Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №308/12579/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/12579/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Кожух О.А.,

суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дурдинець Руслана Юріївна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року (головуючий суддя Бедьо В.І.) у справі №308/12579/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

-

Короткий зміст позовних вимог

01 серпня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200500512 щодо кредитування (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Поивач вказує, що 20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200500512. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Вказує, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Позивач просив поновити строк позовної давноситі; стягнути загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 200500512 від 11.04.2016, який станом на 14.06.2024 складав 30167,17 грн, з яких: 9913,71 грн заборгованість за кредитом; 20253, 46 грн заборгованість за відсотками; стягнути збитки з урахуванням 3 % річних - 2718, 88 грн., та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 12269, 78 грн.

Позивач просив також стягнути судовий збір та витратит на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200500512 від 11 квітня 2016 року у загальному розмірі 45155, 83 грн, яка складається з суми заборгованості – 30167,17 грн; суми інфляційних витрат – 12269,78 грн , суми 3 % річних – 2718,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що умови Кредитного договору відповідачем не виконані, оскільки доказів на підтвердження відповідачем доводів про сплату частини заборгованості матеріали справи не містять.

Суд зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки документи від первісного кредитора отримано позивачем, як фактором, 23.12.2022, у зв`язку з карантином такий строк продовжено, а з 17.03.2022, строк позовної давності також продовжено на строк дії воєнного стану, який триває.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дурдинець Руслана Юріївна, оскаржив таке в апеляційному порядку. Просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2024 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанси» відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального права, неповно з`ясував обставини справи.

Зазначає, що позивачем не доведено факт укладення Кредитного договору, відкриття рахунку для кредитування та видачі й отримання відповідачем кредитної картки. Не доведено факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів та виникнення кредитної заборгованості.

Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували видачу кредитних коштів апелянту. Щодо виписки по особовим рахункам (а.с.77, т.1), відповідач зазначає, що така сформована за рахунком НОМЕР_1 , тоді як ОСОБА_1 на підставі Договору № 200500512 від 11.04.2016 (Заяви (оферти)), як стверджує позивач, було відкрито рахунок НОМЕР_2 .

Вказує, що перша транзакція датується 04.11.2019, тобто значно пізніше дати укладення Договору № 200500512 від 11.04.2016. У даній транзакції відсутнє призначення платежу «видача кредитних коштів», натомість вказано «зміна плану рахунків при завантаженні в ЕІОС НБ»

Щодо необґрунтованості вимог позивача про нарахування відсотків відповідач зазначає, що з доданих до позову документів не вбачається за можливе з`ясувати за який період, на яку суму та за якою ставкою було здійснено нарахування вказаної заборгованості за відсотками.

Щодо нарахування на підставі ч.2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість в розмірі 30167,17 грн, відповідач зазначив, що таке стягнення суперечить вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідач у скарзі також посилається на ст. 257 ЦК України, яка визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вказує, що відповідно до вимог статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Також просить задовольнити апеляційну скаргу у поданих до апеляційного суду додаткових поясненнях.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу

На вказану апеляційну скаргу позивач ТОВ «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє Романенко Михайло Едуардович, подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві товариство зазначає, що за умовами Кредитного договору №2005000512 позичальнику була видана кредитна картка з лімітом 50000 грн та терміном на 12 місяців. Такий кредитний договір не передбачав щомісячних платежів. Стверджує, що даний договір ОСОБА_1 підписав 11.04.2016 та був повідомлений у письмовій форміі про умови кредитування.

Щодо виписок по картковому рахунку позивач зазначає, що додані до справи виписки є належними доказами, оскільки містять дату, час, прізвище відповідальної особи, яка формувала виписки, міститься номер і дата договору щодо, якого здійснюються банківські операції.

Межі розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову в даній справі складає 45155,83 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Фактичні обставини справи встановлені апеляційним судом

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2014 ОСОБА_1 підписано Заяву (оферту) №200500512, що запропонована Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (а.с.55 том 1). Відповідно до умов заяви ОСОБА_1 погодився на відкриття рахунку та надання у корисування платіжної кратки, тип якої вказаний в ОП Заяви (п.1.2 Заяви).

У розділі заяви «Договір про надання та використання платіжної картки» зазначено, що банком надається: найменування продутку – кредитна картка МТС (неіменна)/Ззарплатна; тип картки MC World; валюта грн., рахунок: НОМЕР_2 . Максимальний кредитний лміт 50000 грн. Кредитний ліміт 10000 грн. При цьому умовами договору передбачено, що розмір Кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках. На дату укладення Договору доступний розмір кредитного ліміту 10000 грн. Максимальна ставка по ліміту 58,8 % річних.

В пункті 1.3. Заяви споживач погодився на встановлення Кредитного ліміту на картковому рахунку. У вказаній заяві позичальник погодився з умовами та тарифами користування карткою, підключенням послуги Інтернет-Банкінгу, стягнення страхових платежів.

Згідно з п.1.52. Прийняттям (акцептом) Банком заяви про укладення договору будуть дії банку по відкриттю Рахунку Картки.

Згідно з п.3 Заяви позичальник підтвердив, що прийняття банком цієї заяви до розгляду не тягне за собою виникнення у банку обов`язку з акцепту оферти, зазначеної в заяві (п.3.1 Заяви).

Згідно з розпискою про отримання платіжної картки ОСОБА_1 отримав платіжну картку № НОМЕР_3 на підставі договору №200500512 (а.с.65 том1).

Згідно з довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МТС (неіменна) /зарплатна» від 11.04.2016 сума кредиту до 50000 грн. Строк кредиту 12 місяців, форма кредитування – у формі відновлювальної кредитної лінії. Тип процентної ставки фіксована. Орієнтовна вартість кредиту становила 24976,23 грн., процентна ставка за кредитом 58,8% річних нараховується на залишок заборгованості про кредиту (а.с.62 том 1).

У розділі 3 Довідки визначено, що обсяг щомісячного платежу - це мінімальний платіж 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів Банку, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором.

Позивачем до справи додано лист, згідно з яким ОСОБА_1 для забезпечення отримання заробітної плати на рахунок № НОМЕР_2 необхідно надати роботодавцю документи (а.с.69 том1).

Зазначені копії документів містять підпис позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх вимог, позивач подав суду виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.05.2016 по 27.07.2020, в яких зазначено, що станом на 04.11.2019 на рахунку № НОМЕР_1 містився залишок 9913,71 грн (а.с.78 том1).

20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 7_БМ про відступлення права вимоги. За умовами вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зазначених в додатку 1.

До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, де вказано загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 30167,17 грн (а.с.75 том1).

Зазначає, що Документи ПАТ «Банк Михайлівський» були передані позивачу згідно постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2022 та іфд 17.01.2023 (а.с.44 том1).

Позивач просив поновити строк позовної давноситі; стягнути загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 200500512 від 11.04.2016, який станом на 14.06.2024 складав 30167,17 грн, з яких: 9913,71 грн заборгованість за кредитом; 20253, 46 грн заборгованість за відсотками; стягнути збитки з урахуванням 3 % річних - 2718, 88 грн (нараховані за період з 14.06.2021 по 31.12.2023), та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 12269, 78 грн. (нараховані за період з 14.06.2021 по 14.06.2024)

Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті Кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правові позиції щодо застосування положень ст 1048 ЦК України та, зокрема, можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), і Верховний Суд послідовно дотримується такої позицїї.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»)

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Проте неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому порядку недійсними не визнані, є дійсними. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не підтверджено перерахування коштів кредитором позичальнику, а виписку вважає неналежним доказом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року, справа №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягара доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Матеріали вказаної справи не містять доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, зазначений в Заяві від 11.04.2016 - рахунок: НОМЕР_2 , відповідно до розміру погодженого ліміту (10000 грн).

Натомість позивачем подано суду виписку по кількох особових рахунках ОСОБА_1 з 23.05.2016 по 27.07.2020 - №24584015314985; № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 (а.с.78-249 том 1)

Згідно з поданою випискою станом на 04.11.2019 вихідний залишок по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 становив 9913,71 грн в розділі дебет.

У поданих позичальником виписках наявний номер кредиту 200500512_КІ. Також вбачається нарахування відсотків за користування вказаними кредитним коштами, зокрема в період до 27.07.2020.

Згідно з виписок встановлено, що станом на 27.07.2020 вхідний залишок ОСОБА_1 на його рахунках становив: № НОМЕР_4 – 3791,03 грн; № НОМЕР_1 – 9913,71 грн; № НОМЕР_4 – 16462,43 грн; № НОМЕР_5 – 0грн; № НОМЕР_6 – 0 грн.

27.07.2020 ПАТ «Банк Михайлівський» підписано договір відступлення права вимоги, відповідно до виписки ПАТ «Банк Михайлівський» продало правонаступнику право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за наступними договорами: щодо сплати відсотків по кредитному договорі №200500512_ КІ від 11.04.2016 на суму 3791,03 грн; за вимогою по поверненню кредиту за договором №200500512_КІ від 22.05.2017 на суму – 9913,71 грн, а також за вимогою по сплаті відсотків по кредитному договорі №200500512_ КІ від 11.04.2016 на суму 16462,43 грн (а.с.248 том1).

Згідно з випискою по рахункам ОСОБА_1 по дебету сума становить 30167,17 грн та по кредиту становить 30167,17 грн (а.с.249 том 1)

Спираючись на дані докази позичав просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за наданим кредитом за заявою №200500512 від 11.04.20216 у розмірі 45155,83 грн, з яких 30167,17 грн – сума заборгованості. Позивач вказував, що заборгованість за кредитом становить 9913,71 грн, а 20253,46 грн – заборгованість за відсотками.

Разом з тим, з виписки по картковому рахунку вбачається, що заборгованосість в розмірі 9913,71 грн – становить за договором №200500512_КІ від 22.05.2017. Однак позивач не подав суду копії вказаного договору (заяви-оферти).

Таким чином, оскільки зазначена сума не стосується умов Кредитного договору № 200500512 від 11.04.2016, а належні та допустимі докази на підтвердження її обґрунтованості відсутні, позивач не довів наявність заборгованості за спірним договором у цій частині.

Щодо боргу за відсотками по кредиту №200500512_ КІ від 11.04.2016 колегія суддів зазначає наступне.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» виписки сформовані з 23 травня 2016 року, а не з часу укладення договору - 11 квітня 2016 року. Вказане перешкоджає суду перевірити факт зарахування коштів у сумі, передбаченій кредитним договором №2200500512 від 11.04.2016 – 10000 грн. та чи здійснювалися платежі в цей період і як вони розподілялися (тіло/відсотки, комісії), коли нараховані відсотки за користування кредитом. Колегія зазначає, що строк дії Кредимтного договору було визначено 12 місяців, а отже, нарахівнна відсотків могло проводитись у межах цього строку – до 10.04.2017. Проте з наданої позивачем виписки вбачається, що відсотки продовжували нараховуватись поза строками дії кредиту, однак визначити в якому розмірі було нараховано відсотків за період з 11.04.2016 по 10.04.2017 встановити неможливо.

Розрахунку заборгованості за відсотками, про стягнення якої заявлено вимогу, позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутній також детальний розрахунок заборгованості, з якого можна установити період утворення заборгованості, чи сплачувались будь-які кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, на підставі чого суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості, перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позичальнику було перераховано кошти за кредитним договором №200500512 від 11.04.2016 в розмірі 10000 грн. Такі докази не містить і виписка по картковим рахункам позичальника, лише наявний номер Кредитного договору №200500512_КІ та нарахування відсотків по кредиту поза строками кредитування за умовами договору №200500512_КІ від 11.04.2016.

За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність визначеної суми заборгованості ОСОБА_1 , право вимоги до якого прийняло ТОВ «Діджи Фінанс». Доводи позивача про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №200500512 від 11.04.2016 в розмірі 30167,17 грн не підтверджено належними та допустимими доказами. Відтак нарахування індексу інфляції та 3 відсотків річних є безпідставним у зв`язку з недоведеністю наявності боргу. Крім того такі нарахування з 24.02.2022 підлягають списанню, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності апеляційний суд вважає безпідставини зважаючи на наступне.

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК), розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

До правовідносин, пов`язаних з кредитними зобов`язанням, застосовується загальний строк у 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України, для стягнення боргу, який починається з моменту порушення зобов`язання (наприклад, останнього платежу).

У дані справі встановлено, що кредитний договір укладено 11.04.2016 строком на 12 місяців, відтак кінцевий термін повернення 11.04.2017.

Строк позовної давності позивачем не пропущено, з врахуванням продовження строку для звернення до суду на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), продовження такого строку (Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ), а в подальшому – зупинення перебігу позовної давності (Закон України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ) на строк дії воєнного стану. Пололежння п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення позовної давності виключено Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX (набрав чинності 04.09.2025)

З позовною заявою позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд 31.07.2024, отже строк позовної давності на час звернення до суду не було пропущено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач звернувся до суду з правом грошової вимоги до відповідача в межах строку позовної давності.

Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити через недоведеність матеріально-правововї вимоги.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України ).

Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, з позивача на користь відвіподача слід стягнути 2906,88 грн судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дурдинець Р.Ю. – задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 – скасувати.

У задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ:42649746, адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 2906,88 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено.26 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді