сторона скаржників вважає, що відповідач цілком забезпечував життєдіяльність дитини, натомість позивачка викрала дитину та вивезла за кордон дитину без дозволу відповідача, у зв`язку із цим ОСОБА_6 звернувся з позовом до суду про відібрання дитини.

Вважали, що висновок суду першої інстанції про те, що дитина проживає разом із матір`ю не підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо розміру аліментів зазначали, що загальний дохід відповідача згідно наданої ним податкової декларації за 2025 рік склав 134 500 грн, з розрахунку якого вбачається, що загальний дохід за один місяць відповідача складає 11 208 грн., а за 2026 рік дохід відповідача щомісячно становить суму у розмірі 10 000 грн., у зв`язку з чим визначений судом першої інстанції розмір аліментів 15000 грн. є завищеним по відношенню його доходу.

Зазначали, що єдиною підставою для відхилення доводів ОСОБА_2 , зазначених у відзиві на позовну заяву, щодо його доходів суд першої інстанції визнав банківські перекази на користь позивачки у минулому добровільного перерахування коштів вважав, що не свідчить про постійну можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі в майбутньому.

Посилаючись на законодавством визначений мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6-ти років на місяць, який становить 1408,50 грн., вважав, що саме такий розмір аліментів підлягає стягненню.

Враховуючи викладене вважали, що фактично суд спочатку без належного дослідження встановив проживання дитини з матір`ю, а вже потім на цій підставі стягнув аліменти на її утримання. Таким чином висновки суду є похідними від неправильно встановленої обставини щодо місця проживання дитини.

Щодо явки сторін.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання з`явилась представник скаржника, клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .

18.03.2025 року відділом ЗАЦС м. Фрідріхсгафен видано свідоцтво про народження дитини (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) , в якому прізвище, ім`я, по батькові дитини записано « ОСОБА_3 », прізвище, ім`я, по батькові батька дитини « ОСОБА_2 ».

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться на її вихованні та утриманні, відповідач ніякої матеріальної допомоги на дитину не надає. Для нормального повноцінного життя дитині потрібне відповідне харчування, одяг та багато інших речей.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.ст. 150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, і той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Разом з тим, обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дитини відповідачем не доведено. Відповідач перебуває в працездатному віці, відомостей про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надав, являючись батьком малолітньої дитини зобов`язаний утримувати її до повноліття.

Суд першої інстанції зазначав, що відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходив з того, що відповідач є працездатною особою, доказів щодо наявності у нього на утриманні інших непрацездатних осіб суду не надано, а тому вважає, що відповідач має можливість платити аліменти на утримання дитини у визначеному в позові розмірі.

Враховуючи наведене, виходячи з того, що дитина проживає разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, суд вважав за можливе визначити розмір аліментів в розмірі 10 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції також вважав визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Позивачка ніде не працює та позбавлена можливості утримувати себе та дитину самостійно у зв`язку з тим, що знаходиться у відпустці по догляду за донької ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею трирічного віку, а тому наразі змушена звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача на її користь аліментів на її утримання.

Відповідно до ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідност.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідност.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 6 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Аналіз даних положень сімейного законодавства дає підстави суду вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходив з того, що відповідач є працездатною особою.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка немає змоги працювати і утримувати себе.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд присудив кошти (аліменти) на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. щомісяця, починаючи з 07 січня 2026 року та до досягнення дитиною трьох років.

Суд вважав, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у такому розмірі, оскільки є працездатним, має задовільний стан здоров`я, інших непрацездатних осіб на утриманні не має. Такий розмір аліментів є розумним і необхідним для забезпечення мінімальних потреб, необхідних для матері дитини, з якою проживає дитина, в період догляду за дитиною до трьохрічного віку.

Суд не брав до уваги посилання відповідача на неможливість сплачувати аліменти на утримання доньки та на її утримання до досягнення дитиною трьох років, в заявленому позивачкою розмірі, оскільки в матеріалах справи наявна інформаційна довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про окремі операції по картці/рахунку Позивачки за період з 01.01.2025-24.12.2025, відповідно до якого Відповідач перераховував кошти на картку позивачки в сумі 10000 грн. Доводи, наведені у відзиві на позов суд першої інстанції вважав такими, що не свідчать про фінансову неспроможність відповідача.

Із апеляційної скарги вбачається, що відповідач просить зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на утримання дитини до 1500 грн. та на матір дитини до 500 грн.

Отже доводи скаржника проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини та позивачки ОСОБА_1 є суперечливими заявленим вимогам апеляційної скарги, у зв`язку з чим судова колегія вважає їх залишити без задоволення, з урахуванням того, що ОСОБА_6 заявив про своє волевиявлення оскарження лише в частині визначення розміру аліментів.

Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних з відповідача аліментів, виходячи з наступного.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилання захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, відповідно до якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19), викладено висновок, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Судом першої інстанції встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .

18.03.2025 року відділом ЗАЦС м. Фрідріхсгафен видано свідоцтво про народження дитини (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) , в якому прізвище, ім`я, по батькові дитини записано « ОСОБА_3 », прізвище, ім`я, по батькові батька дитини « ОСОБА_2 ».

Дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться на її вихованні та утриманні. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на дитину не надає. Для нормального повноцінного життя дитині потрібне відповідне харчування, одяг та багато інших речей.

Стороною відповідача суду не надано доказів утримання дочки ОСОБА_7 .

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Судовою колегією встановлено, що загальний дохід відповідача згідно наданої ним податкової декларації за 2025 рік склав 134 500 грн, з розрахунку якого вбачається, що загальний дохід за один місяць відповідача складає 11 208 грн., а за 2026 рік дохід відповідача щомісячно становить суму у розмірі 10 000 грн., (а.с.66-73).

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено інформаційну довідку з рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про окремі операції по картці/рахунку позивачки за період з 01.01.2025-24.12.2025, відповідно до якого відповідач перераховував кошти на картку позивачки в сумі 10000 грн .

Крім того, квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2 .

Також згідно відомостей з ДРРП на нерухоме майно ОСОБА_8 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:02:001:1785 площею 0,2139 в Одеському районі, Одеської області.

Враховуючи сукупність наданих доказів, судова колегія вважає, що дані факти свідчать про здійснення підприємницької діяльності відповідача, а також отримання ним заробітку. Судова колегія вважає, що отримана достовірна інформація щодо матеріального становища відповідача, який має регулярний та достатній дохід, щоб утримувати дитину.

Однак колегія суддів встановила з матеріалів справи, що суд першої інстанції, правильно визначивши правову природу спірних правовідносин, не в повному обсязі з`ясував фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасного висновку щодо матеріального становища сторін.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача отримання доходу, виходячи з податкових декларації та наявності майна у останнього.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про встановлення належного рівня матеріального доходу відповідача, для задоволення в повному обсязі заявлених в позовній заяві вимог не підтверджується належними та допустимими доказами.

Із матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач отримав згідно податкової декларації за 2025 рік 134 500 грн, з розрахунку якого вбачається, що загальний дохід за один місяць відповідача складає 11 208 грн., а за 2026 рік дохід відповідача щомісячно становить суму у розмірі 10 000 грн., (а.с.66-73)

Надані стороною відповідача документи на підтвердження цих обставин були долучені до матеріалів справи суду першої інстанції, однак не отримали належної оцінки у судовому рішенні, що свідчить про порушення судом вимог статей 89, 263 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Апеляційний суд враховує, що стан отриманих доходів платником аліментів є однією з істотних обставин, прямо передбачених статтею 182 СК України, та може впливати на можливість отримання доходу.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, фактично не дослідив належним чином матеріальне становище позивачки, обмежившись лише її поясненнями щодо відсутності доходу та необхідності понесення значних витрат на утримання дитини.

Водночас матеріали справи не містять: належних доказів укладення договору оренди житла та фактичної сплати орендної плати; платіжних документів, які б підтверджували регулярну оплату дошкільних закладів; актуальних медичних документів, що підтверджують тривале захворювання дитини та необхідність постійних витрат у заявленому розмірі.

Апеляційний суд виходить із того, що батьки несуть основну відповідальність за забезпечення належних умов життя дитини в межах своїх фінансових можливостей.

Колегія суддів зазначає, що розмір аліментів не повинен призводити до надмірного фінансового тягаря для платника, який об`єктивно не має можливості сплачувати визначену суму, оскільки це суперечить принципам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання позивачем будь-якого доказу під час подання позовної заяви, відсутні клопотання про витребування доказів.

Отже позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано суду доказів того, що відповідач одержує більші доходи та має можливість, з урахуванням свого матеріального становища сплачувати аліменти на утримання малолітньої дочки у зазначеному позивачем в позові розмірі 10000 грн.

Крім того, позивачка не позбавлена можливості звернутись до відповідача з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

В той же, час відповідачем належним чином не спротостовано належними та допустимими доказами, що у нього відсутні й інші джерела доходу.

Також апеляційний суд звертає увагу на наявність у відповідача у власності житла, що не завдає йому додаткових витрат на оренду житла.

Судова колегія також зазначає, про наявність у відповідача земельної ділянки, з урахуванням того, що відповідач є особою яка веде підприємницьку діяльність має можливість отримати додаткових дохід.

Слід звернути увагу й на те, що позивачка та спільна дитини є внутрішньо-переміщенними особами, які не мають у своїй приватній власності житла, що вбачається з долучених до позовної заяви довідками (а.с.13-14).

Але ж і наявна інформаційна довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про окремі операції по картці/рахунку Позивачки за період з 01.01.2025-24.12.2025, відповідно до якої Відповідач перераховував кошти на картку позивачки в сумі 10000 грн. дійсно свідчить про фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти.

Водночас апеляційний суд звертає увагу сторін на положення статті 192 Сімейного кодексу України, відповідно до яких визначений судом розмір аліментів може бути змінений у разі зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану здоров`я чи з інших підстав, передбачених законом.

Враховуючи вік дитини, пояснення позивачки в суді апеляційної інстанції, що дитина вже ходить до школи а не до платного дошкільного закладу, мінімальні гарантії, встановлені частиною другою статті 182 СК України, матеріальний стан обох батьків, відсутність належного підтвердження значного доходу відповідача на момент розгляду справи, апеляційний суд вважає, що визначення аліментів у розмірі 5000 гривень щомісячно є таким, що: забезпечує належне утримання дитини; відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача; не порушує балансу прав та обов`язків сторін.

Відповідно до ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідност.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідност.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 6 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Проаналізувавши вищевказані положення сімейного законодавства дає підстави вбачати право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, судова колегія виходить з того, що відповідач є працездатною особою.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка немає змоги працювати і утримувати себе.

Враховуючи такі обставини, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, апеляційний суд вважає, що визначення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн. щомісяця, починаючи з 07 січня 2026 року та до досягнення дитиною трьох років, забезпечить належний рівень проживання, відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача та не порушує балансу прав та обов`язків сторін.

Отже, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_5 , у зв`язку із проживанням нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в сумі 2500,00 грн. щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382–384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Гайдай Яніни Федорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року – змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , з 10 000 гривень до 5 000 гривень та зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти на її утримання у зв`язку із проживанням нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 5 000 гривень до 2500 гривень починаючи з 07 січня 2026 року - дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua