Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №711/3440/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №711/3440/26

Суддя: Скляренко В. М.

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3440/26

Провадження 2-а/711/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі

представника позивача Сененко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про оскарження рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

03.04.2026 року ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Сененко К.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1146436 від 03.04.2026р., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить: поновити строк для звернення до суду з даним позовом; скасувати постанову №481 від 25 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 000 грн.; провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, бо відсутні докази належного його сповіщення про виклик до ТЦК та СП. Так, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не з`явився 26.01.2026р. на 09.00год. по повістці №6058423 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 21.12.2025 року, чим порушив обов`язок визначений пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. Проте, вказану повістку позивач не отримував, оскільки вона була направлена не на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, хоча його дані в «Резерв+» були уточненні та з 15.08.2024р. в цьому додатку зареєстрованим місцем його проживання вказана адреса: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/005025381. Окремо позивач зазначив, що 24.02.2026р. йому було повідомлено про те, що ним було порушено військовий облік так як він не з`явився до ТЦК для оновлення своїх даних. Після цього, працівники ТЦК доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а після цього його було направлено до медичного закладу для проходження військово-лікарської комісії. 25.02.2026р. він проходив ВЛК та отримав рішення про придатність до військової служби та був направлений до розподільчого центру (рота охорони) де перебував у період часу з 24.02.2026р. по 14.03.2026р., хоча у нього на той час було дійсне бронювання до 30.04.2026р., яке в подальшому, а саме 05.03.2026р. було скасовано підприємством під тиском ТЦК. Також позивачем зазначено, що він дійсно був відсутнім при розгляді протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП так, як 25.02.2026р. він проходив ВЛК та не мав реальної можливості бути присутнім, про що також було відомо працівникам ТЦК, які особисто направили його на проходження ВЛК. Крім того, позивач вважає, що оскаржувана постанова була складена із порушенням вимог ст. 227-2 КУпАП, а саме повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Проте, із матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений 24.02.2026р., а оскаржувана постанова складена 25.02.2026р., тобто позивача не було завчасно повідомлено про розгляд справи, чим було порушено строки, визначені ст. 227-2 КУпАП.

За таких підстав, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, винесеною з порушенням норм КУпАП та підлягає скасуванню, оскільки він уточнив свої дані вчасно, повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних він не отримував, брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення 25.02.2026р. він не має об`єктивної можливості, а відтак не були забезпечені процесуальні гарантії його прав, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особі представника Сиротюк Д.В., подав до суду відзив, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги в частині звернення до нього та щодо покладення на нього судових витрат, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він не є суб`єктом, який прийняв оскаржувану постанову. Зазначена постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отже, у спірних матеріальних правовідносинах щодо законності постанови № 481 суб`єктом владних повноважень, який прийняв оскаржуваний індивідуальний акт, є ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не ІНФОРМАЦІЯ_6 . Факт організаційного підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_8 не змінює суб`єкта прийняття конкретної постанови у справі про адміністративне правопорушення та не покладає на ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідальність за індивідуальний акт, який ним не приймався. Також зазначає, що позовна заява не містить самостійної матеріально-правової вимоги щодо рішення, дії чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому ІНФОРМАЦІЯ_6 є неналежним суб`єктом для задоволення вимоги про скасування постанови №481 та неналежним суб`єктом для покладення заявлених позивачем судових витрат. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08.04.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку позовного провадження з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України.

Представник позивача Сененко К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивачем було вчасно здійснено оновлення його даних через додаток «Резерв+», в тому числі змінено адресу його зареєстрованого місця проживання, тому потреб з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього не було. Окрім того, позивач не отримував повістку про виклик його на 26.01.2026р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про таку повістку він дізнався 24.02.2026р. від працівників ТЦК, які відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання постанови про адміністративне правопорушення. В цей же день, 24.02.2026р. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення. 25.02.2026р. була винесена оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак він не був присутнім на розгляді справи, оскільки в цей час проходив ВЛК, про що було відомо працівникам особі, яка винесла постанову №481 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, проте судом враховано, що представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому викладено позицію відповідача щодо суті заявлених вимог.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини неявки. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, то в контексті положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками справи суду докази, судом встановлену наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Постановою керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 №481 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 25.02.2026р. позивача ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 20 000грн. Підставою притягнення позивача до відповідальності у такій постанові зазначено те, що ОСОБА_1 не з`явився 26.01.2026р. на 09:00 годину по повістці №6058423 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 21.12.2025р, чим допустив порушення пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.

Також в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 при складанні протоколу вину не визнав. Пояснив, що він зареєстрований за іншою адресою та вважає, що ця інформація є в реєстрах, оскільки вона є в «Дії».

Окрім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 25.02.2026 року на розгляд справи не з`явився, хоча був особисто попереджений про місце, час та дату розгляду.

Окремо слід зазначити, що у постанові від 25.02.2026р. вказано, що повістка №6058423 про виклик ОСОБА_1 на 26.01.2026р. повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою Укрпошти «одержувач відсутній за вказаною адресою», що відповідно до абз. 4 п.п. 2 п. 41 Порядку проведення призову, проставлення відмітки 29.12.2025р. «одержувач відсутній за вказаною адресою» вважається належним підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови №481 від 25.02.2026р. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

В той же час суд бере до уваги, що з огляду на засади презумпції невинуватості, позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП суд виходить з наступного.

За частиною першою статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період – тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та «Про оборону».

За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Отже, в період часу з 21.12.2025 року по 25.02.2026р. (період виникнення обставин, що обумовили винесення оскаржуваної постанови) діяв особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України №3543-ХІІ від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілі заційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`я заних та резервістів.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок №560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку №560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: 1) друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; 2) друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

За змістом п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що відповідні законодавчі приписи дозволяють надсилання повісток за місцем проживання військовозобов`язаного чи резервіста засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Разом з тим, законодавство визначає обов`язкове підтвердження обставин вручення військовозобов`язаному повістки про виклик до ТЦК та СП (розписка про отримання, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання). Відсутність такого підтвердження свідчить, по суті, про поважність причин неявки військовозобов`язаної особи за відповідним викликом у дату, яка зазначена у повістці.

Правовий аналіз змісту диспозиції положень ч. 1, 3 ст. 210 КУпАП свідчить, що відповідні вимоги за своєю сутністю є засобом контролю належного виконання громадянами України військового обов`язку, до складу якого входить, зокрема, дотримання та виконання призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Адміністративні справи про порушення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку (зокрема ст. 210 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За обставинами справи судом встановлено, що підставою позову є заперечення позивачем вчинення ним діянь, за які настає відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП, зокрема відсутність в його діях порушення обов`язку явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, оскільки він самостійно оновив свої дані, а виклику до ІНФОРМАЦІЯ_10 він не отримував.

Варто звернути увагу, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово акцентував увагу на тому, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто після виявлення факту вчинення правопорушення посадова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення та зафіксувати їх у протоколі чи постанові про адміністративне правопорушення.

Натомість, всупереч вимог ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивачу надсилалася повістка №6058423 про виклик його ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних та що вона повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою Укрпошти «одержувач відсутній за вказаною адресою», щоб вказувало на те, що позивач є таким, що належним чином повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тож, надаючи оцінку правомірності підстав існування події, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, в контексті обставин спірних правовідносин слід зауважити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм змістом подібне кримінальному провадженню і в аспекті застосування принципу верховенства права має ґрунтуватись на тих самих засадах, що і кримінальне переслідування. Статтею 62 Конституції України закріплено дію в Україні презумпції невинуватості, яка складається з наступних елементів: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів наявних у розпорядженні суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та з дотриманням належної правової процедури.

Відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивач був належним чином сповіщений про його виклик на 26.01.2026р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, зокрема не доведено належними доказами, що повістка №6058423 надсилалася на адресу позивача і що вона повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою Укрпошти «одержувач відсутній за вказаною адресою», як про вказано в постанові від 25.02.2026р.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого позов належить задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 9, 252, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №481 від 25.02.2026р. у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 000 грн.

Провадження по адміністративній справі – закрити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua