Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/23901/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23901/24 пров. № А/857/53458/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І. Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 380/23901/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішенням. Львів

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїКачур Р.П.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №380/23901/24 адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, стягувач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також – відповідач, боржник, скаржник, ГУ ПФУ у Львівській області) задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №1159/12/9527, виданій 01.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019 відповідно до зазначеної довідки з урахуванням виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

31.08.2026 представниця позивача – адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна звернулася до суду першої інстанції із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 19.12.2024, у якій просила змінити спосіб і порядок виконання цього рішення із зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.04.2019 по день проведення перерахунку в сумі 157094,44 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі №380/23901/24 заяву представниці позивача задоволено, змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №380/23901/24 у частині зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченої пенсії у розмірі 157094 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`яносто чотири) грн 44 коп.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 у справі №380/23901/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повністю досліджено обставини справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що у цій справі відсутні обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки судове рішення у справі №380/23901/24 в межах наданих повноважень ГУ ПФУ у Львівській області виконане: здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, нараховано доплату в сумі 158192,49 грн (відкладена заборгованість), створено відповідний запис у підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, а на підставі пункту 5 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (надалі по тексту також – Порядок №821), додатковими відомостями виплачено 1098,05 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості зменшилася і становить 157094,44 грн.

Скаржник наголошує, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, а з урахуванням частини другої статті 95 Конституції України, статей 2, 22, 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення, тоді як взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, на переконання скаржника, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України в межах затверджених бюджетних призначень.

Також скаржник зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною, після чого виникла прогалина у правовому регулюванні механізму фінансування виплат за судовими рішеннями. Водночас пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а 19.08.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)». Посилається скаржник і на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, про обов`язок розпорядників бюджетних коштів виконувати чинну норму бюджетного закону, навіть якщо вона суперечить спеціальному закону.

На переконання скаржника, стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області коштів, призначених для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта та виконання покладених на нього функцій, а частиною другою статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то зміна способу і порядку його виконання не може призвести до фактичного виконання та не захищає право позивача, а невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої доплати через відсутність відповідних бюджетних призначень не свідчить про неможливість виконання судового рішення в розумінні частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України). Зміна способу і порядку виконання, як стверджує скаржник, не передбачає зміни судового рішення по суті чи обрання нового способу захисту. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та на Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду від 09.10.2026 через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з 19 грудня 2024 року частину третю статті 378 КАС України на підставі Закону України від 21 листопада 2024 року №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (надалі по тексту також – Закон №4094-IX) доповнено абзацом другим, яким невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили визначено самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат. Суд зазначив, що такі зміни запроваджено з метою забезпечення реального виконання судових рішень, а судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення його реального і своєчасного виконання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, доплата на виконання судового рішення за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 становить 158192,49 грн, з якої відповідачем виплачено лише незначні суми, а невиплаченою залишається заборгованість у розмірі 157094,44 грн, тобто станом на дату постановлення ухвали рішення суду в частині виплати не виконано. Оскільки сума заборгованості чітко визначена та нарахована самим відповідачем, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а тому наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення цих коштів з ГУ ПФУ у Львівській області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №380/23901/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019 та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із 01.04.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №1159/12/9527, виданої 01.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням виплачених сум, а також стягнуто на користь позивача 968,96 грн судового збору. Зазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили, що сторонами не заперечується.

Листом від 23.07.2026 №1300-1002-8/116199, наданим у відповідь на адвокатський запит адвоката Єрьоміної В.А. від 20.07.2026 в інтересах ОСОБА_1 , ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №380/23901/24 проведено перерахунок пенсії, розрахунок на доплату до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 становить 158192,49 грн. Зазначене рішення включене до обліку рішень суду в підсистемі «Реєстр судових рішень» під реєстраційним номером 772746. Відповідно до вимог Порядку №821 додатковими відомостями на виконання погашення ретроспективної заборгованості за рішенням суду у справі №380/23901/24 виплачено: 187,35 грн у жовтні 2025 року, 187,35 грн у листопаді 2025 року, 187,35 грн у грудні 2025 року, 103,00 грн у лютому 2026 року, 101,00 грн у березні 2026 року, 100,00 грн у квітні 2026 року, 100,00 грн у травні 2026 року та 132,00 грн у червні 2026 року, а сума заборгованості зменшилася та становить 157094,44 грн.

У цьому ж листі відповідач зазначив, що Порядок №821 визнано протиправним та нечинним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, новий порядок на час надання відповіді не прийнято, а виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення, залежить від отримання ГУ ПФУ у Львівській області коштів для фінансування відповідних виплат та проводиться з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Обумовлений лист підтверджує, що відповідачем виконано рішення суду лише в частині перерахунку пенсії та нарахування доплати, тоді як із нарахованої суми 158192,49 грн позивачу протягом жовтня 2025 року – червня 2026 року виплачено 1098,05 грн, а залишок невиплаченої доплати становить 157094,44 грн (158192,49 грн – 1098,05 грн).

31.08.2026 представниця позивача – адвокат Єрьоміна В.А., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН №2060832 від 31.08.2026, звернулася через підсистему «Електронний суд» до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 19.12.2024 у справі №380/23901/24, до якої долучила обумовлений лист відповідача від 23.07.2026 №1300-1002-8/116199.

ГУ ПФУ у Львівській області подало до суду першої інстанції заперечення на заяву, у яких не заперечувало факту нарахування та невиплати позивачу доплати, зазначивши, що невиплаченою залишається сума 157094,44 грн, однак вважало, що з метою виконання рішення суду ним вчинено всі необхідні дії, а тому відсутні підстави стверджувати про невиконання судового рішення в розумінні статті 378 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 у справі №380/23901/24 заяву представниці позивача задоволено та змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 19.12.2024 у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченої пенсії у розмірі 157094,44 грн.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою, ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, за подання якої сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 22.09.2026 №16880.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні приписи містить і частина перша статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 378 КАС України.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законом №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Відповідно до частини восьмої статті 378 КАС України ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом, що узгоджується з пунктом 19 частини першої статті 294 КАС України.

Отже, з 19.12.2024 процесуальний закон передбачає дві самостійні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення: загальну, визначену абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України (обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим), та спеціальну, визначену абзацом другим цієї частини, яка стосується виключно судових рішень щодо пенсійних та інших соціальних виплат і пов`язується законодавцем з єдиним юридичним фактом – невиконанням суб`єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Для застосування спеціальної підстави встановлення обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не вимагається, а наслідком її застосування є зміна способу виконання саме шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів зазначає, що заява представниці позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення подана 31.08.2026 та розглянута судом першої інстанції 15.09.2026, тобто в період дії статті 378 КАС України в редакції Закону №4094-IX, а тому до спірних процесуальних правовідносин підлягає застосуванню саме ця редакція норми.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі по тексту також – Закон №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі по тексту також – Закон №2262-XII) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 (провадження №К/990/28739/25), ухваленій у подібних правовідносинах за касаційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду про зміну способу виконання судового рішення щодо перерахунку та виплати пенсії на стягнення нарахованої, але не виплаченої доплати, зазначив, що абзац другий частини третьої статті 378 КАС України встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати; прийняттям Закону №4094-IX законодавець змінив концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення, та усунув необхідність звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту; судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. Верховний Суд також зазначив, що зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем, а висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник у тій справі, стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.

Крім того, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 (провадження №К/990/23528/26) виходила з того, що застосування суб`єктом владних повноважень Порядку №821 під час виконання судового рішення про виплату пенсії не є самостійним юридичним фактом, а є лише способом виконання обов`язку, покладеного на нього судовим рішенням, а питання повноти та належності виконання такого рішення вирішуються з використанням процесуальних механізмів стадії виконання судового рішення, передбачених КАС України.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №380/23901/24, яке набрало законної сили, на ГУ ПФУ у Львівській області покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок пенсії позивача із 01.04.2019, а й провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Матеріалами справи, зокрема листом відповідача від 23.07.2026 №1300-1002-8/116199, підтверджується, а відповідачем не заперечується, що на виконання цього рішення ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача та нарахувало доплату за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 у сумі 158192,49 грн, з якої за період з жовтня 2025 року по червень 2026 року виплатило лише 1098,05 грн, що становить менше одного відсотка від нарахованої суми, а залишок невиплаченої заборгованості складає 157094,44 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача із заявою та постановлення оскаржуваної ухвали рішення суду, яке стосується перерахунку та виплати пенсії, тобто належить до категорії судових рішень, визначених абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, не було виконане відповідачем у частині виплати понад двох місяців з дня набрання ним законної сили, що в силу прямого припису закону є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

При цьому сума, яка підлягає стягненню, визначена не судом і не позивачем, а самим відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок обчислення пенсії, і її розмір відповідачем у апеляційній скарзі не оспорюється. Звідси, зміна способу виконання судового рішення у цьому випадку не змінює його суті, не створює нового грошового зобов`язання та не є обранням нового способу захисту, а лише трансформує невиконане зобов`язання виплатити вже нараховану і визначену суму в її стягнення, що повністю відповідає змісту абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України та висновкам Верховного Суду у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються відсутності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, колегія суддів зазначає, що такі доводи ґрунтуються на абзаці першому частини третьої статті 378 КАС України та залишають поза увагою абзац другий цієї ж частини, який і був застосований судом першої інстанції. Оскільки спеціальна підстава, визначена абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, є самостійною та достатньою, доведення стягувачем обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у цьому випадку не вимагається, а тому відповідні доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Стосовно ж доводів, які стосуються того, що судове рішення відповідачем виконане в межах наданих повноважень, оскільки здійснено перерахунок пенсії, нараховано доплату та створено запис у підсистемі «Реєстр судових рішень», то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Рішенням суду від 19.12.2024 відповідача зобов`язано здійснити як перерахунок, так і виплату пенсії, а тому вчинення відповідачем лише облікових дій – перерахунку, нарахування доплати та внесення відомостей до реєстру – не свідчить про виконання судового рішення в повному обсязі, позаяк метою судового захисту у цій справі є реальне отримання позивачем належних йому сум пенсії, а не їх облік у інформаційній системі пенсійного органу. Виплата 1098,05 грн з 158192,49 грн нарахованої доплати протягом дев`яти місяців за умови, що рішення суду набрало законної сили ще на початку 2025 року, також не може вважатися виконанням судового рішення в розумінні статей 14, 370 КАС України.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності бюджетних асигнувань, необхідності дотримання вимог статей 23, 116 Бюджетного кодексу України, положень пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046, а також визнання Порядку №821 протиправним та нечинним, колегія суддів зазначає, що обумовлені обставини стосуються механізму фінансування та черговості виплат за судовими рішеннями, однак не скасовують і не зупиняють обов`язку суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та не змінюють юридичного факту, з яким абзац другий частини третьої статті 378 КАС України пов`язує можливість зміни способу виконання, – невиконання судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Законодавець, запроваджуючи обумовлену норму, не передбачив винятків з її застосування з огляду на стан бюджетного фінансування боржника.

Більше того, саме зміна способу виконання судового рішення на стягнення визначеної суми забезпечує його виконання у порядку, встановленому Законом №4901-VI, за яким виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється органами Казначейства в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого органу, а в разі їх відсутності – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тобто процедура стягнення, яка застосовуватиметься внаслідок зміни способу виконання, здійснюється в межах бюджетного законодавства і не потребує від відповідача здійснення видатків без бюджетних призначень, а тому доводи скаржника про порушення внаслідок цього статей 23, 116 Бюджетного кодексу України є безпідставними.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що стягнення може поставити під загрозу функціонування ГУ ПФУ у Львівській області та призвести до використання коштів Пенсійного фонду України всупереч частині другій статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №2262-XII, а згідно зі статтею 8 цього Закону її виплата, у тому числі доплат, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, а не страхових коштів Пенсійного фонду України, на використання яких поширюється обумовлена заборона статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому самим скаржником у апеляційній скарзі не наведено жодних конкретних доказів того, що стягнення суми 157094,44 грн може реально унеможливити виконання ним покладених на нього функцій.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, оскільки у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку співвідношенню норм закону про Державний бюджет України та спеціального закону при визначенні розміру надбавки за вислугу років державному службовцю, тобто вирішувала питання матеріального права щодо обсягу права особи на певну виплату, тоді як у цій справі право позивача на перерахунок та виплату пенсії вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а предметом апеляційного перегляду є процесуальне питання зміни способу виконання такого рішення. Отже, правовідносини у зазначених справах не є подібними.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18, то колегія суддів зауважує, що вона ухвалена до набрання чинності Законом №4094-IX, а відтак висновки, викладені у ній, стосуються застосування статті 378 КАС України в редакції, яка не містила абзацу другого частини третьої цієї статті. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року, а тому не можуть бути враховані при вирішенні цього спору.

З аналогічних підстав не спростовує правильності висновків суду першої інстанції і посилання скаржника на Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, яке стосується повноважень Кабінету Міністрів України у сфері соціального захисту та не регулює питання виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Колегія суддів також враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін, а виконання рішення, ухваленого судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року); державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року). Невиконання судових рішень, боржниками за якими є суб`єкти владних повноважень, визнано Європейським судом з прав людини структурною проблемою України у пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, а Закон №4094-IX, як убачається з його змісту, спрямований саме на запровадження ефективних процесуальних механізмів забезпечення виконання таких судових рішень.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, вказав на стягнення «конкретної нарахованої суми (26927,91 грн)», яка не відповідає жодному з наявних у справі доказів та суперечить іншим мотивам і резолютивній частині ухвали, в яких правильно зазначено суму заборгованості 157094,44 грн, підтверджену листом відповідача від 23.07.2026 №1300-1002-8/116199.

Також при викладенні заперечень відповідача суд першої інстанції зазначив період нарахування доплати «з 01.04.2019 по 31.10.2021» та суму « 158192,44 грн», тоді як згідно з листом відповідача доплату нараховано за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 у сумі 158192,49 грн, що судом першої інстанції правильно відображено в подальших мотивах ухвали. Колегія суддів вважає, що такі неточності мають характер описок, не вплинули на правильність вирішення заяви по суті та на зміст резолютивної частини ухвали, а тому відповідно до абзацу другого частини другої статті 317 КАС України не можуть бути підставою для її скасування чи зміни; описки можуть бути виправлені судом, який постановив судове рішення, у порядку статті 253 КАС України.

З урахуванням обумовленого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №380/23901/24 шляхом стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченої пенсії у розмірі 157094,44 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в ній, не спростовуються і підстав для її скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі №380/23901/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос