Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №443/1935/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 443/1935/26 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І.

Провадження № 33/811/1739/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В. у відкритому судовому засіданні у м. Львові, з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2026 року,

встановила:

постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення, з урахуванням стаття 36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за частиною 1 статті 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 28.08.2026 о 18 год 02 хв у с. Жирова по вул. Стрийська, 121 Стрийського району Львівської області керував електромоторолером марки Forte Hawk lite, без реєстраційного номера, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 14.09.2026 о 12 год 56 хв у м. Ходорів, вул. Стрийська, 69 Стрийського району Львівської області керував електромоторолером марки Forte Hawk lite, без реєстраційного номера, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2026 року щодо нього та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що протоколи про адміністративне правопорушення складено за його відсутності; твердження про відмови від підписання та отримання копій не відповідають дійсності.

Наголошує, що вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Також звертає увагу на те, що суддя місцевого суду не дав оцінки безпідставності зупинок ОСОБА_1 . Крім того дії поліцейського, який провів особистий обшук ОСОБА_1 є незаконними та спровокували надалі стресовий стан водія.

Акцентує увагу на тому, що ознаки сп`яніння, які відображені у процесуальних документах не відповідають дійсності та не підтверджуються відеозаписом, що долучено до матеріалів справи. Направлення на огляд до Стрийської міської лікарні також не відповідає вимогам закону, оскільки найближчий заклад охорони здоров`я у цій справі – КНП «Ходорівська міська лікарня», КНП «Жидачівська міська лікарня», а акт огляду – відсутній.

Крім того апелянт стверджує, що чіткої відмови від огляду на стан сп`янніня із відеозапису не вбачається.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Таке зокрема підтверджується сукупністю зібраних та перевірених суддею районного суду доказів, а саме: даними, що містяться у протоколах про адміністративне правопорушення ЕПР1 №757480 від 28 серпня 2026 року, ЕПР1 №771307 від 14.09.2026, які складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; направленнях, яке підтверджує скерування ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я КНП «Стрийська міська лікарня», де вказано про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння – звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідність, виражене тремтіння пальців рук; відеозаписах, які міститься на компакт-дисках.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Покликання апелянта, що на те, що при складенні протоколів щодо ОСОБА_1 мало місце порушення встановленого законом порядку, зокрема порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

На відеозаписі з камер спостереження працівників поліції, оглянутому апеляційним судом, зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, такий відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи апелянта щодо безпідставності зупинки є неспроможними.

Судом апеляційної інстанції не встановлено з боку інспектора патрульної поліції порушень вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як слідує з положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735, така містить два можливі варіанти проведення огляду на стан сп`яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому як для проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, так і для проведення огляду лікарем закладу охорони здоров`я, необхідні згода водія на проведення такого огляду.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 від встановленого законом огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

Крім того, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Отже, обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , зокрема працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, щодо упередженості патрульної поліції щодо нього, жодним чином на кваліфікацію дій ОСОБА_1 не впливають.

При цьому, враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - суду не скеровував.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА