Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №306/1626/25
Суддя: Шевчук В. В.
Справа № 306/1626/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчука В.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бочко Людмила Іванівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року (суддя Вінер Е.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
В вересні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 05 липня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 847941643 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким відповідач отримав кредит на банківську карту, яка була нею вказана в заявці при укладенні кредитного договору, що свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01.У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 27/0225-01 від 27 лютого 2025, ТОВ " Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 19 470 грн.
На підставі наведеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути із ОСОБА_1 непогашену заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 470 грн., а також сплачений судовий збір.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 847941643 від 05.07.2024 року у розмірі 5 500 грн. заборгованість по основному боргу, 11 220 грн. заборгованість по процентам. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бочко Л.І., просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вказує, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до матеріалів справи не долучено, серед додатків до позовної заяви відсутні належні та допустимі докази укладення такого Договору.
Також не долучений до матеріалів справи Реєстр боржників №299 від 27.08.2024 року до Договору факторингу №28/1118-01. За відсутності такого реєстру неможливо встановити факт включення відповідача до переліку боржників, обсяг переданих прав вимоги, а тому апелянт вважає, що доводи позивача щодо переходу прав вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях.
Правовідносини за кредитним договором №847941613 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 05 липня 2024 року. Як стверджує позивач, за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між TOB «Таліон Плюс» та TOB «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги до відповідача TOB «Таліон Плюс» було передано реєстром боржників №299 від 27 серпня 2024 року. За договором факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, укладеного між TOB «ФК «ЄАПБ» та TOB «Таліон Плюс», право вимоги до ОСОБА_1 було передано TOB «ФК «ЄАПБ» за реєстром прав вимоги №2 від 27 лютого 2025 року.
З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №847941643 від 05 липня 2024 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 у 2018 році.
Апелянт вважає, що у TOB «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати в подальшому наступним кредиторам.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін .
Вказує, що 28.11.2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01.
31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників №299 від 27.08.2024 до вказаного договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 847941643.
27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) TOB «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
З метою підтвердження отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем до позовної заяви було долучено: додаткова угода № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; витяг з Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025; платіжна інструкція згідно Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025; витяг з Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025.
Щодо переходу майбутнього права вимоги, звертає увагу на те, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, в той же час це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності. В даному випадку предмет права вимоги визначається Договорами Факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та № 27/0225-01 від 27лютого 2025 року.
Договір факторингу був діючий на момент відступлення права вимоги до відповідача, а тому перехід прав вимоги за Кредитним договором відбувся відповідно до діючого Договору факторингу, є правомірним і відповідає чинному законодавству.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 05 липня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідач уклали кредитний договір № 847941643 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким відповідач отримала кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 500 грн.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору №847941643 від 05.07.2024 року кредитодавець надав позичальникові кредит на суму 5 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник був зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5 500 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 05.07.2024, підтверджується платіжним дорученням від 05.07.2024, згідно якого здійснено переказ коштів на суму 5 500 грн. згідно договору №847941643 від 05.07.2024, ОСОБА_1 (а.с.22).
Також отримання відповідачем наступної суми кредитних коштів в розмірі 5 500 грн. підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого вказану суму ОСОБА_1 отримала 05.07.2024.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 500 грн відповідно до умов вищенаведеного договору. Даний факт також не оспорює відповідач у поданій апеляційній скарзі.
Разом і з тим, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Звертаючись в суд з даним позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 847941643 від 05 липня 2024 року за наступних обставин.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.
У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 27.02.2025 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ " Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” укладено договір факторингу № 27/0225-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 27/0225-01 від 27 лютого 2025, ТОВ " Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 19470 грн.
З матеріалів справи слідує, що на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 ще не виникло (не існувало) зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 , не було укладено кредитного договору, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15.
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2019 року у справі №909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).
За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України) (п. 62 Постанови ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).
Судова колегія констатує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 № 847941643, укладений 05.07.2024 року, натомість Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Таким чином у відповідності до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Згідно ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,50 грн., який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бочко Людмила Іванівна, задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 3 633,50 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua