Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №128/5024/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Суд: Вінницький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №128/5024/24

Суддя: Саєнко О. Б.

Справа № 128/5024/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої -судді Саєнко О.Б., при секретарі- Гринаковській А.Г.,

без участі учасників цивільного процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості за договором позики» -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який умотивував тим, що 17.03.2020 він позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується власноручно написаною розпискою відповідача.

Вказує, що за користування позиченими коштами відповідач зобов`язалася сплачувати йому відсотки за користування коштами в розмірі 4% за кожен тиждень користування коштами, однаковими платежами, які вказані у графіку платежів. При цьому, відповідачем частково проводились погашення заборгованості, що відображено у графіку погашень, проте на його звернення щодо добровільного погашення заборгованості відповідач не реагує. Незважаючи на встановлений та погоджений порядок та умови повернення грошових коштів відповідач уникає зустрічі та ухиляється від виконання зобов`язання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Зазначає, що станом на 03.12.2024 заборгованість відповідача перед ним становить 216800,00 грн, з яких: 20000,00 грн. - основна сума боргу; 196800,00 грн. - заборгованість по відсотках за користування коштами.

У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в розмірі 216800,00 грн. за договором позики від 17 березня 2020 року.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 21.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

11.07.2025 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

16.10.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Сауляк Є.В. у судове засідання не з`явилися, попередньо за допомогою системи «Електронний суд» представник подав клопотання, в якому просив розгляд даної цивільної справи проводити у відсутності представника позивача; в разі неявки відповідача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явилася, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.10 ст. 187 ЦПК України. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 17.03.2020 ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., які останній передав їй за місцем її проживання, в присутності свідків: громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також відповідач ОСОБА_2 за користування коштами зобов`язалась сплатити ОСОБА_1 відсотки з розрахунку 4% за кожний тиждень користування коштами, однаковими платежами, які вказані у графіку платежів, що є додатком №1 до даної розписки, про що відповідач власноруч написала розписку від 17.03.2020 (а.с.3).

Згідно графіку платежів, строк отримання позики в тижнях – раз в два тижні; дата першого платежу – 31.03.2020; розмір платежу раз в два тижні становить – 2400 грн., а сума заборгованості станом на 03.12.2024 в загальному розмірі становить 216800,00 грн., з яких 20000,00 грн. – тіло кредиту та 196800,00 грн. – заборгованість за відсотками (а.с.4-5).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 взяте на себе зобов`язання не виконала та не повернула позивачу ОСОБА_1 суму позики однаковими платежами, які вказані у графіку платежів, що було зазначено відповідачем власноруч у своїй розписці, у зв`язку з чим, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів саме в позику - така правова позиція викладена у постанові ВС/КЦС, справа №369/3340/16-ц від 22.08.2019.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

З огляду на вищезазначені обставини та оцінені письмові докази в їх сукупності, в тому числі, зміст письмової розписки про отримання коштів відповідачем від позивача, у присутності двох свідків- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що між відповідачем і позивачем був укладений договір позики, оформлений письмовою розпискою від 17.03.2020 про отримання в борг суми коштів в розмір 20 000,00 грн. із зазначенням строку їх повернення – однаковими платежами раз в два тижні, які вказані у графіку платежів – дата першого платежу 31.03.2020, в свою чергу , відповідач як позичальник грошові кошти не сплачує позивачу в визначений строк , у зв`язку із чим в неї утворилася заборгованість перед позивачем.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання обов`язку боржником не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов`язаний його виконати у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги (частина 2 статті 530 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту.

Наведена правова позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 753/2362/17; від 20 березня 2019 року у справі № 755/21936/15-ц; від 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18; від 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17 та від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

В даному випадку сторони в розписці погодили повернення боргу частинами без обумовленого кінцевого строку повернення, тому з 17.03.2020 (дата отримання позики) в позивача виникло право вимагати суми позики, яка залишилась не повернена. Відтак, з урахуванням приписів 1050 ЦК України, відповідач повинна сплатити проценти за користування позикою в розмірі 196800,00 грн.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума грошових коштів переданих за розпискою, у розмірі 20000,00 грн. та 4 % за кожний тиждень користування коштами в суму – 196800,00 грн., що в загальному розмірі становить 216800,00 грн.

Крім того, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.03.2023 (а.с.2), у зв`язку із чим відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача у розмірі 1 відсотку ціни позову, що становить 2168,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.141, 263- 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "про стягнення заборгованості за договором позики" , - задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , загальну суму боргу позики в розмірі 216800,00 гривень (двісті шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) за розпискою від 17.03.2020, яка складається із: 20000,00 гривень - основна сума боргу; 196800,00 гривень - заборгованість по відсотках за користування коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 2168,00 гривень (дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua