Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №607/598/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2026 Справа №607/598/26 Провадження №2/607/2700/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ментух І.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Молиня Р.П.,

представника третіх осіб ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, виконавчий комітет Збаразької міської ради, про зміну місця проживання дитини,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про зміну місця проживання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 598/753/19 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що вже протягом тривалого часу самостійно виховує сина, здійснює за ним догляд, готує йому їжу, виконує інші побутові обов`язки та повністю забезпечує сина матеріально без будь-якої допомоги матері. Також позивач створював та створює всі належні умови для проживання та розвитку дитини, має всі навики у вихованні дитини та ставиться до батьківства відповідально.

При цьому позивач не зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами, не перебуває на психіатричному та наркологічному обліку, немає незнятої чи непогашеної судимості, не хворіє хронічними захворюваннями та іншими захворюваннями, які би могли зашкодити дитині, не вчиняє жодних аморальних дій, любить та особливо прихильно ставиться до дитини.

Натомість відповідач неодноразово відвідувала дитину, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та поводила себе неналежним чином. На думку позивача, очевидним є той факт, що такою поведінкою мати дитини може зашкодити розвитку дитини та негативно вплинути на її психоемоційний стан. Крім цього, у поведінці відповідача вбачається повна байдужість до стану здоров`я дитини, її виховання та розвитку.

Так, відповідач самовільно двічі змінювала місце проживання дитини, що, на думку позивача, створює загрозу психологічних травм малолітньої дитини, оскільки часті, раптові переїзди підвищують рівень тривожності дитини. Також у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів. Вже протягом досить тривалого часу дитина проживає з позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні.

Позивач зазначив, що на даний час перебуває разом із сином за межами території України, оскільки виїзд дитини за кордон повністю відповідав її інтересам, так як в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан та внаслідок обстрілів з боку ворога введені планові та аварійні графіки відключення електроенергії, країною-агресором постійно ведуться масовані обстріли країни. Указані обставини негативно відобразились би на психоемоційному стані дитини, якби останній перебував на території України.

Відтак позивач вважає, що визначення місця проживання малолітнього сина разом із ним буде відповідати інтересам дитини.

За таких обставин позивач просить змінити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання дитини разом із батьком ОСОБА_3 , за його місцем проживання.

23.02.2026 позивач ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що відповідач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

07.09.2026 позивач ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяву про допит його в якості свідка та допит неповнолітнього ОСОБА_4 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

20.02.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Молинь Р.П. подав відзив на позовну заяву, в якій позов не визнав та просив у задоволені позову відмовити повністю. Відзив мотивовано тим, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності. Так, рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 598/753/19, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, місце проживання малолітнього ОСОБА_4 визначено з матір`ю ОСОБА_1 .

Крім цього, рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.09.2025 у справі № 598/161/25, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07.01.2026, постановлено відібрати дитину від батька та передати матері. На виконання зазначеного рішення відкрито виконавче провадження № 80064825.

Представник зазначив, що позивач, ухиляючись від виконання судових рішень, у липні 2022 року разом із дитиною виїхав за межі України та не повернувся. Відтак обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки позивача та невиконання ним судових рішень, не можуть бути підставою для зміни визначеного судом місця проживання дитини.

При цьому відповідач вживала активних дій для встановлення місцезнаходження сина, за результатами яких було встановлено, що позивач разом із сином перебувають у Литовській Республіці. Після встановлення місцезнаходження малолітнього сина відповідач подала заяву про його повернення до України.

Також на противагу доводам позивача адвокат вказав, що у відповідача відсутні будь-які шкідливі звички, відповідач не зловживає алкогольними напоями, позитивно характеризується за місцем роботи, а також відповідач створила усі необхідні умови для комфортного проживання та належного розвитку дитини.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

13.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

05.03.2026 усною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

05.03.2026 ухвалою суду залучено до участі у даній цивільній справі виконавчий комітет Збаразької міської ради, зобов`язано виконавчий комітет Збаразької міської ради як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

01.04.2026 усною ухвалою у задоволенні клопотання виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області про витребування доказів відмовлено.

07.07.2026 усною ухвалою задоволено клопотання позивача про допит його в якості свідка та з`ясування думки дитини, визнано обов`язковою явку позивача безпосередньо до приміщення суду для його допиту як свідка, а також зобов`язано позивача забезпечити явку неповнолітньої дитини безпосередньо до приміщення суду для її опитування в присутності представника органу опіки та піклування. Закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 08.09.2026.

08.09.2026 усною ухвалою відмовлено у заяві ОСОБА_3 про допит його в якості свідка та здійснення опитування неповнолітнього ОСОБА_4 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Суд зазначив, що згідно з ч. 6 ст. 212 ЦПК України допит свідка в режимі відеоконференції може здійснюватись виключно у приміщенні суду, а за змістом ч. 1 ст. 232 ЦПК України опитування дитини у цій справі має бути здійснено за участю представника органів опіки та піклування та служби у справах дітей. Відтак участь позивача та дитини у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів не забезпечить дотримання цих вимог закону.

4. Процедура та позиції сторін і третьої особи у судовому засіданні

14.10.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Фокій Б.В. не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

14.10.2026 у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Молинь Р.П. позов не визнали з підстав, викладених у відзиві, та просили у позові відмовити повністю.

Відповідач додатково зазначила, що рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області визначено місце проживання дитини разом із нею. Зазначила, що вже понад чотири роки не бачила дитини, оскільки позивач незаконно вивіз сина за кордон. Востаннє відповідач спілкувалася з дитиною у 2025 році. Від правоохоронних органів відповідачу стало відомо, що позивач разом із дитиною перебував на території Литовської Республіки. У зв`язку з цим відповідач мала намір домогтися повернення дитини на територію України. Однак через те, що позивач, незважаючи на наявність судової заборони, разом із дитиною залишив територію Литовської Республіки, відповідачу було відмовлено в розгляді її заяви.

Представник відповідача додатково зазначив, що поведінка позивача є протиправною, а даний позов, на його думку, подано з метою легалізації такої поведінки та ухилення від виконання судового рішення. Вважає, що в даному випадку має місце примусове утримання дитини саме позивачем.

14.10.2026 у судовому засіданні уповноважений представник виконавчого комітету Збаразької міської ради Мархивка Ю.А. при вирішенні питання щодо задоволення позову поклався на розсуд суду. Представник зазначив, що в липні 2022 року позивач разом із дитиною виїхав за межі України. Пояснив, що працівниками служби у справах дітей проводилася бесіда з позивачем, під час якої останній повідомив, що виїхав разом із дитиною за межі України у зв`язку з активними бойовими діями на території нашої держави. На думку позивача, перебування дитини за кордоном відповідає її найкращим інтересам, оскільки забезпечує безпечні умови для проживання сина. Також представник зазначив, що служба у справах дітей двічі виїжджала за місцем проживання позивача з метою обстеження умов проживання дитини. Однак провести таке обстеження не вдалося, оскільки за вказаною адресою ніхто не відчинив двері квартири, а за наявною інформацією, у квартирі ніхто не проживає.

Крім того, представник повідомив про наявність судового рішення щодо відібрання дитини від батька. При цьому за місцем проживання матері було проведено обстеження умов проживання дитини, за результатами якого встановлено, що для розвитку дитини створено всі необхідні умови. Також мати дитини є працевлаштованою та отримує дохід. При цьому докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відсутні.

Зазначив, що надати висновок органу опіки та піклування щодо вирішення цього спору неможливо, оскільки не вдалося обстежити умови проживання дитини за місцем проживання позивача та з`ясувати всі обставини, що стосуються його особи.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 11.08.2016 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині залишено прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Як вбачається з паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 виїхав за межі території України.

Як вбачається з паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 виїхав за межі території України.

Відповідно до заяви від 20.04.2022, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Джулою О.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 753,754 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надали свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Канади в період з 22.04.2022 до 22.04.2023 малолітньому сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в їх супроводі разом та окремо, за що останні несуть повну відповідальність за життя та здоров`я дитини та своєчасне її повернення до України.

З висновку органу опіки та піклування Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , затвердженого розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області № 234-од від 02.08.2019, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

З висновку фахівця ОСОБА_10 за результатами проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 26.06.2020 вбачається, що повноцінний особистісний розвиток дитини відбувається найкращим чином за умов, коли вона має можливість належно спілкуватись як з матір`ю, так і з батьком. Дитина має сформований надійний контакт та взаємодію з батьком. Рекомендовано переглянути порядок спілкування дитини з матір`ю, її участі у піклуванні про дитину та її виховання, а саме – пропонується забезпечити спілкування дитини з матір`ю у звичній, стабільній і безпечній для дитини ситуації (на території його постійного проживання) у присутності батька.

Як вбачається з професійного висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_11 від 01.03.2021, результати психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , 2018 року народження, показали, що дитина має близький емоційний контакт з батьком ОСОБА_3 та не ідентифікує матір ОСОБА_1 в якості емоційно значимого дорослого. Зміна місця проживання дитини з дому батька на дім матері може призвести до розвитку дериваційної травми дитини. Водночас для гармонійного розвитку ОСОБА_4 потребує також контакту з матір`ю ї її участі у вихованому процесі. Враховуючи вік дитини, такий контакт має відбуватися у звичному для малолітнього середовищі.

З комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин Центру психологічної допомоги дітям ТОВ «Серденько» від 26.03.2021 вбачається, що дитина постійно надає перевагу батькові, включається у гру з ним. Батько для дитини є домінуючим та значимим. ОСОБА_9 має близький емоційний контакт з батьком, а звичне середовище проживання у дитини ідентифікується із безпекою, спокоєм та задоволеністю.

З висновку фахівця ОСОБА_12 за результатами проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 05.06.2021 вбачається, що ОСОБА_4 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька. Дитина перебуває у сталому середовищі, що є для нього безпечним і прийнятним. Зміна графіку проживання дитини може викликати у нього порушення психологічного позитивного балансу. Батькам потрібно пройти медіацію та врегулювати питання спільного виховання дитини батьком та матір`ю.

Відповідно до висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової психологічної експертизи № 338/339/21-26 від 18.05.2022 батько є для малолітньої дитини емоційно значущою особою та опорним об`єктом, з яким пов`язане відчуття захищеності й безпеки. Водночас передача дитини від батька до матері може спричинити психологічний стрес, тривогу та травматизацію. Визначити вплив матері на дитину без додаткового дослідження неможливо. Враховуючи вікові особливості дитини, питання зміни місця проживання та умов виховання потребує всебічного врахування її психологічних потреб і найкращих інтересів.

З висновку фахівця-психолога ОСОБА_13 за результатами проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 26.12.2025 встановлено, що для дитини батько є центральною фігурою у його житті. Дитина емоційно спирається на батька, що забезпечує їй відчуття безпеки, стабільності та впевненості у власних дій. На даний час дитина проживає з батьком у стабільному та безпечному середовищі, яке відповідає її базовим психологічним потребам. Контакти з матір`ю викликають у дитини емоційне напруження та тривогу, що підтверджується його небажанням спілкуватись з нею. Примушування до взаємодії з матір`ю всупереч волі дитини створює ризик для її психологічного стану і викликають емоційний протест.

З листа КНП «Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги» Збаразької міської ради № 272/01-5 від 25.02.2021 вбачається, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулярно оглядається лікарем-педіатром. Огляди дитини проводилися як в присутності матері, так і в присутності батька в домашніх та амбулаторних умовах. ОСОБА_3 на прийом до лікаря-педіатра звертався з метою огляду сина ОСОБА_4 9 разів. ОСОБА_1 до лікаря-педіатра з метою огляду сина ОСОБА_4 не зверталася.

Відповідно до судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2019, виданого у справі № 598/1994/19, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 05.11.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023, винесеним у справі № 598/753/19, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

З висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо доцільності відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 662 від 21.05.2025, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.09.2025 у справі № 598/161/25, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07.01.2026 та постановою Верховного Суду від 15.04.2026, постановлено відібрати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_3 та передати матері ОСОБА_1

23.01.2026 головним державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федорівом А.А. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Збаразького районного суду Тернопільської області № 598/161/25 від 22.01.2026 та направлено вимогу боржнику ОСОБА_3 про необхідність бути присутнім при виконанні рішення суду, а саме 27.02.2026 о 10 год. 00 хв. за адресою: вул. Рильського, буд. 12, м. Збараж.

Як вбачається з листа відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, під час проведення перевірки за зверненнями ОСОБА_1 встановлено, що остання не змогла реалізувати своє право на побачення із сином ОСОБА_4 у визначені судовим рішенням дні у зв`язку з відсутністю дитини та її батька за місцем проживання. Відповідно до бази даних ІПНП НП України ОСОБА_3 разом із сином 03.07.2022 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Мостиська» та станом на час проведення перевірки на територію України не повернувся.

Згідно із ухвалою Вільнюського окружного адміністративного суду Литовської Республіки від 24.10.2025 заяву ОСОБА_14 про повернення сина ОСОБА_15 за місцем його постійного проживання в Україну відхилено, оскільки ОСОБА_7 разом із дитиною ОСОБА_16 покинув територію Литовської Республіки.

Відповідно до довідок про проведення бесіди, складених працівниками служби у справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області від 16.03.2026, з ОСОБА_17 та з ОСОБА_18 проведено бесіду з метою встановлення місця перебування ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 , в ході якої встановлено, що ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 не проживають з 2022 року, оскільки вони виїхали за кордон та місце їх перебування їй не відоме.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області № 151 від 29.04.2026 надати висновок органу опіки та піклування щодо доцільності зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_4 неможливо, оскільки не вдалося обстежити умови проживання дитини за місцем проживання ОСОБА_3 та з`ясувати всі обставини, що стосуються предмета судового спору, з тих підстав, що за місцем реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 останні не проживають, місце їх перебування невідоме.

2. Норми права, які застосував суд

Частина 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з вимогами ст. 157 Сімейного кодексу України ( далі – СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частина 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі – Конвенція), визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї організації об`єднаних націй від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд виходить із того, що предметом розгляду цієї справи є не первинне визначення місця проживання малолітньої дитини, а зміна її місця проживання, яке вже визначене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Зокрема, рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 598/753/19, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, місце проживання малолітнього ОСОБА_4 визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 . Отже, спір між цими ж сторонами щодо місця проживання дитини вже був предметом судового розгляду, за результатами якого встановлено, що проживання дитини разом із матір`ю відповідає її найкращим інтересам.

Водночас суд враховує, що рішення про визначення місця проживання дитини не виключає можливості повторного вирішення такого спору в майбутньому, оскільки обставини, які мають значення для забезпечення найкращих інтересів дитини, можуть змінюватися з плином часу.

Однак за наявності судового рішення, яким уже визначено місце проживання дитини, підставою для його зміни мають бути належним чином встановлені обставини, які свідчать про те, що після ухвалення попереднього рішення відбулися такі зміни, внаслідок яких подальше проживання дитини з тим із батьків, з ким воно було визначене, більше не відповідатиме її найкращим інтересам, а проживання з іншим із батьків забезпечуватиме їх належним чином.

При цьому повторне звернення до суду не може бути способом перегляду обставин, які вже досліджувалися під час попереднього судового розгляду, або засобом уникнення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 725/3024/17, відповідно до якого підставами для звернення з новим позовом про визначення (зміну) місця проживання дитини не можуть бути обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки позивача, що полягає у невиконанні рішення суду. Звернення з новим позовом не може бути підставою для ухилення від виконання іншого остаточного судового рішення.

З урахуванням наведеного суд надає оцінку доказам, поданим позивачем, насамперед з огляду на те, чи підтверджують вони наявність істотних змін обставин після попереднього вирішення спору та чи доводять необхідність зміни місця проживання дитини саме в її найкращих інтересах.

Так, суд бере до уваги надані позивачем психологічні висновки, у яких зазначено про наявність тісного емоційного зв`язку між дитиною та батьком, прихильність дитини до нього, а також можливі негативні наслідки зміни звичного для дитини середовища проживання.

Разом із тим суд враховує, що висновки психологів, складені у 2020–2022 роках, стосуються обставин, які існували ще до ухвалення рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023. Питання емоційної прихильності дитини до батька, її психологічного стану та можливих наслідків зміни місця проживання належали до обставин, які мали значення під час попереднього вирішення спору.

Незважаючи на наявність таких обставин, за результатами судового розгляду, зокрема перегляду рішення судами апеляційної та касаційної інстанцій, місце проживання дитини було визначено разом із матір`ю.

За таких обставин наведені психологічні висновки не можуть самі по собі підтверджувати необхідність зміни раніше визначеного судом місця проживання дитини, оскільки не засвідчують виникнення нових обставин після ухвалення відповідного судового рішення.

Окремої оцінки суд надає висновку фахівця-психолога ОСОБА_13 від 26.12.2025, який складено після попереднього вирішення спору.

Зазначений висновок суд бере до уваги як доказ, що містить відомості про психологічний стан дитини та її емоційні зв`язки з батьком на час проведення обстеження.

Водночас сам по собі цей висновок не є достатнім доказом того, що відбулися такі зміни обставин, які обумовлюють необхідність перегляду раніше визначеного місця проживання дитини.

Зокрема, встановлена психологом прихильність дитини до батька не є новою обставиною, оскільки наявність такого емоційного зв`язку підтверджувалася і попередніми психологічними дослідженнями, проведеними до ухвалення рішення суду від 20.07.2023.

При цьому зазначений висновок не містить достатніх відомостей для встановлення фактичних умов теперішнього проживання дитини, забезпечення її належного навчання, медичного обслуговування, соціального розвитку та можливості підтримувати стосунки з матір`ю.

Суд також враховує висловлені у психологічному висновку застереження щодо можливого негативного впливу примусової зміни середовища проживання на психологічний стан дитини. Водночас такі застереження необхідно оцінювати в сукупності з іншими обставинами, зокрема причинами тривалого проживання дитини окремо від матері, поведінкою кожного з батьків та можливістю забезпечення дитині безпечного і стабільного середовища.

Сам факт тривалого проживання дитини з батьком та сформована внаслідок цього емоційна прихильність до нього не можуть бути безумовною підставою для зміни місця проживання дитини, якщо таке становище зберігається внаслідок невиконання батьком судових рішень.

Крім цього, суд звертає увагу, що після визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ухвалено також рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.09.2025 у справі № 598/161/25 про відібрання дитини від батька та передання її матері, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07.01.2026 та постановою Верховного Суду від 15.04.2026.

Отже, питання повернення дитини матері вже було предметом окремого судового розгляду, під час якого враховувалися доводи батька щодо тривалого проживання дитини разом із ним, сформованих соціальних зв`язків, психологічного стану та відповідності такого проживання інтересам дитини. Незважаючи на ці доводи, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відібрання дитини та передання її матері.

Наведені судові рішення не виключають можливості зміни місця проживання дитини за наявності відповідних підстав, проте їх існування та обов`язковість виконання мають істотне значення для оцінки поведінки позивача й обставин, на які він посилається на обґрунтування цього позову.

Суд встановив, що позивач разом із малолітнім сином 03.07.2022 виїхав за межі України та надалі не повернувся. При цьому згода матері на тимчасовий виїзд дитини за кордон була надана на визначений період і сама по собі не свідчить про її згоду на постійну зміну місця проживання дитини або тривале обмеження спілкування з нею.

Незважаючи на ухвалення судових рішень про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та про відібрання дитини від батька, позивач продовжує утримувати дитину при собі, не забезпечує виконання цих судових рішень та не повідомляє достовірних відомостей про своє фактичне місце перебування і місце перебування дитини.

Унаслідок цього відповідач тривалий час позбавлена можливості безпосередньо спілкуватися із сином, брати участь у його повсякденному вихованні та здійснювати належне піклування про нього.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, вживала заходів для встановлення місцеперебування дитини, відновлення спілкування з нею та виконання відповідних судових рішень, у тому числі зверталася до компетентних органів Литовської Республіки з метою повернення сина.

Відтак відсутність безпосереднього спілкування матері з дитиною протягом тривалого часу за встановлених обставин не може розцінюватися як свідчення її байдужого ставлення до дитини, ухилення від батьківських обов`язків або як обставина, що сама по собі свідчить про доцільність зміни місця проживання дитини на користь батька.

При цьому доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, зловживання алкогольними напоями та створення загрози психологічному стану дитини не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду.

Суд також бере до уваги, що за результатами обстеження умов проживання відповідача органом опіки та піклування встановлено наявність необхідних умов для проживання та розвитку дитини, відповідач є працевлаштованою, має дохід, а доказів її ухилення від виконання батьківських обов`язків не встановлено.

Натомість позивач, посилаючись на те, що забезпечує дитині належні умови проживання, навчання, виховання та розвитку за кордоном, не надав суду достатніх доказів, які б дозволяли перевірити такі твердження.

Зокрема, суду не повідомлено достовірного фактичного місця перебування дитини, не надано належних доказів щодо її актуальних житлово-побутових умов, здобуття освіти, медичного обслуговування та соціальної адаптації.

За таких обставин суд позбавлений можливості об`єктивно оцінити, у якому саме середовищі нині перебуває малолітній ОСОБА_4 , наскільки воно є стабільним і безпечним та чи відповідають умови його проживання потребам дитини з урахуванням її віку.

Суд враховує доводи позивача про те, що перебування дитини за межами України зумовлене необхідністю забезпечення її безпеки в умовах воєнного стану.

Разом із тим безпека дитини безумовно є важливою складовою її найкращих інтересів, однак саме по собі перебування дитини за кордоном не означає, що проживання з батьком за невідомим суду місцем перебування краще забезпечує її інтереси, ніж проживання з матір`ю. За відсутності відомостей про фактичне місце перебування дитини та умови її життя суд не має об`єктивних підстав для такого порівняння.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді спору щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

У цій справі виконавчий комітет Збаразької міської ради Тернопільської області як орган опіки та піклування був залучений до участі у її розгляді, однак надати відповідний висновок не зміг у зв`язку з неможливістю встановлення фактичного місцеперебування позивача та дитини, обстеження умов їх проживання і з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

При цьому встановлено, що орган опіки та піклування вживав заходів для отримання необхідних відомостей, однак позивач не забезпечив можливості обстеження фактичних умов проживання дитини та не надав інформації, яка дозволила б органу опіки та піклування здійснити належну оцінку таких умов.

Суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, відповідно до якого обов`язковість висновку органу опіки та піклування не може абсолютизуватися, а неможливість отримання такого висновку не перешкоджає вирішенню спору судом на підставі наявних доказів.

Отже, відсутність висновку органу опіки та піклування не є самостійною підставою для відмови в позові, проте суд враховує причини неможливості його складення, зокрема неповідомлення позивачем відомостей про фактичне місце перебування дитини, що істотно обмежило можливість незалежної перевірки обставин, на які він посилається.

Крім цього, відповідно до ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її місця проживання.

Суд враховує, що думка дитини є важливою складовою встановлення її найкращих інтересів, однак не має заздалегідь визначальної сили та підлягає оцінці з урахуванням віку, зрілості дитини, обставин її формування й інших доказів у справі.

З метою реалізації права дитини бути вислуханою суд задовольнив клопотання позивача про з`ясування думки малолітнього ОСОБА_4 та зобов`язав позивача забезпечити його явку до суду для опитування за участю відповідних представників органів, уповноважених захищати права та інтереси дітей. Суд вважав, що саме такий спосіб спілкування з дитиною забезпечить висловлення нею найбільш незалежної думки без стороннього тиску зі сторони одного чи обох батьків.

Однак позивач не забезпечив явки дитини для її опитування у визначеному судом порядку, у зв`язку з чим безпосередньо з`ясувати її думку суду не вдалося.

При цьому відомості про ставлення дитини до кожного з батьків, наведені у психологічному висновку від 26.12.2025, суд оцінює як один із доказів її емоційного стану та прихильності, проте не ототожнює їх із безпосередньо з`ясованою судом вільно сформованою думкою дитини щодо місця її проживання.

Суд також враховує, що позивач, який сам заявляв клопотання про його допит як свідка, не з`явився до суду для надання відповідних показань, хоча суд визнав його явку обов`язковою. Це позбавило суд можливості безпосередньо з`ясувати в позивача обставини, що стосуються фактичного місця перебування дитини, умов її проживання, навчання, виховання та забезпечення її потреб.

Незважаючи на те, що судом були вжиті процесуальні заходи для з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, встановити окремі з них не вдалося через ненадання позивачем необхідних відомостей та незабезпечення явки його і дитини у визначеному судом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі наведені обставини, суд виходить із того, що найкращі інтереси дитини не можуть визначатися виключно тривалістю її фактичного проживання з одним із батьків або сформованою за цей час емоційною прихильністю до нього, без урахування причин виникнення такого становища, поведінки батьків та можливості забезпечення дитині повноцінного сімейного життя, розвитку і підтримання стосунків з обома батьками.

Поведінка позивача, яка полягає у тривалому невиконанні судових рішень, утриманні дитини окремо від матері та неповідомленні її фактичного місцеперебування, не може сама по собі створювати правові переваги для позивача при повторному вирішенні спору про місце проживання дитини.

Інший підхід фактично допускав би можливість зміни визначеного судом місця проживання дитини внаслідок тривалого невиконання попереднього судового рішення, що суперечило б принципу обов`язковості судових рішень та правової визначеності.

При цьому суд не ставить інтереси виконання судового рішення вище за найкращі інтереси дитини, однак вважає, що за обставин цієї справи позивач не довів наявності таких змін у становищі дитини, які б свідчили про необхідність перегляду раніше визначеного місця її проживання для забезпечення її найкращих інтересів.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність істотних змін обставин після ухвалення рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 598/753/19, які б свідчили про те, що визначене цим рішенням місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із матір`ю перестало відповідати найкращим інтересам дитини.

Надані позивачем психологічні висновки підтверджують наявність емоційного зв`язку дитини з батьком, однак самі по собі не доводять необхідності зміни місця її проживання, тоді як інші належні та достатні докази, які б дозволяли встановити, що проживання дитини разом із позивачем за невідомим суду місцем перебування забезпечуватиме її найкращі інтереси, суду не надані.

При цьому суд враховує, що рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю та рішення про відібрання дитини від батька і передання її матері набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а обставини, що виникли внаслідок їх невиконання позивачем, не можуть самі по собі бути достатньою підставою для зміни раніше визначеного судом місця проживання дитини.

Суд вважає, що зміна місця проживання малолітнього ОСОБА_4 та визначення його місця проживання разом із батьком ОСОБА_3 не обґрунтовані належними і достатніми доказами та не доведено, що така зміна відповідатиме найкращим інтересам дитини.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією № 7620-3628-0569-4041 від 08.01.2026.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, виконавчий комітет Збаразької міської ради, про зміну місця проживання дитини відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Фокій Богдан Васильович, місцезнаходження: 3-й провулок О.Вільшини, буд. 4, м. Чернівці.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник відповідача: адвокат Молинь Роман Петрович, місцезнаходження: вул. Сагайдачного, буд. 1, м. Київ.

Третя особа: служба у справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: Майдан Франка, буд. 1, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44018546.

Третя особа: виконавчий комітет Збаразької міської ради, місцезнаходження: Майдан Франка, буд. 1, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04058404.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 26.10.2026.