Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №761/13160/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13160/26

Провадження № 2/761/10054/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.

за участі секретаря Сухини А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - позивач, ТОВ «Свеа Фінанс») до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 41600,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та відповідачем було укладено договір № 7/22219011 про надання відповідачу позики в розмірі 5 000 грн строком на 14 днів зі сплатою відсотків у розмірі 2% щоденно та пені в розмірі 2% від суми позики.

Крім того, позивач зазначає, що 28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс») було укладено Договір Факторингу № 01.02-91/23. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором № 7/22219011 від 24.09.2019.

За доводами позивача, станом на дату подання позову заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає суму в розмірі 41600 грн, з яких 5000 грн -заборгованість за основним боргом, 1400 грн -заборгованість за платою, 35 200 грн -заборгованість за пенею.

На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою від 22.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позові просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не подав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням належного повідомлення сторін, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 вересня 2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір позики № 7/22219011 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути суму позики Позикодавцю в порядку та строки, передбачені цим Договором. Сума позики становить 5000,00 грн. Позичальник повинен сплатити Позикодавцю плату за Договором у розмірі 1400,00 грн, яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми позики за кожен день користування в межах строку, передбаченого п.3.5 Договору (п.п. 1-2 Договору).

Згідно з п.п 3.1-3.2 Договору Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він отримав від Позикодавця суму позики в повному обсязі у дату підписання цього Договору.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі та сплатити плату за Договором у строк до 7 жовтня 2019 року.

Відповідно до п.п.5.2-5.3 Договору за порушення Позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим Договором Позикодавець має право вимагати від Позичальника сплатити Позикодавцю пеню, яка нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою Позикодавця.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладений договір факторингу № 01.02-91/23 про відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема, ОСОБА_1 за договором № 7/22219011 від 24.09.2019 на загальну суму заборгованості 41 600, 00 грн, що підтверджується договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, актом прийому-передачі документації за договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, актом повернення Прав вимог до договору факторингу від 28.12.2023 № 01.02-91/23.

Відповідно до Рішення № 1 від 25.03.2024 змінено назву товариства з «Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

У справі, що розглядається, за умовами Договору сторонами погоджено суму позики, плату за позикою, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договору позики. Такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом процесуального правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень статті 516 ЦК України не залежить від його думки щодо такої заміни. Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2-1055/11.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач свої зобов`язання за Договором позики у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та платою за користування кредитом.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за договором позики № 7/22219011 від 24.09.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.12.2023 становить 41 600,00 грн та складається з наступного: 5000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 1400,00 грн - заборгованість за платою за позикою; 35200,00 грн - заборгованість за неустойкою (пенею).

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, введеного в дію згідно із Законом № 691-20 від 16.06.2020, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, на період дії карантину позичальники звільняються від відповідальності за прострочення грошових зобов`язань, платежі, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, не стягуються.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2% за період з 12.03.2020 по 23.09.2020, що припадає на час дії на території України карантину, спричиненого поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З огляду на викладене, оскільки заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована за період з 12.03.2020 по 23.09.2020, така вимога не підлягає задоволенню в частині відповідних нарахувань. Водночас вимога про стягнення пені за період з 24.09.2019 по 11.03.2020 підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що між ТОВ «Партнер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, право вимоги за яким перейшло до позивача, умови договору Позикодавцем були виконані шляхом передачі готівкових коштів відповідачу, проте відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, нараховану станом на 28.12.2023:

за основним боргом в сумі 5000,00 грн, за платою за позикув сумі 1400,00 грн та за пенею за період з 24.09.2019 по 11.03.2020 в сумі 15 600,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1407,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 11-13, 19, 263, 265, 279, 280 - 282, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за договором позики № 7/22219011 від 24.09.2019 у розмірі 22 000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою позики - 5000 грн, заборгованість за платою за позику в сумі 1400,00 грн, та заборгованість за пенею за період з 24.09.2019 по 11.03.2020 в сумі 15 600,00 грн.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1407,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Аббасова