Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №127/26226/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/26226/26

Провадження № 33/801/1051/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724783 від 21 липня 2026 року встановлено, що водій ОСОБА_1 21 липня 2026 року о 00 год. 25 хв. в м. Вінниці по вул. Брацлавська (Островського) 7, керував тз електросамокатом JET без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою алкотестера ДРАГЕР № 0452, результат позитивний 0,79 проміле. Велась безперервна відеофіксація, на портативні відеореєстратори № 470765, 468877, чим порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підписану його захисником – адвокатом Геращенко Т. В., просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом, оскільки на відеозаписах не зафіксовано ані його руху на електросамокаті, ані зупинки працівниками поліції безпосередньо під час керування ним.

Також зазначає про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо конкретної марки та моделі електросамоката, його серійного чи ідентифікаційного номера, типу та потужності електродвигуна, максимальної конструктивної швидкості, способу приведення в рух, технічного стану та відповідної технічної документації. При цьому назва «JET», на його думку, є лише позначенням сервісу прокату, а не індивідуалізуючою характеристикою конкретного транспортного засобу.

Крім того, вказує на розбіжності між відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, та обставинами, зафіксованими на відеозаписі. Зокрема, у протоколі місцем вчинення правопорушення зазначено АДРЕСА_2 , тоді як за його твердженням, подія відбувалася біля будинку № 3 на цій вулиці. Посилаючись на вимоги ст. 256 КУпАП, апелянт наголошує, що місце вчинення правопорушення є обов`язковим реквізитом протоколу, а зазначена розбіжність ставить під сумнів повноту та достовірність установлених працівниками поліції обставин.

Також стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо неналежного роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та порядку проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, на думку апелянта, з відеозапису не вбачається, що до отримання пояснень особі було належним чином роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, суть адміністративного обвинувачення та процесуальні права.

Окрім того, зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено порядок проведення огляду, зокрема право в разі незгоди з його результатами пройти огляд у закладі охорони здоров`я та строк, протягом якого такий огляд має бути проведений.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Геращенко Т. В. не з`явилися.

Адвокат Геращенко Т. В. надіслала заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, у якій просила провести розгляд справи, призначеної на 26 жовтня 2026 року на 13:10 год без участі захисника – адвоката Геращенко Т. В. і просила врахувати доводи та вимоги апеляційної скарги під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду ; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання ; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1). При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (частина 2).

По справі встановлено, що справа була призначена до розгляду на 21 жовтня 2026 року, де у судове засідання учасники справи не з`явилися та задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Геращенко Т. В. про відкладення розгляду справи, судове засідання призначено на 26 жовтня 2026 року на 13:10 год, про що учасники справи повідомлені належним чином; строк розгляду апеляційної скарги закінчився. ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи не подавав; його присутність при розгляді справи не є обов`язковою.

За таких обставин заява адвоката Геращенко Т. В. підлягає до задоволення і справа розглядається за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника – адвоката Геращенко Т. В.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724783 від 21 липня 2026 встановлено, що водій ОСОБА_1 21 липня 2026 року о 00 год. 25 хв. керував тз електросамокатом JET без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою алкотестера ДРАГЕР №0452, результат позитивний 0,79 проміле (а. с. 2);

- роздруківкою з технічного приладу Drager Alcotest 7510 прилад № ARND-0452 принтер № ARNB-0177, тест № 767, згідно якої тестування було проведено із зазначенням особи, яку тестують - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту – 0,79 ‰ (а. с. 4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота,; результати огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest Drager 0452: 0,73 % (а. с. 5);

- рапортом капрала поліції Штейника І., поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону ПП з обслуговування Вінницького району УПП у Вінницькій області ДПП (а. с. 6);

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724783 (а. с. 7).

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час патрулювання вулиць у комендантську годину.

Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування електросамокатом та був єдиною особою, зафіксованою поруч із ним. На запитання поліцейської про те, чи відомо йому, що за наявності ознак алкогольного сп`яніння заборонено керувати транспортним засобом, він відповів ствердно. Надалі ОСОБА_1 цікавився, чи здійснювали працівники поліції патрулювання, чи безпосередньо рухалися за ним.

На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, при цьому з його результатами не сперечався та заперечень щодо нього не висловлював.

Зазначена поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, оцінена в сукупності з іншими доказами у справі, узгоджується з установленими обставинами та підтверджує факт керування ним електросамокатом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування електросамокатом є необґрунтованими, оскільки спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема змістом відеозаписів, які в контексті інших установлених обставин підтверджують факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо марки та моделі електросамоката, його серійного чи ідентифікаційного номера, типу й потужності електродвигуна, максимальної конструктивної швидкості, способу приведення в рух, технічного стану та відповідної технічної документації, а також про те, що позначення «JET» є назвою сервісу прокату, а не характеристикою конкретного електросамоката, є необґрунтованими та самі по собі не спростовують установлених судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами), при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» не є тотожними: у широкому розумінні термін «транспортний засіб» охоплює, зокрема, і електросамокати, тоді як «механічний транспортний засіб» є вужчим поняттям.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11 листопада 2020 року), мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби віднесено до певних категорій. Зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун з робочим об`ємом до 50 см? або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.

Отже, виходячи з положень п. 2.9.А та п. 2.5 ПДР, заборона керування у стані алкогольного сп`яніння поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, у тому числі й на водіїв електросмокатів, незалежно від потужності їхнього двигуна.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на положення Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». У вказаному Законі визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб – це дво- чи більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб з двома, трьома або чотирма колесами, який оснащений виключно електричними тяговими двигунами, має акумуляторну батарею, здатну заряджатися від зовнішнього джерела електроенергії, максимальну конструктивну швидкість не більше 50 км/год та споряджену масу до 600 кг.

Таким чином, електроскутери, електросамокати, гідроскутери та інші подібні пристрої законодавчо віднесені до транспортних засобів. Вони поділяються на дві основні категорії:

- легкі персональні колісні транспортні засоби – з електродвигуном потужністю до 1000 Вт та максимальною швидкістю до 25 км/год;

- низькошвидкісні електричні транспортні засоби – з максимальною швидкістю до 50 км/год та масою до 600 кг.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди та інші місця, призначені для пересування людей і перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, особи, які рухаються у кріслах колісних, а також погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Перебуваючи на проїзній частині, особа є учасником дорожнього руху і, відповідно до пп. 1.3–1.5 ПДР, зобов`язана дотримуватись установлених правил, враховувати, що інші учасники також їх виконують, та не створювати своїми діями чи бездіяльністю небезпеку або перешкоди для руху, загрози життю чи здоров`ю громадян або матеріальних збитків.

Пунктом 5 ч. ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що «JET» є лише назвою сервісу прокату, а не характеристикою конкретного електросамоката, оскільки зазначена обставина сама по собі не спростовує факту використання ОСОБА_1 електросамоката як транспортного засобу.

Електричний самокат марки «JET» відноситься до виду мопедів, оскільки є двоколісним низькошвидкісним електричним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт та який використовувався ОСОБА_1 , як транспортний засіб у розумінні Закону України «Про дорожній рух», а відтак є транспортним засобом і у розумінні ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо недоліків оформлення працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема неточностей у зазначенні місця події та відсутності окремих технічних характеристик електросамоката, самі по собі не спростовують установленого факту керування ОСОБА_1 електросамокатом у стані сп`яніння та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови.

Доводи апеляційної скарги про неналежне роз`яснення ОСОБА_1 процесуальних прав та порядку проходження огляду на стан сп`яніння самі по собі не свідчать про порушення встановленої законом процедури. При цьому захисник не наводить обставин, які б підтверджували, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами або що йому було фактично відмовлено в проходженні огляду в закладі охорони здоров`я в разі незгоди з результатами огляду на місці.

Крім того, як убачається з дослідженого відеозапису, під час оформлення матеріалів справи поліцейська роз`яснила ОСОБА_1 права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також повідомила, що розгляд справи відбудеться у Вінницькому міському суді Вінницької області. Факт ознайомлення з відповідною інформацією підтверджується, зокрема, особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інших доводів, які б були спрямовані на спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Під час перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено обставин, за яких такі доводи заслуговують на увагу та могли би вплинути на законність постанови суду першої інстанції, а також не встановлено і поза межами доводів апеляційної скарги неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська