Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №392/448/26 — Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Суд: Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №392/448/26

Суддя: Кавун Т. В.

Справа № 392/448/26

Провадження № 3/392/190/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Мала Виска

Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2026 о 21 год 36 хв в м. Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області по вул. Велігіна, 2д, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки УАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув.

Від захисника Рибальченка В.С. надійшло клопотання про закриття провадження в справі у зв`язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і на яку законом передбачено адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 130 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп`яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В рішенні N 404/4467/16-а від 20.02.2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603844 як технічний засіб фіксації зазначено виключно нагрудну бодікамеру працівника поліції. Разом з тим, судом встановлено, що перший відеозапис, наданий на окремому диску, відзнятий не на бодікамеру, а на інший сторонній пристрій, відомості про який у протоколі повністю відсутні.

Разом з тим, з переглянутих судом в судовому засіданні відеозаписів, що долучені до матеріалів справи, суд не може встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки на першому відеозаписі, знятому не на бодікамеру, зафіксовано час 21 год 35 хв, де транспортний засіб перебуває в русі, а на наступному відеозаписі, який міститься на іншому диску, зафіксовано час 21 год 31 хв, на якому автомобіль уже зупинено працівниками поліції.

Таким чином, наявна невідповідність та розбіжність у часі. Виходячи з цього, суд не може дійти беззаперечного висновку про факт керування водієм транспортним засобом саме у час, зазначений у протоколі.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так у протоколі зазначено, що направлення ОСОБА_1 на медичний огляд відбулося о 21 год 44 хв. Однак, із досліджених відеозаписів процедури направлення на огляд у вказаний час взагалі не вбачається, що свідчить про недоведеність дотримання інструкції та встановленого законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дані факти свідчать про неналежність доказів у справі стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину.

Крім того, у постанові № 351/1403/24 від 24.01.2025 суд апеляційної інстанції скасував постанову першої інстанції. Суд констатував, що:

відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.

Військовослужбовець, згідно протоколу, перебував за кермом із ознаками алкогольного сп`яніння і тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.

Апеляційний суд вказав, що цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до водія у цій справі, згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Якщо військовослужбовець стикається з подібною ситуацією, юрист з військових питань може допомогти перевірити дотримання спеціальної процедури та оцінити перспективи оскарження постанови. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

З цих мотивів апеляційну скаргу оскаржену постанову суд скасував у зв`язку з істотним порушенням матеріальних і процесуальних норм.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.

Отже, з огляду на матеріали справи суддя встановила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, суд дійшов висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням недотримання працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння.

Керуючись п. 1 ст. 247, ч. 3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Т.В.Кавун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua