Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №500/3300/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3300/25 пров. № А/857/53122/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І. Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові в змішаній електронно-письмовій формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі № 500/3300/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (з питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення),

місце ухвалення судового рішенням. Тернопіль

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїГрицюк Р.П.

дата складання повного тексту рішення23 вересня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 500/3300/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, заявник, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі по тексту також – відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області).

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 30.11.2024 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Зобов`язано відповідача здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2024 із застосуванням коефіцієнтів послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, а з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення зазначеного показника у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів послідовного збільшення на 1,14, 1,197 та 1,0796) та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії із урахуванням раніше виплачених сум.

09.09.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача – адвоката Хомича Івана Олександровича від 08.09.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій заявник просив:

встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 500/3300/25;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області подати у встановлений судом строк звіт про повне та належне виконання цього рішення;

у звіті зобов`язати відповідача зазначити та документально підтвердити дату проведення перерахунку пенсії, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, застосований при виконанні рішення суду, застосовані коефіцієнти збільшення, розмір показника до та після кожного етапу індексації, розмір пенсії до та після перерахунку, розмір недоотриманих сум пенсії за визначений судовим рішенням період, дату та розмір фактичної виплати недоотриманих сум пенсії; у разі неподання звіту чи встановлення факту неналежного, неповного чи формального виконання рішення вирішити питання про накладення на керівника відповідача штрафу відповідно до статті 382 КАС України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у задоволенні заяви адвоката Хомича І.О., поданої в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 500/3300/25 відмовлено.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції, позивач в особі представника – адвоката Хомича І.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що заявник звернувся до суду саме в порядку статті 382 КАС України, однак суд першої інстанції, визнавши у мотивувальній частині ухвали, що механізми статей 382-382-3 та статті 383 КАС України мають різне нормативне регулювання та різні передумови застосування, відмовив у задоволенні заяви з підстав, передбачених виключно для заяви за статтею 383 КАС України (відсутність даних про пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження – пункт 8 частини другої статті 383 КАС України), а також з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, яка стосується статті 383 КАС України.

Вказує, що жодна з норм статей 382-382-3 КАС України не ставить встановлення судового контролю в залежність від отримання виконавчого листа чи відкриття виконавчого провадження, а посилання суду на можливість звернення в порядку статті 287 КАС України є безпідставним, оскільки за відсутності виконавчого провадження оскаржувати дії державного виконавця неможливо.

Також скаржник наголошує, що в адміністративних справах з приводу обчислення, перерахунку, здійснення та одержання пенсійних виплат частина перша статті 382 КАС України у чинній редакції не залишає суду розсуду – за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт. Правові позиції Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції (постанови від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17), сформовані до внесення змін до статті 382 КАС України Законом № 4094-IX від 21.11.2024, а критерії «виключної необхідності» та «потенційно негативних наслідків» у статтях 382-382-3 КАС України відсутні.

На переконання скаржника, суд першої інстанції не дав оцінки тому, що відповідач у запереченні від 16.09.2026 сам визнав, що вся нарахована на виконання рішення суду доплата пенсії у сумі 66914,69 грн залишається невиплаченою і буде виплачена після виділення коштів та прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, без визначення будь-яких строків, а згідно із доданим відповідачем знімком екрана з підсистеми ППВП ПФУ сума, нарахована до виплати, становить 0,00 грн. Суд обмежився констатацією факту перерахунку пенсії, не з`ясувавши, чи виконано рішення в частині виплати, та допустив неточності (називає рішенням суду постанову від 29.12.2025, по-різному зазначає дату постанови апеляційного суду – 25.06.2026 та 27.06.2026, двічі повторює абзац про набрання ухвалою законної сили).

Додатково скаржник зазначає, що суд першої інстанції без критичної оцінки перейняв доводи заперечення відповідача, яке містить висновки щодо іншої справи (№ 500/2189/25) та іншої особи і твердження про завершення стадії виконання рішення, що суперечить визнанню відповідачем невиплати присуджених сум.

Посилання суду на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у цій справі скаржник вважає необґрунтованим, оскільки така ухвалена за наслідками розгляду попередньої заяви від 02.02.2026, до проведення відповідачем перерахунку (01.07.2026 та 07.07.2026) і внесення суми боргу до переліку (09.07.2026). Відсутність бюджетних асигнувань, на думку скаржника, не звільняє відповідача від обов`язку виконати судове рішення (стаття 129-1 Конституції України, статті 14, 370 КАС України, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, а саме – обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення (з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17).

Крім того, суд першої інстанції, проаналізувавши положення статті 383 КАС України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, зазначив, що позивач не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, інформація про пред`явлення його до виконання відсутня, позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а також позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України.

Суд першої інстанції також вважав, що відсутня виключна необхідність застосування судового контролю, позивачем не наведено обґрунтованих підстав та не надано доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду, натомість відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 30.11.2024 у сумі 8801,65 грн, з 01.03.2025 – 9813,84 грн, та зазначив, що аналогічний підхід вже застосований Восьмим апеляційним адміністративним судом у цій справі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 18.05.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. Страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 4 дні, коефіцієнт страхового стажу – 0,27667, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати – 2,36811.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 192550003912 (дата розрахунку 28.02.2024, вид перерахунку – у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму) з 01.03.2024 розмір пенсії позивача за віком становив 5974,51 грн (21594,35 х 0,27667), а з урахуванням надбавок на індексації 01.03.2022 (135,00 грн), 01.03.2023 (100,00 грн) та 01.03.2024 (100,00 грн) – 6309,51 грн.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 500/3300/25, зміст якого наведено вище, набрало законної сили 29 грудня 2025 року з ухваленням Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови про залишення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Тернопільській області без задоволення.

Листом від 05.01.2026 № 1900-0305-8/287, адресованим ОСОБА_1 , відповідач, послався на пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, та навів розрахунок показника середньої заробітної плати, обчисленого від показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), що з 01.03.2024 становив 7994,47 грн, а з 01.03.2025 – 8913,83 грн. Зазначив, що оскільки розмір пенсії позивача визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки (9118,81 грн), який є вищим, проводити перерахунок пенсії із застосуванням показника з 30.11.2024 – 7994,47 грн, а з 01.03.2025 – 8913,83 грн «не доцільно», з 01.03.2025 перерахунок пенсії проведено з урахуванням підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, та запросив позивача до відповідача «для надання згоди на виконання рішення суду із зменшеним розміром пенсійної виплати або відмови від його виконання».

Листом від 06.01.2026 № 1900-0303-8/558 у відповідь на адвокатський запит від 31.12.2025 № 7341-12/2025 відповідач повідомив адвоката ОСОБА_2 аналогічну інформацію, вказавши, що проводити перерахунок пенсії із застосуванням показника з 23.01.2024 – 7405,03 грн, з 01.03.2024 – 7994,47 грн не доцільно, з 01.03.2025 перерахунок проведено із застосуванням коефіцієнта 1,0575 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, а позивача запрошено для узгодження порядку виконання постанови, «оскільки розмір пенсії за умови перерахунку зменшиться».

02.02.2026 представник позивача звертався до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у задоволенні цієї заяви відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу від 16 лютого 2026 року – без змін.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 192550003912 (дата розрахунку 01.07.2026, підстава – «індексація», особливості – «Призначення за рішенням суду – з 30.11.2024 по довічно; Рішення суду згідно ПКМУ № 821 – з 29.12.2025 по довічно») показник середньої заробітної плати 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,473201 (1,14 х 1,197 х 1,0796) до 13433,84 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у сумі 31812,81 грн (13433,84 х 2,36811), а розмір пенсії з 30.11.2024 – 8801,65 грн (31812,81 х 0,27667).

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 192550003912 від 09.07.2026 (дата розрахунку 07.07.2026) з 01.03.2025 показник середньої заробітної плати 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,64262 (1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115) до 14978,73 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у сумі 35471,28 грн, а розмір пенсії – 9813,84 грн (35471,28 х 0,27667).

Відповідно до знімку екрана з підсистеми «Призначення та виплата пенсій (ППВП)» ІКІС ПФУ станом на 10.09.2026 розмір призначеної позивачу пенсії становить 9813,84 грн, дата останнього нарахування – 01.09.2026; у «Переліку боргів (ПКМУ 821)» щодо ОСОБА_1 09.07.2026 внесено борг з виплати пенсії у загальній сумі 66914,69 грн, сума, нарахована до виплати, – 0,00 грн, залишок боргу – 66914,69 грн, статус боргу – «Фіксований».

09.09.2026 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача від 08.09.2026 про встановлення судового контролю, зміст якої наведено вище.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року заяву прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та запропоновано відповідачу у строк до 16.09.2026 надати інформацію про виконання рішення суду від 21.08.2025, зокрема щодо дій, які вчинялися на його виконання.

У запереченні від 16.09.2026 (за твердженням відповідача, надісланому 15.09.2026, однак не зареєстрованому з технічних причин) відповідач повідомив, що на виконання рішення суду здійснив індексацію пенсії позивача, розмір пенсії після перерахунку з 30.11.2024 становить 8801,65 грн, з 01.03.2025 – 9813,84 грн, в результаті виконання рішення суду нараховано доплату пенсії в сумі 66914,69 грн за період з 30.11.2024 по 30.09.2026, «залишок невиплачених коштів по вищезазначеному рішенні суду становить 66914,69 грн», які обліковуються в електронній пенсійній справі та будуть в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та ухвалення Кабінетом Міністрів України порядку їх використання, а виплата буде проведена в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду в межах виділених бюджетних асигнувань. Водночас у запереченні також зазначено, що «слід винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 81842115 у справі № 500/2189/25 за позовом ОСОБА_3 », що відповідач «не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивачки на соціальне забезпечення», а також що «стадія виконання рішення суду завершилась».

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено, що стало підставою для звернення позивача з апеляційною скаргою.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне правило закріплено у частині першій статті 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 КАС України (у редакції Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024) визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий частини першої статті 382 КАС України).

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності) (частина друга статті 382 КАС України).

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина третя статті 382 КАС України).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 382 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника – у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 КАС України).

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина третя статті 382-1 КАС України).

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає (частина п`ята статті 382-1 КАС України).

Статтею 382-2 КАС України визначено порядок розгляду звіту про виконання судового рішення та його зміст, зокрема відомості про стан виконання судового рішення, а у разі його невиконання чи неповного виконання – про обставини, що ускладнюють виконання, вжиті заходи та строки виконання.

Відповідно до статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, у разі відмови у прийнятті звіту накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, якщо судове рішення стосується здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат, суд має право зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати за умови відсутності відповідних бюджетних асигнувань та вжиття керівником необхідних заходів.

Натомість статтею 383 КАС України врегульовано інший, самостійний механізм судового контролю – розгляд заяви особи-позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Саме для такої заяви пунктом 8 частини другої статті 383 КАС України встановлено вимогу щодо зазначення інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, а частинами четвертою та п`ятою цієї статті – строки її подання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 (судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду), розглядаючи спір щодо неповної виплати пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, у тому числі із застосуванням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, звернув увагу на те, що в адміністративних справах з приводу пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а питання повноти та способу виконання судового рішення про виплату пенсії вирішуються у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному статтями 382-383 КАС України, а не шляхом пред`явлення окремого позову. Із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Верховний Суд зазначив, що судовий контроль спрямований не на повторний розгляд спору, а на перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок у визначений судовим рішенням спосіб і обсязі.

У постанові від 30.04.2026 у справі № 300/216/25 Верховний Суд також виснував, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а питання неналежного виконання рішення суду про виплату пенсійної заборгованості підлягають вирішенню в межах судового контролю у справі, в якій таке рішення ухвалено.

Отже, у справах щодо пенсійних виплат механізм, передбачений статтями 382-382-3 КАС України, є основним процесуальним засобом забезпечення реального виконання судового рішення, а наявність письмової заяви особи, на користь якої ухвалено рішення, за умови невиконання (неповного виконання) такого рішення, є підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються застосування судом першої інстанції вимог статті 383 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду першої інстанції саме із заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, посилаючись на статтю 382 КАС України. Вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання рішення суду, у порядку статті 383 КАС України заявником не заявлялося.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали сам констатував, що механізми, передбачені статтями 382-382-3 та статтею 383 КАС України, мають різне нормативне регулювання та різні передумови застосування і не є тотожними, однак, всупереч цьому висновку, поклав в основу відмови у задоволенні заяви невиконання заявником вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС України та висновки Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, сформовані щодо застосування саме статті 383 КАС України.

Між тим, частина четверта статті 382 КАС України прямо передбачає, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про зобов`язання подати звіт.

Звідси, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", не звертався за отриманням виконавчого листа та не пред`являв його до виконання, як про підставу для відмови у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суперечить прямій вказівці закону та встановлює для заявника не передбачену законом умову доступу до судового контролю.

Стосовно можливості звернення позивача до суду в порядку статті 287 КАС України, то колегія суддів зазначає, що зазначеною нормою врегульовано оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи приватного виконавця, тоді як у цій справі виконавче провадження не відкривалося. До того ж наявність у особи інших способів захисту на стадії виконання судового рішення законом не визначена як підстава для відмови у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 02.09.2026 у справі № 420/6881/25 колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як зазначив сам суд першої інстанції, викладені у ній висновки стосуються вимог до заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються дискреційного характеру повноважень суду, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Суд першої інстанції, процитувавши у повному обсязі частину першу статті 382 КАС України, включно з її абзацом другим, дійшов висновку про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт є правом, а не обов`язком суду, послався на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, однак не врахував, що такі висновки сформовано щодо редакції статті 382 КАС України, яка діяла до 19.12.2024 та не містила спеціального правила для справ щодо пенсійних та інших соціальних виплат.

Натомість абзац другий частини першої статті 382 КАС України у чинній редакції сформульований законодавцем імперативно («суд зобов`язує»), на відміну від загального правила абзацу першого цієї ж частини («може зобов`язати»). Звідси, у справах з приводу перерахунку та здійснення пенсійних виплат за наявності письмової заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення, суд не наділений дискрецією відмовити у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт з мотивів недоцільності такого заходу, відсутності «виключної необхідності» чи недоведеності наміру відповідача ухилятися від виконання рішення, оскільки такі критерії статтями 382-382-3 КАС України не передбачені.

На наявність цього спеціального правила для справ щодо пенсійних виплат звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.

Також колегія суддів враховує, що рішення суду у справі № 500/3300/25 ухвалено саме з приводу перерахунку та виплати пенсії, тобто справа належить до категорії, на яку поширюється дія абзацу другого частини першої статті 382 КАС України, а заява про зобов`язання відповідача подати звіт подана у письмовій формі особою, на користь якої ухвалено судове рішення, в особі її представника.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин справи, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням суду від 21.08.2025 на відповідача покладено обов`язок не лише здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням визначених коефіцієнтів, а й у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії із урахуванням раніше виплачених сум. Виконання такого рішення, відтак, охоплює як перерахунок пенсії, так і фактичну виплату позивачу сум пенсії, недоотриманих за період з 30.11.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду прийнято відповідачем лише у липні 2026 року (дата розрахунку 01.07.2026 та 07.07.2026), тобто більш як через шість місяців після набрання рішенням суду законної сили. До цього відповідач листами від 05.01.2026 № 1900-0305-8/287 та від 06.01.2026 № 1900-0303-8/558 повідомляв про недоцільність перерахунку та пропонував позивачу надати згоду на виконання рішення суду із зменшеним розміром пенсійної виплати або відмовитися від його виконання.

Разом з цим, сам відповідач у запереченні від 16.09.2026, поданому на пропозицію суду першої інстанції, визнав, що нарахована на виконання рішення суду доплата пенсії у сумі 66914,69 грн за період з 30.11.2024 по 30.09.2026 позивачу не виплачена, а її виплата поставлена в залежність від виділення бюджетних коштів та прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку і здійснюватиметься пропорційно всім одержувачам у межах виділених асигнувань, без визначення будь-якого строку. Ці обставини підтверджуються доданим відповідачем знімком екрана з підсистеми ППВП, відповідно до якого станом на 10.09.2026 сума, нарахована до виплати, становить 0,00 грн, а залишок боргу – 66914,69 грн.

Як наслідок, на час розгляду заяви судом першої інстанції рішення суду від 21.08.2025 в частині виплати пенсії із урахуванням раніше виплачених сум залишалося невиконаним, що відповідач не заперечував. Суд першої інстанції наведених обставин, які стали йому відомі з поданих на його ж пропозицію доказів, не оцінив, обмежившись констатацією факту перерахунку пенсії, і дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що рішення суду не буде виконуватись, який не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про те, що твердження заперечення відповідача про завершення стадії виконання рішення суду суперечать його ж визнанню факту невиплати присуджених сум, а висновки цього заперечення щодо закінчення виконавчого провадження № 81842115 у справі № 500/2189/25 за позовом іншої особи та щодо прав «позивачки» до цієї справи не стосуються. Суд першої інстанції наведеної невідповідності не помітив і фактично відтворив у мотивувальній частині ухвали тезу заперечення про те, що неналежне, на думку позивача, виконання рішення суду не тягне за собою права на звернення до суду для встановлення судового контролю.

Стосовно посилання суду першої інстанції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026, ухвалену за наслідками перегляду ухвали від 16.02.2026 у цій справі, то колегія суддів зазначає, що обставини, з якими заявник пов`язує подання нової заяви, а саме прийняття відповідачем рішень про перерахунок пенсії (дати розрахунку 01.07.2026 та 07.07.2026), внесення 09.07.2026 суми боргу до переліку та визнання відповідачем у запереченні від 16.09.2026 факту невиплати нарахованої доплати, виникли після ухвалення зазначеної постанови і предметом оцінки суду апеляційної інстанції не були. Крім того, з 19.12.2024 законом прямо передбачено обов`язок суду у справах щодо пенсійних виплат за письмовою заявою заявника зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт, а повторне звернення з такою заявою за наявності нових обставин виконання судового рішення законом не заборонено. Окрім зазначеного, в оскаржуваній ухвалі дата цієї постанови вказана по-різному (25.06.2026 та 27.06.2026), а постанова апеляційного суду від 29.12.2025 помилково названа рішенням суду.

Стосовно доводів відповідача, викладених у запереченні, щодо відсутності бюджетних асигнувань, особливостей бюджетного процесу в умовах воєнного стану, порядку використання коштів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, та правових позицій Конституційного Суду України і Верховного Суду щодо фінансових можливостей держави, то колегія суддів зазначає, що такі обставини стосуються причин невиконання (неповного виконання) судового рішення та можуть бути предметом оцінки суду першої інстанції під час розгляду звіту відповідача в порядку статей 382-2, 382-3 КАС України, зокрема при вирішенні питання про прийняття звіту, накладення штрафу, його зменшення чи звільнення від сплати. Водночас ці обставини не є підставою для відмови у зобов`язанні відповідача подати звіт, а навпаки, свідчать про наявність невиконаної частини судового рішення, хід та строки виконання якої підлягають перевірці судом.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору у зазначеній справі було застосування норми закону про Державний бюджет України на 2024 рік щодо розміру надбавки за вислугу років державного службовця, а не виконання судового рішення про виплату пенсії, тобто правовідносини не є подібними.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини виконання рішення, ухваленого судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997), а державний орган не може посилатися на брак коштів як на підставу невиконання судового рішення (рішення у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009). Наведене узгоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню, однак суд першої інстанції не врахував цього при оцінці встановлених обставин.

З урахуванням обумовленого, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме абзац другий частини першої та частину четверту статті 382 КАС України, застосував до заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, вимоги статті 383 цього Кодексу, а його висновки не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви.

Визначаючи зміст звіту, колегія суддів враховує вимоги статті 382-2 КАС України, а також зміст резолютивної частини рішення суду від 21.08.2025, і вважає, що звіт має містити документально підтверджені відомості про: дату проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача на виконання рішення суду; показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, застосовані коефіцієнти збільшення та розмір показника після кожного збільшення; розмір пенсії позивача до та після перерахунку з 30.11.2024 та з 01.03.2025; розмір нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії за період з 30.11.2024; дату та розмір фактично виплачених позивачу сум, а у разі їх невиплати чи неповної виплати – обставини, що ускладнюють виконання рішення, вжиті заходи та строки виплати.

Враховуючи характер покладеного на відповідача обов`язку та те, що перерахунок пенсії вже здійснено, а необхідні для звіту відомості містяться в електронній пенсійній справі позивача, колегія суддів вважає достатнім строк для подання звіту тридцять днів з дня отримання відповідачем копії цієї постанови, що узгоджується з частиною третьою статті 382-1 КАС України.

Щодо вимоги заяви про вирішення питання накладення штрафу на керівника відповідача у разі неподання звіту чи встановлення факту неналежного виконання рішення, то колегія суддів зазначає, що таке питання вирішується судом першої інстанції за наслідками розгляду звіту або в разі його неподання в порядку статей 382-2, 382-3 КАС України і на стадії вирішення питання про зобов`язання подати звіт вирішенню не підлягає, у зв`язку з чим у цій частині заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю.

Колегія суддів зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачувався з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 10 березня 2026 року № 2-р/2026, а підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 382, ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі № 500/3300/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення судового контролю задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) у строк тридцять днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 500/3300/25, у якому зазначити та документально підтвердити: дату проведення перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 на виконання цього рішення; показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , застосовані коефіцієнти збільшення та розмір показника після кожного збільшення; розмір пенсії ОСОБА_1 до та після перерахунку з 30.11.2024 та з 01.03.2025; розмір нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії за період з 30.11.2024; дату та розмір фактично виплачених ОСОБА_1 сум, а у разі їх невиплати чи неповної виплати – обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, вжиті заходи та строки виплати.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до частини п`ятої статті 382-1 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос