Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №131/1024/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/1024/26

Провадження № 33/801/1044/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Марчук В. І.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст.130 КУпАП,

Встановив:

Згідно з протоколом ЕПР1 № 699243 від 21 червня 2026 року – водій ОСОБА_1 21 червня 2026 року о 18 год. 50 хв. по вул. Центральна в с. Іллінецьке Вінницького району Вінницької області керував транспортним засобом JEEP GRAND CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, згідно протоколу ЕПР1 № 699235 від 21 червня 2026 року – водій ОСОБА_1 21 червня 2026 року о 18 год. 50 хв. по вул. Центральна в с. Іллінецьке Вінницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом JEEP GRAND CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, допустив з`їзд транспортного засобу із проїжджої частини дороги та здійснив зіткнення із деревом, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком, чим порушив п. 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, у відповідності до ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності факту керування ОСОБА_1 автомобілем JEEP GRAND CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки, за його твердженням, автомобілем керувала дружина, яка після наїзду на пеньок залишила місце події, а отже, відсутній належний суб`єкт адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно критично оцінив показання свідків захисту, натомість поклавши в основу рішення показання ОСОБА_2 , з якою в нього склалися неприязні стосунки, та працівника поліції Семенова О. М., який не був очевидцем події, а прибув на місце за викликом ОСОБА_2 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчук М. М. доводи викладені у апеляційній скарзі підтримала, просить її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, закривши провадження у справі.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. За повідомленням його захисника – адвоката Кравчук М. М. він із 26 жовтня 2026 року знаходиться на стаціонарному лікуванні в КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Іллінецької міської ради. Вона вважає за неможливе провести розгляд справи у його відсутність, на її думку справу слід відкласти, виклик повторити. Також зазначила про те, що у вирішенні цього питання покладається на думку суду.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду ; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання ; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1). При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (частина 2).

По справі встановлено, що справа була призначена до розгляду на 21 жовтня 2026 року, де у судовому засіданні задоволено клопотання ОСОБА_1 і його захисника – адвоката Кравчук М. М. про відкладення розгляду справи, судове засідання призначено на 26 жовтня 2026 року на 13:00 год, про що учасники справи повідомлені належним чином (розписка від 21 жовтня 2026 року – а. с. 156); строк розгляду апеляційної скарги закінчився. ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи не подавав; його присутність при розгляді справи не є обов`язковою.

За таких обставин справа розглядається за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за участю його захисника – адвоката Кравчук М. М.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 26 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699243, складеного поліцейським ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Семеновим О. М. 21 червня 2026 року о 20 год. 24 хв. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яким зафіксовано вказані обставини події (а. с.2);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 699235, складеного поліцейським ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Семеновим О. М. 21 червня 2026 року о 20 год. 03 хв. відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, яким зафіксовано вказані обставини події (а. с. 29);

- даними схеми місця ДТП, складеної 21 червня 2026 року о 18 год. 50 хв. інспектором СРПП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Задорожним В. А. (а. с. 33);

- копією постанови серії ЕНА № 7417159 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 21 червня 2026 року поліцейським ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Семеновим О. М., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП ( а. с. 4);

- заявою ОСОБА_3 про зобов`язання доставити автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_1 , та не передавати право керування ОСОБА_1 (а. с.8);

- відеозаписом з нагрудної бодікамери уповноваженого працівника поліції (відеореєстратора) від 21 червня 2026 року за № 795771, який був безпосередньо досліджений судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт приїзду працівників поліції на повідомлення, відібрання пояснень від ОСОБА_2 та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я (на 19:37). Крім того, на відео зафіксовано як ОСОБА_1 повідомляє співрозмовнику по телефону «розбився», «оздьо поліція і розбив машину», «розбився» (на 18:58 19:01:51, 19:11:39, відповідно), тим самим вказуючи на вчинення саме ним адмінправопорушення (а. с. 1 на звороті; а. с. 2 на звороті; а. с. 28 на звороті; а. с. 29 на звороті);

- поясненнями свідка ОСОБА_2 (а. с. 5).

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За правилами статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з долученого відеозапису, після прибуття працівників поліції на місці події перебував ОСОБА_1 . Свідки, присутні на місці, підтвердили, що саме під керуванням ОСОБА_1 автомобіль з`їхав із проїзної частини дороги, зачепив дерево та зупинився на дерев`яному хмизі. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу він відмовився, посилаючись на те, що нібито не керував автомобілем.

Крім того, під час телефонної розмови ОСОБА_1 повідомив, що «озьдо поліція і розбив машину» (19:01:51 (диск «частина 1»)), що узгоджується з обставинами дорожньо-транспортної пригоди.

Також на відеозаписі з бодікамер працівників поліції зафіксовано розмову ОСОБА_1 з дружиною, під час якої вона зазначила, що певна особа мала привезти ОСОБА_1 : «я його привезу, а ви мене завезете назад, ми сидимо чекаємо», «я б собі пішла в мене ж права є, в дітей є приїхали б забрали», а також «я не знаю хто їхав» (19:09:04–19:09:32( диск «частина 1»)). Зміст цієї розмови не підтверджує версію про те, що саме дружина керувала автомобілем під час ДТП. При цьому на відеозаписі не зафіксовано інших осіб, які б стверджували, що саме вони перебували за кермом транспортного засобу.

Варто також зауважити, що спочатку ОСОБА_1 стверджував, що автомобілем керувала інша особа, невідома молода дівчина, однак після прибуття дружини почав наполягати на іншій версії, відповідно до якої за кермом перебувала саме вона. Така зміна пояснень свідчить про непослідовність його позиції та ставить під сумнів достовірність доводів щодо відсутності факту керування транспортним засобом.

Отже, доводи апеляційної скарги про заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є безпідставними та підлягають відхиленню. При цьому варто зазначити, що пояснення ОСОБА_1 щодо особи, яка перебувала за кермом, були непослідовними та змінювалися залежно від обставин спілкування з працівниками поліції, котрі прибули на місце події за викликом по факту дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема зазначити про те, що він не керував транспортним засобом, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Проте жодних зауважень чи пояснень щодо обставин правопорушень він не надав.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної критичної оцінки показань свідків захисту та надання судом першої інстанції переваги показанням ОСОБА_2 і працівника поліції, фактично зводяться до суб`єктивної критики оцінки доказів судом першої інстанції та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинені правопорушення, водночас не спростовуючи встановлених судом обставин і не ставлячи під сумнів обґрунтованість висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень, апеляційний суд відхиляє, оскільки наявні у справі докази в їх сукупності підтверджують факт вчинення саме ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інших обґрунтованих доводів, спрямованих на спростування встановленого факту вчинення правопорушень, апеляційна скарга не містить.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська