Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №756/2087/25 — Оболонський районний суд міста Києва

26.10.2026 Справа № 756/2087/25

Справа № 756/2087/25

Провадження № 2/756/322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина за законом, оскільки заповіту він не залишив. Шлюб між нею та спадкодавцем зареєстровано 27.08.2013, однак фактичні шлюбні відносини між ними тривали з 1989 року. 11.10.2024 вона звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини; із заявою про прийняття спадщини звернувся також син спадкодавця від першого шлюбу - відповідач ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що в останні роки життя спадкодавець хворів, не міг самостійно пересуватися: спочатку ходив з палицею, згодом пересувався на інвалідному візку; звертатися до лікарів не бажав. Разом зі спадкодавцем вона здебільшого проживала в будинку в с. Вовчок Чернігівської області, де самостійно здійснювала догляд за чоловіком: купувала продукти, готувала їжу, прала, допомагала йому митися, голитися та одягатися, опалювала будинок, доглядала присадибну ділянку. Натомість відповідач жодної допомоги батькові не надавав, востаннє приїжджав до нього у серпні 2023 року, а до цього - щоб забрати автомобіль Fiat Doblo, зареєстрований на позивача, яким користувався спадкодавець; крім того, знаючи паролі від банківських карток батька, зняв кошти з його депозитних рахунків і не повернув їх; надалі батьком не цікавився і не телефонував йому. Поховання спадкодавця позивач здійснила власним коштом. На думку позивача, відповідач, маючи за віком і станом здоров`я можливість піклуватися про батька, коли той потребував допомоги, цього не робив, а тому підлягає усуненню від права на спадкування за законом на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Ухвалою судді від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.04.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Одинадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 662/2024, заведеної щодо майна ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 05.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що його батько не мав тяжких хвороб чи каліцтва і не перебував у безпорадному стані, а похилий вік сам по собі безпорадністю не є; медичних документів на підтвердження стану здоров`я спадкодавця позивач не надала; згідно з лікарським свідоцтвом про смерть причиною смерті стали гостра легенево-серцева недостатність та двобічна дольова гнійна пневмонія. Вказував, що після придбання батьком у червні 2010 року будинку в с. Вовчок він допомагав батькові з реконструкцією та будівництвом будинку, благоустроєм присадибної ділянки, придбавав будівельні матеріали та продукти харчування. Автомобіль Fiat Doblo придбано батьком за власні кошти та за його пропозицією зареєстровано на позивача, а кошти з депозитних рахунків батька навесні-влітку 2024 року за довіреністю зняла сама позивач. Квартиру, в якій він проживає, придбано ним 08.05.2003 за власні кошти, отримані від продажу частки у квартирі 10.04.2003 , і батько у її придбанні участі не брав. Також відповідач зазначав, що позивач приховала від нього та інших родичів факт смерті батька: телефон батька був вимкнений, на його дзвінки позивач не відповідала; про смерть батька він дізнався у вересні 2024 року від сторонніх осіб, дату смерті встановив з відповіді старости, а про місце поховання праху батька позивач повідомила його лише у січні 2025 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснила, що у вересні 2023 року відповідач разом із ОСОБА_6 приїжджали до спадкодавця не для того, щоб оглянути його, а щоб забрати автомобіль, а приблизно через місяць приїхали вдруге, залишили свій автомобіль та забрали той, яким користувалися вона та спадкодавець. Чоловік ОСОБА_5 перестав самостійно пересуватися без інвалідного візка приблизно за пів року до смерті, до лікарів не звертався, декларації з сімейним лікарем не укладав. Підтвердила, що відповідача про смерть батька не повідомляла, не вважала за потрібне, оскільки той сам мав цікавитися станом здоров`я батька.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві, просили у його задоволенні відмовити. Відповідач зазначив, що восени 2023 року приїжджав до батька в село разом зі своєю знайомою ОСОБА_6 - лікарем швидкої медичної допомоги, щоб та оглянула батька; лікар запропонувала госпіталізацію, батько погоджувався, проте позивач не захотіла класти батька у лікарню. Останній раз він розмовляв з батьком по телефону у травні 2024 року. Після цього батько трубку не брав, позивач на його дзвінки не відповідала, про смерть батька не повідомила, про те, що батько помер, він дізнався, звернувшись з листом до сільради.

Свідок ОСОБА_7 , допитана за клопотанням сторони позивача, показала, що ОСОБА_5 проживав у селі разом із дружиною ОСОБА_1 ; сама свідок працює фельдшером. Восени 2023 року вона на прохання позивача оглянула ОСОБА_5 , він погано пересувався, але ходив самостійно, мав задишку, від медичної допомоги відмовився, жодного лікування свідок ОСОБА_5 не призначала. Коли повторно навідалася до подружжя у червні 2024 року, ОСОБА_5 лежав, поруч був інвалідний візок, зі слів позивача - чоловік вже не міг самостійно пересуватися. ОСОБА_5 розмовляв, усе розумів, від медичної допомоги відмовився, через кілька днів зайшла знову - ОСОБА_5 лежав, був слабкий, жестом показав, що відмовляється від медичної допомоги та виклику швидкої допомоги. 15.08.2024 зателефонувала позивач та повідомила, що чоловік помер.

Допитані у судовому засіданні свідки позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що проживають в селі Вовчок. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що товаришувала з подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , іноді давала їм продукти, у 2023 році була на дні народження ОСОБА_5 , сина на святі не було. Уже тоді в нього були проблеми з ногами, він погано пересувався. Погіршився стан здоров`я влітку 2024 року, упав у туалеті, після чого позивач придбала йому інвалідний візок. Свідок ОСОБА_9 зазначила, що є сусідкою позивача, з відповідачем не знайома, за день до смерті ОСОБА_5 позивач покликала її до себе, бо чоловік був вже дуже слабкий. Наступного дня ввечері вона зайшла до позивача, а ОСОБА_5 помер.

Свідок ОСОБА_11 , допитана за клопотанням сторони позивача, пояснила, що працює конс`єржем у будинку, де знаходиться квартира позивача та померлого ОСОБА_5 , знайома з ними приблизно п`ятнадцять років, також знає відповідача. Бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у травні 2023 року, вони приїжджали до Києва, були у квартирі, ОСОБА_5 дуже погано ходив, дружина його підтримувала. Відповідач ОСОБА_3 іноді залишався у квартирі батька, часто бачила його п`яним.

Свідок ОСОБА_12 , допитана за клопотанням сторони позивача, показала, що є сусідкою позивача та ОСОБА_5 , у їхній квартирі проживав відповідач, який постійно порушував громадський порядок, вночі було гучно, музика, нецензурна лексика. Про взаємовідносини відповідача з батьком свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13 , допитана за клопотанням сторони відповідача, показала, що є дружиною відповідача. В останнього з батьком були гарні стосунки, у 2010 році ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 переїхали жити у с. Вовчок Чернігівської області. Вони з чоловіком приїжджали до них у гості. Чоловік допомагав робити ремонт у будинку. Після початку війни передавав продукти, цигарки у село. Поступово відносини між ними почали погіршуватися, на думку свідка, на це впливала позивач ОСОБА_1 . ОСОБА_5 хворів, вони хотіли викликати батькові швидку допомогу, щоб його госпіталізувати, проте позивач не дозволила. З лікарем швидкої допомоги чоловік поїхав у село до батька, щоб лікар його оглянула і сказала, чи треба госпіталізувати батька. Чоловік усіляко намагався зв`язатися з батьком: телефонував, приїжджав, навіть був випадок, коли він змушений був перелазити через паркан, щоб поспілкуватися з батьком, бо ворота були зачинені. Коли ОСОБА_5 помер, позивач навіть не повідомила їх про смерть останнього, а коли чоловік подзвонив, наказала більше їй не дзвонити. Майже через два місяці від сторонніх осіб вони дізналися про смерть ОСОБА_5 , коли чоловік зателефонував у сільраду.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що з відповідачем товаришує приблизно одинадцять років. У 2023 році до неї звернувся відповідач та пояснив, що батько живе у селі, хворіє, проте до лікарів звертатися не хоче. Тому просив поїхати з ним та оглянути батька, чи не потрібна тому госпіталізація. У вересні 2023 року вона з чоловіком та відповідачем поїхали у с. Вовчок Чернігівської області. Після огляду ОСОБА_5 вона як лікар побачила у нього ознаки серцевої недостатності, атеросклерозу. Запропонувала госпіталізацію, на що ОСОБА_5 коливався, проте ОСОБА_1 категорично заперечувала проти госпіталізації. Коли знову вони приїхали у село через місяць, ОСОБА_5 вона не побачила, він не вийшов, поспілкуватися з ним у неї не було змоги.

Свідок ОСОБА_15 , допитана за клопотанням сторони відповідача, яка є матір`ю відповідача, підтвердила, що її син ОСОБА_3 до війни регулярно їздив до батька ОСОБА_5 на дачу, допомагав там з ремонтом, возив продукти, будував гараж. Проте починаючи з 2022 року і до смерті спілкування сина з батьком було дуже обмеженим. Син розповідав, що не може додзвонитися до батька, дружина ОСОБА_1 не дає спілкуватися. Позивач не повідомила сина про смерть батька. Приблизно за півтора місяці до смерті ОСОБА_5 її молодший син зателефонував ОСОБА_1 , проте та відповіла, що ОСОБА_5 немає і щоб їй більше не телефонували.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що є знайомим відповідача. Позивача бачив у с. Вовчок, коли вони з відповідачем приблизно три-чотири роки тому возили продукти на дачу. Свідок пам`ятає, що у ОСОБА_5 був відключений телефон, той погано ходив, відповідач казав, що батькові потрібен лікар.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні також підтвердив, що вони з відповідачем на його автомобілі регулярно возили продукти у с. Вовчок Чернігівської області, де жив батько відповідача, а також будівельні матеріали. З батьком у відповідача були гарні стосунки, а з позивачем - ні. Після того, як почалася війна, відповідач закупав продукти і він підвозив його до маршрутних автобусів, коли той передавав посилки у село. Костянтин розповідав, що батько погано почувається, а потім вже сказав, що батько помер.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 27.08.2013 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1317).

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 1358 від 08.08.1972).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16.08.2024 (актовий запис № 166).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 16.08.2024 причину смерті ОСОБА_5 встановлено судово-медичним експертом на підставі розтину: гостра легенево-серцева недостатність, двобічна дольова гнійна пневмонія.

27.12.2024 відповідач звернувся до старости Вовчківського старостинського округу з листом, у якому просив надати інформацію щодо обставин смерті та поховання батька, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не надавала йому спілкування з батьком, вимкнула телефон батька і приховала факт його смерті.

З відповіді старости Вовчківського старостинського округу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.01.2025 № 2 на звернення відповідача вбачається, що ОСОБА_5 проживав у АДРЕСА_1 у будинку, придбаному ним у 2010 році, разом із дружиною ОСОБА_1 ; 15.08.2024 ОСОБА_1 викликала місцевого фельдшера, який зафіксував смерть ОСОБА_5 ; у зв`язку з тим, що декларацію із сімейним лікарем було укладено у м. Києві, фельдшер викликав поліцію, після огляду тіло направлено до Козелецького моргу; після проведення розтину ОСОБА_1 отримала свідоцтво про смерть, забрала тіло і повезла до м. Києва для поховання.

Поховання спадкодавця організувала та оплатила позивач, що підтверджується дозволом Козелецької окружної прокуратури на кремацію від 16.08.2024, договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 5.39485К від 20.08.2024, укладеним ОСОБА_1 з Ритуальною службою СКП «Київський крематорій», фіскальним чеком № 10267 від 20.08.2024 на суму 13 713,56 грн та свідоцтвом про поховання від 20.08.2024.

За життя ОСОБА_5 на праві власності належали: квартира АДРЕСА_2 - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.04.2001; житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2019 га, кадастровий номер 7422082101:61:050:0016, - на підставі договорів купівлі-продажу від 02.06.2010, посвідчених приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф.

Після смерті ОСОБА_5 . Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 662/2024. 11.10.2024 із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідних заяв з матеріалів спадкової справи.

Квартиру АДРЕСА_3 , в якій проживає відповідач, придбано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2003, посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Стець Н.М. До цього, 10.04.2003, ОСОБА_3 разом з іншими співвласниками продав належні їм 36/100 частин квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком В.Д.

Медичних документів щодо стану здоров`я ОСОБА_5 за життя (медичної карти, виписок із медичних закладів, висновків про встановлення інвалідності, довідок про потребу в сторонньому догляді тощо) матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ч. 6 ст. 1224 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі № 756/10689/23 (провадження № 61-14427св24) зазначив, що «для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

У тій самій постанові Верховний Суд виснував, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».

У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 752/151/23 (провадження № 61-15837св23) зазначено, що ухилення характеризується умисною формою вини, а «безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних документах».

У постанові від 10.02.2026 у справі № 462/5597/23 (провадження № 61-9070св25) Верховний Суд наголосив, що «при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу», а також, що «позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача».

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, з урахуванням предмета та підстав позову, позивач повинна була довести в сукупності: перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво; потребу спадкодавця в допомозі саме відповідача; умисне ухилення відповідача від надання такої допомоги за наявності в нього можливості її надавати.

Щодо перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Позивач посилалася на те, що в останні роки життя ОСОБА_5 хворів, погано ходив, а останні пів року пересувався на інвалідному візку, на підтвердження чого були допитані свідки за клопотанням позивача. Водночас жодних медичних документів, які б містили записи про наявність у спадкодавця тяжкої хвороби чи каліцтва та про його нездатність самостійно забезпечувати умови свого життя, матеріали справи не містять. Сама позивач та допитані за її клопотанням свідки пояснили, що спадкодавець за медичною допомогою не звертався, від госпіталізації відмовлявся, швидку медичну допомогу до нього не викликали, а у позовній заяві позивач зазначила, що діагноз померлого чоловіка їй невідомий. З показань свідків судом встановлено, що самостійно спадкодавець ОСОБА_5 не міг пересуватися приблизно з початку літа 2024 року, коли йому придбали інвалідний візок.

У лікарському свідоцтві про смерть від 16.08.2024 зафіксовано безпосередню причину смерті - гостру легенево-серцеву недостатність та двобічну дольову гнійну пневмонію. Лікарське свідоцтво не містить відомостей про тривалий перебіг тяжкого захворювання, яке зумовлювало б безпорадний стан спадкодавця протягом певного часу до смерті.

Восени 2023 року спадкодавця оглядали медичні працівники - свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , наявність медичної освіти обох свідків сторонами не спростовано належними та допустимими доказами. За показаннями свідка ОСОБА_7 , на той час ОСОБА_5 погано пересувався та мав задишку, проте ходив самостійно, від медичної допомоги відмовився, лікування йому не призначалося. Свідок ОСОБА_6 виявила у спадкодавця ознаки серцевої недостатності та атеросклерозу і запропонувала госпіталізацію. Водночас ці висновки зроблено за результатами разового огляду без медичного обстеження, у медичних документах вони не зафіксовані, а діагнозу, який би свідчив про наявність у спадкодавця тяжкої хвороби, не встановлено. Показання свідка ОСОБА_11 про те, що у травні 2023 року спадкодавець погано ходив і дружина його підтримувала, також свідчать лише про утруднене пересування.

Зі змісту показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що стан здоров`я спадкодавця істотно погіршився влітку 2024 року: після падіння він пересувався на інвалідному візку, переважно лежав. Водночас, за показаннями свідка ОСОБА_7 , у червні 2024 року ОСОБА_5 розмовляв, усе розумів і сам відмовлявся від медичної допомоги та виклику швидкої медичної допомоги. Пояснення позивача про те, що спадкодавець перестав пересуватися без інвалідного візка приблизно за пів року до смерті, не узгоджуються з показаннями зазначених свідків, які зазначили про значне погіршення стану здоров`я спадкодавця та неможливість самостійно пересуватися влітку 2024 року.

Отже, показання свідків підтверджують погіршення стану здоров`я спадкодавця протягом останніх місяців його життя, однак за відсутності медичних документів не дають підстав для висновку про наявність у нього тяжкої хвороби чи каліцтва, які зумовлювали безпорадний стан, та про тривалість такого стану.

Сам лише похилий вік спадкодавця, погіршення стану його здоров`я та утруднене пересування без підтвердження відповідними записами у медичних документах не є достатніми для висновку про перебування спадкодавця у безпорадному стані в розумінні ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Щодо потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача.

Як вбачається з пояснень позивача та встановлених судом обставин, ОСОБА_5 проживав разом із дружиною ОСОБА_1 , яка, за її твердженням, здійснювала за ним постійний побутовий догляд. Доказів того, що спадкодавець звертався до сина з проханням про допомогу, що відповідачу повідомлялося про необхідність надання батькові певної допомоги, якої той не отримував від інших осіб, або що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача, позивач суду не надала. Показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також підтверджують, що догляд за спадкодавцем здійснювала позивач, яка за потреби зверталася по допомогу до фельдшера та сусідів.

Щодо ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві.

Свідки сторони відповідача ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 показали, що відповідач підтримував стосунки з батьком: до 2022 року регулярно їздив до нього в с. Вовчок, допомагав з ремонтом будинку та будівництвом гаража, привозив будівельні матеріали та продукти харчування, а після початку повномасштабної збройної агресії передавав батькові посилками продукти харчування та цигарки. Свідок ОСОБА_6 показала, що у вересні 2023 року на прохання відповідача, який повідомив їй, що батько хворіє, але не бажає звертатися до лікарів, приїхала разом із ним до спадкодавця, оглянула його та запропонувала госпіталізацію, проти якої заперечувала позивач, а під час наступного приїзду приблизно через місяць поспілкуватися з ОСОБА_5 їй не вдалося.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 також показали, що з 2022 року спілкування відповідача з батьком було обмеженим, оскільки позивач перешкоджала йому та не відповідала на телефонні дзвінки, а приблизно за півтора місяці до смерті спадкодавця на телефонний дзвінок сина свідка ОСОБА_15 відповіла, щоб їй більше не телефонували. Свідок ОСОБА_16 підтвердив, що телефон спадкодавця був вимкнений.

Оцінюючи ці показання, суд враховує, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 є відповідно дружиною та матір`ю відповідача, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 - його знайомими, а про відносини відповідача з батьком після 2022 року свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_17 знають переважно зі слів самого відповідача. Разом з тим, про поїздки до с. Вовчок, перевезення продуктів і будівельних матеріалів, допомогу в ремонті будинку та огляд спадкодавця у вересні 2023 року свідки повідомили як безпосередні очевидці, їхні показання в цій частині є послідовними, узгоджуються між собою та з поясненнями позивача, яка не заперечувала, що у вересні 2023 року та приблизно через місяць відповідач разом зі свідком ОСОБА_6 приїжджав до спадкодавця. Показання свідків про те, що позивач обмежувала спілкування відповідача з батьком і не повідомила його про смерть, підтверджуються поясненнями самої позивача, яка визнала, що не повідомляла відповідача про смерть батька, вважаючи, що той сам мав цікавитися станом його здоров`я.

Зазначені обставини узгоджуються з відповіддю старости Вовчківського старостинського округу від 03.01.2025 № 2 та листом відповідача від 27.12.2024, з яких убачається, що відповідач був змушений з`ясовувати обставини смерті та поховання батька через орган місцевого самоврядування.

Показання свідків сторони позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стосуються переважно стану здоров`я спадкодавця та догляду за ним з боку позивача і не містять відомостей про те, що відповідачу було відомо про потребу батька в допомозі, а він свідомо відмовився її надавати.

Показання інших свідків сторони позивача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - про поведінку відповідача за місцем проживання в м. Києві не стосуються обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, а свідок ОСОБА_12 зазначила, що про взаємовідносини відповідача з батьком їй нічого не відомо.

Суд також враховує, що навіть за умови погіршення стану здоров`я спадкодавця влітку 2024 року матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був обізнаний про такий стан. Відповідач пояснив, що востаннє розмовляв з батьком телефоном у травні 2024 року, після чого зв`язатися з ним не міг. Позивач, яка постійно проживала зі спадкодавцем, не стверджувала, що повідомляла відповідача про погіршення стану здоров`я батька чи зверталася до нього по допомогу, і визнала, що не повідомила його навіть про смерть батька.

Пояснення позивача про те, що у вересні 2023 року відповідач і свідок ОСОБА_6 приїжджали до спадкодавця лише для того, щоб забрати автомобіль, не спростовують показань свідка про проведений нею огляд ОСОБА_5 та запропоноване йому стаціонарне лікування і жодними іншими доказами не підтверджені.

За встановлених обставин суд не вбачає в поведінці відповідача умисного ухилення від надання допомоги батькові, тобто винної поведінки особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Навпаки, наявні у справі докази, а саме: показання свідків, запит відповідача до сільради та відповідь на запит відповідача з органу місцевого самоврядування, свідчать, що можливість відповідача підтримувати спілкування з батьком та надавати йому допомогу у період, на який посилається позивач, обмежувалася діями самої позивачки.

Доводи позивача щодо автомобіля Fiat Doblo, зняття коштів із депозитних рахунків спадкодавця, а також придбання спадкодавцем квартири для відповідача суд відхиляє, оскільки ці обставини не входять до предмета доказування у справі про усунення від права на спадкування на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а майнові спори між спадкоємцями вирішуються в інший спосіб. Крім того, твердження позивача про придбання спадкодавцем квартири для відповідача спростовується договором купівлі-продажу від 08.05.2003, за яким покупцем квартири є сам відповідач.

Те, що поховання спадкодавця організувала та оплатила позивач, само по собі не свідчить про ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві за його життя.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довела сукупності обставин, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, - перебування спадкодавця у безпорадному стані, його потреби в допомозі саме відповідача та умисного ухилення відповідача від надання такої допомоги, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 90, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ).

Суддя О.О. Тиха