Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №369/5145/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 369/5145/26

пр. № 2/759/10267/26

09 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Долина» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у березні 2026 р. позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд визнати інформацію, поширену ОСОБА_1 , щодо будівництва ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ:40434514) каналізаційних очисних споруд розташованих за межами с. Тарасівка Фастівського району Київської області в Боярській територіальній громаді, наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1» - недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоду діловій репутації ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ: 40434514); стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» моральну шкоду у розмірі 400000 грн 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» судові витрати у розмірі 7331 грн 20 коп. судового збору та 9000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку 2025 відповідач здійснила декілька епізодів публічного розповсюдження завідомо недостовірної та неправдивої інформації, яка не відповідає дійсності, викладена неправдиво, містить відомості про обставини та факти, яких не існувало взагалі або які існували, але представлені нею неповно, перекручено та безпідставно вживаються у негативній конотації по відношенню до позивача та його професійної діяльності. На відкритому засіданні постійної комісії Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій, відповідач звинуватила позивача в грубому порушенні норм законодавства під час будівництва каналізаційних очисних споруд в Боярській територіальній громаді, в обґрунтування своїх звинувачень, нею публічно були озвучені факти (цитати), які зафіксовані на відеозаписі засідання. Також, відповідачем було здійснено декілька дописів у соціальній мережі «ФЕЙСБУК», в яких вона безпідставно стверджує, що «об?єкт будівництва будується без дозвільних документів, без дотримання вимог законодавства, без дотримання технології». В окремих дописах відповідач називає позивача - «свої упороті», звинувачує у відмиванні коштів, що є кримінальним злочином, а також у грубому порушенні вимог чинного законодавства України в сфері будівництва та екології. Крім того, відповідач неодноразово зверталась до місцевих та контролюючих органів з заявами, в яких зазначала неправдиву інформацію про грубі порушення позивачем норм законодавства під час будівництва каналізаційних очисних споруд в Боярській територіальній громаді, про відсутність (фактично наявної) дозвільної документації та порушення в проектній документації і т.д. За результатами звернень відповідача проводились позапланові перевірки об?єкту будівництва та позивача, що призводило до значного простою будівництва та настання негативних фінансових наслідків. Через зупинку будівельного процесу у зв?язку з великою кількістю позапланових перевірок на підставі необґрунтованих звернень відповідача, в яких вона повідомляла завідомо неправдиву інформацію, позивачу було не тільки завдано шкоду діловій репутації, а також виникли спірні правовідносини через порушення ним умов договору з підрядниками, які не могли виконувати роботи на об?єкті. Протиправна поведінка відповідача призвела до завдання позивачу майнової шкоди та понесення ним реальних витрат. Немайнова шкода, завдана Позивачу, виражається у: зниженні престижу забудовника та підриві довіри з боку існуючих та потенційних інвесторів; необхідності залучення додаткових організаційних, фінансових та людських ресурсів для спростування недостовірної інформації та стабілізації ситуації на об?єкті; створенні штучної соціальної напруги навколо законного об?єкта будівництва. Розмір моральної шкоди Позивач оцінює у 400000 грн 00 коп., що є співмірним із масштабом поширення неправдивої інформації та тяжкістю наслідків, що настали для підприємства.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

у травні 2026 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява за підсудністю із Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі ухвали судді від 10.04.2026 (а.с. 143-144).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.05.2026 справу розподіллено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 149-150).

Ухвалою судді від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 151-152).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 22.05.2026 відкрито провадження по справі, у порядку загального позовного провадження (а.с. 159-160).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 173).

Представник позивача у судове засідання в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 09.09.2026 подав клопотання про слухання справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 174).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що відповідачем (нік ОСОБА_4) було залишено коментар у соціальній мережі « Фейсбук » (facebook), в якому, зокремо, зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с. 28).

Як вбачається з наданого позивачем відеозапису відкритого засідання постійної комісії Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій, відповідачем були озвучені цитати: «ІНФОРМАЦІЯ_2…» (а.с. 20).

16.04.2025 ОСОБА_4 було подано звернення Голові Екологічної комісії при Київській обласній раді, в якому просила терміново винести на розгляд комісії питання будівництва приватних очисних споруд на межі с. Крюківщина та с. Тарасівка, а також зазначила, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с. 62).

Відповідно до відповіді 3/1/6/2-21/880 від 26.03.2025 Державна екологічна інспекція Столичного округу на звернення від 16.09.2024 здійснила перевірку. «У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Чиста долина» здійснюється реалізація проекту «Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 5000 м3/добу, за адресою: Україна, Київська область, Фастівський район, Боярська територіальна громада», що на момент перевірки знаходиться на початковій стадії, а саме: вирито котлован, змонтовано подушка фундаменту каналізаційних очисних споруд. Монтаж резервуарів для очистки води не розпочато, системи підводу до КНС, а також системи водовідведення не закінчено. Скидання стоків у водний об?єкт на даний час не відбувається. Будівництво ведеться відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт Державної інспекції архітектури та містобудування України від 16.07.2024 року №IУ012240715554 генеральним підрядником Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАБУД УКРАЇНА», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста долина». Відповідно до проекту «Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 5000 м3/добу, за адресою: Україна, Київська область, Фастівський район, Боярська територіальна громада» ділянка проведення будівельних робіт каналізаційних очисних споруд розташована на земельних ділянках приватної власності ТОВ «Чиста долина» з кадастровими номерами 3222486600:04:004:5100, площею 0,3362 га, 3222486600:04:004:5101, площею 0,3363 га, 3222488660:04:004:5072, площею 0,6724 га - землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води). Основна мета реалізації проекту - очищення господарсько-побутових стічних вод до нормативних показників, зменшення негативного впливу очисних споруд на навколишнє природне середовище шляхом впровадження сучасних, екологічно безпечних технологій компанії «BIOTAL» Експертиза проекту будівництва проведена ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТИЗА», Реєстраційний номер EX01:3147-4287-2231-3118 ЕКСПЕРТНИЙ ЗВІТ №115-Є-24 від 14 березня 2024. Для очищення і знезараження господарсько - побутових стічних вод запроектовані очисні споруди загальною продуктивністю 5000 м3/добу, які складаються з чотирьох модулів установок «BIOTAL-1250» продуктивністю 1250 м3/добу кожна, що складається з залізобетонну і має назему та підземну частини. Локальні очисні споруди господарсько-побутових стоків «BIOTAL - 1250» - це установка залізобетонного типу, яка складається з наземної та підземної частини. Мета проєкту - розробка та реалізація технології очистки господарсько-побутових стічних вод від с. Крюківщина. Запроєктована установка «BIOTAL-1250-ВТ» з застосуванням технології повної біологічної очистки загальною продуктивністю 5 000 м 3 /добу, що призначені для прийняття господарсько-побутових стоків, повного їх екологічного очищення. Відповідно до проєкту нормативно очищені стічні води відводитимуться у р. Сіверку згідно Технічн умом на скид БУВР середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України. Розроблено проект ГДС у водний об?єкт. Крім того, надано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.10.2019 №12/2-18-1/24093, виданий Держпродспоживслужб України» (а.с. 67-69).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК України).

За частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 цього Кодексу, а змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 ЦК України).

За змістом ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як зазначалося вище, відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь, гідність та ділову репутацію, як особистих немайнових прав.

Як встановлено судом, позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену на відкритому засіданні комісії, у соціальній мережі «Фейсбук», у зверненнях до місцевих та контролюючих органів, ОСОБА_1 , щодо будівництва ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА».

При підтвердженні факту оприлюднення та поширення інформації, необхідним є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, судом встановлено, що стилістика викладення має стверджувальний характер, зазначені висловлювання не є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, а містять конкретні факти без посилання на докази, інші джерела використання, поширення, на підставі чого наявні обґрунтовані підстави вважати, що публічне розповсюдження інформації викладене у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, які не підлягають спростуванню.

Оскільки зміст і характер вищедослідженої інформації свідчить про наявність фактів, а тому така інформація є відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Поширена інформація, що викладена у формі фактичних тверджень, містить негативний характер стосовно ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА», оскільки у ній стверджується про причетність позивача до тих чи інших обставин та про порушення ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» норм чинного законодавства та створює вкрай негативне враження про позивача, руйнує оцінку його ділових і професійних якостей.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація поширена ОСОБА_1 щодо будівництва ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» каналізаційних очисних споруд розташованих за межами с. Тарасівка Фастівського району Київської області в Боярській територіальній громаді, є недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоду діловій репутації ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА».

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400000 грн 00 коп. слід зазначити наступне.

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за матеріальну та моральну шкоду згідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму ВСУ України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» юридичною підставою виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є склад цивільного правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди, який включає в себе наступні невідємні елементи: 1) безпосередньо наявність такої шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного звязку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача; 4) вині останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню шкоди якщо остання була заподіяна не з її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №5 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Надані докази і фактичні обставини справи дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди. Тобто наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, що є підставою для задоволення даної частини вимог.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9000 грн 00 коп. в рахунок отримання правничої допомоги витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Долина» долучено: довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Однак, матеріали справи не мають належних доказів того, що позивач сплачував витрати на правничу допомогу, а документи надані представником позивача, не містять належних та допустимих доказів оплати послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу в суді під час розгляду справи, а тому у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 7331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»; Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Закону України «Про інформацію»; Законом України «Про звернення громадян»; ст.ст. 15, 16, 23, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України; ст.ст. 1, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Долина» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації задовольнити.

Визнати інформацію, поширену ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), щодо будівництва ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ: 40434514) каналізаційних очисних споруд розташованих за межами с. Тарасівка Фастівського району Київської області в Боярській територіальній громаді (Дозвіл на виконання будівельних робіт № ГУ012240715554 від 16.07.2024), наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4» недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоду діловій репутації ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ: 40434514).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ: 40434514) моральну шкоду у розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ЧИСТА ДОЛИНА» (ЄДРПОУ: 40434514) судовий збір у розмірі 7331 (сім тисяч триста

тридцять одна) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.