Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №681/1214/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1214/26

Провадження 2/681/1195/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 258172 від 15.05.2024 в сумі 17440,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4440,80 грн - заборгованість по процентах, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями, 8000,00 грн – заборгованість за пенею.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 15.05.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № 258172. Згідно з договором відповідачу надається кредит у гривні, а відповідачка зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок в форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки, визначені кредитним договором.

Таким чином, відповідачка уклала договір № 258172 від 15.05.2024 з ТОВ «Клай Інвест» та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000,00 грн.

23.12.2024, згідно з умовами договору факторингу № 23122024/1, ТОВ «Клай Інвест» відступило право вимоги за договором № 258172 від 15.05.2024 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 17440,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 4440,80 грн; заборгованість за комісіями становить 1000,00 грн; заборгованість за пенею становить 8000,00 грн.

Оскільки відповідачкою зобов`язання не виконані, просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

18.08.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження в справі надсилались ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за її зареєстрованою адресою місця проживання та вважаються врученими адресату.

04.09.2026 до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням R067268775681, відповідно до якого відповідачка відсутня за вказаною адресою, яка є її місцем реєстрації.

У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. У постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.

Отже, судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідачки ОСОБА_1 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

У встановлений судом строк відповідачка ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, яка викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.05.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено договір про надання фінансового кредиту № 258172, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1219 (а.с. 8-12).

Відповідно до п.1.1. Договору на умовах, встановлених ним, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 4000,00 грн. Строк кредиту 90 днів, тобто до 12.08.2024 (п.1.2.). Згідно з п. 1.3. Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Пунктом 1.4. Договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту (тобто 1000,00 грн). Згідно з п. 3.5. Денна процентна ставка за договором становить 1,50% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку.

Факт виконання кредитодавцем взятих за Договором зобов`язань та надання кредитних коштів відповідачці підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» від 15.05.2024, з якого вбачається, що 15.05.2024 на рахунок маска НОМЕР_1 зараховано кошти у розмірі 4000,00 грн, призначення переказу: видача кредиту #258172 (а.с.19).

Відповідачка припинила виконувати свої зобов`язання за Договором та вносити передбачені ним платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість 17440,80 грн, а саме: за тілом кредиту - 4000,00 грн, за відсотками - 4440,80 грн, за комісіями - 1000,00 грн, за штрафами/пені - 8000,00 грн.

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, за яким Товариство за плату набуло права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, належні для ТОВ «Клай Інвест», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 258172 від 15.05.2024 (а.с. 14-16, зворот).

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилом частини 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї формі, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Крім того, щодо форми укладення та підписання електронного договору, суд бере до уваги правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20) зазначено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Щодо цілісності даних, мети підписання та порядку використання одноразового ідентифікатора, у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25) зазначено, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір. Це комбінація цифр і букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти або смс-коду на телефон. При оформленні замовлення формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення.

З огляду на матеріали справи, суд зазначає, що процедура укладання правочину передбачала електронну ідентифікацію відповідачки ОСОБА_1 під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай-Інвест», унікальний ідентифікатор (код підпису) KL1219, який було надіслано 15.05.2024 на номер мобільного телефону відповідачки + НОМЕР_2 (а.с. 27).

З матеріалів справи достовірно вбачається, що договір про споживчий кредит № 258172 містить відмітку про його підписання ОСОБА_1 за допомогою зазначеного одноразового ідентифікатора 15.05.2024. Цей факт підтверджується довідкою ТОВ «Клай Інвест», яка містить фіксацію дати, часу та номера телефону, на який був відправлений ідентифікатор.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24), укладення кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором створює для сторін такі ж правові наслідки, як і підписання паперового документа власноручним підписом.

Спірний кредитний договір є укладеним у встановленому законом порядку, а воля сторін була чітко виражена. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На підтвердження виконання обов`язку з видачі кредиту суду надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 15.05.2024 на суму 4000 грн, яке містить усі обов`язкові реквізити та беззаперечно фіксує перерахування коштів саме ОСОБА_1 (а.с. 19). Факт зарахування кредитних коштів у розмірі 4000 грн підтвердився офіційною інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260902/110095-БТ, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. З огляду на це, надання кредиту у вказаному розмірі доведено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки ОСОБА_1 доказів сплати кредиту первісному кредитору не надала, вимоги нового кредитора про стягнення заборгованості, набуті за договором відступлення прав вимоги №23122024/1 від 23.12.2024, є правомірними.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Суд перевірив розмір нарахованих сум на відповідність імперативним нормам.

Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що з 24.12.2023 до 21.04.2024 не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 до 19.08.2024 не може перевищувати 1,5 %, а з 20.08.2024 не може перевищувати 1,0 %.

Відповідно до частини 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Судом встановлено, що відповідачка та ТОВ «Клай Інвест» 15.05.2024 уклали кредитний договір № 258172 в електронній формі. Відповідачка згідно з умовами Договору отримала кошти в сумі 4000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, однак не виконала взяті за Договором зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. Товариство в належному порядку отримало право вимоги до відповідачки, а тому має право вимагати стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року встановлено, що тимчасово максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (до 20 серпня 2024 року). З врахуванням того, що кредитний договір укладено 15.05.2024, сукупна денна ставка за Договором, згідно з п. 3.5., встановлена у розмірі 1,50 %.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення процентної ставки відповідає вимогам закону, і розрахунок позивача в частині відсотків (4440,80 грн) підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії у розмірі 1000 грн за кредитним договором, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам (фінансовим установам) забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких послуг як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги. Отже, закон прямо передбачає право фінансової установи встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за реальні додаткові та супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту. Водночас встановлення комісії за дії, які фактично не є послугою для споживача, суперечить положенням закону.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення комісії за надання (видачу) кредиту, суд дійшов висновку про їх законність та обґрунтованість. Так, за кредитним договором № 258172від 15.05.2024, зокрема п. 1.4, комісія за надання (видачу) кредиту в розмірі 25 % від суми кредиту була прямо передбачена умовами правочину як одноразова плата за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Оскільки дії з організації та видачі кредиту є разовою супутньою послугою, що передує отриманню коштів, нарахування вказаних комісії у розмірі 1000 грн (25 % від суми отриманого кредиту) є правомірним і таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просив стягнути штрафні санкції (пеня) в розмірі 8000,00 грн, посилаючись на умови договору.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на цей час.

На підставі викладеного, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь Товариства пені, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені (штрафних санкцій) за неналежне виконання кредитного зобов`язання в розмірі 8000,00 грн задоволенню не підлягають.

Ця норма є імперативною і застосовується судами незалежно від умов договору. Аналогічну позицію Верховний Суд неодноразово підтверджував у постановах 2022 - 2025 років, зокрема у постанові від 15.03.2023 у справі № 522/4567/22 та постанові від 12.09.2024 у справі № 761/98765/23.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).

Суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено належним чином, первісний кредитор свої обов`язки з надання кредиту виконав.

Відповідачка узяті на себе зобов`язання не виконала, що спричинило заборгованість.

Договір відступлення прав вимоги підтверджує, що позивач є належним стягувачем.

Суд констатує, що матеріали справи містять підтвердження на отримання кредиту №258172, у індивідуальній частині договору зазначено всі ідентифікаційні дані відповідачки, в тому числі картковий рахунок, який належить саме їй. Відповідачка не надала будь-яких доказів того, що її персональні дані чи засоби зв`язку використовувалися іншими особами, та не надала підтверджень звернень з цього приводу до первісних кредиторів, позивача чи правоохоронних органів. Тому суд визнає доведеним факт акцептування оферти та погодження істотних умов договорів.

Поряд із цим суд враховує, що для з`ясування обставин щодо факту перерахування кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором у цій справі суду достатньо наявних письмових доказів, зокрема кредитного договору, підтвердження отримання кредиту.

Також на виконання ухвали суду про витребування доказів акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» офіційно підтвердив наявність відкритого рахунку та емітованої банківської картки № НОМЕР_3 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Згідно з наданими банком випискою за 15.05.2024, зафіксовано зарахування грошових коштів на вказаний картковий рахунок відповідачки у розмірі 4000,00 грн 15.05.2024 (а.с. 39-40).

Отже, беручи до уваги викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 9440,80 грн (4000,00 грн тіло + 4440,80 грн відсотки + 1000,00 грн комісія).

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу Товариство надало договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, додаткову угоду № 258172 від 21.07.2026 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, видане на ім`я Білецький Б.М., акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 21.07.2026, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Діджи Фінанс», детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги становить 6000 грн, що включає 5 год. роботи адвоката.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Оцінюючи заявлені витрати позивача у сумі 6000 грн за критеріями реальності, розумності та співмірності, суд враховує розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, невеликий обсяг доказів і типовість спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідачка не висловила заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачка клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подала.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на 54,13 % від заявлених вимог (9440,80 грн / 17440,80 грн), визначена судом співмірна база витрат на професійну правничу допомогу (6000 грн) підлягає пропорційному розподілу.

Отже, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 3247, 80 грн (54,13 % від 6000 грн) витрат на професійну правничу допомогу.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується відповідним документом.

За правилами пропорційного розподілу, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача (54,13 % від 2662,40 грн), становить 1441, 16 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 258172 про надання фінансового кредиту від 15.05.2024 в загальній сумі 9440 (дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень 80 копійок., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн 80 коп. та заборгованості по комісії в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: поштовий індекс 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київської області;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 26.10.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК