Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №752/11267/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/11267/24

Провадження № 2/752/456/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.10.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав.

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. Позиція позивачів

24.05.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі за текстом також - позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом також - відповідач) в якому просили суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На обґрунтування позову позивачі зазначили, що відповідач є їхнім батьком, однак після припинення сімейних відносин із матір`ю, за їхніми твердженнями, не брав належної участі у вихованні синів, не піклувався про їхній фізичний та духовний розвиток, не цікавився їхнім життям і не надавав належної матеріальної допомоги. Позивачі вказували, що відповідач залишив сім`ю, коли вони були неповнолітніми, а їх утримання та виховання фактично забезпечувала мати.

Позивачі пов`язували заявлену вимогу саме з періодом свого дитинства. Вони стверджували, що батько не виконував обов`язків щодо виховання, навчання, розвитку та утримання, не підтримував із ними належного спілкування й залишив вирішення повсякденних потреб дітей на матір. На підтвердження своєї позиції позивачі посилалися, зокрема, на тривалий сімейний конфлікт після припинення шлюбу батьків і на попередні судові провадження, пов`язані з аліментами та додатковими витратами на дітей.

Позивачі також посилалися на судові рішення щодо аліментів і додаткових витрат на дітей та на подальші конфлікти з відповідачем, пов`язані з його зверненнями до суду з майновими вимогами, вимогами про передання коштів і погрозами новими судовими зверненнями. На думку позивачів, спір виник через тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків у період їхнього дитинства та згодом загострився через майнові претензії й судові провадження між повнолітніми членами сім`ї.

Як конкретний прояв подальшого конфлікту позивачі наводили, серед іншого, цивільну справу №752/2259/24 за вимогою відповідача про стягнення 69 000 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги та подання заяви до правоохоронного органу. Позивачі розцінювали спір про комунальні платежі та пов`язані з ним дії відповідача як продовження психологічного й економічного тиску на них та членів їхніх сімей.

Метою позову позивачі називали припинення батьківських прав відповідача та правових наслідків, які, на їхню думку, випливають із батьківства й можуть зберігатися після досягнення ними повноліття, у тому числі майнових наслідків, пов`язаних із взаємними правами та обов`язками батьків і повнолітніх дітей.

Позивачі просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також вирішити питання про судові витрати.

1.2. Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти позову. Зазначив, що на день звернення до суду обидва позивачі були повнолітніми, а закон не передбачає позбавлення батьківських прав щодо особи, яка досягла повноліття до подання позову. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на висновки Верховного Суду та заперечив твердження позивачів про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач також посилався на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.12.2005 у справі № 2-819/13, документи про працевлаштування позивачів у повнолітньому віці, нарахування їм заробітної плати, надання нерухомого майна у користування та договори дарування. Крім того, він зазначав, що судові провадження щодо житла і спілкування з онуками стосуються окремих правовідносин і вважав позов наслідком тривалого майнового та сімейного конфлікту.

На підтвердження заперечень відповідач посилався на протоколи та накази про працевлаштування синів у створених або пов`язаних із ним підприємствах, індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про заробітну плату, нотаріальний договір оренди квартири на тривалий строк за символічну плату, а також договори дарування часток житла. Відповідач вважав ці документи свідченням матеріальної підтримки синів і заперечував твердження про повне самоусунення від їхнього забезпечення.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно наголошував, що позов поданий тоді, коли обидва позивачі вже були дорослими. Він також посилався на матеріали окремих справ про житло та порядок спілкування з онуками, виконавче провадження і акти державного виконавця, вважаючи ці провадження проявом тривалого взаємного конфлікту. Ці доводи наведені відповідачем як пояснення власної позиції щодо причин виникнення спору.

У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечував проти заявленої позивачами суми, посилаючись на її неспівмірність і на висновки суду апеляційної інстанції в іншому провадженні між сторонами.

19.10.2026 від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також про визнання позову.

1.3. Процесуальний рух справи

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкової Ж.І. від 04.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 26.09.2024 провадження у справі було закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 ухвалу від 26.09.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 12.08.2025 задоволено самовідвід судді Кордюкової Ж.І.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу від 13.08.2025 справу передано судді Чекулаєву С.О.

Ухвалою суду від 13.08.2025 справу прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні 28.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.10.2026.

20.10.2026 після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення; ухвалення та проголошення рішення відкладено до 26.10.2026 відповідно до статті 244 ЦПК України.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1. Обставини, встановлені судом

Зі свідоцтв про народження встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками зазначені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ; його батьками також зазначені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Свідоцтво про шлюб підтверджує, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 19.10.1985. Шлюб розірвано 24.06.2003. На час розірвання шлюбу ОСОБА_5 було 16 років, ОСОБА_6 - 11 років.

Позов подано 24.05.2024 і на цю дату ОСОБА_2 було 37 років, а ОСОБА_1 - 32 роки. Отже, обидва позивачі досягли повноліття до звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.12.2005 у справі № 2-819/13 вирішувалися вимоги щодо стягнення аліментів і додаткових витрат на утримання дітей.

Подані відповідачем документи про трудові відносини свідчать, що протоколом № 1 від 22.09.2006 та наказом № 13 від 25.10.2006 ОСОБА_2 прийнято до ПП «ЮС-ЦЕНТР» на посади заступника директора та помічника адвоката. Індивідуальні відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-5 містять дані про отримання ним заробітної плати у 2006-2008 роках. Щодо ОСОБА_1 подано витяг про його участь у ПП «ЮСЦЕНТР», наказ № 26 від 09.01.2011 про прийняття на посаду заступника директора та індивідуальні відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-7 про заробітну плату у 2011-2015 роках; також надані відомості щодо його роботи в ОК СТ «ГЛЯДИН-2010» у 2014-2016 роках. Ці документи відображають трудові та страхові відносини вже після досягнення позивачами повноліття.

Після подання позову, 29.05.2024, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 подали до правоохоронного органу заяву щодо цивільної справи № 752/2259/24. У заяві вони вказали, що відповідач вимагає стягнення 69 000 грн за житлово-комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 та подав у цій справі квитанції, які заявники вважали штучно створеними. Заявники зазначали, що відповідач не був зареєстрований у цій квартирі та, на їхню думку, не мав правового зв`язку з нею, а самі квитанції нібито створені з використанням технічних засобів і подані до суду як докази.

У цій заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_7 просили внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, зазначених ними у заяві, а також визнати їх потерпілими.

Матеріали іншого провадження щодо усунення перешкод у спілкуванні відповідача з онуками, виконавчі документи та акти державного виконавця стосуються виконання судового рішення між іншими учасниками правовідносин і спілкування діда з малолітніми онуками.

2.2. Норми права, які застосовує суд та мотиви ухвалення рішення

Частиною першою статті 6 СК України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Загальний вік повноліття становить 18 років.

Стаття 164 СК України визначає підстави позбавлення матері або батька батьківських прав щодо дитини. Стаття 165 СК України визначає осіб, які вправі звернутися з таким позовом, зокрема саму дитину, яка досягла чотирнадцяти років. При системному застосуванні цих норм зі статтею 6 СК України вислів «дитина, яка досягла чотирнадцяти років» охоплює особу, яка не досягла повноліття. Він не встановлює для повнолітніх синів і дочок безстрокового права вимагати позбавлення батьківських прав щодо себе.

Системний зміст статей 6, 164 і 165 СК України визначає предмет цього способу захисту через правовий статус дитини. У статті 165 СК України передбачене право самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, звернутися до суду, однак це формулювання не відокремлене від визначення дитини у статті 6 цього Кодексу. Відтак норма надає самостійне право на позов неповнолітній дитині, починаючи з чотирнадцяти років, але не встановлює аналогічного права повнолітній особі після припинення її статусу дитини.

Позбавлення батьківських прав є спеціальним сімейно-правовим заходом, спрямованим на захист прав та інтересів дитини від визначеної законом поведінки батьків. Цей захід припиняє батьківські права щодо дитини та пов`язані з ними правомочності й обов`язки у встановленому СК України порядку. Він не є самостійним способом установлення юридичного факту неналежної поведінки батька чи матері в минулому і не може використовуватися лише для зміни правового становища дорослих членів сім`ї.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21 вирішено питання про наслідки досягнення дитиною повноліття вже під час судового розгляду. Верховний Суд зазначив, що така обставина не є самостійною підставою для відмови у позові, якщо його подано щодо неповнолітньої дитини. У такій ситуації суд має перевірити, чи існували передбачені статтею 164 СК України підстави до досягнення дитиною повноліття.

Отже, у справі № 185/9339/21 юридично значущою була обставина, що позов подано до повноліття, а вік змінився під час розгляду.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 339/204/25 сформульовано правовий висновок, що подання позову про позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка досягла повноліття на час звернення з таким позовом, законом не передбачено. У цій постанові Верховний Суд зіставив висновок Об`єднаної палати від 29.01.2024 із ситуацією, коли повноліття настало до подання позову, та дійшов висновку про відсутність правової підстави для такого звернення. Аналогічний висновок Верховний Суд навів в ухвалі від 15.10.2024 у справі № 142/218/23.

У постанові від 27.05.2026 Верховний Суд окремо посилався на зміст статті 165 СК України, за якою право на звернення мають визначені законом особи, серед них - сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. У зв`язку зі статтею 6 СК України це положення стосується особи, що на час подання позову ще має статус дитини. Верховний Суд сформулював часову межу не через дату ухвалення рішення, а через дату первинного звернення до суду: якщо повноліття настало до подання позову, закон не передбачає такого позову.

У постанові Верховний Суд також відмежував ситуацію подання позову після повноліття від ситуації, коли позов був поданий до повноліття, а дитина стала повнолітньою під час розгляду. Отже, ці правові позиції не суперечать одна одній: перша захищає можливість довести до вирішення по суті позов, належно поданий у період неповноліття; друга виключає первинне застосування такого способу захисту, коли на момент звернення особа вже повнолітня.

Зазначений підхід не припиняє сімейного зв`язку між батьками та повнолітніми дітьми і не означає, що поведінка батьків у минулому не може мати жодного правового значення. Однак наявність взаємних прав та обов`язків після повноліття не розширює коло випадків, у яких законом допускається позбавлення батьківських прав. Зокрема, частина друга статті 202 СК України передбачає окрему можливість звільнення повнолітніх дочки або сина від обов`язку утримувати матір чи батька за встановлених законом умов. Такий спір має розглядатися у відповідному способі захисту, а не шляхом позбавлення батьківських прав щодо повнолітньої особи.

Те, що позбавлення батьківських прав може мати правові наслідки після повноліття, зокрема у сфері майнових прав і обов`язків, не змінює визначеної законом умови звернення.

Верховний Суд у справі № 185/9339/21 зважав на збереження сімейно-правового зв`язку після повноліття, проте пов`язав можливість ухвалення рішення по суті з тим, що позов був поданий щодо неповнолітньої дитини. Пізніший висновок у справі № 339/204/25 прямо уточнив: збереження таких наслідків не створює нового, не передбаченого законом права на первинний позов після повноліття.

Стаття 166 СК України встановлює наслідки позбавлення батьківських прав, зокрема припинення особистих немайнових прав щодо дитини, звільнення від обов`язків щодо її виховання та збереження певних майнових прав дитини. Однак норма про наслідки задоволення позову не змінює кола осіб, щодо яких цей захід може бути застосований, і не надає повнолітнім дітям самостійного способу припинити сімейно-правовий зв`язок з батьком чи матір`ю.

Стаття 18 СК України гарантує судовий захист сімейних прав та інтересів, а статті 7 і 8 цього Кодексу закріплюють загальні засади регулювання сімейних відносин. Ці загальні норми застосовуються разом зі спеціальними нормами статей 164 і 165 СК України та не можуть тлумачитися як такі, що створюють спосіб захисту, якого спеціальне регулювання не передбачає. Це узгоджується з висновком Верховного Суду про значення моменту звернення та статусу особи на цей момент.

Частина друга статті 202 СК України передбачає окремий спір щодо звільнення повнолітніх дочки або сина від обов`язку утримувати непрацездатних матір чи батька, які потребують матеріальної допомоги, якщо буде встановлено ухилення останніх від виконання батьківських обов`язків. Ця норма не перетворює позов за статтями 164-165 СК України на універсальний засіб вирішення майнового конфлікту після повноліття; кожна вимога має розглядатися відповідно до її предмета та передбаченої законом підстави.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 у цій справі скасовано ухвалу про закриття провадження та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Цим забезпечено розгляд спору в порядку цивільного судочинства; рішення по суті позовних вимог апеляційний суд не ухвалював. Висновок про необхідність продовжити розгляд не звільняє суд першої інстанції від обов`язку вирішити матеріально-правову вимогу з урахуванням висновку Верховного Суду від 27.05.2026, який на час ухвалення цього рішення є пізнішим і прямо стосується позову, поданого після повноліття.

За частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо її застосування, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи встановлений вік позивачів на дату подання позову та наведене розмежування судової практики, суд застосовує висновок Верховного Суду у справі № 339/204/25.

Доводи позивачів про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, звернення до правоохоронних органів та конфлікт навколо судової справи про житлово-комунальні платежі пояснюють причини звернення до суду. Однак ці обставини не можуть змінити визначений законом суб`єктний і часовий критерій застосування статей 164-165 СК України. Навіть у разі доведеності тверджень про минулу поведінку батька суд не вправі застосувати спосіб захисту, не передбачений для осіб, які вже досягли повноліття до подання позову.

З огляду на викладене, вимога про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Висновок суду ґрунтується на тому, що позов подано після досягнення обома позивачами повноліття, а не на встановленні або спростуванні всіх наведених ними обставин сімейного життя.

2.3. Судові витрати

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами, покладаються на них. Підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачами витрат на професійну правничу допомогу немає.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 6, 18, 164-166, 202 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.10.2026.

?Суддя????????????? С.О. Чекулаєв