Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №569/24365/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24365/26

1-кп/569/3951/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №72026101080000010 від 15.09.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

09.10.2026 з Київської міської прокуратури до Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №72026101080000010 від 15.09.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Ухвалою Рівненського міського суду від 13.10.2026 призначено підготовче судове засідання.

2. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

Згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 підробив документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - Благодійна організація «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409), тобто вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, які в подальшому були подані для проведення такої реєстрації, при наступних обставинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 та ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону відомості про засновників (учасників) та про керівника юридичної особи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру на підставі документів, що подаються для проведення відповідної реєстраційної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 зазначеного Закону особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» № 5073-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5073-VI) благодійна діяльність - це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку; благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету; бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 5073-VI цілями благодійної діяльності

є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 5073-VI визначено види благодійної діяльності, до яких, зокрема, належать безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав, безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів, публічний збір благодійних пожертв.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 5073-VI установчим документом благодійного товариства та благодійного фонду є статут, який відповідно до вимог цієї статті повинен визначати, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 5073-VI органами управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, виконавчий орган і наглядова рада, а згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

Таким чином, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про особу як про учасника (засновника) та керівника благодійного фонду засвідчує, що ця особа набула права брати участь у вищому органі управління фонду та обов`язок здійснювати керівництво його поточною діяльністю, яка відповідно до закону та статуту має бути спрямована на досягнення цілей благодійної діяльності у визначених статутом сферах. Відповідно, відомості про волевиявлення особи набути такого статусу, внесені до поданих для державної реєстрації документів, є завідомо неправдивими, якщо особа не має наміру здійснювати зазначені права та обов`язки, а її участь у реєстраційних діях обумовлена іншою метою, не пов`язаною з благодійною діяльністю.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Благодійна організація «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409) створена на підставі Рішення засновника № 12/07/24 від 12.07.2024, яким громадянин України ОСОБА_6 визначив себе засновником та директором зазначеної організації.

Державна реєстрація створення юридичної особи проведена 20.09.2024 державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_7 , реєстраційна дія № 1000701020000102551, реєстраційна справа № 10111600466515.

В подальшому, а саме 09.04.2025 державним реєстратором проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміна структури власності, зміна установчих документів.

Для проведення державної реєстрації державному реєстратору надано наступні документи:

1. Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.04.2025;

2. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни (Рішення учасника № 2 від 03.04.2025);

3. Статут (нова редакція);

4. Структура власності від 09.04.2025;

5. Документ про сплату адміністративного збору від 09.04.2025;

6. Заява ОСОБА_4 від 03.04.2025 про вступ до складу учасників Фонду;

7. Заява ОСОБА_6 від 03.04.2025 про вихід зі складу учасників Фонду;

8. Документ, що засвідчує повноваження особи (довіреність від 13.05.2024, зареєстрована в реєстрі за № 1989).

Однак встановлено, що документи, які відповідно до закону подані для проведення державної реєстрації юридичної особи (змін відомостей про юридичну особу), містять завідомо неправдиві відомості.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що не пізніше 03.04.2025, більш точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, у місті Рівне до ОСОБА_4 звернулась невстановлена досудовим розслідуванням особа із пропозицією за грошову винагороду в сумі 50 доларів США вступити до складу учасників Благодійної організації «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ», пояснивши, що для цього необхідно лише підписати документи.

ОСОБА_4 , перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, діючи умисно та з корисливих спонукань, з метою одержання зазначеної грошової винагороди, не маючи наміру вступати до складу учасників благодійної організації, брати участь в управлінні нею, здійснювати повноваження її керівника та провадити благодійну діяльність, усвідомлюючи, що відомості про нього як про учасника (засновника) та керівника юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не відповідатимуть дійсності, посягаючи на встановлений законодавством України порядок державної реєстрації юридичних осіб, погодився на зазначену пропозицію.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 прибув до приміщення нотаріуса за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 12А, підписав наданні йому документи.

Так, 03.04.2025 ОСОБА_4 особисто підписав заяву про вступ до складу учасників Благодійної організації «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» з 03.04.2025 року.

Однак, зазначені у заяві відомості про волевиявлення ОСОБА_4 вступити до складу учасників Фонду є завідомо неправдивими, оскільки реального наміру набувати та здійснювати права і обов`язки учасника благодійної організації останній не мав.

Також встановлено, що 03.04.2025 учасником БО «БФ «ЗІРКА ДОПОМОГИ» ОСОБА_6 , від імені якого на підставі довіреності від 13.05.2024, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстр № 1989), діяв ОСОБА_9 , прийнято Рішення учасника № 2.

Згідно вказаного рішення, ОСОБА_6 звільнено з посади Директора Організації та виведено зі складу учасників Організації.

Цим же рішенням ОСОБА_4 призначено Директором Організації з 04.04.2025 та введено до складу учасників Організації. Крім того, визначено нове місцезнаходження Організації, а саме: Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, буд. 47, офіс 304, та затверджено нову редакцію Статуту Організації.

На виконання рішення учасника № 2 БО «БФ «ЗІРКА ДОПОМОГИ» від 13.04.2025, ОСОБА_10 затвердив нову редакцію статуту Організації.

Згідно з п. 1.3 Статуту Благодійний Фонд є благодійною організацією, що створена на основі єдності інтересів для спільної реалізації конкретних благодійних програм та сприянню соціально-економічного розвитку території України і не передбачає одержання прибутку від своєї діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Статуту, Цілями благодійної діяльності Фонду є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах, а також надання адресної благодійної допомоги особам, що потребують допомоги, в указаних нижче сферах.

Пунктом 2.2 Статуту визначено, що сферами благодійної діяльності Фонду є:

- охорона здоров`я;

- освіта;

- екологія, охорона довкілля та захист тварин;

- запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;

- соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;

- культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;

- наука і наукові дослідження;

- спорт і фізична культура;

- права людини і громадянина та основоположні свободи;

- розвиток територіальних громад;

- розвиток благоустрою;

- розвиток міжнародної співпраці України;

- стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;

- сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;

- сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.»

Відповідно до п. 2.4 Статуту - Фонд здійснює благодійну допомогу у таких видах:

- безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;

- безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;

- безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;

- безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;

- благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;

- публічний збір благодійних пожертв;

- управління благодійними ендавментами;

- виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;

- проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_4 не мав наміру займатись благодійною діяльністю, а тому цілі та сфери діяльності фонду не відповідають дійсності.

Крім того встановлено, що 09.04.2025 для проведення державної реєстрації державному реєстратору надано заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) за формою № 2, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2023 року № 1158/5), в якій заявником зазначено ОСОБА_4 та яка на кожній сторінці містить підпис від його імені.

Так, в розділі «Інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою» зазначено номер телефону НОМЕР_1 та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак, ОСОБА_4 жодного відношення до номеру телефону та поштової скриньки не мав.

Вказану заяву ОСОБА_4 передав невстановленій досудовим розслідуванням особі неподалік місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того встановлено, що 09.04.2025 для проведення державної реєстрації державному реєстратору надано документ про сплату адміністративного збору - квитанцію до платіжної інструкції № 0.0.4297714935.1 від 09.04.2025 на суму 300,00 грн, сплату якої здійснено 09.04.2025 о 17 год. 44 хв. через платіжний термінал за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 3А.

Однак встановлено, що в зазначений період ОСОБА_4 перебував у м. Рівне, тоді як адміністративний збір сплачено, а державну реєстрацію змін проведено в м. Києві. Отже, адміністративний збір за проведення державної реєстрації змін до відомостей про Благодійну організацію «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409) сплачено не ним, а іншими особами.

Також встановлено, що підписані ОСОБА_4 документи, які містили завідомо неправдиві відомості, на виконання досягнутої домовленості залишено у розпорядженні інших осіб для їх подальшого подання державному реєстратору.

Так, на підставі вищевказаних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, 09.04.2025 о 19.36 державним реєстратором проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Благодійну організацію «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстраційну дію № 1000701070001102551.

Відтак встановлено, що ОСОБА_4 не мав наміру досягати цілей, визначених п. 2.1 Статуту, а його волевиявлення, оформлене заявою від 03.04.2025, було спрямоване виключно на одержання обіцяної грошової винагороди в сумі 50 доларів США, тому відомості про його волевиявлення набути статусу учасника та керівника благодійної організації, внесені до поданих для державної реєстрації документів, завідомо не відповідали дійсності.

Водночас встановлено, що ОСОБА_4 участі в діяльності Фонду не брав і в жодній із визначених п. 2.2 Статуту сфер від імені Фонду не діяв: договорів з благодійними організаціями чи іншими контрагентами не укладав, податкової та бухгалтерської звітності, яка б відображала здійснення Фондом діяльності у зазначених сферах, не формував і не подавав, декларацій про визнання гуманітарною допомогою транспортних засобів не подавав, печаток Фонду не замовляв.

Зазначене свідчить про те, що визначені п. 2.2 Статуту сфери благодійної діяльності мали для ОСОБА_4 виключно формальне значення, а внесення відомостей про нього як про учасника та директора Фонду не було пов`язане з наміром здійснювати благодійну діяльність.

Незважаючи на те, що Благодійна організація «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» зареєстрована як благодійна організація, основною метою якої відповідно до п. 2.1 Статуту є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у визначених п. 2.2 Статуту сферах у видах, передбачених п. 2.4 Статуту, ОСОБА_4 взяв участь у внесенні до Єдиного державного реєстру відомостей про себе як про учасника (засновника) та керівника (директора) цієї юридичної особи не з метою здійснення благодійної діяльності, як передбачено Статутом, а з метою одержання грошової винагороди за підписання документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та містили завідомо неправдиві відомості.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

3. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості

22.09.2026 між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, у виді позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Окрім зазначеного, угодою передбачені наслідки її укладення та затвердження, визначені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання викладені у ст. 476 КПК України.

4. Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтвердив добровільність укладання угоди сторонами, зазначив про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її. Наголосив, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого. За твердженням прокурора, умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань обвинуваченим не є неможливим для нього.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що угода укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось, повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється.

Вказав, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Обвинувачений зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки невиконання угоди.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості. Наголосив на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Також захисник підтвердив, що був залучений до процедури укладання угоди з моменту її ініціювання та роз`яснив обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання. Просив при призначенні покарання врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та долучені до угоди документи, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов таких висновків.

5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

В даному кримінальному провадженні угода між прокурором та ОСОБА_4 складена та підписана 22.09.2026 у присутності захисника, адвоката - ОСОБА_5 , про що сторони підтвердили і в судовому засіданні та пояснили, що угоду про визнання винуватості укладено за ініціативою обвинуваченого, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.

У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Судом встановлено, що між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, та відповідно до примітки до ст. 45 КК України не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, що свідчить про дотримання вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України.

Відповідно до змісту обвинувального акта, у цьому кримінальному провадженні потерпілих немає.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.

Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.

5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.

Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу.

В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у своєчасному розкритті кримінального правопорушення, що забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Суд вважає, що наявність суспільного інтересу також полягає в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами та у сприянні формуванню у суспільства невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Сам обвинувачений та інші особи мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості суспільному інтересу.

5.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Суд враховує, що в кримінальному провадженні відсутні потерпілі.

Крім того, з дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

5.4. Щодо добровільності укладення угоди.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, та дійшов висновку, що укладення угоди відповідає дійсній волі сторін.

5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і інші обов`язки є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.

Наведене у своїй сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченим взятого на себе зобов`язань за умовами угоди.

5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченим у присутності захисника обґрунтовано свідчить про існування підстав для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

5.7. Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України.

За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, у випадку досягнення такої домовленості.

Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом угоди про визнання винуваті сторони погодили покарання за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність. Сторонами узгоджено призначення покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше несудимий, на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, є особою молодого віку.

Суд також враховує обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

Ураховуючи дані про особу ОСОБА_4 , його позитивні характеристики, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щирого каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної діяльності, осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, відсутність заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, суд прийшов до висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у виді позбавлення волі, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

При звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд вважає за необхідне покласти на нього такі обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання, буде відповідати тяжкості вчиненому правопорушенню, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

6. Висновки суду

З урахуванням встановлених обставин, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо речових доказів

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речовий доказ по кримінальному провадженню: копії документів реєстраційної справи №10111600466515 Благодійної організації «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409) на 56 арк. суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

По справі процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 376, 468-470, 472-476, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22.09.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №72026101080000010 від 15.09.2026.

2. Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність.

3. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

4. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

6. Після набрання вироком законної сили, речовий доказ: копії документів реєстраційної справи №10111600466515 Благодійної організації «Благодійний фонд «ЗІРКА ДОПОМОГИ» (код 45515409) на 56 арк. - залишити в матеріалах кримінального провадження.

7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

8. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

9. Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_11