Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №147/684/24 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/684/24

Провадження № 2/147/60/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

представника позивача - адвоката Конякіна М.С.,

представника відповідача - адвоката Трепака В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності на частину земельної ділянки необхідної для обслуговування частки нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

З 01 травня 2024 року у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває зазначена вище цивільна справа, у якій позивач з урахуванням заміни первісного відповідача належним відповідачем, а також з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить: винести рішення, яким визнати право власності ОСОБА_1 , на частину земельної ділянки площею 0,0018 га, необхідної для обслуговування частки нежитлового приміщення, а саме для облаштування та обслуговування сходів згідно з робочим проектом «Будівництво металевих сходів виходу на другий поверх по АДРЕСА_1 », розробленим ФОП ОСОБА_4 , для входу до частини (36/100 частки) нежитлового приміщення в будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, графічно відображено на Схематичних планах меж 4, 5 в Додатках 5, 6, які додаються до висновку експерта від 16.04.2026 № СЕ-19/102-24/23423-ЗТ.

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19.07.2017, позивач – ОСОБА_1 став власником 36/100 часток нежитлового приміщення, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 154,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,0459 га, кадастровий номер 0524155100:02:006:0007. Під час відчуження частини нежитлового приміщення, позивач з відповідачем мали домовленість щодо переходу права власності і на частину земельної ділянки, що перейшла до ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_5 всіляко уникає нотаріального оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки, що змушує позивача звернутись до суду з позовом про визнання права власності на частину земельної ділянки. Для реалізації свого права власності, а саме користування нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу потрібна частина зазначеної вище земельної ділянки. Дана потреба виникла у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 самочинно знесла зовнішні сходи, фактично єдиний спосіб потрапити до приміщення позивача. Зазначає, що позивач має намір облаштувати нові зовнішні сходи для доступу в своє приміщення, згідно з проєктом, що додається. В проєкті зазначена площа земельної ділянки потрібна для забудови, а саме 27 м.кв, а також вказано розташування даної забудови. Також зазначено, що ОСОБА_5 при відчуженні 2/100 частин нежитлової будівлі ОСОБА_3 , здійснила відчуження частини земельної ділянки у розмірі 0,0009га. Таким чином, у відповідача у власності перебуває земельна ділянка площею 0,0450 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:00119. Дана обставина встановлена в рішенні Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.09.2021 в справі №147/1419/20, та не підлягає доказуванню. На думку позивача він має повне право просити суд визнати право власності на 6/100 частин земельної ділянки площею 27 м.кв, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:00119. З метою досудового врегулювання спору 27.10.2023 ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу з додатками до ОСОБА_5 з проханням в п`ятиденний строк з моменту отримання даного листа зробити документальне оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, потрібної йому для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , згідно з проектом забудови. На що від ОСОБА_5 отримано відповідь, що датується 03.11.2023, де остання повідомила, що для належного вивчення та опрацювання зазначених питань, а також надісланих документів, для прийняття рішення їй потрібно більше часу, у зв`язку з чим свою відповідь стосовно порушеного у листі-вимозі питання ОСОБА_5 надасть протягом 30 днів. У відповіді на лист-вимогу від 01.12.2023 ОСОБА_5 повідомила, що звернулась до спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо поділу належної їй на праві власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яким був розроблений приблизний план поділу згаданої вище земельної ділянки. ОСОБА_5 запропоновано переоформити на ОСОБА_1 ділянку площею 0,0007 га для влаштування сходів. Також вона у своїй відповіді зазначила, що збільшити площу цієї земельної ділянки за рахунок Ділянки 1 немає можливості. Тобто, під час здійснення досудового врегулювання спору сторонами не було досягнуто згоди щодо площі частини земельної ділянки, потрібної ОСОБА_1 для обслуговування його частини нежитлового приміщення, що спонукало його звернутися з цим позовом до суду.

21 травня 2024 року від відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву про визнання права власності на частину земельної ділянки, у якому первісний відповідач просила закрити провадження у справі №147/684/24 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що набрало сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відзив мотивувала тим, що Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.07.2022 у справі №147/61/22 скасовано рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянки. Отже, вказаними рішеннями судів вирішений спір між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ), про той самий предмет (визнання права власності на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0524155100:02:006:0119) і з тих самих підстав (необхідність потрапляння до приміщень позивача саме через металеві сходи). Тому провадження у справі №147/684/24 має бути закрито. Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що вона не є належним відповідачем у цій справі, адже не є власником земельної ділянки 0524155100:02:006:0119, ця обставина підтверджується Інформацію з Державного реєстру щодо земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0524155100:02:006:0119.

27 травня 2026 року надійшла відповідь на відзив. Одночасно надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року постановлено, зокрема, продовжити на 30 (тридцять) днів строк проведення підготовчого провадження в цивільній справі №147/684/24; заяву представника позивача про відкладення слухання справи задоволено; підготовче засідання у справі відкладено.

23 липня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

23 липня 2024 року постановлено ухвалу, якою, зокрема: клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено; витребувано від державного реєстратора Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області: відомості про повне ім`я, місце проживання або перебування, РНОКПП ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року постановлено: клопотання відповідача про закриття провадження у справі - залишити без задоволення; клопотання представника позивача про залучення у справі співвідповідача задовольнити; залучити до участі у цивільній справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 ; відкласти підготовче засідання.

21 жовтня 2024 року від співвідповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві співвідповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_2 набула право власності на законних підставах, уклавши 25 березня 2024 року договір дарування земельної ділянки та частки нежитлового приміщення з ОСОБА_5 . Припинення права власності на земельну ділянку у спосіб, яким позивач бажає захистити своє право законодавством не передбачено. Позивач не має законного права вимагати визнати за собою право власності на 6/100 частин земельної ділянки, що належить Відповідачеві, згідно з поданим ним планом, оскільки по перших нормах законодавства передбачено лише, право набувача нерухомого майна на набуття права власності на земельну ділянку, що знаходиться під будівлею, а не в будь-якому місці відповідно до його бажання, а по других частина земельної ділянки, на яку просить визнати право власності позивач, не виділена в натурі, немає меж та кадастрового номера, а тому в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, не є об`єктом цивільних прав, а тому таке судове рішення не підлягатиме виконанню, що робить обраний позивачем спосіб захисту неефективним. Щодо твердження позивача про необхідність нових зовнішніх сходів вказує на те, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.09.2021 у справі №147/1419/20, яке міститься в матеріалах справи, встановлено, що «На запитання представника відповідача адвокат Конякін М. С. зазначив, що дійсно до приміщень другого поверху можна дістатися за допомогою інших сходів, однак вони фактично не мають права їх використовувати, так як дані сходи належать власникам приміщень, яким присвоєна адреса: АДРЕСА_1 та не входить в структуру об`єкта, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 ». Дана обставина підтверджується копією технічного паспорта від 14.01.2020 на 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 , де зображений наявний вихід до сходової клітини, яким користується позивач, щоб потрапити до належного йому нерухомого майна. Також зазначає, що сходи, якими користується позивач відносяться до споруд загального користування, і незалежно від поділу та нумерації приміщень, ніхто не може йому заборонити користуватися ними для проходу до свого нерухомого майна. Вінницької області, кадастровий номер 0524155100:02:006:00119. Таким чином, Позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами, а також правовими підставами, права на набуття у власність 6/100 частин земельної ділянки площею 0,0027 га згідно з планом, з земельної ділянки площею 0,0450 га, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:00119, а тому заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року постановлено: клопотання представника позивача адвоката Конякіна М. С. про призначення судової земельно-технічної експертизи - задовольнити; призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Вінницькому науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України, на вирішення експертизи поставити наступні питання: - Який розмір земельної ділянки, кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, є необхідним для обслуговування частки нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 , відповідно до чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил? - Де саме на земельній ділянці кадастровий номер 0524155100:02:006:0119 має бути розташована частка земельної ділянки, що необхідна ОСОБА_1 для обслуговування своєї частки нежитлового приміщення? Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року поновлено провадження у справі призначено підготовче засідання.

06 січня 2025 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

14 січня 2025 року на виконання вимог ухвали суду надано витребувані докази.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року постановлено: у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Трепака В. С. про залишення клопотання експерта без задоволення - відмовити; клопотання експерта №СЕ-19/102-24/23423-ЗТ від 03.12.2024 - задовольнити; матеріали цивільної справи №147/684/24 надіслати Вінницькому науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України для проведення судової земльно-технічної експертизи згідно з ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року; для виконання ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року: надати дозвіл експертам на використання відомостей (інформації) із загальнодоступних ресурсів; викласти поставлене на вирішення експертизи питання у іншій редакції; надано додаткові документи витребувані експертом, необхідні для проведення експертизи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

06 січня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

26 лютого 2026 року постановлено ухвалу, якою постановлено: клопотання представника позивача адвоката Конякіна М. С. про доручення до справи додаткових матеріалів - задовольнити; долучити до матеріалів справи кадастровий план на 3 арк. та флеш-носій WIBRAND 4GB; матеріали цивільної справи №147/684/24, надіслати Вінницькому науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України для проведення судової земельно-технічної експертизи згідно з ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвали від 04 лютого 2025 року; провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

22 квітня 2026 року на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

30 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зміну первісного відповідача належним відповідачем.

Також, 30.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року постановлено: у задоволенні клопотань представників відповідачів адвокатів Анісімової А.М. та Трепака В.С. про залишення позову без розгляду відмовити; клопотання представника відповідача адвоката Трепака В. С. про застосування стягнення до представника позивача - адвоката Конякіна М. С. - залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року постановлено: заяву представника позивача про зменшення позовних вимог задовольнити; прийняти до розгляду заяву від 30.06.2026 про зменшення/збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі №147/684/24, розгляд справи проводити з урахуванням зменшення позовних вимог в редакції про: визнання права власності ОСОБА_1 , на частину земельної ділянки площею 0,0018 га, необхідної для обслуговування частки нежитлового приміщення, а саме для облаштування та обслуговування сходів згідно з робочим проектом «Будівництво металевих сходів виходу на другий поверх по АДРЕСА_1 », розробленим ФОП ОСОБА_4 , для входу до частини (36/100 частки) нежитлового приміщення в будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, графічно відображено на Схематичних планах меж 4, 5 в Додатках 5, 6, які додаються до висновку експерта від 16.04.2026 № СЕ-19/102-24/23423-ЗТ»; замінити первісного відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача – ОСОБА_2 ; відкласти підготовче судове засідання.

24 липня 2026 року від представника відповідача, через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав його безпідставності та необґрунтованості. Зокрема, вказує на неефективний спосіб захисту та неузгодженість підстав позову, на наявний прохід через сходи до приміщень належних позивачу, а також на протиправні вимоги позивача відносно прав власності ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не прибув, хоча провідомлений про дату, час та місце його проведення в порядку передбаченому ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча повідомлена про дату, час та місце його проведення в порядку передбаченому ЦПК України.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Третя особа в судове засідання не прибула, однак у матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524155100:02:006:0007 площею 0,0459 га відповідно до Технічної документації 2017 року знаходилася будівля КН площею 0,0311 га та територія під проїздами проходами та площадками площею 0,0148 га. Технічна документація 2017 року розроблена з метою поділу земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0007 площею 0,0459 га, яка належить ОСОБА_5 згідно з державним актом, внаслідок якого утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 0524155100:02:006:0118 площею 0,0009 га під будівлею та 0524155100:02:006:0119 площею 0,0450 га, із них 0,0302 га під будівлею та 0,0148 га під проїздами, проходами та площадками.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19.07.2017, позивач – ОСОБА_1 став власником 36/100 часток нежитлового приміщення, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 154,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,0459 га, кадастровий номер 0524155100:02:006:0007.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 липня 2017 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності у розмірі частки 36/100 належить частина нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 154,6 кв.м на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки та частки нежитлового приміщення з ОСОБА_5 від 25 березня 2024 року, є власницею земельної ділянки і частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 25 березня 2024 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності у розмірі частки 62/100 належить частина нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 432,40 кв.м на АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 25 березня 2024 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0524155100:02:006:0119, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2024 №38596380, випливає, що земельна ділянка кадастровий номер 0524155100:02:006:0118 площею 0,0009 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Також, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2024 №38596380, за адресою: АДРЕСА_1 є нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 432,4 кв.м, яке перебуває у спільній частковій власності:

62/100 (приміщення першого поверху, загальною площею 269,0 кв.м) ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, серія та номер: 403, виданого 25.03.2024, видавник: приватний нотаріус Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л. А., речове право зареєстровано 25.03.2024 за №54266825;

2/100 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1468, виданого 24.10.2017 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І., право зареєстровано 24.10.2017 за №22973690;

36/100 – ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1022, виданого 19.07.2017 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області, право зареєстровано 19.07.2017 за №21447280.

Відповідно до технічного паспорта 36/100 частки нежитлового приміщення під №№ НОМЕР_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовані на другому поверсі громадського будинку.

Згідно із висновком експерта від 16.04.2026 №СЕ-19/102-24/23423-ЗТ, на підставі проведеного дослідження встановлено, що для облаштування та обслуговування сходів, згідно з робочим проектом «Будівництво металевих сходів виходу на другий поверх на АДРЕСА_1 », розробленим ФОП ОСОБА_4 , для входу до частини (36/100 частки) нежитлового приміщення в будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 , необхідна частина земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0119 площею 0,0018 га.

Крім того, з висновку експерта випливає, що земельна ділянка площею 0,0027 га необхідна для облаштування та обслуговування сходів, згідно з робочим проектом 2023, частково розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, а саме площею 0,0018 га та частково - поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:02:006:0119, а саме площею 0,0009 га, що графічно відображено на Схематичних планах меж 4, 5 в Додатках 5, 6, доданих до висновку експерта.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Викладені фактичні обставини справи, правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на частку нежитлового приміщення, відчуженої власницею ОСОБА_5 , визнаються її учасниками, встановлені рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року у справі № 147/1419/20, через що не потребують доказування в силу вимог частин першої та четвертої статті 82 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року постановлено: апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити; рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянки скасувати; у задоволенні позову - відмовити.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на частину земельної ділянки позивач має довести, як саме ця вимога стосується відповідача та якими обставинами вона обґрунтована.

Отже, заявляючи вимогу про визнання права власності на частину земельної ділянки площею 0,0027 га, а після зменшення позовних вимог площею 0,0018 га, необхідної для обслуговування частки нежитлового приміщення, а саме для облаштування та обслуговування сходів згідно з робочим проектом «Будівництво металевих сходів виходу на другий поверх на АДРЕСА_1 », розробленим ФОП ОСОБА_4 , для входу до частини (36/100 частки) нежитлового приміщення в будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, позивач посилався на домовленість із попереднім власником вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 , під час укладення договору купівлі продажу частки нежитлового приміщення від 19.07.2017, яка, на час ухвалення рішення, не є стороною справи. Разом з тим, як встановлено судом, на час розгляду справи власником спірної земельної ділянки та 62/100 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 25.03.2024.

Позивачем після заміни первісного відповідача належним не змінювалися, ані підстава ані предмет позову. Однак позивачем не наведено жодних доводів на підтвердження того, яким чином усні домовленості ОСОБА_1 з попереднім власником спірної земельної ділянки - ОСОБА_5 (про наявність яких стверджує позивач) поширюються на її нового власника ОСОБА_2 . Більше того, за час тривалого перебування справи в провадженні суду, з моменту зміни власника, сторонами не надано жодних доказів на підтвердження спроб врегулювання спору із новим власником земельної ділянки – ОСОБА_2 , та/або посилання у договорі дарування на цю обставину (тобто щодо існування домовленості).

Водночас у договорі купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19.07.2017, міститься інформація про земельну ділянку на якій розміщений об`єкт нерухомості, а також усі інші умови на яких відчужується нерухоме майно, а тому Сторони договору були вільні у виборі умов на яких відбулось таке відчуження, і чинне законодавство не забороняло їм одразу під час продажу 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оформити відчуження частки земельної ділянки.

З 19.07.2017 ОСОБА_1 не заявлялись вимоги про розірвання договору купівлі-продажу від 19.07.2017, як і про внесення змін шляхом укладення додаткової угоди з приводу земельної ділянки, чи інших істотних умов договору, що дає право суду для висновку, що відчуження відбулось саме на тих умовах, про які домовились Сторони під час укладення договору, і заяви Позивача про «домовленості щодо переходу права власності на частину земельної ділянки» не підтверджені належними доказами, в той час як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає підставними доводи сторони відповідача в частині протиправності вимог Позивача, відносно права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Власне, як встановлено судом і зазначено вище, ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0524155100:02:006:0119, на законних підставах, уклавши 25 березня 2024 року договір дарування земельної ділянки та частки нежилого приміщення з ОСОБА_5 .

Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянку, яка перебуває у її приватній особистій власності, можуть бути:

а) добровільна відмова власниці від права на частину земельної ділянки;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, припинення права власності на земельну ділянку у спосіб, яким ОСОБА_1 просить захистити своє право законодавством не передбачене.

Варто також зазначити, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 обгрунтовує необхідність задоволення позову – визнання права власності на частину земельної ділянки, необхідну для обслуговування сходів, двома підставами: 1) це право набувача об`єкту нерухомого майна (житлового будинку, будівлі, споруди) відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України на право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою. 2) це необхідність ОСОБА_1 у облаштуванні сходів, для забезпечення доступу в своє приміщення. Дані підстави позову, мають під собою різне нормативно-правове обґрунтування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України, позивач вправі вимагати визнання права власності на частку у праві власності на земельну ділянку, однак не конкретно визначену ділянку, з конкретно визначеними координатами та місцем розташування на місцевості.

Постановою КЦС ВС від 12 грудня 2018 року у справі N 442/7505/14-ц, встановлено, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) «відповідно до плану чи схеми» чинним Законодавством України не передбачено.

Позивач ставить вимогу визнати за собою право власності на частину земельної ділянки площею 0,0018 га, що належить Відповідачеві, згідно з поданим планом, натомість зазначеними вище нормами законодавства передбачено лише, право набувача нерухомого майна на набуття права власності на земельну ділянку, що знаходиться під будівлею, а не в будь-якому місці відповідно до його бажання.

Разом з тим, частина земельної ділянки, на яку просить визнати право власності Позивач, не виділена в натурі, не має меж та кадастрового номера, а тому в розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України, не є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно із частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, а також у п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас наведені вище норми земельного законодавства не передбачають визначення площі земельної ділянок та встановлення її меж згідно з «планом», як сформулював свою вимогу Позивач.

Належним способом захисту, прямо передбаченим чинним Законодавством України у випадку порушення права власника об`єкта нерухомого майна (житлового будинку, будівлі, споруди), є саме усунення перешкод у користуванні. Стаття 391 Цивільного кодексу України чітко говорить: власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном. Якщо хтось заважає власнику користуватися власністю, він може звернутися до суду з негаторним позовом - вимогою усунути ці перешкоди.

Позивач ОСОБА_1 звертався з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (справа №147/1419/20), однак у задоволенні позову йому було відмовлено. Рішення набрало законної сили, а тому обставини встановлені в ньому, відповідно до положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доведенню.

Варто також зазначити, що до приміщень позивача ОСОБА_1 наявний вільний та безперешкодний доступ, що встановлено, зокрема висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 16.04.2026 № СЕ-19/102-24/23423-ЗТ за результатами судової земельно-технічної експертизи у справі №147/684/24. Зокрема у висновку, зазначено: «Під час огляду спостерігається, що на досліджуваній території розташована двоповерхова будівля, частина якої виділена в окремий об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0524155100:02:006:0119. 36/100 частки нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого на другому поверсі, перебуває у власності ОСОБА_1 , вхід до даного приміщення здійснюється через вхід до будівлі зі сторони АДРЕСА_1 , яким користуються всі співвласники.» та «Спільно з сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 та зі сторонами по справі, через вхід до будівлі зі сторони АДРЕСА_1 , яким користуються всі співвласники, розташований на суміжній земельній ділянці, здійснено вільний та безперешкодний доступ до приміщень ОСОБА_1 , які розташовані на другому поверсі будівлі».

Також факт відсутності перешкод у користуванні ОСОБА_1 належним йому об`єктом нерухомості (приміщеннями на другому поверсі будівлі) встановлено рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.09.2021 у справі №147/1419/20. Зі змісту рішення випливає, що: «На запитання представника відповідача адвокат Конякін М.С. зазначив, що дійсно до приміщень другого поверху можна дістатись за допомогою інших сходів, однак фактично вони не мають права їх використовувати, так як дані сходи належать власникам приміщень, яким присвоєна адреса АДРЕСА_1 та не входять в структуру об`єкта, розміщеного за адресою АДРЕСА_1 .» та «Наявність іншого входу на другий поверх за допомогою входу з приміщення, що зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується фото-копією, яка долучена до відзиву».

Відповідно до абз. 5, п.2 Наказу Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" від 22.11.2018 N 315, місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень. Тобто об`єкт нерухомого майна, у якому знаходяться належні Позивачу приміщення, має сходову клітину, що є місцем загального користування і якою користуються усі співвласники. І в разі порушення права позивача ОСОБА_1 , як власника об`єкта нерухомого майна, на користування (безперешкодний доступ), закон прямо передбачає спосіб захисту порушеного права – звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні (негаторний позов).

У п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 міститься наступний висновок, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Водночас чинним Законодавством України не встановлено конкретного розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди. І тому встановлення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування, а також взагалі необхідність такої земельної ділянки входить до предмета доказування у даній категорії справ.

В матеріалах справи, наявні робочий проєкт зовнішніх сходів, виготовлений на замовлення Позивача, відповідно до його бажання, та запроектований у місці та спосіб на його особистий розсуд. В той же час, висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 16.04.2026 № СЕ-19/102-24/23423-ЗТ, не встановлювалася необхідність земельної ділянки для обслуговування приміщень ОСОБА_1 , чи розмір такої земельної ділянки. Експертом досліджувалась виключно площа, конфігурація і місцерозташування земельної ділянки необхідної для влаштування входу відповідно до вищезазначеного проєкту (який запроектовано відповідно до бажання та вказівки замовника – ОСОБА_1 ).

У висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 16.04.2026 № СЕ-19/102-24/23423-ЗТ, зазначено: «При вирішенні запитання: «Яка частина (площа, конфігурація та місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0119 «Будівництво металевих сходів виходу на другий поверх по АДРЕСА_1 », розробленого ФОП ОСОБА_4 , для входу до частини (36/100 частки) нежитлового приміщення в будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 ?», експертом не досліджується необхідність земельної ділянки для обслуговування приміщень визначається, лише площа, конфігурація і місце розташування земельної ділянки необхідної для влаштування входу відповідно до вищезазначеного робочого проєкту, в межах земельної ділянки кадастровий номер 0524155100:02:006:0119.»

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Судом установлено та сторонами не оспорюється, що позивач – ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Також сторонами не оспорюється і те, що відповідач – ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки і частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Із досліджених судом відомостей технічного паспорта від 14.01.2020 на 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 , зображений наявний вихід до сходової клітини, яким користується позивач, щоб потрапити до належного йому нерухомого майна, що фактично підтвердив і представник позивача в судовому засіданні, однак зазначив, що сходи, якими вони тимчасово користуються, відносяться до приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом здійснення правосуддя суд захищає осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені, не визнані або оспорюються. Розпорядження правом на захист є фундаментальним приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі можливості застосувати визначені законом або договором способи захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та інтересів, а також вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права. Такі способи мають бути доступними та ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен захистити право у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Правомірність способу захисту означає його відповідність правовій природі відносин, що виникли між сторонами, тоді як ефективність характеризує дієвість такого способу у відновленні порушеного права.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків; 9) відшкодування моральної шкоди; 10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів влади. Суд може захистити право й іншим способом, встановленим договором, законом або судом у визначених законом випадках.

З огляду на наведені вище положення чинного законодавства та встановлені обставини справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для визнання за ним права власності на частину земельної ділянки, що належить відповідачу ОСОБА_2 , а обраний спосіб захисту не забезпечує ефективного поновлення прав позивача.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що під час відчуження частки нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 19 липня 2017 року між ним та попередньою власницею земельної ділянки ОСОБА_5 існувала домовленість щодо переходу до нього права власності на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому нерухомого майна. Оскільки, за твердженням позивача, ОСОБА_5 ухилялася від нотаріального оформлення переходу права власності на відповідну частину земельної ділянки, він звернувся до суду з позовом про визнання такого права власності.

Разом із тим судом установлено, що договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19 липня 2017 року не містить умов про відчуження на користь позивача частини земельної ділянки, а належних доказів досягнення сторонами окремої домовленості щодо її передачі у власність позивача суду не надано. Крім того, позивач не заявляв вимог про розірвання зазначеного договору або внесення до нього змін у частині умов щодо земельної ділянки.

Водночас на час розгляду справи власницею спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , яка набула право власності на неї на підставі договору дарування від 25 березня 2024 року. Позивач не навів належних обґрунтувань та не надав доказів того, що домовленості, на які він посилається, створюють відповідні обов`язки для нового власника земельної ділянки. Отже, саме по собі посилання на домовленості з попередньою власницею не є достатньою правовою підставою для припинення чи обмеження права власності ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для визнання за ним права власності на конкретно визначену частину земельної ділянки, яка належить відповідачу. Водночас питання можливого порушення договірних зобов`язань попередньою власницею земельної ділянки не може бути вирішене в межах заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_5 не є відповідачем у цій справі, а вимог, спрямованих на захист прав позивача у зв`язку з можливим невиконанням умов договору, ним не заявлено.

Таким чином, з урахуванням недоведеності заявлених вимог, відсутності належного правового обґрунтування переходу до позивача права власності на спірну частину земельної ділянки та неефективності обраного способу захисту суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Вирішення питання про судові витрати.

Згідно із ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені ним судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо витрат понесених відповідачем, суд зазначає, що представник відповідача зазначав про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак вимог про їхне стягнення не заявляв.

Керуючись ст. 4,13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко