Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №538/1142/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/1142/26

Провадження №2/538/981/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді -Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання- Петрової С.О.,

учасники справи:

представник позивача – Юхименко Д.В., в режимі відеоконференції,

представник відповідача – Міняйло Я.В., в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), через представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , через представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини загинув солдат ОСОБА_4 . Наказом командира НОМЕР_1 окремої аеромобільної бригади Десантно – штурмових військ Збройних Сил України від 30 листопада 2022 року ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року, яке набрало законної сили 07 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано такою, що спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем ОСОБА_4 та перебувала на утриманні загиблого в період часу з 2019 по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08 травня 2023 року відповідачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4

09 червня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України був поданий висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця.

Згідно з пунктом 2 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсування сум від 15.09.2023 ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу, на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.02.2023, визначено розмір одноразової грошової допомоги - 1/3 частини 15 000 000 грн., в сумі 5 000 000 грн. 00 коп. та в подальшому розпочато виплати зазначеної суми.

Станом на 23 лютого 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 виплачена частина одноразової грошової допомоги в розмірі 1 200 000, 00 грн., на підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Одначе, не погодившись із рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року, мати військовослужбовця ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою до Полтавського апеляційного суду та постановою від 15 січня 2024 року рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні – залишено без розгляду.

З моменту винесення постанови Полтавським апеляційним судом від 15 січня 2024 року, відповідачка втратила право на отримання одноразової грошової допомоги і відповідно протоколом засідання Комісії від 23.02.2024 №1/зм скасовано пункт 2 протоколу засідання Комісії від 15.09.2023 №26/с, виплати ІНФОРМАЦІЯ_5 були зупинені.

Частина одноразової грошової допомоги в розмірі 1 200 000, 00 грн. була набута ОСОБА_1 на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року, одначе починаючи з 15 січня 2024 року вказана підстава відпала.

Наразі у відповідачки відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та станом на 01 червня 2026 року існує заборгованість перед ІНФОРМАЦІЯ_2 , як розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України у розмірі 1200000, 00 грн.

19 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про добровільний перерахунок безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 200 000, 00 грн., шляхом надання відповідного розпорядження надавачу платіжних послуг, щодо їх перерахування на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 , але відповідачка письмової відповіді на вимогу не надала, грошових коштів не повернула.

Таким чином, станом на дату подання позову, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року скасовано, відповідачка не являється членом сім`ї загиблого військовослужбовця, не перебувала на його утриманні, кошти в сумі 1 200 000,00 грн., що безпідставно набуті ОСОБА_1 в подальшому будуть розподілені між матір`ю загиблого- ОСОБА_5 та сином загиблого - ОСОБА_3 у рівних частинах, а тому позивач змушений звернутися до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідачки безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1 200 000,00 грн. на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14400,00 грн.

1.2. У відзиві на позовну заяву від 29 червня 2026 року, представник відповідачки, просив відмовити у задоволенні позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_7 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, у повному обсязі.

В обгрунтування цього зазначив, що відповідачкою було отримано частину одноразової грошової допомоги, призначеної у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 не за рахунок іншої особи у розумінні статті 1212 ЦК України. Остання не отримала кошти, що належали іншому отримувачу, не заволоділа чужими коштами та не була сторонньою особою щодо спірних правовідносин, оскільки на момент прийняття рішення про призначення допомоги вона була визнана державними органами самостійним суб`єктом права на отримання відповідної частки одноразової грошової допомоги.

Так, із висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що відповідачка була визнана особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги як дружина загиблого військовослужбовця. Аналогічна позиція відображена у доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення кола осіб, які можуть претендувати на отримання допомоги та остаточне рішення щодо призначення виплати приймалося Комісією Міністерства оборони України, яка після перевірки всіх поданих документів також підтвердила наявність у відповідачки відповідного права та визначила розмір належної їй частки одноразової грошової допомоги

Правовою підставою для отримання відповідачкою одноразової грошової допомоги було рішення Лохвицького районного суду Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні. На момент звернення за отриманням допомоги зазначене судове рішення було чинним, мало преюдиційне значення та породжувало для відповідачки відповідні юридичні наслідки. Відповідачка діяла добросовісно, покладаючись на чинне судове рішення, яке підтверджувало її статус та надавало підстави для реалізації права на соціальну виплату. Відповідачка проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю, перебувала на його утриманні, вони мали спільну малолітню дитину. Право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги ґрунтувалося не лише на судовому рішенні, а й на реальних життєвих обставинах, які свідчили про її належність до кола осіб, яким держава гарантує відповідні соціальні виплати у разі загибелі військовослужбовця.

Постановою Полтавського апеляційного суду вказане рішення Лохвицького районного суду було скасовано винятково з процесуальних підстав, а саме у зв`язку з наявністю спору про право між відповідачкою та матір`ю загиблого військовослужбовця. Апеляційний суд не встановив факту відсутності сімейних відносин між відповідачкою та загиблим, не спростував факт їх проживання однією сім`єю та не дійшов висновку про відсутність перебування відповідачки на утриманні військовослужбовця.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Лохвицького районного суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та надано відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

29 червня 2026 року відповідачкою подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову.

03 липня 2026 року на адресу суду від третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення в цій справі, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову.

10 серпня 2026 року на адресу суду від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 Юхименко Д.В. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідачки безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1200 000,00 грн. і судові витрати.

Представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Міняйло Я.В., у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки виплата грошових коштів відповідачці була здійснена на підставі офіційних рішень уповноважених державних органів, після проведення ними всебічної перевірки, поданих документів.

Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду направив заяву, в якій просить справу розглянути без їх участі та задовольнити позовні вимоги.

Треті особи ОСОБА_5 та через представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 у судове засідання не не з`явилися, одначе ОСОБА_5 письмово звернулася до суду щодо розгляду справи без її участі, в задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачки, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув солдат ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.10.2022 (а.с. 12).

Наказом командира НОМЕР_1 окремої аеромобільної бригади Десантно - штурмових військ Збройних Сил України від 30.11.2022 солдата ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю (а.с. 12 зворотня сторона).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2019 року по день загибелі останнього, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_10 включно; встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженки с. Луценки, Лохвицького району, Полтавської області, на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 . Рішення набрало законної сили 07.03.2026 (а.с. 13-14).

08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 (а.с. 15)

09 червня 2023 року за вих. №9/1/4658 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України був поданий висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця (а.с. 16 -18).

Згідно пункту 2 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсування сум від 15.09.2023 №26/с ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу, на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.02.2023 (а.с. 19-20).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ОСОБА_1 було визначено розмір одноразової грошової допомоги - 1/3 частини 15 000 000 грн., в сумі 5 000 000 грн. 00 коп. та в подальшому розпочато виплати зазначеної суми.

Станом на 23.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 виплачена частина одноразової грошової допомоги в розмірі 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч гривень) на підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2243 від 22.11.2023 (платіжна інструкція № 15525 від 29.11.2023), № 2380 від 19.12.2023 (платіжна інструкція № 16529 від 20.12.2023) та № 43 від 11.01.2024 (платіжна інструкція № 11107 від 17.01.2024) (а.с. 21-25).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2024 року рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні – залишено без розгляду (а.с. 25-28).

Окрім ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_4 рішенням комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 30.06.2023 №215/168), матері загиблого ОСОБА_5 та сину загиблого ОСОБА_3 , призначено одноразову грошову допомогу за загиблого в розмірі 2/3 частини 15000000 грн., в сумі 10000000 грн. (а.с. 19).

19 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про добровільний перерахунок безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч гривень) шляхом надання відповідного розпорядження надавачу платіжних послуг, щодо їх перерахування на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29-30).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини шостої та восьмої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначене статею 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Тобто, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції на 15.09.2023 - момент призначення одноразової грошової допомоги).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини першої статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За приписами статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню як безпідставно набуте майно: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, за умови, що їх виплату здійснено добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку набувача.

Отже, для вирішення питання про повернення відповідних грошових коштів необхідним є встановлення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування винятків із загального правила про неповернення таких виплат, зокрема наявності рахункової помилки або недобросовісності набувача.

При цьому правильність проведених розрахунків та добросовісність набувача презюмуються, доки не буде доведено протилежне. Відтак саме на особу, яка вимагає повернення виплачених коштів, покладається обов`язок доведення обставин, що свідчать про наявність передбачених законом підстав для їх стягнення.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 307/2100/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 711/1509/17 та від 13 квітня 2020 року у справі № 487/2596/17.

Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини сформульовано принцип належного урядування, відповідно до якого у випадках, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема про майнові права особи, державні органи повинні діяти своєчасно, послідовно та в належний спосіб.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на важливості принципу належного урядування та зазначив, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатися на саму державу, а така помилка не повинна виправлятися за рахунок особи, якої вона стосується, якщо інше не зумовлено вагомими обставинами.

Подібні підходи відображено також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 8 квітня 2008 року та «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року.

Таким чином, сам по собі факт здійснення виплати у більшому розмірі, ніж, на думку платника, належало одержувачу, не є достатньою підставою для покладення на останнього обов`язку повернути отримані кошти. Для задоволення відповідної вимоги необхідно встановити передбачені законом підстави для повернення коштів, а також належними та допустимими доказами підтвердити обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Як установлено судом, підставою для призначення та виплати відповідачці одноразової грошової допомоги стало рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 лютого 2023 року, яким було встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.

На момент звернення відповідачки за призначенням одноразової грошової допомоги зазначене судове рішення набрало законної сили та було чинним. Виплата коштів здійснювалася уповноваженими органами на підставі відповідного судового рішення та поданих документів.

Із досліджених судом матеріалів справи не вбачається, що під час звернення за призначенням допомоги відповідачка подала недостовірні відомості чи документи, приховала обставини, які мали істотне значення для вирішення питання про призначення виплати, або вчинила інші дії, що свідчили б про її недобросовісну поведінку.

Натомість наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідачка реалізувала своє право на отримання допомоги на підставі чинного судового рішення та в установленому порядку. Доказів того, що виплату було отримано внаслідок зловживання відповідачкою своїми правами або надання нею недостовірної інформації, позивачем суду не надано.

Так само позивачем не доведено наявності рахункової помилки, допущеної під час обчислення розміру допомоги чи її виплати.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про те, що отримання відповідачкою спірних коштів було наслідком її недобросовісної поведінки або рахункової помилки з боку платника.

Відповідно до статей 12 та 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають установленню під час ухвалення судового рішення.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, обов`язок доказування позовних вимог покладається на позивача, який повинен надати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, що обґрунтовують заявлену вимогу про повернення коштів. Саме по собі посилання на надмірність виплати без доведення передбачених законом підстав для її повернення не може бути достатньою підставою для задоволення позову.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності рахункової помилки під час нарахування чи виплати одноразової грошової допомоги, недобросовісності відповідачки, подання нею недостовірних відомостей або вчинення інших дій, які б свідчили про зловживання правом та могли б бути підставою для повернення отриманих коштів.

Крім того, суд ураховує, що на момент призначення та виплати відповідачці одноразової грошової допомоги в розмірі 1 200 000 грн. рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 лютого 2023 року, на підставі якого було здійснено виплату, набрало законної сили та було чинним.

За таких обставин уповноважені державні органи, зокрема позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та третя особа, Міністерство оборони України, здійснюючи призначення та виплату допомоги, на підставі чинного судового рішення, діяли правомірно, відповідно до наявних на той час правових підстав. Сам по собі подальший спір щодо належності відповідної частки допомоги іншій особі не свідчить про протиправність поведінки відповідачки на момент отримання коштів.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у разі, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Така ж правова позиція виснувана у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року в справі № 420/34103/25 (провадження № К/990/32912/26).

Отже, нормативне регулювання передбачає окремий механізм вирішення спору між особами, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги або її частини. Наявність такого спору сама по собі не є безумовною підставою для стягнення раніше виплачених коштів з особи, яка отримала їх на підставі чинного на той час судового рішення, за відсутності доведених обставин, що відповідно до закону зумовлюють обов`язок повернення коштів.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наведені положення законодавства та відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження підстав для повернення виплаченої одноразової грошової допомоги, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

Відтак у зв`язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір повністю покладається на нього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-18, 76-89, 141, 246, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , через представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Міністерство оборони України (м.Київ, проспект Повітряних Сил, 6).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа: через представника неповнолітньої особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ