Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №199/11328/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №199/11328/26

Суддя: Черкез Д. Л.

Справа № 199/11328/26

Провадження № 2/204/5828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2026 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра згідно ухвали суду від 31.07.2026 року надійшла цивільна справа № 199/11328/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 року у розмірі 25 740,00 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 27.10.2023 року укладено кредитний договір (оферти) №27.10.2023-100000151. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 13 000,00 грн. строком на 42 дні. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25 740,00 грн., що складається з: тіла кредиту - 13 000,00 грн.; процентів - 12 740,00 грн. Також сторона позивача надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи і який включає судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6 000,00 грн., докази яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі орієнтовно 150,00 грн. Враховуючи наведені обставини позивач звернувся до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості та просив позовну заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року цивільну справу № 199/11328/26 прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 03 вересня 2026 року.

25 вересня 2026 року від представника відповідача - ОСОБА_3. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. Так, як зазначив представник відповідача, позивач не надав суду доказів того, що кредитні кошти на умовах кредитного договору були сплачені саме ОСОБА_1 , оскільки реквізити отримувача коштів позивачем не зазначені в належному вигляді. Номер банківської картки (НОМЕР_3) на який було здійснено позивачем перерахунок коштів з зазначенням усіх цифр - ні в позовній заяві, ні в заявці кредитного договору (додаток до позовної заяви), ні в будь-якому іншому документі додатку - не зазначено. Звертає увагу суду, що серед додатків , які додані до позовної заяви є інформаційна довідка по перевірці та ідентифікації позичальника по договору, згідно якої ідентифікація ОСОБА_1 була здійснена через центральний вузол Системи ВankID НБУ, як клієнта банку АТ «Акцент Банк», в якому ОСОБА_1 дійсно мав в 2023 році відкритий картковий банківський рахунок та отримав банківську платіжну картку АТ «Акцент Банк». Проте, перерахування коштів було здійснено не на банківську картку АТ «Акцент Банк», хоча станом на 27.10.2023 року ОСОБА_1 був клієнтом цього банку і мав щонайменше 3 картки. На підтвердження виконання умов договору позивач надав квитанцію №2383798228 про здійснення переказу в розмірі 13 000,00 грн., в якому отримувачем коштів визначено: найменування платіжної системи - MASTERCARD, номер платіжного інструменту 53754*90. За інформацією отриманої з відкритих джерел - номер БПК, який починається цифрами 53754*** - це банківська карта яку випустив monobank /AT «Універсал Банк». Згідно довідки про стан рахунку від 07.09.2026 року з АТ «Універсал Банк» , яку отримав на свій запит ОСОБА_1 , станом на 07.09.2026 року на ім`я ОСОБА_1 немає відкритих рахунків в АТ «Універсал Банк», рахунки раніше не відкривались та не перебуває з банком в договірних відносинах. За таких умов, на думку представника відповідача, посилання позивача на те, що банк виконав свої зобов`язання, як позикодавець (кредитодавець) та надав ОСОБА_1 , як позичальнику, кошти на умовах договору №27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 року належним чином - є хибними та не відповідають дійсності. Також зазначив, що відповідач вважає себе жертвою протиправних дій шахраїв, у зв`язку з чим 07 вересня 2026 року останній звернувся с заявою-повідомленням про вчинення відносно нього кримінального правопорушення до ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 33-36).

29 вересня 2026 року від представника позивача - Ларіонова К.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. З матеріалів справи слідує, що спірний кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідача договір підписано одноразовим ідентифікатором. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Також вказує, що підписуючи Оферту, відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір, тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Щодо видачі коштів відповідачу зазначив, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Звернув увагу, що такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Разом з тим зазначив, що заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Щодо шахрайських дій, посилаючись на Постанову ВС від 08 квітня 2026 року № 705/1938/25, представник позивача вказав, що стороною відповідача не було надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення дотримання процедури підписання спірного кредитного договору одноразовим ідентифікатором. Що стосується доказів, поданих відповідачем, то дані обставини, на його думку, підтверджують лише звернення до правоохоронного органу та не підтверджують те, що повідомлені відповідачем обставини знайшли своє підтвердження у ході досудового розслідування. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити (а.с. 54-64).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

Судом встановлено, що 27.10.2023 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавецем, було укладено Електронний кредитний договір №27.10.2023-100000151, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою відповідача від 27.10.2023 року та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №27.10.2023-100000151.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 13 000,00 грн. строком на 42 дні, до 07.12.2023 року. Також у договорі сторони погодили реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_5.

Відповідно до пункту 2.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що кредитний договір та паспорт споживчого кредиту позичальником було підписано одноразовим ідентифікатором «Н583», який було відправлено на фінансовий номер телефону - НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підтвердження факту отримання відповідачем від позивача обумовлених кредитним договором грошових коштів, позивач надав копію квитанції LIQPAY №2383798228 від 27.10.2023 року про перерахування 13 000,00 грн. на платіжний інструмент «537541*90», призначення платежу: «Видача за договором № 27.10.2023-100000151».

Разом з тим, згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» №Е/6040 від 14.10.2026 (а.с.90), наданого на виконання ухвали суду від 06.10.2026 року (а.с. 82), судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком не було емітовано картку № НОМЕР_3 .

Дані обставини також підтверджують довідкою про стан рахунку від 07.09.2026 року, виданою операційним директором Акціонерного товариства «Універсал Банк» (а.с. 71) та наданою відповідачем на підтвердження факту неотримання ним від позивача 27.10.2023 року грошових коштів в сумі 13 000,00 грн. у кредит на реквізити електронного платіжного засобу № НОМЕР_3. З даної довідки вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) станом на 07.09.2026 року немає відкритих рахунків у АТ «Універсал Банк», рахунки раніше не відкривались. Також зазначено, що ОСОБА_1 не перебуває з банком у договірних відносинах.

Таким чином, судом встановлено, що надана позивачем квитанція №2383798228 від 27.10.2023 року не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки грошові кошти в сумі 13 000,00 грн. було перераховано на банківську картку № НОМЕР_3 , яка не належить відповідачу, який навіть не мав у АТ «Універсалбанк» жодних відкритих платіжних карток та не перебував у договірних відносинах з зазначеним банком.

В свою чергу, позивач не надав суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 13 000,00 грн., оскільки вищевказана квитанція підтверджує перерахування коштів на платіжний інструмент, який, відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», не належить відповідачу та не був емітований на його ім`я.

Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12026042140000970 від 24.09.2026 року, вбачається, що до реєстру внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підстави ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра щодо внесення відомостей в ЄРДР за заявою від ОСОБА_1 , про те, що 27.10.2023 року невідомі особи оформили онлайн кредит без його відома та перерахували кошти на невідому банківську карту, внаслідок чого невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи його грошовими коштами (ЖЄО № 25482 від 23.09.2026 року).

Крім того суд враховує, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що фінансовий номер телефону - НОМЕР_1 , зазначений позичальником у заявці кредитного Договору №27.10.2023-100000151 при його укладенні 27.10.2023 року дійсно належить відповідач.

Водночас, згідно інформації отриманої з центрального вузла системи BankID НБУна електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, фінансовим номером телефону ОСОБА_1 є номер телефону НОМЕР_4 (а.а.45).

Належність відповідачу саме фінансового номеру телефону НОМЕР_4 підтверджується також відповіддю АТ «Акцент-Банк» від 02.10.2026 року № 62331/55-260910/112, з якої вбачається, що у період з 06.07.2022 року 30.11.2023 року при здійсненні відповідачем фінансових операцій ним використовувався саме номер телефону НОМЕР_4 (а.с. 74-79).

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що фінансовим номер телефону відповідача є номер телефону, який використовувався позичальником при укладенні Кредитного договору № 27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 року, тобто НОМЕР_1 .

Встановлені судом обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку, що при укладенні Кредитного договору №27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 року позичальником використовувався фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , який не належить відповідачу, грошові кошти були перераховані на платіжну картку, яка не належить відповідачу, відкриту у банку, з яким відповідач не перебував у договірних відносинах з приводу його банківського обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, суд розглядає справу виключно на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Однак, в порушення положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних, достатніх, достовірних та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав у кредит грошві кошти у розмірі 13 000,00 грн. за кредитним договором № 27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 року та не виконав зобов`язання щодо їх повернення.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У частині 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 27.10.2023-100000151 від 27.10.2023 у загальному розмірі 25 740,00 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 512, 514, 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез

Оригінал: reyestr.court.gov.ua