Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №466/1871/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1871/26

Провадження № 2/466/2099/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря судового засідання Малаковської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

за участі: представниці позивачки Шири М.В.,

представниці відповідача Яворської О.Г.,

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить суд:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 85 658, 73 грн.;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. та вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2025 між сторонами було укладено Договір №09/09 про виконання робіт, за яким Відповідач зобов`язався виготовити та змонтувати металоконструкцію (перила) у дворівневій квартирі Позивача до 18.11.2025 включно. Позивач сплатила аванс у розмірі 17 920,00 грн. Проте Відповідач умови договору у строк не виконав. Оскільки прострочення тривало понад два місяці, Позивач 16.01.2026 року направила Претензію про розірвання договору, яку Відповідач отримав 21.01.2026 року, що призвело до розірвання договору в односторонньому порядку з цієї дати на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України. Позивачка зазначила, що тривала відсутність перил у її двоярусній квартирі створювала щоденну загрозу для життя її сім`ї, зокрема 5-річної дитини, через що вона двічі погоджувалася прийняти конструкцію непофарбованою, проте відповідач монтаж так і не здійснив, посилаючись на зайнятість бригади. Крім того, недобросовісна поведінка відповідача змусила позивача відкласти важливу поїздку до Монреаля та перешкоджала здачі житла в оренду, чим заподіяно глибокі моральні страждання та стрес.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.03.2026 року від відповідача надійшов відзив, у якому просив повністю відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що конструкція виготовлена за індивідуальними параметрами, що підтверджується фото- та відеоматеріалами у Viber від 29.11.2025 р. Затримку монтажу пояснював зайнятістю бригади та відсутністю остаточного підтвердження технічних умов від позивача після 08.01.2026 року. Також відповідач стверджував, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на цей договір, пеня договором не передбачена, а замовник при відмові від договору зобов`язаний компенсувати його фактичні витрати у розмірі 31 006,00 грн., що перевищує розмір сплаченого авансу. Вимоги про моральну шкоду вважав декларативними через відсутність медичних довідок.

01.04.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій вказано, що з наданих ФОП фотоматеріалів неможливо ідентифікувати виріб, а на сторінці ФОП в Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_2» міститься безліч аналогічних зображень сторонніх замовлень. Порівняння фото у відзиві та відео у Viber доводить, що це різні вироби. Позивач двічі (23.12.2025 та 07.01.2026) письмово у Viber погоджувалася на монтаж без фарбування, щоб убезпечити дитину, але Відповідач дату так і не призначив, посилаючись на зайнятість майстрів на інших об`єктах, що є внутрішньою проблемою та комерційним ризиком ФОП і не звільняє від відповідальності за ст. 617 ЦК України. Застосування пені 3% є правомірним, оскільки п. 9.6 договору прямо відсилає до чинного законодавства у непередбачених випадках.

06.04.2026 року відповідач подав заперечення, де наполягає на суперечливій поведінці ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка 26.11.2025 р. написала у Viber «Дуже дякую!» на повідомлення про затримку, а згодом уклала договір з іншим підрядником. Додав Акт обстеження від 19.03.2026 року за участю свідків про готовність виробу у нього в цеху. Також стверджує, що не отримував листа про мирне врегулювання, оскільки не мав СМС від Укрпошти, а відмітка «закінчення терміну зберігання» не свідчить про відмову від отримання.

01.06.2026 року позивач подала клопотання про долучення доказів, у якому надала Видаткову накладну №1 від 16.03.2026 року та фотографії готових змонтованих перил, виконаних іншим підрядником ФОП ОСОБА_4 .

Адвокат Шира М. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Наголосила на клопотанні від 01.06.2026, до якого долучено видаткову накладну від 16.03.2026 про те, що перила у квартирі вже встановлені іншим виконавцем - ФОП ОСОБА_4 , що повністю спростовує доводи про вину замовника.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових заявах по суті справи.

Заслухавши усні пояснення адвоката Шири М. В., заперечення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 вересня 2025 року між ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено Договір №09/09 про виконання робіт, предметом якого є виготовлення та монтаж металоконструкції (перил) загальною вартістю 34 920,00 грн. На виконання умов договору Позивачем згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №1.301953757.1 від 10.09.2025 року було сплачено аванс у розмірі 17 920,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору Виконавець зобов`язався закінчити виконання робіт до 18.11.2025 року включно. Матеріалами справи підтверджено, а ткож сторони не зеперечили, що у встановлений строк та станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов`язання з монтажу перил за вказаною адресою не виконав.

Щодо кваліфікації договору та застосування ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 865 ЦК України, За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо замовником робіт (з виготовлення металоконструкцій, вікон, меблів тощо) є фізична особа, яка укладає договір для облаштування власного житлового приміщення, такі відносини за своєю правовою природою є побутовим підрядом та беззастережно регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Судом встановлено, що перила замовлялися ОСОБА_1 для приватної квартири, де проживає її родина, що свідчить про наявність у неї статусу споживача. Згідно з п. 9.6 Договору, у випадках, не передбачених текстом, сторони керуються нормами чинного законодавства, що додатково підтверджує правомірність застосування санкцій, встановлених Законом.

Таким чином, заперечення Відповідача про те, що даний договір є «звичайним підрядом» і до нього не застосовується Закон України «Про захист прав споживачів», суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права.

Щодо одностороннього розірвання договору та повернення авансу.

Судом встановлено, що кінцевий строк виконання робіт з монтажу згідно з п. 3.1 Договору сплив 18.11.2025 року. Проте у визначений строк Відповідач роботу не виконав. Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Претензія Позивача про розірвання договору була отримана Відповідачем 21.01.2026 року, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення з трек-номером 7901104886097. Таким чином, Договір №09/09 є розірваним в односторонньому порядку з 21.01.2026 року.

У разі відмови замовника від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України через вину підрядника, авансовий платіж підлягає поверненню замовнику в повному обсязі як безпідставно утримувані кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України. При цьому прострочений підрядник повністю втрачає право на відшкодування будь-яких своїх витрат чи вартості закуплених матеріалів (на відміну від випадків безвинної відмови за ч. 4 ст. 849 ЦК України). Поданий Відповідачем «Розрахунок витрат» ФОП не підтверджений жодними специфікаціями чи первинними накладними розкрою металу саме під об`єкт Позивача, а зафіксована ФОПом готовність каркаса на складі у березні 2026 року (Акт від 19.03.2026 р.) проведена вже після розірвання договору (21.01.2026 р.) і не має юридичного значення. Обов`язок відповідача включав не лише виготовлення, а й монтаж перил, який до 18.11.2025 р. виконаний не був.

Щодо розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Твердження Відповідача про те, що Позивач «не забезпечила умов для монтажу» та «не відповіла на Viber-повідомлення від 08.01.2026 року», що на думку ФОП є простроченням кредитора за ст. 613 ЦК України, спростовуються матеріалами справи. Позивач двічі (23.12.2025 та 07.01.2026) у Viber письмово погоджувалася на монтаж без фарбування, з метою безпечного проживання членів її сім`ї, але Відповідач 07.01.2026 р. сам офіційно заявив, що його люди задіяні в іншому місці, тобто він фізично не міг здійснити виїзд бригади. Брак персоналу є внутрішнім комерційним ризиком підприємця і відповідно до ст. 617 ЦК України не звільняє його від відповідальності. Крім того, надана Позивачем Видаткова накладна №1 від 16.03.2026 року свідчить, що новий підрядник ФОП ОСОБА_4 безперешкодно та в короткий строк здійснив виготовлення та монтаж перил у квартирі Позивача. Це є незаперечним доказом того, що Позивач була повністю готова до прийняття робіт і надавала всі умови для монтажу, що виключає в її діях ознаки прострочення кредитора. Одноосібний Акт обстеження Відповідача від 19.03.2026 р. (після розірвання договору та відкриття провадження в справі) не має правового значення для спору.

Щодо нарахування законної пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.22 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору, що обмежують права споживача порівняно з тими, які встановлені законодавством, є недійсними. Відсутність у тексті договору пункту про пеню для Виконавця не позбавляє Споживача права вимагати законну неустойку (пеню), встановлену імперативною нормою закону.

Посилання Відповідача на п. 8.5 Договору (штраф 10% за односторонню відмову) суд вважає безпідставними, оскільки Позивач пред`явив вимогу не за односторонню відмову від договору, а за порушення строків виконання робіт, що є самостійним видом цивільно- правового порушення.

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за кожний день прострочення виконавець сплачує споживачеві пеню у розмірі 3% вартості роботи. Введення воєнного стану не звільняє від цієї відповідальності, якщо Відповідач не довів пряму дію форс-мажору на процес виробництва.

Разом з тим, суд погоджується з доводами Відповідача щодо неправомірності та явного завищення розрахунку пені, поданого Позивачем (67 046,40 грн).

По-перше, здійснюючи нарахування пені на повну вартість Договору (34 920,00 грн), Позивач не врахував, що ним фактично було оплачено лише аванс у розмірі 17 920,00 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі прострочення виконання роботи споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи.

Майновий інтерес споживача у разі затримки робіт обмежений сумою, яку він реально вніс на момент порушення зобов`язання. Нарахування пені на ще не оплачену частину вартості металоконструкції (загальна вартість якої становить 34 920 грн.) призведе до безпідставного збагачення позивача, що суперечить суті інституту цивільної відповідальності. Таким чином, базою для розрахунку пені є виключно фактично сплачена позивачем сума авансу (передоплати): 17 920,00 грн х 3% х 64 дні = 34 406,40 грн.

По-друге, оцінюючи клопотання Відповідача про зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд бере до уваги, що розмір пені (34 406,40 грн.) значно перевищує розмір основного майнового інтересу Позивача - суму внесеного авансу (17 920,00 грн). Застосування цивільно-правової відповідальності має базуватися на принципах справедливості та співмірності. Верховний Суд неодноразово наголошував, що цивільно- правова відповідальність має компенсаційну, а не каральну природу. Пеня не може слугувати джерелом збагачення однієї зі сторін. Якщо розмір пені (особливо 3% за кожен день прострочення) є очевидно завищеним або нараховується на суму, що перевищує фактично внесені кошти, суд має право зменшити її на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц).

Крім того, суд зважає на загальні засади цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), такі як справедливість, добросовісність та розумність, а також на об`єктивні складні умови ведення господарської діяльності в період дії воєнного стану.

За таких обставин, суд вважає за необхідне обмежити розмір пені сумою реально внесеного авансу та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 17 920,00 грн».

В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Вимоги про стягнення 157,60 грн (3% річних) та 161,53 грн (інфляційних втрат) за період з 19.11.2025 р. по 05.03.2026 р. є законними, розраховані арифметично правильно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та підлягають задоволенню. Також підлягають стягненню прямі доведені збитки (комісія банку 179,20 грн та поштові витрати 194,00 грн, всього - 373,20 грн) на підставі п. 8.4 Договору.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Оцінюючи вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, суд враховує аргументи відповідача щодо відсутності медичних документів та недоведеності значних майнових втрат психічного здоров`я.

Водночас, суд виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, зазначає, що моральна шкода за порушення прав споживача може бути відшкодована, якщо порушення призвело до тривалих негативних наслідків. З огляду на тривалий час прострочення (64 дні) та необхідність захисту прав споживача, але зважаючи на відсутність медичних підтверджень глибоких страждань, суд вважає суму 5 000 грн. завищеною та декларативною, а тому, дотримуючись балансу інтересів, визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами статті 141 ЦПК України. Позивач на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору під час подання позову, тому відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд", при розрахунку судового збору застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Базова ставка судового збору у 2026 році за вимогу майнового характеру для фізичних осіб становить 1% ціни позову, але не менше 1 331,20 грн (з коефіцієнтом 0,8 - 1 064,96 грн), а за вимогу немайнового характеру - 1 331,20 грн (з коефіцієнтом 0,8 - 1 064,96 грн).

Враховуючи, що майнову вимогу задоволено частково на 41,48% (35 532,33 грн. від заявлених 85 658,73 грн.), а немайнову вимогу задоволено на 20% (1 000,00 грн. від заявлених 5 000,00 грн.), з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 441,75 грн. (за майнову вимогу) та 212,99 грн. (за немайнову вимогу), що загалом становить 654,74 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 179-180, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені як аванс за договором, у розмірі 17 920,00 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок), пеню за прострочення виконання робіт у розмірі 17 920,00 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок), три проценти річних у розмірі 157,60 грн. (сто п`ятдесят сім гривень 60 копійок) та інфляційні втрати у розмірі 161,53 грн. (сто шістдесят одна гривня 53 копійки), а також збитки у розмірі 373,20 грн. (триста сімдесят три гривні 20 копійок), а всього 36532,00 (тридцять шість п`ятсот тридцять дві гривні 00 коп.).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 654,74 грн. (шістсот п`ятдесят чотири гривні 74 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя П. С. Невойт