Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №570/4856/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/4856/26

провадження № 2/570/3480/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

покликаючись на наявність у позивача перешкод в розпорядженні його майном із-за накладення на нього арешту, представник позивача адвокат Павло Якобчук у поданій до суду 15 вересня 2026 року позовній заяві просить зняти арешт з нерухомого майна.

Вказаний представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує повністю.

Відповідач відзив на позов не подав.

Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Вказаний представник позивача у надісланій до суду заяві просить справу слухати у відсутність сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення. Стверджує, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії щодо майна позивача, чим порушується право власності позивача.

Відповідач до суду не з`явився, повідомлявся шляхом надсилання поштових повідомлень.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

У серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з метою відчуження належного йому нерухомого майна.

Під час проведення перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріус виявив запис про обтяження № 1407721, зареєстроване 25.10.2004 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 552-553/3 від 27.08.2001 Відділу державної виконавчої служби у Ленінградському районі м.Києва (правонаступником якого є відповідач).

На підставі зазначеної постанови був внесений запис про арешт всього майна, належного ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Однак позивач не має жодного відношення до вказаної квартири, не є її власником. Отже, оскаржуваний запис про обтяження № 1407/21, яким накладений арешт на «все майно» особі з тотожним ПІБ без зазначення ані РНОКПП, ані дати народження боржника, стосується іншої особи-однофамільця - первинного власника/боржника зазначеної квартири в м. Києві.

Встановити будь-які ідентифікуючі дані власника квартири АДРЕСА_2 неможливо, оскільки в ДРРП відсутні відомості про зареєстровані права власності на вказану квартиру, водночас міститься запис про її арешт, накладений на підставі постанови ВДВС у Ленінградському районі м. Києва № 552-553/3 від 27.08.2001 р.

Згідно з відповіддю завідувача Київським державним нотаріальним архівом Лідії Гуль №4572/01-14 від 01.09.2026 у зв`язку з тим, що 27 червня 2020 року у приміщенні Київського державного нотаріального архіву сталася пожежа, внаслідок якої відбулося пошкодження та втрата частини нотаріального фондуДванадцятої Київської державної нотконтори з 1995 по 2004 роки, відсутня можливість надання інформації щодо надання копій заборон.

Суд дійшов таких висновків

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористалася правовою допомогою.

Згідно із ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом права власності, визначеного ст.317 ЦК України, право власності це право володіння, користування і розпорядження майном. Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Вирішуючи спір, суд, перевіривши доводи сторін, не порушуючи норми ст.ст.10, 11 ЦПК України, ч.4 ст.129 Конституції України вважає за необхідне вирішити спір по суті, забезпечивши право позивача на судовий захист, гарантований йому ст.ст.55, 124 Конституції України та передбачений ст.ст.3, 4 ЦПК України, виконуючи свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України). Ст.391 ЦК України визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

П.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" містить роз?яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов?язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред?явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

За вказаних обставин, підстав для перебування майна позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , під арештом на підставі постанови ВДВС у Ленінградському районі м. Києва № 552-553/3 від 27.08.2001, суд не вбачає і вважає, що наявність такого арешту перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні своїм майном.

Відповідно до положень ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов?язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов?язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у виді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, перешкоджає останній у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цим майном, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у поданій до суду заяві позивач не наполягав на відшкодуванні судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

Усунути ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним йому нерухомим майном шляхом зняття арешту - нерухомого майна, зареєстрованого 25.10.2004 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 1407721 на підставі постанови № 552-553/3 від 27.08.2001 Відділу державної виконавчої служби у Ленінградському районі м. Києва щодо боржника ОСОБА_1 .

Зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) арешт нерухомого майна (запис про обтяження № 1407721 від 25.10.2004), що накладений на підставі постанови № 552-553/3 від 27.08.2001 Відділу державної виконавчої служби у Ленінградському районі м. Києва щодо боржника ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 34999049, місцезнаходження: вул.Гната Юри,9, м.Рівне.

Суддя: Кушнір Н.В.