Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №373/3541/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3541/26

Номер провадження 1-кп/373/299/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Переяслав Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом № 12026111240000330 від 25.08.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав - Хмельницький Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 22.08.2026 о 22 год. 09 хв., в період дії в Україні воєнного стану, перебував поблизу магазину «АТБ-Маркет» за адресою: вул. Покровська, 41, у м. Переяслав, Київської області та помітив припаркований на велосипедній парковці велосипед марки «Pride Marvel 9.3 29» червоного кольору який належить ОСОБА_6 , в цей час у Каракули виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме велосипед марки «Pride Marvel 9.3 29» червоного кольору, вартість якого складає 18000.00 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету власного збагачення, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, впевнившись, що його дії будуть не помічені сторонніми особами, ОСОБА_4 взяв зазначений велосипед та шляхом кочення, перемістив (перекотив) його з місця вчинення кримінального правопорушення (велосипедної парковки магазину «АТБ-Маркет» за адресою: вул. Покровська, 41, у м. Переяслав, Київської області) до місця свого проживання: АДРЕСА_2 , чим заподіяв потрепілій матеріальну шкоду в сумі 18000.00 грн.

Викраденим майном - велосипедом марки «Pride Marvel 9.3 29» червоного кольору, ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, зберігаючи його за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , до моменту вилучення його працівниками поліції – до 25.08.2026.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-26/46464-ТВ від 27.08.2026 вартість викраденого велосипеда марки «Pride Marvel 9.3 29» червоного кольору, становить 18000,00 грн.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, в чиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , заподіяв потерпій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 18000 гривень 00 копійок.

Потерпіла ОСОБА_6 направила до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності, оскільки перебуває на військовій службі, в якій також вказала що цивільний позов вона не подавала та не має такого наміру. При визначенні покарання покладається на розсуд суду.

Учасники судового провадження не заперечили щодо проведення судового засідання за відсутності потерпілої.

По суті пред`явленого обвинувачення в скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.

Розуміє, що порушив закон та у скоєному щиро розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та державний обвиувач не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та, роз`яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку, а сторони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За своєю правовою природою ч. 3 ст. 349 КПК визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадження і зазначені у ч. 1 ст. 91 КПК. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не звільняє суд від обов`язку встановитиобставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Тому в конкретному кримінальному провадженні суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

В судовому засіданні, після того, як суд роз`яснив обвинуваченому суть пред`явленого обвинувачення і ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених в обвинувальному акті, судом було прийнято рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому, в судовому засіданні також суд роз`яснив ОСОБА_4 положення ч. 3 ст. 349 КПК та з`ясував, чи правильно він розуміє їх зміст, а також наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку.

Дана правова позиція суду узгоджується із правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Справа № 444/870/22 від 16.09.2024.

Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу в частині кримінального правопорушення.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу обвинуваченим не заявлялося.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Норми права, які застосовує суд.

Крадіжкою є таємне викрадення чужого майна (ч. 1 ст. 185 КК України).

Частина 4 ст. 185 КК встановлює відповідальність за крадіжку, вчинену у великих розмірах або в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Крадіжкою у великих розмірах визнається крадіжка на суму, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В даному випадку дана кваліфікуюча ознака відсутня (вартість викраденого майна – 18000 грн 00 коп.).

Щодо кваліфікуючої ознаки «вчинення в умовах воєнного стану», то з 07.03.2022 після набрання чинності Законом № 2117?IX будь-яка крадіжка, вчинена на території, де діє воєнний стан, автоматично кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК, про що вказала у своєму висновку Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 15.01.2024 (справа № 722/594/22.), роз`яснивши, що вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та з використанням умов воєнного стану по своїй суті є різними за кримінально правовим значенням поняттями. Оскільки норма закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст.185 КК України) передбачає саме ознаку «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану», то кваліфікація дій як особливо кваліфікованого складу крадіжки є правильною.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та який постійно продовжувався не перериваючись, зокрема і на дату вчинення кримінального правопорушення.

Отже, злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам встановленим по справі.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обинуваченого не встановлено.

Вид покарання та мотиви його призначення.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Наданих суду письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, убачаєтся, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та у лікаря психіатра, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одружений, проживає з батьком пенсійного віку – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син обвинуваченого – ОСОБА_8 загинув при виконанні бойового завдання з захисту Батьківщини 04.09.2026.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття обвинуваченого, які зазначена в обвинувальному акті та знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, що відобразилось у визнанні винуватості та добровільному наданні показів суду, а також у виступі ОСОБА_4 під час судового засідання, де він надав критичну оцінку своєї протиправної поведінки. Додатково суд враховує добровільний благодійний внесок ОСОБА_4 на підтримку ЗСУ в розмірі 1000.00 грн., в підтвердження чого суду надано квитанцію про перерахування вказаної суми.

Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), який відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії «тяжких», і приходить до висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі визначеному санкції ч. 4 статті 185 КК України – 5 років позбавлення волі.

При призначенні покарання суд враховує наявність обставин які пом`якшують покарання, відсутність обставин що його обтяжують визнання обвинуваченим своєї вини, особу винного, який втратив сина що захищав Батьківщину, доглядає батька пенсіонера, його ставлення до вчиненого у виді щирого каяття, наявність місця роботи, та інших обставин справи як-то добровільний грошовий внесок в підтримку ЗСУ, суд вважає за можливе в даному випадку застосувати до обвинуваченого положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, встановленням іспитового терміну в 1 рік та покладенням на нього обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Захисником обвинуваченого в ході судових дебатів заявлено про доцільність застосування до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від нижчої межі визначеної санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, а саме 2 років позбавлення волі.

При цьому, адвокат ОСОБА_5 посилався на існування декількох обставин, що пом`якшують відповідальність та відсутності обставин, що його обтяжують, зазначаючи про наявність у обвинуваченого на утриманні батька пенсіонера, його позитивні характеристики і те, що він зробив благодійний внесок на ЗСУ.

Вирішуючи питання можливості застосування до ОСОБА_4 положення статті 69 КК України, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: по-перше вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання (відповідно до ст. 66 КК) та по-друге істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Отже призначення більш м`якого покарання, ніж визначене санкцією кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аспект істотного зниження ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, при зверненні захисника до суду з питанням щодо можливості застосування положення статті 69 КК, залишився поза його увагою. Відповідного аргументованого обґрунтування цього питання в контексті того, яким чином обставини що пом`якшують покарання істотно знижують ступінь небезпечності злочину, суду наведено не було.

Таким чином, у суду відсутні достатні правові підстави для застосування в даному випадку положення статті 69 КК України та призначення обвинувачеому покарання нижчого за нижчу межу, встановлену санкцією ч. 4 статті 185 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Запобіжний захід був застовований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Переяславського суду Київської області від 17.09.2026 у виді особистого зобов`язання до 15.11.2026.

Клопотань про продовження або скасування запобіжного заходу в ході судового розгляду не заявлялось.

Ухвалою слідчого судді Переяславського суду Київської області від 28.08.2026 на майно, вилучене 25.08.2026 під час огляду місця події, а саме: велосипед чорного кольору марки «MARVEL», власником якого є ОСОБА_6 , був накладений арешт, який підлягає скасуванню, відповідно до ст. 174 КПК України.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта під час проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/46464-ТВ (висновок від 27.08.2026) у кримінальному провадженні № 12026111240000330, відповідно до довідки про витрати на проведення експертиз становлять 1925,00 грн., які на підставі ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 124, 373, 374, 615 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну свого місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/46464-ТВ (висновок від 27.08.2026) у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 грн.

Запобіжний захід застовований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Переяславського суду Київської області від 17.09.2026, у виді особистого зобов`язання із покладенням обов’язків : прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду протягом здійснення кримінального провадження; не відлучатися з Київської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання та роботи - залишити без змін в межах строку дії ухвали - до 15.11.2026.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Переяславського суду Київської області від 28.08.2026 - скасувати

Речові докази: велосипед марки «Pride Marvel 9.3 29» червоного кольору, належний ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який віддано для зберігання до камери речових доказів ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області – повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Переяславський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу (2 ст. 394 КПК України).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1