Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №564/3219/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

Суд: Костопільський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №564/3219/26

Суддя: Снітчук Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3219/26

19 жовтня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

у складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Чикун Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі належної їй частки в житловому будинку з господарськимим будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та перебуває у спільній частковій власності її та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Зокрема просила виділити, як самостійний об`єкт нерухомого майна, її частку, яка складається з групи приміщень: житловий будинок А-1 (1-2 житлова площею 8,9 кв.м., 1-3 – житлова площею 9,4 кв.м.), прибудова а (1-1- кухня площею 8,0 кв.м.), загальною площею 26,3 кв.м., житловою – 18,3 кв.м., надвірні будівлі а1 – вхідні сходи, Б – літня кухня, б - прибудова, Г – вбиральня, Л – сарай, 1/2 К – колодязь, № 2 – огорожа та припинити її право спільної часткової власнссті на зазначне майно.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 447418691 від 13.10.2025 їй належить на праві власності частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 13.10.2025 приватним нотаріусом Скоропад В.М., зареєстрованого за №3630.

Крім того, вона є власником земельної ділянки площею 0,0307 га, для будівництва та обслуговування зазнаечного житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5623410100:01:001:0727 та належить їй на підставі договору купілі-продажу від 13.10.2025, посвідченого приватним нотаріусом Скоропад В.М., зареєстрованого за №3631.

По частці у вказаному житловому будинку належать відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також відповідачам належить на праві власності земельна ділянка площею 0,028 га з кадастровим номером 5623410100:01:001:0164 для обслуговування частини зазначеного житлового будинку.

Між співвласниками житлового будинку немає розбіжностей щодо розміру та розташування займаних ними приміщень, господарських будівель, їх частки згідно технічного паспорту поділені на відокремлені групи приміщень з окремими входами.

Відповідно до Висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна від 10.07.2026 №227 за технічними показниками частини житлового будинку, яка належить позивачу, відокремлена, має окремий вхід і може бути виділена в натурі в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна – житловий будинок садибного типу з госопдарськимим будівляим та сопрудами.

Покликаючись на положення ст. 358, ч. 1 ст. 364 ЦК України, просила виділити їй в натурі належну їй частку у вказаному житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Артерчук Л.В. подала письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву вказала, що являється власником 1/4 частки у спірному житловому будинку, проти виділення в натурі позивачу належної їй 1/2 частки в цьому житловому будинку та господарських спорудах не заперечувала. Розгляд справи просила здійснювати у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 13.10.2025, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В., зареєстровано в реєстрі за №3630, є власником частки житлового будинку з надвірнимим будівлями АДРЕСА_1 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав № 447418691 від 13.10.2025 вбачається, що 13.10.2025 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку зазначеного житлового буднку з надвірними будівлями.

Згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2025, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В., зареєстрованого в реєстрі за №3631, позивач набула у власність земельну ділянку площею 0,0307 га, для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5623410100:01:001:0727 (присадибна земельна ділянка).

13.10.2025 за позивачем зареєстровано право власності на вказну земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №447418760.

Також встановлено, що відповідно до рішення Костопільського районного народного суду Ровенської області від 06.09.1990, справа №2-25 1990 р., у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за відповідачем ОСОБА_3 право власності на частину половини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав №488472274 від 03.08.2026 вбачається, що за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Із державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №027674, витягу з Державного реєстру речових прав №488471152 від 03.08.2026 вбачається, що за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0Ю0280 га, для обслуговування зазнаечного житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 5623410100:01:001:0164.

Таким чином встановлено, що відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить право власності по частці у спірному житловому будинку.

У висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна від 10.07.2026 №227, складеного ФОП ОСОБА_5 , зазначено, що за технічними характеристиками частина спірного житлового будинку, належного позивачу ОСОБА_1 , яка складається з частини житлового будинку «А-1» (1-2 житлова 8,9 м.кв., 1-3 житлова 9,4 м.кв.), прибудова «а» (1-1 кухня площею 8,0 м.кв.), загальною площею 26,3 м.кв., житловою – 18,3 м.кв., «а1» - вхідні сходи, «Б» - літня кухня, «б» - прибудова, надвірні будівлі а1 – вхідні сходи, Б – літня кухня, б - прибудова, «Г» – вбиральня, «Л» – сарай, «1/2 К» – колодязь, «№ 2» – огорожа, «І» - замощення, є відокремленою частиною, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.

Таким чином у ході судового розгляду знайшло своє підтверлдження те, що належна позивачу частка житлового будинку з надвірними спорудами може бути віділена в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 1-17672св18).

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 127/28684/18 (провадження № 61-17068св19) зазначено, що за відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом та після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється; при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо). Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні ст. 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ст. 382 ЦК України).

Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності.

Визначальним для виділу частки або поділу квартири в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомості відповідно до часток співвласників, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.03.2023 в рамках справи № 296/1402/20).

За наведених обставин, враховуючи, що виділ частки позивача у вказаному житловому будинку з надвірними будівлями є технічно можливим, інші співвласники мають у власності також відокремлені, самостійні частини будинку, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПКУкраїни, зокрема витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 15, 16, 182, 313, 316, 319, 328, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності, - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі частку у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яка складається з частини житлового будинку «А-1» (1-2 житлова 8,9 м.кв., 1-3 житлова 9,4 м.кв.), прибудова «а» (1-1 кухня площею 8,0 м.кв.), загальною площею 26,3 м.кв., житловою – 18,3 м.кв., «а1» - вхідні сходи, «Б» - літня кухня, «б» - прибудова, надвірні будівлі а1 – вхідні сходи, Б – літня кухня, б - прибудова, «Г» – вбиральня, «Л» – сарай, «1/2 К» – колодязь, «№ 2» – огорожа, «І» - замощення.

Право спільної часткової власності ОСОБА_1 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , припинити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Відповідач – ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: Р. М. Снітчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua