Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №127/34796/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34796/26

Провадження № 2-а/127/357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №R557856/3447 від 29 травня 2026 року, а провадження у справі закрити.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він дізнався про оскаржувану постанову під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №81811964 в межах якого державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 25 серпня 2026 року, а виконавче провадження відкрито на підставі оскаржуваної постанови. Цією постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. З цієї постанови слідує, що він допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

Позивач зазначив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності без його участі та належного повідомлення про місце, дату та час розгляду справи. У зв`язку з цим відповідач порушив його право на захист, він був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, надати письмові пояснення, заперечення та докази, заявити клопотання й скористатися правничою допомогою.

Позивач також вказує, що відповідно до військово-облікового документа, сформованого в «Резерв+» 08 липня 2024 року, його виключено з військового обліку. В той же час для застосування положення п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» необхідно було встановити, що він належав до категорії осіб, на які поширюється спеціальний обов`язок, передбачений цією нормою. Водночас дані військово-облікового документа підтверджують, що його виключено з військового обліку та відповідно на нього не поширюється вказані норми, що в свою чергу свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідачем не встановлено чи поширювалася на нього вимога закону щодо проходження ВЛК, чи була вона належним чином доведена до його відома та чи існувала реальна можливість її виконання.

При цьому позивач також зазначає, що жодної повістки та направлення до ТЦК та СП для проходження ВЛК він не отримував. Що стосується оскаржуваної постанови, то вона не містить найменування органу, який виніс постанову, обставин, установлених під час розгляду справи, підпису особи, яка розглядає справу, та гербової печатки. Вказані недоліки мають істотний характер, оскільки зазначені реквізити є обов`язковими для постанови.

З огляду на викладені обставини просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2026 року поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі, а також витребувано ряд додаткових доказів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2026 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву.

Користуючись своїм правом ІНФОРМАЦІЯ_2 через свого представника надав відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 15 січня 2009 року перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з тим, що позивач не уточнив персональні дані щодо проходження медичного огляду ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби, 16 вересня 2025 року до АІТС «Оберіг» було внесено відомості про порушення позивачем правил військового обліку, які передано до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». При цьому відомості щодо підстав внесення такого запису до АІТС «Оберіг» перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 і до ІНФОРМАЦІЯ_4 не передавалися. У ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня інформація щодо оскарження позивачем у суді дій ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно внесення до ЄДРПВтаР відомостей про порушення правил військового обліку. Вилучення запису про порушення позивачем правил військового обліку та направлення до ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» повідомлення про скасування розшуку ОСОБА_1 здійснювалися ІНФОРМАЦІЯ_2 після складення 11 травня 2026 року протоколу № 6392 про адміністративне правопорушення.

Також зазначено, що 11 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено відповідача на проходження медичного огляду. 29 травня 2026 року позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з протоколом №2026-0529-1227-1805-0 на підставі ст. 39а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби. Свідоцтво про хворобу позивача №2026-0529-1227-1805-0 від 29 травня 2026 року було направлено позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 до 11-ї регіональної військово-лікарської комісії, однак відповідно до протоколу № 2026-0729-0903-5425-0 його не було затверджено штатною ВЛК. Згідно із зазначеним протоколом ОСОБА_1 було направлено на контрольний огляд до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач отримав направлення, однак станом на 21 жовтня 2026 року не пройшов контрольного медичного огляду у зв`язку з чим ВЛК не визначило ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності відповідач зазначив, що відсутність підпису позивача в протоколі № 6392 не свідчить про порушення встановленої процедури, оскільки відмову позивача від ознайомлення з протоколом засвідчили свідки. На думку відповідача, позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Крім того, відповідач зазначає, що постанова № R557856/3447, сформована в АІТС «Оберіг», автоматично відобразилася в електронному кабінеті позивача, тому йому було відомо про її винесення ще 29 травня 2026 року. У зв`язку з цим відповідач вважає причини пропуску строку звернення до суду неповажними.

За наведених обставин відповідач вважає, що оскаржувану постанову винесено в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , не є військовозобов`язаним, номер в реєстрі «Оберіг» 240120230693371300605, що підтверджується витягом з військово-облікового документа «Резерв+» від 08 липня 2024 року.

11 травня 2026 року кулеметником взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №6392 відносно ОСОБА_1 . В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-Х від 21 березня 2024 року (в редакції закону №4235-ХІ від 12 лютого 2025 року), абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», підпункт 4 п. 1 Правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме громадянин ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, ОСОБА_1 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таким чином громадянин ОСОБА_1 являється порушником військового обліку з 15 вересня 2025 року. В протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10.00 год. 19 травня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Від отримання протоколу ОСОБА_1 відмовився.

29 травня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №R557856/3447, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Як зазначено в постанові: «За результатом з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження ВЛК) (п. 2 розділ ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.»

18 серпня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 звернувся з листом до Першого ВДВС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та просив відкрити виконавче провадження щодо примусового стягнення адміністративного штрафу з ОСОБА_1 , накладеного постановою № R557856/3447 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29 травня 2026 року.

25 серпня 2026 року головним державним виконавцем Першого ВДВС у м. Вінниці Рачок Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81811964 та в межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.

24 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Першого ВДВС у м. Вінниці із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та того ж дня отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується його підписом про отримання.

Вирішуючи даний спір та оцінюючи оскаржувану постанову на предмет правомірної поведінки, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, яка підтверджена належними доказами

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділ ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист».

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначає про відсутність правових підстав для проходження ВЛК, оскільки він не військовозобов`язаний та його виключено з військового обліку, а дія п. 2 розділ ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист» на нього не поширюється.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Абзацом першим ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Абзацом третім ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII на громадян покладається обов`язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною десятою ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено обов`язки громадян України, які перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві. Вказані особи зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово- облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово- лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у тексті - Порядок) передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

В п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Тобто Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено обов`язок військовозобов`язаного пройти військово-лікарську комісією за рішенням, прийнятим уповноваженою особою відповідного органу. Самостійно проходити військово-лікарську комісію законодавством України громадян не зобов`язано, за виключенням випадку, якщо військовозобов`язаний мав статус «обмежено придатний». Вказана категорія військовозобов`язаних відповідно до положень Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» була зобов`язана самостійно виявити ініціативу на проходження ВЛК і пройти її у строки, передбачені вказаним Законом.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним. Доказів про те, що на нього поширюються положення Закону України від 21 березня 2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» в частині обов`язкового проходження ВЛК матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження надсилання ОСОБА_1 і отримання ним повістки (повісток) про необхідність з`явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду (військово- лікарської комісії) з метою визначення придатності до військової служби.

Зважаючи, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач не є військовозобов`язаним, протилежного судом не встановлено, твердження відповідача про наявність у нього обов`язку проходити медичний огляд ВЛК є необґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про направлення 11 травня 2026 року ОСОБА_1 на проходження медичного огляду позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого його було визнано непридатним до військової служби, однак свідоцтво про хворобу не затверджено штатною ВЛК, а позивача відповідно до протоколу № 2026-0729-0903-5425-0 направлено на контрольний огляд, який станом на 21 жовтня 2026 року не пройдено, суд зазначає наступне.

Відповідач пов`язує зазначені обставини з внесенням 16 вересня 2025 року до АІТС «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку. Водночас на підтвердження своїх доводів відповідач не надав жодних відповідних документів, зокрема направлення на медичний огляд, висновку ВЛК, свідоцтва про хворобу, рішення штатної ВЛК та документів, які підтверджують направлення позивача на контрольний огляд і його належне повідомлення про необхідність його проходження.

Позивач також стверджує, що він був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Згідно п. 10 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення. У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів.

Як слідує з матеріалів справи, щодо позивача 11 травня 2026 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, який містить відмітку про відмову позивача в ознайомленні з протоколом.

При цьому міститься відмітка, що його розгляд призначено на 10:00 год. 19 травня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак оскаржувана постанова винесена 29 травня 2026 року.

Відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду докази, які б підтверджували, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення,а саме 29 травня 2026 року.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про час та місце розгляду справи, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Ураховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, факт неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Що стосується доводів відповідача з приводу пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Аналогічний підхід закріплений і в частині першій статті 289 КУпАП, яка передбачає десятиденний строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з дня її винесення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений за заявою особи, щодо якої ухвалено постанову.

З аналізу наведених норм права слідує, що законодавець установив спеціальний, скорочений строк звернення до суду для оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Поновлення такого строку можливе лише за наявності поважних причин.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

У кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи наводить особа, яка подає заяву про поновлення строку звернення до суду, такі підстави.

Оскільки предметом оскарження у цій справі є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня ухвалення відповідної постанови.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, оскаржувану постанову R557856/3447 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено 29 травня 2026 року. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 01 жовтня 2026 року, а отже пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на оскарження постанови, позивач зазначав, що він дізнався про її наявність лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №81811964 та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 24 вересня 2026 року. На підтвердження зазначених обставин позивач надав заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 24 вересня 2026 року та відмітку про отримання оскаржуваної постанови в цей день.

Саме з цієї дати, як вказує позивач, він дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів шляхом винесення щодо нього оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, і відповідно зміг об`єктивно реалізувати своє право на її оскарження.

За змістом статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП, за винятком випадків, прямо визначених законом, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень здійснюють їх керівники.

Відповідно до статті 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Процедура складання протоколів та оформлення матеріалів у справах цієї категорії визначена Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 (далі - Інструкція, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 11 Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник ТЦК та СП відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 15 Інструкції передбачено, що постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає обов`язковому доведенню до відома особи протягом трьох днів після закінчення розгляду справи шляхом особистого вручення під підпис (про що у постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника) або шляхом направлення поштою (про що робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення).

Водночас істотне значення для оцінки дотримання процесуальних гарантій має також факт належного повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як слідує з матеріалів справи докази, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи 29 травня 2026 року відсутні, як і відсутні відомості, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була йому вручена у встановленому законом порядку.

У наявній в матеріалах справи копії оскаржуваної постанови також відсутні будь-які відомості, які б підтверджували її вручення позивачу.

За таких обставин, з урахуванням вимог КУпАП та Інструкції, суд бере до уваги, що позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, заперечував факт свого запрошення на її розгляд, а матеріали справи не містять доказів зворотнього. Крім того, позивач не отримував оскаржувану постанову особисто під підпис, а докази протилежного в матеріалах справи також відсутні.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду є поважними.

Щодо доводів відповідача про автоматичне відображення оскаржуваної постанови в застосунку «Резерв+» суд зазначає, що сам факт відображення відповідної інформації в електронному сервісі не є безумовним доказом дотримання відповідачем установленого законом порядку доведення до відома особи оскаржуваної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відомості, сформовані на підставі даних електронного реєстру, підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема матеріалами адміністративної справи.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відображення зазначеної постанови в цьому застосунку та доведення її до відома позивача.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу правомірності оскаржуваної постанови. Саме лише викладення відповідних тверджень у відзиві не є достатнім для визнання таких обставин доведеними.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про правомірність оскаржуваної постанови. Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності обставин, які мають значення для вирішення справи, підлягають оцінці судом з урахуванням установлених законом правил доказування.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.210, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487, ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R557856/3447 від 29 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя: