Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №486/575/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Суд: Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №486/575/26

Суддя: Волощук О. О.

Справа № 486/575/26

Провадження № 2/486/1620/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено Договір №433069 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 5800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Згідно з п. 1.2 Договору позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. 22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу № 015-220221. 22.08.2024 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20240822/1. Станом на 16.01.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 22570,86 гривень, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 5800 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 13224 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення – 3546,86 грн. Оскільки відповідач до тепер не сплатив заборгованість за вказаним кредитним договором, а ні первісному кредитору, а ні позивачу по справі, зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06.04.2026 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду підтвердження відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем договору про споживчий кредит №433069 від 12.01.2020, а також підписання простим чи електронним підписом договору про споживчий кредит №433069 від 12.01.2020, графіку платежів за даним договором, паспорту кредиту, в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 83 ЦПК України.

22.04.2026 ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.07.2026 ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22.04.2026 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.07.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до розгляду на 15.09.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому у позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, проте поштове повідомлення повернулось до суду без вручення. Також судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено Договір №433069 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 5800 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п. 1.2 Договору позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

п. 1.3.1 акційна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693.50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору;

п. 1.3.2 стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних);

п. 1.3.3 у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4 та п. 3.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.7 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою.

Згідно з п. 3. Договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором:

п. 3.4.1 з 1-го до 3-го дня прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється;

п. 3.4.2 у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж три календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 цього Договору;

п. 3.4.3 з 4-го дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу зі стягнення заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше, ніж до 90-го дня прострочення.

Кредитний договір оформлено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

В графі «підпис відповідача» зазначено: 12.01.2020 13:19:47 ОСОБА_1 .

Дані одноразового ідентифікатора відсутні.

Відповідно до копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2345_241009092900 від 09.10.2024 року згідно до договору від ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, здійснений успішний переказ коштів на картку клієнта, зокрема, 12.01.2020 на суму 5800 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 46372498.

22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу № 015-220221.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в погоджені відповідно до умов цього Договору сумі в розпорядження Клієнта за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим Договором за формою згідно з Додатком № 2.

Згідно з Додатковою угодою № 01 до Договору факторингу від 22.02.2021 № 015-220221 сума фінансування відповідно до узгоджених сторонами умов складає 1123813,30 грн.

Відповідно до витягу з акта прийому-прийняття реєстру прав вимог від 22.02.2021 № 015-220221 до ТОВ «Сіроко фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Також, надано копію платіжної інструкцій про перерахування коштів ТОВ «Сіроко фінанс» на користь ТОВ «Лінеура Україна» у межах виконання договору факторингу від 22.02.2021 № 015-220221.

22.08.2024 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» укладено договір факторингу №20240822/1.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог від 22.08.2024 №20240822/1 до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 19024 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5800 грн., заборгованість за процентами 13224 грн.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» від 16.01.2026 за Договором сума виданого кредиту 5800 грн.

Станом на 16.01.2026 у ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 22570,86 гривень, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 5800 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 13224 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення – 3546,86 грн.

Період нарахування інфляційних витрат: дата виникнення заборгованості 12.02.2020 кінцева дата нарахування інфляційних витрат 23.02.2022. Період прострочення грошового зобов`язання 743 дня.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 в справі №545/1750/21.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом установлено, що у договорі про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту від 12.01.2020 та додатку №1 до вказаного договору від 12.01.2020 у розділі 8 «реквізити та підписи сторін» зазначено особу позичальника: « ОСОБА_1 », дату 12.01.2020, а тому вказана інформація не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.

На підтвердження факту перерахування коштів позивач надав довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, згідно якої останнє відповідно до договору на переказ коштів, 12.01.2020 перерахувало кошти в сумі 5800 грн , маска картки НОМЕР_1 .

Водночас ні договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 12.01.2020, ні додатковий договір від 12.01.2020 будь-яких платіжних реквізитів карткових рахунків ОСОБА_1 не містить.

Крім того, такі відомості відсутні у інших поданих до позовної заяви доказах.

Отже, суд дійшов висновку про те, що договір про надання фінансового кредиту №433069 від 12.01.2020 не підписаний відповідачем, жодних даних про одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого здійснюється підпис відповідача, матеріали справи не містять. Належних, достатніх та допустимих доказів щодо перерахування грошових коштів на рахунки відповідача матеріали провадження не містять.

Таким чином, не доведено укладання між сторонами договору №433069 від 12.01.2020. Не доведено отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення відповідачем ОСОБА_1 , без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем може бути укладеним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, витрати позивача зі сплати судового збору та на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,76-83,89,141,158,247,263-265,280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Волощук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua