Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №509/7511/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5551/26

Справа № 509/7511/24

Головуючий у першій інстанції Спічак В.О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1

представник відповідача – Хархан Оксана Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та за апеляційною скаргою адвоката Хархан Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, відповідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1262- 4153 від 27.08.2023 р., в розмірі 103 000,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом – 20 600,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 82 400,00 гривень, та судові витрати у розмірі 2 422,20 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 27.08.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1262-4153.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту – 20 600,00 грн.; - строк кредитування – 300 днів; - базовий період* – 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; - знижена % ставка – 1,20 % в день; - стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Позивач зазначає, що Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а саме Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті.

Позивач зазначає, що відповідач свої боргові зобов`язання не виконав, у зв`язку із чим станом на 04.12.2024 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 115 524,80 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 20 600,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 91 834,80 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 3 090,00 гривень.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 524,80 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 103 000,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 20 600,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 82 400,00 гривень; що разом становить 103 000,00 гривень

Відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки Позивач не надав до суду як доказ належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів на підставі кредитного договору №1262-4153 від 27.08.2023 року на відповідний рахунок, та відповідно до якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/ перерахував їй саме як кредитні кошти.

Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов договору №1262-4153 від 27.08.2023 року, відповідачці перераховано грошові кошти у розмірі 20600,00 грн., проте в листі АТ КБ «Приват Банк», що наданий до позовної заяви, ідентифікувати зазначений переказ на виконання умов договору №1262-4153 від 27.08.2023 року від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» неможливо. Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем.

Враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів перерахування позивачем відповідачу коштів на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії від 27.08.2023р., відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

05 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначає додатково, що з боку позивача суду не представлено доказів ознайомлення відповідача з текстом наданого позивачем договору та її згоди з викладеними в ньому умовами. У матеріалах справи відсутні електронні докази підписання договору електронним цифровим підписом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598 до ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1262- 4153 від 27.08.2023 р., в розмірі 30900,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом – 20600,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 10300,00гривень; та 726 гривень 32 копійок судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що у даному випадку, визначений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у змісті оспорюваного договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.6, 10.2 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом. Тому, з 82400 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 10300 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 20600 грн. З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за Кредитним договором №1262- 4153 від 27.08.2023 р., в розмірі 30900 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20600,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10300,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Укр кредит фінанси»

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулось з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1262-4153 від 27.08.2023 року в загальному розмірі 30900,00 грн., судовий збір в сумі 726,32 грн. скасувати, та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1262-4153 від 27.08.2023 р., в розмірі 103 000,00 гривень, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом – 20 600,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 82 400,00 гривень.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», посилається на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі обставини справи, не врахував, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом згідно п. 4.6 та 10.21 кредитного договору в межах строку договору згідно п. 4.9, що погоджений між сторонами. Відповідач правом споживача про відмову в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених сторонами умовах. Тому, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою.

Зазначали, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими , оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою , що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вважали, що має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» .

Твердження суду першої інстанції вважали помилковими, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9. Договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Також, зазначали, що в розділі 8 Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за неналежне виконання Кредитного договору, однак Позивач не нараховував Відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реальна річна процентна ставка є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги адвоката Хархан О.В.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням адвокат Хархан О.В. звернулась з апеляційною скаргою просила рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/7511/24 від 12 лютого 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги зазначали, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс», подаючи позовну заяву, не надав доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, а наявна у матеріалах справи Довідка про перерахування суми кредиту на підставі кредитного договору № 1262-4153 від 27.08.2023р (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року), не може бути належним доказом перерахування ОСОБА_1 грошових коштів.

Вважали, що суд першої інстанції не вірно зазначив у рішенні, що Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, при цьому не послався на документи надання йому такого кредиту. Крім того, в оскаржуваному рішенні, судом не вірно зазначено, що відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримання кредитних коштів.

З огляду на викладене, вважали, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту.

Вважали недоведеними обставини, що підлягають доказуванню у справі, зокрема, перерахування позикодавцем кредиту в розмірі 20600,00 грн на картковий рахунок, що належав би відповідачу (надання кредиту).

Щодо нарахування відсотків зазначали, що відповідач як дружина військовослужбовця, то на неї поширюються гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача відсотки за кредитом.

Щодо явки сторін.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру заборгованості за відсотками з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом..

Колегією суддів встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі,

27.08.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, Код ЄДРПОУ: 38548598 і відповідачем ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1262-4153.

Для підписання Кредитного договору №1262-4153 від 27.08.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A9498.

Відповідно до п. 2.2 Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 (ста сорока) днів з дати отримання Кредиту.

Відповідно до п. 4.1 Договору Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: становить 20600.00 (двадцять тисяч шістсот цілих, нуль сотих ) гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 27.08.2023.

Відповідно до п. 4.2 Договору спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

Відповідно до п. 4.3. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).

Відповідно до п. 4.6 Договору Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Відповідно до п. 4.7 Договору Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою).

Відповідно до п. 4.9.Договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.06.2024 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника.

Відповідно до п. 4.10 Договору Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає двадцять сім тисяч сто тридцять п`ять цілих, нуль сотих процентів.

Відповідно п. 4.11 Договору Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 106 378,54 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом.

Згідно з розділу 12 кредитного договору «Реквізити сторін», цей кредитний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) A9498 (номер пароля). Окрім прізвища, ім`я та по батькові відповідача, міститься інформація щодо його паспорту (серія та номер), адреса місця проживання, РНОКПП, електронна адреса та номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 .

У вказаний вище спосіб відповідач також підписала і правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки.

Судом встановлено, що Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, що був вказаний Відповідачем в особистому кабінеті - НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay: id платежу 2357201107, канал LIQPAY, дата видачі 27.08.2023, сума 20 600,00 (що відповідає умовам п. 4.1 Договору), номер договору 1262-4153, що відповідає номеру кредитного договору, укладеного між сторонами, номер картки - НОМЕР_2 , що збігається з номером особистого електронного платіжного засобу, що вказаний відповідачем при укладанні договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 04.12.2024 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 115524,80 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 20 600,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 91 834,80 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 3 090,00 гривень. Кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 524,80 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 103 000,00 гривень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем надано не було.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 17 яких передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %; у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про відкриття кредитної лінії № 1262-4153 27.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та Відповідачем укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора (A9498), що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки.

Цей договір, серед іншого, містить інформацію про номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 , а також відомості про позичальника: ПІБ: ОСОБА_1 , Паспорт серія/номер/ НОМЕР_3 , виданий: 5140 14.04.2022 р. Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у встановленому кредитним договором порядку, а також відповідно до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якої позивач надав, шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 20600 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Цього ж дня, тобто 27.08.2023 року, вказана сума позики була перерахована відповідачу на вказану нею платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема довідкою про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк» (сторінка 4 листа).

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 20600 грн на виконання договору про відкриття кредитної лінії матеріали справи не містять, та ОСОБА_3 не спростовані.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже, за встановлених судом обставин справи, між позивачем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернула.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За наведених вище обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як було зазначено вище, умовами кредитного договору, підписаного сторонами, визначено, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а також строк кредитування (строк кредитування – 300 днів; - базовий період – 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; - знижена % ставка – 1,20 % в день; - стандартна % ставка – 1,50 % в день).

Отже, сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строк кредитування.

Щодо підстав нарахування процентів ОСОБА_1 за користування кредитом протягом строку кредитування, судова колегія вважає помилковими застосування судом першої інстанції несправедливих умов кредитування з огляду на наступне.

Судовою колегією встановлено, що 27.08.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1262-4153.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 20 600,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період* – 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору визначено, що Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків (далі – Базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору.

Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.06.2024 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника.

Згідно п.4.3. Договору Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту.

Згідно з підпунктом 14 п.2.1. Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) Комісія за видачу кредиту – грошові кошти, які Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом. Комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за видачу Кредиту.

Тобто, комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до Відповідача за невиконання зобов`язань.

Згідно п. 4.5. Кредитного договору, Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору).

Згідно п. 4.6. та 10.2. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Знижена процентна ставка становить 1.20% (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору).

Згідно п.5.6. Договору, Позичальник має право здійснювати дострокове повернення отриманого Кредиту частинами згідно рекомендованого графіку оплат за Договором при достроковому поверненні Кредиту, який вказаний в п.2.3 цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 (ста сорока) днів з дати отримання Кредиту (більш детально див. п.5.6 Договору) згідно наступного рекомендованого графіку оплат: Граничний термін платежу 09.09.2023 23.09.2023 07.10.2023 21.10.2023 04.11.2023 18.11.2023 02.12.2023 16.12.2023 30.12.2023 13.01.2024.

Отже, судова колегія звертає увагу на те, що базовий період – строк протягом якого боржник (Позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку – 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку – 300 днів до 21.06.2024 року).

В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою Розрахунку заборгованості за договором №1262-4153 від 27.08.2023 року, станом на 04.12.2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами.

Відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що Позивач не нараховував Відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою.

Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Так, відповідно до п. 6.9. Договору Позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця.

Проте, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №51-П від 28.07.2023р., який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови , зазначено, що Стандартна ставка – 1,50% в день; Знижена ставка – 1,20% в день. Також зазначено тип процентної ставки – фіксована, Комісія за видачу кредиту 15.00% від суми кредиту. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано 27.08.2023 року ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A9498 .

Отже, вказані умови кредитного договору суд першої інстанції помилково вважав несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою , що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.03.2026 6 виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

За змістом ст.ст. 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом . Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, Позивачем було дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) Відповідачу.

З наведеного вбачається, що Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.

Щодо правового тлумачення норми закону судова колегія зазначає, що ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» згідно актуальної судової практики, зокрема постанов Верховного суду України, визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. В свою чергу, відповідно

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 09.09.2020 року по справі 732/670/19, судом було зазначено про відсутність підстав, передбачених пунктом 5 частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недійсності кредитного договору чи окремих його пунктів, оскільки максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року по справі 524/5556/19. «Так, судом було зазначено про безпідставність доводів позивачки про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» , так як максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань».

Тобто, норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що Товариством не здійснювалось будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» .

Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснювало лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. та 10.2. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами .

Тобто, з наведеного вбачається, що суд першої інстанції помилково ототожнював, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9. Договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Судова колегія з огляду на викладене вважає, що Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 10561 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) Відповідачу, а вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, судова колегія враховує, що Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Також, необхідно зазначити, що у постанові від 28 березня 2018 року по справі 444/9519/12 Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто, з наведеного вбачається, що Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. Договору) протягом строку договору (згідно п. 4.9. Договору), що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості (що міститься у матеріалах справи) .

Крім того, судова колегія враховує правові позиції Верховного суду, які є вже усталеною практикою та в яких відображена інформація про відсутність підстав для визнання договорів недійсними (зокрема пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів»), які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» , зокрема, Постанови Верховного суду, а саме: від 12.01.2021р. по справі 524/5556/19; від 07.10.2020р. по справі № 127/33824/19; від 09.09.2020р. по справі № 732/670/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення..

Крім того, Позивачем дотримано нових правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування, викладених у Законі України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», де зазначено, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».

У зв`язку з вищенаведеним, слід зазначити, що ніяких штрафних санкцій Відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором не нараховувались. Також, слід зазначити, в розділі 8 Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за неналежне виконання Кредитного договору, однак Позивач не нараховував Відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом

У зв`язку з вище викладеним слід зазначити, що нарахування відсотків за кредитним договором №1262-4153 від 27.08.2023 р. здійснювалося відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку несправедливість умов користування кредитом та порушення прав споживача, визначених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які є необґрунтованим і не відповідають фактичним обставинам справи

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. Враховуючи принцип диспозитивності, а також те, що визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором є меншою, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, за відсутності зустрічних позовних вимог про визнання умов договору несправедливими суд першої інстанції безпідставно визнав такі умови несправедливими та повністю відмовив у стягненні відсотків за договором 27.08 2023 року №1262-4153

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано належні та допустимі докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем в частині нарахованих відсотків, у розмірі 82 600 грн.

У зв`язку із вище дослідженим, судова колегія приходить висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови стягення відсотків за користування кредитом наданим ОСОБА_1 ..

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Хархан О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс», подаючи позовну заяву, не надав доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, а наявна у матеріалах справи Довідка про перерахування суми кредиту на підставі кредитного договору № 1262-4153 від 27.08.2023р (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року), не може бути належним доказом перерахування ОСОБА_1 грошових коштів, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1262-4153 27.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та Відповідачем укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора (A9498), що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки.

Цей договір, серед іншого, містить інформацію про номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 , а також відомості про позичальника: ПІБ: ОСОБА_1 , Паспорт серія/номер/ НОМЕР_3 , виданий: 5140 14.04.2022 р. Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у встановленому кредитним договором порядку, а також відповідно до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якої позивач надав, шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 20600 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Цього ж дня, тобто 27.08.2023 року, вказана сума позики була перерахована відповідачу на вказану нею платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема довідкою про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк» (сторінка 4 листа).

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 20600 грн на виконання договору про відкриття кредитної лінії матеріали справи не містять, та ОСОБА_3 не спростовані.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не вірно зазначив у рішенні, що Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, при цьому не послався на документи надання йому такого кредиту та те , що судом не вірно зазначено, що відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримання кредитних коштів, апеляційний суд вважає безпідставними, так як з вище досліджених матеріалів справи встановлено, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1262-4153 27.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора (A9498), що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки, внаслідок чого 27.08.2023 року, сума позики у розмірі 20 600 грн була перерахована відповідачу на вказану нею платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема довідкою про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк» , чого стороною відповідача не спростовано належним чином, а тому такі доводи задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту, судова колегія вважає безпідставними, так як з вищевикладених матеріалів справи, поза розумними сумнівом встановлено, що за допомогою електронного цифрового підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора (A9498), ОСОБА_1 було підписано договір та отримано на платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 суму кредиту у розмірі 20 600 грн. та на підставі розрахунку заборгованості (т.1 а.с.73-79) встановлено, що внаслідок неналежного викоання кредитного договору у ОСОБА_1 наявна непогашена заборгованість по відсотках у розмірі 82 600 грн, чого скаржником не спростовано належними доказами.

Доводи апеляційної скарги, що підлягають доказуванню у справі, зокрема, перерахування позикодавцем кредиту в розмірі 20600,00 грн на картковий рахунок, що належав би відповідачу (надання кредиту), апеляційний суд вважає не слушними , так як з огляду на досліджений договір про відкриття кредитної лінії №1262-4153 від 27.08.2023 в розділі 12 містяться реквізити сторін, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначила відомості про свій паспорт, а саме № НОМЕР_4 , виданий 5140 від 14.04.2022р., адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 , який підписано електронним підписом одноразовим індетифікатором А9498 (т.1 а.с.32), що узгоджується із довідкою про перерахування суми кредиту №1262-4153 від 27.08.2023 , в якій зазначено платіжну систему LiqPay, номер платежу №2357201107, номер рахунку НОМЕР_2 та суму платежу 20 600 грн (т.1 а.с. 72), тобто з огляду на наявні докази у справі скаржником не спростовано вище встановленого належними контрдоказами, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Щодо нарахування відсотків зазначали, що відповідач як дружина військовослужбовця, то на неї поширюються гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», судова колегія вважає такі доводи не слушними, так як з матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно актового запису № 1219 від 16 серпня 2025 року, вчиненого Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16 серпня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_5 03.02.2025р. ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.202 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України.

Згідно наказу № 31 від 31.01.2025 солдата та зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_6

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_6 № 475/4/1080 від 04.03.2026р. ОСОБА_4 дійсно є матросом та перебуває на військовій службі за мобілізацією.

Але ж, факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1262-4153 між ТОВ «Укр кредит фінанси» та ОСОБА_1 вібувся 27.08.2023 року, на 300 днів, тобто 21.06.2024 року, саме за цей період було нараховано відсотки, що у відповідності до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може бути застосовано так як, така заборгованість у відповідача ОСОБА_1 виникла у дошлюбний період, а факт одруження відбувся лише у 2025 році, крім того судова колегія вважає другу підставу для відмови у задоволенні такої норми закону, що чоловік відповідачки був призваний на службу до лав ЗСУ у 2025 році, тобто поза межами дії договору кредитної лінії №1262-4153 від 27.08.2023 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Загальний висновок за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому, з огляду на викладене вище, відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, оскаржуване судове рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за нарахованими процентами шляхом збільшення стягнутої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 27.08. 2023 року №1262-4153 з 30 900 грн до 103 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 26000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 82400 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_6 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн (2422,40 грн + 3633,60 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката Хархан Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року змінити, стягнувши з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 28 серпня 2023 року №1262-4153 у розмірі 103 000 (сто три тисячі) грн 00 коп, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 20 600 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 82 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова