Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 12 серпня 2026 р.
Справа: №695/3973/25
Суддя: Степченко М. Ю.
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/3973/25
номер провадження 2-а/695/18/26
13 серпня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.,
за участю:
секретаря с/з Козлова Б.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 29.08.2025 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 29.08.2025 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з встановленого додатку на особистому телефоні «РЕЗЕРВ+» 19.08.2025 року позивач дізнався, що ним порушено правила військового обліку та його розшукує ТЦК та СП, причини розшуку - неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.
20.08.2025 року для з`ясування всіх обставин позивач звернувся особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому стало відомо про те, що засобами поштового зв`язку через «УКРПОШТУ» йому було надіслано повістку за адресою місця проживання, відповідно до якої він мав з`явитися 05.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте будучи належним чином повідомленим про виклик, у визначений час він не з`явився, скоївши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Цього ж дня відносно позивача був складений Протокол про адміністративне правопорушення № 644 від 20.08.2025 року.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач пояснював, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки повістку не отримував. Вважав протокол незаконним і необґрунтованим, оскільки він своєчасно оновив дані та має військовий квиток. Крім того, позивач має третю групу інвалідності безстроково з 2012 року та має належно оформлену через застосунок «Резерв+» відстрочку терміном до завершення мобілізації. А отримати необхідні дані щодо позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 міг з відповідних реєстрів та баз даних, що передбачено приміткою до ст. 210 КУпАП, а тому застосування штрафу в такому випадку є незаконним.
Не погоджуючись зі складеним Протоколом про адміністративне правопорушення № 644 від 20.08.2025 року позивач 26.08.2025 року за вх№9205 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечення та просив скасувати протокол.
Проте, 29.08.2025 року відносно позивача була складена Постанова про адміністративне правопорушення № 644. Відповідно до оскаржуваної постанови № 644 від 29.08.2025 року, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порушення вимог ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» постанови КМ України від 30.12.2022 р. №1487, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №4193126 від 04.07.2025 року (хоча дата в повістці – 25.06.2025) про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09:00 05.07.2025 року у зазначений час та день до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період». На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Відповідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/012275327 від 26.08.2025 упродовж тривалого часу, з 19.01.2007 року позивач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Ні листів, ні повідомлень від оператора поштового зв`язку про те, що йому прийшла повістка він не отримував.
Як вбачається зі змісту копії повістки №4193126 від 25.06.2025 року ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 належало з`явитися за адресою: АДРЕСА_3 , 05 липня 2025 року о 09.00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до копії опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610264436675 на ім`я ОСОБА_3 за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , 25 червня 2025 року направлено повістку №4193126 від 25.06.2025 року.
Повістка ТЦК була повернута 04.07.2025 року Укрпоштою з довідкою «про причини повернення/досилання/зберігання» та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
І так як повістка повернулась відправнику, то позивачу не було про неї відомо, жодних причин не з`являтися до РТЦК у нього не було, так як він не підлягає мобілізації, бо є інвалідом ІІІ групи.
Опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610264436675 від 25.06.2025 року не підтверджує того факту, що позивачу направлялась саме повістка № 4193126, оскільки в ньому відсутні як підпис відправника, так і підпис з печаткою працівника поштового зв`язку.
Згідно з трекером відстеження рекомендованого повідомлення про причини повернення поштового відправлення №0610264436675 від 26.08.2025 року поштове відправлення повернулось неврученим до відправника з відміткою: " Одержувач відсутній за вказаною адресою".
Окрім того, згідно наказу № 26 від 20.06.2025 року «Про направлення у відрядження» позивач у зв`язку з виконанням робіт пов`язаних із впорядкуванням лісонасаджень в с. Іванівка Кременчуцького району Полтавської області, як лісник підприємства, був направлений у відрядження в с. Іванівка для проведення лісовпорядкувальних робіт та обстеження лісових масивів на предмет появи шкідників, з 23 червня 2025 року по 07 липня 2025 року, в зв`язку з чим не перебував вдома з 23 червня 2025 року по 07 липня 2025 року та не міг фізично отримати повістку ТЦК, а представник поштового відділення «УКРПОШТА» не повідомляв позивача засобами телефонного зв`язку про наявність повістки, яку необхідно вручити.
Отже, позивач не був належним чином сповіщений об`єктом поштового зв`язку про надходження повістки ТЦК, а тому не з`явився 05.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 повісткою на 05.07.2025 для уточнення даних, однак в повістці не зазначено, які саме дані він мав уточнити.
Також позивач зазначав, що спірна постанова прийнята не на підставах, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, постанова в справі про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 року винесена за порушення позивачем підпункту 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Виходячи зі змісту вказаної норми, позивач, у разі отримання повістки, мав з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Постановою встановлено, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 повісткою на 05.07.2025 року для уточнення даних, однак в повістці не зазначено, які саме дані мав уточнити позивач. При цьому позивач згідно даних військово-облікового документа Резерв+ перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та має відстрочку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» до завершення мобілізації.
Окрім постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, жодних доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію немає. Сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може слугувати єдиним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Позивач не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова містить дописи, а саме: штрафу у сумі – 17000 грн. вписаний в постанову, а не надрукований як весь текст постанови та не вірно зазначена дата повістки. Разом із тим, накладаючи на позивача адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.
Крім того, згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Враховуючи те, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних, відповідач мав змогу отримати персональні дані військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Позивач стверджує, що про надходження на його адресу повістки не знав, оскільки не отримував від поштового відділення жодних повідомлень ні смс повідомлення, ні на електронну пошту, хоча всі засоби зв`язку позивача працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 відомі.
Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо позвача відповідач не врахував, не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.
Враховуючи вище викладене позивач просив: скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 від 29.08.2025 №644 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної адміністративної справи в сумі 605,60 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями встановленими параграфом 2 глави 11 Розділу ІІ КАС України.
22 вересня 2025 року до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що в цій адміністративній справі ІНФОРМАЦІЯ_8 є неналежним відповідачем, який не зможе у разі доведення, що дійсно право позивача було порушено, скасувати оскаржувану постанову, оскільки буде наявне порушення прав юридичної особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25 вересня 2025 року від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла письмова заява, в якій він просив відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Поштовим оператором «Укрпошта» на адресу: АДРЕСА_1 , отримувач ОСОБА_1 , направлялась повістка№4193126 з описом вкладення та повідомлення про прибуття 05.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних. 04.07.2025 конверт повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Таким чином повістка про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 вважається належним чином врученою 04.07.2025. За результатом останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не пояснив поважність причини неприбуття. В зв`язку з порушенням правил військового обліку уповноваженою особою на ОСОБА_1 складений протокол №644 про адміністративне правопорушення від 20.08.2025. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено о 16 год. 30 хв. 26.08.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ході розгляду справи ОСОБА_1 правопорушення не визнав. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , вивчивши заперечення останнього, не вбачав підстав, передбачених чинним законодавством для закриття справи, прийнявши рішення винести постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки повістка вручена з додержанням вимог законодавства. Приписами ч. 3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, де передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У судовому засіданні 19.09.2025 позивач позов підтримав та просив його задовольнити. В подальшому позивач та його представник - адвокат Костогриз Т.В. у судові засідання не з`явилися, але представник скерувала до суду заяву, в якій просила провести розглядсправи у відсутність позивача та його представника. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, де передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, відповідні керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.235КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що співвідповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_10 є належним суб`єктом владних повноважень.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Відповідно до протоколу № 644 від 20.08.2025 про адміністративне правопорушення, складеного заступником начальника – начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковником ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в порушення вимог частини 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджеих постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №4193126 від 25.06.2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09:00 05.07.2025 року, до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Із постанови в справі про адміністративне правопорушення № 644 від 29.08.2025, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_7 убачається, що 29.08.2025 ОСОБА_6 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 в порушення вимог частини 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов 'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №4193126 від 04.07.2025 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 годину 00 хв. 05.07.2025 у зазначений час та день до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначеною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Судом установлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_4 05.07.2025 о 09.00 год. по повістці, що належним чином вручена та неповідомлення про поважні причини такої неявки, чим порушено вимоги частини 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно п.п.21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близько городича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2,3 п.34 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом установлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованою адресою проживання якого з 19.01.2007 є адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/012275327 від 26.08.2025.
Доказів повідомлення відповідача про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано.
На ім`я позивача створена повістка №4193126 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ) на 05.07.2025 о 09.00 год. для уточнення даних.
Вказана повістка направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 та 04.07.2025 повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, відповідно до п.34 Порядку №560, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 направлена за єдиною відомою відповідачу адресою - за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , та повернулася з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зауважує, що державні органи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватись відповідних правил та процедур, установлених, у тому числі, нормами матеріального та процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або відтермінувати виконання своїх обов`язків.
У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява N 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява N 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), N 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, пункт 67).
Судом установлено, що в порушення вищевказаного принципу відповідачем при прийнятті спірної постанови не надано жодної оцінки посиланням ОСОБА_1 на неналежне оповіщення його про необхідність прибуття 05.07.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
Згідно наказу № 26 від 20.06.2025 року «Про направлення у відрядження» (копія якого додана до позовної заяви), позивач у зв`язку з виконанням робіт, пов`язаних із впорядкуванням лісонасаджень в с. Іванівка Кременчуцького району Полтавської області, як лісник підприємства, був направлений у відрядження в с. Іванівка для проведення лісовпорядкувальних робіт та обстеження лісових масивів на предмет появи шкідників, з 23 червня 2025 року по 07 липня 2025 року.
За приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається зі змісту копії повістки № 4193126 від 25.06.2025, позивачу (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) належало з`явитися 05.07.2025 о 09.00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до копії опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610264436675 на ім`я ОСОБА_6 за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , 25.06.2025 направлено повістку № 4193126 від 25.06.2025, що також підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610264436675 від 25.06.2025.
Згідно з довідкою про причини повернення поштового відправлення поштове відправлення з повісткою на ім`я позивача 04.07.2025 повернулось неврученим до відправника ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
З аналізу наведених вище норм вбачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Однак, відповідно до абзацу 2 та 4 пункту 82 Правил N 270 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.
Згідно з пунктом 6.12.4. Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою "Повістка ТЦК" адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляє позначку "Повістка ТЦК", як вказано на рис. 16. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідачем на конверті з повісткою зазначався, зокрема, контактний номер телефону і що листоноша міг інформувати адресата про надходження спірної повістки за вказаним номером.
Також у матеріалах справи відсутня копія повідомлення ф. 22, із проставленням позначки "Повістка ТЦК", відмітки про причину невручення, та зазначенням на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
З наведеного слідує, що відмітка відділення поштового зв`язку на конверті про "відсутність адресата за вказаною адресою" не може достовірно відповідати дійсності, оскільки матеріали справи не містять доказів, що працівниками пошти було здійснено спроби вручення позивачу повістки N 4193125 або шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер, або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляється позначка "Повістка ТЦК". Відтак, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Суд ураховує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивач інформував уповноважених осіб РТЦК шляхом направлення заперечення про те, що ні листів, ні повідомлень від оператора поштового зв`язку про те, що йому прийшла повістка, він не отримував. Про відсутність в позивача інформації про його оповіщення та необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 свідчать також його пояснення, викладені в протоколі №644 від 20.08.2025, копія якого була надана суду представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак, відповідач, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та до винесення оскаржуваної постанови мав можливість перевірити обставини оповіщення та/або вручення повістки ОСОБА_1 , а також підтвердити або спростувати викладені ним пояснення в протоколі та в запереченнях, однак лише обмежився наявністю конверта з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що не може вважатись обґрунтованим.
Також суд ураховує, що повістка була направлена на адресу позивача в період перебування останнього у відрядженні за межами м. Золотоноша Черкаської області з 23.06.2025 по 07.07.2025, суд приходить до висновку, що позивач не міг отримати повістку та бути належним чином повідомленим про її надходження у вказаний період часу.
Суд зазначає, що приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Разом із тим, як зазначалось вище, підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка по повістці, направленій для уточнення даних.
Суд зауважує, що відповідно до відомостей військово-облікового документу у додатку «Резерв+», позивач вчасно уточнив свої персональні дані. Так, згідно відомостей військово-облікового документу в додатку «Резерв+», останній містить відмітку «дані уточнено вчасно», документ оновлено о 21.42 год. 30.08.2025.
При цьому, в оскаржуваній постанові та в протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено, які саме дані позивач не уточнив.
Також варто зауважити, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , користувався правом на відстрочку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності виклику особи до ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як військовозобов`язаний виконав покладений на нього обов`язок передбачений Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", уточнивши свої персональні дані та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на строк до завершення мобілізації, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Ураховуючи вище зазначене, решта доводів сторін є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують основного висновку суду.
Згідно із частинами 1 та 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на вищевикладене, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ч. 3 ст. 243 та ст. 286 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 від 29.08.2025 № 644 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_11 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Степченко М.Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua