Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №308/4953/26
Суддя: Деметрадзе Т. Р.
Справа № 308/4953/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
за участю секретаря судового засідання Костюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Алекскредит» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивує тим, що 15.02.2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №4524918, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Зауважує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак, зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у боржника утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту №4524918 станом на 01.12.2025 у розмірі 20 846.75 грн., що складається з: 3 050 грн. – тіло кредиту; 17 796.75 грн. – нараховані проценти. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.
На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Договором про надання кредиту №4524918 від 15.02.2021 року у розмірі 20 846.75 грн. та судові витрати в розмірі 2 662.4 грн. судового збору.
Не погоджуючись з позовною заявою, відповідачем було подано відповідні пояснення.
Вказує, що згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», для договорів про споживчий кредит, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума штрафів, пені та інших плат за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати подвійну суму, одержану споживачем. Позивачем нараховано відсотки у розмірі 17 796,75 грн., що майже у 6 разів перевищує отримане тіло кредиту 3 050,00 грн., що суперечить приписам чинного законодавства України.
Крім того, зазначає, що його батько ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який під час захисту Батьківщини зник безвісти за особливих обставин. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, а також членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, та членам сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня не нараховуються.
На підставі наведеного, просить суд відмовити ТОВ «Алекскредит» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків та інших нарахувань у розмірі 17 796,75 грн. та зменшити загальний розмір заборгованості до суми фактично отриманого тіла кредиту 3 050 грн. та законних довоєнних відсотків, обмежених вимогами чинного законодавства.
26.05.2026 через канцелярію суду надійшли заперечення на доводи відповідача, зміст яких зводиться до наступного.
Представник позивача наголошує, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами Договору та Правилами, підтвердив укладення договору електронним підписом (одноразовим ідентифікатором PS4524918), надав власне фото з паспортом та отримав кредитні кошти в сумі 3 050 грн. на власну банківську картку, що свідчить про договірні відносини та визнання факту укладення договору. Умови договору відповідачем не оскаржувалися та не визнавалися недійсними у судовому порядку, а відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Крім того, посилання відповідача на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від нарахування відсотків є безпідставними, оскільки згідно з розрахунком заборгованості відсотки нараховані виключно в межах строку дії договору з 15.02.2021 по 13.09.2021, тобто задовго до прийняття батька відповідача на військову службу 23.09.2025 та до дати його зникнення безвісти 03.05.2026.
Звернув увагу, що відповідачем у встановлений строк відзив на позовну заяву не подано та не зазначено поважних причин пропуску процесуального строку, натомість подано заяву (заперечення) про зменшення розміру відсотків, яка фактично є відзивом. З огляду на приписи ч. 1, 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків без поважних причин, підлягають поверненню відповідачу та залишенню без розгляду, а суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв`язку з викладеним, прость суд відмовити відповідачу у задоволенні його припущень та доводів, а позовну заяву задоволити.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, згідно поданих пояснень просить частково задоволити позов.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим укладено Договір про надання кредиту №4524918, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту №4524918 від 15.02.2021 року станом на 01.12.2025 складає 20 846.75 грн.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Вирішуючи питання про стягнення суми нарахованих процентів, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що його батько ОСОБА_2 проходив військову службу та зник безвісти за особливих обставин під час захисту Батьківщини. Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
Проте відповідно до ч. 15 ст. 14 зазначеного Закону спеціальна гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій і пені поширюється на визначені законом категорії військовослужбовців, а також на їхніх дружин (чоловіків) у передбачених законом випадках. Сини та доньки військовослужбовців як самостійна категорія осіб, на яких поширюється ця пільга, у зазначеній нормі не визначені.
Отже, сам факт перебування батька відповідача на військовій службі та його зникнення безвісти не є достатньою правовою підставою для звільнення відповідача як сина військовослужбовця від сплати процентів за власним кредитним договором.
Суд вказує, що вказана пільга має спеціальний характер, а тому застосовується лише до осіб, які прямо визначені законом. Розширене тлумачення кола її отримувачів лише на підставі родинних відносин із військовослужбовцем суперечило б змісту відповідної норми.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховані за період з 15.02.2021 року до 13.09.2021 року, тобто задовго до виникнення обставин, на які посилається відповідач.
Відтак що посилання відповідача ОСОБА_1 на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованим та відхиляється судом.
Посилання відповідача на частину третю статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» суд також відхиляє. Так, зазначена норма передбачає обмеження сукупного розміру неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати. Така сума не може перевищувати подвійного розміру коштів, одержаних споживачем за відповідним договором.
Отже, визначальним для застосування цієї норми є правова природа відповідного платежу, а саме те, чи нарахований він за користування кредитом, чи є наслідком порушення позичальником договірних зобов`язань. Проценти за користування кредитом, які є платою за правомірне користування наданими кредитодавцем коштами протягом установленого договором строку, за своєю правовою природою відрізняються від штрафу, пені та інших платежів, що нараховуються у зв`язку з порушенням зобов`язання.
Таким чином, положення частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» не встановлюють загального обмеження розміру договірних процентів подвійною сумою отриманого кредиту, а тому не можуть бути застосовані як самостійна підстава для автоматичного зменшення процентів за користування кредитом до суми тіла кредиту.
З огляду на викладене, сам факт того, що сума нарахованих процентів у розмірі 17 796,75 грн. перевищує суму отриманого кредиту в розмірі 3 050 грн., автоматично не свідчить про незаконність такого нарахування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Договором про надання кредиту №4524918 від 15.02.2021 року в сумі 20 846.75 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в користь ТОВ «Алекскредит» судові витрати в сумі 2 662,4 гривень судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 530, 615, 625, 629, 639, 1054 ЦК України, Законом України «Про судовий збір» ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», юридична адреса: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, 23; код ЄДРПОУ 41346335, заборгованість за Договором про надання кредиту №4524918 від 15.02.2021 року у розмірі 20 846.75 (двадцять тисяч вісімсот сорок шість грн. сімдесят п`ять коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (код ЄДРПОУ 41346335) судові витрати в розмірі 2 662.4 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Т.Р. Деметрадзе
Оригінал: reyestr.court.gov.ua