Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №521/19276/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4907/26

Справа № 521/19276/25

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пільги,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

До Хаджибейского районного суду м. Одеси надійшов позов Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у розмірі 5756,73 грн.. Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому з 06.02.2025 було призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій. За призначенням пенсії ОСОБА_1 звернувся 06.02.2025 через вебпортал Пенсійного фонду України. Вказана заява була зареєстрована на вебпорталі 06.03.2025. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2025 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з ненаданням необхідних документів. 13.05.2025 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та надав необхідні документи. На підставі заяви та наданих документів ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 06.02.2025 в сумі 5906,96 грн. Згідно листа Головного управління від 04.07.2025 № 1500-0306-9/118206 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при перевірці пенсійної справи встановлено, що дату права на призначення пенсії визначено невірно. Під час перевірки пенсійної справи було встановлено, що заяву Позивача про призначення пенсії від 06.02.2025 було зареєстровано на вебпорталі 06.03.2025, от же саме дата реєстрації (06.03.2025) є датою, з якої Позивачу повинна була бути призначена пенсія. У зв`язку зі зміною дати права на пенсію виникла переплата за період з 06.02.2025 по в сумі 5756,73 грн., яку прийнято на облік в липні 2025 року згідно рішення № 2667 від 24.07.2025, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом № 1500-0404-8/128436 від 24.072025. Станом на теперішній час переплата не погашена. Від добровільного повернення суми переплати ОСОБА_1 відмовився. Зазначені обставини стали приводом для зверення з позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат залишити без задоволення.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що встановлено відсутність недобросовісності з боку відповідача. Окрім того, переплата грошових коштів не є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства не мав правових підстав на отримання коштів у розмірі 5906,96 грн.

Посилаючись на положення ст. 1212 та 1214 ЦК України, вважали, що такі кошти підлягали поверненню.

Вважали, що зазначені норми застосовані судом першої права повинні є неправильно з порушенням норм матеріального права.

Щодо явки сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому з 06.02.2025 було призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій.

За призначенням пенсії ОСОБА_1 звернувся 06.02.2025 через вебпортал Пенсійного фонду України.

Вказана заява була зареєстрована на вебпорталі 06.03.2025. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2025 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з ненаданням необхідних документів.

13.05.2025 ОСОБА_1 вдруге звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та надав необхідні документи.

На підставі заяви та наданих документів ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 06.02.2025 в сумі 5906,96 грн.

Згідно листа Головного управління від 04.07.2025 № 1500-0306-9/118206 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при перевірці пенсійної справи встановлено, що дату права на призначення пенсії визначено невірно.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту.

Під час перевірки пенсійної справи було встановлено, що заяву позивача про призначення пенсії від 06.02.2025 було зареєстровано на веб-порталі 06.03.2025, от же саме дата реєстрації (06.03.2025) є датою, з якої Позивачу повинна була бути призначена пенсія.

У зв`язку зі зміною дати права на пенсію виникла переплата за період з 06.02.2025 по 05.03.2025 в сумі 5756,73 грн., яку прийнято на облік в липні 2025 року згідно рішення № 2667 від 24.07.2025, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом № 1500-0404-8/128436 від 24.072025.

Станом на теперішній час переплата не погашена. Від добровільного повернення суми переплати ОСОБА_1 відмовився.

Згідно із статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ГУ суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої їй допомоги по безробіттю. При цьому судом встановлено відсутність недобросовісності з боку відповідача. Окрім того, переплата грошових коштів не є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо надання пенсії є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо зокрема виплати пенсії підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення.

Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено.

Однак ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач при отриманні пенсії діяв недобросовісно, подавав недостовірні документи, приховав обставини, що впливають на право на пенсію, чи іншим чином зловживав своїми правами.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності рахункової помилки при здійсненні пенсійних виплат.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.

Посилання скаржника на необхідність ефективного використання коштів Пенсійного фонду України, можливий дефіцит бюджету Фонду та соціальну значимість пенсійних виплат не спростовують відсутності у справі доказів недобросовісності відповідача чи рахункової помилки та не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів того, що при зверненні із заявою про призначення їй пенсії відповідачкою були наданні недостовірні документи.

Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова