Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №380/4726/26
Суддя: Калмикова Юлія Олександрівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4726/26 пров. № А/857/37764/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Калмикової Ю.О.,
суддів Затолочного В.С., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі №380/4726/26 (головуючий суддя І інстанції Кравців О.Р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач 2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії № 134850013371 від 20.02.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши страховий стаж з 01.01.1991 по 30.09.2000, починаючи з 12.02.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підтвердження періоду роботи в селянському (фермерському) господарстві з 01.01.1991 по 30.09.2000 надав трудову книжку. Вважає, що він не може нести відповідальність за відсутність інформації про сплату страхових внесків роботодавцем.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2026 № 134850013371 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Селянському фермерському господарстві «Галичина» з 01.01.1991 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 30.09.2000.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржили відповідач 1 та 2, які покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 покликається на те, що період роботи позивача у Селянському фермерському господарстві з 1991 по 2003 роки може бути врахований до страхового стажу лише за умови підтвердження періоду роботи записами у трудовій книжці та документами, що підтверджують сплату страхових внесків. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують сплату страхових внесків за спірний період суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 2 покликається на те, що у справі відсутні докази про сплату на користь позивача страхових внесків за спірний період трудової діяльності. Позивач на спростування цієї інформації не надав інших документів, крім трудової книжки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 460/991/24, згідно з якою відсутність або втрата даних про сплату страхових внесків до 01 січня 2004 року не є підставою для відмови у зарахуванні періоду до страхового стажу особи. Відповідальність за сплату страхових несе роботодавець, і це не повинно обмежувати право громадян на пенсію.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 30.07.2024 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач з метою зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1990 по 30.09.2000 та перерахунку пенсії звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 12.02.2026, до якої долучив додаткові документи.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФ України в Донецькій області, яке прийняло рішення від 20.02.2026 №134850013371 про відмову у перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують сплату страхових внесків на соціальне страхування з 1991 по 2000 роки, до страхового стажу зараховано лише період з 01.11.1990 по 31.12.1990.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність інформації про сплату страхових внесків за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію. Суд також встановив, що період трудової діяльності позивача з 01.01.1999 по 31.12.1999 відповідач зарахував до страхового стажу, тому у цій частині позовних вимог відмовив.
Колегія суддів вважає доводи апелянтів необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірним питанням у цій справі є протиправність дій відповідача 1 щодо не включення до страхового стажу періоду роботи позивача в Селянському фермерському господарстві «Галичина» з 01.01.1991 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 30.09.2000.
У спірний період економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (далі - Закон №2009-XII).
За змістом статті 28 Закону №2009-XII, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Закон № 2009-XII втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".
За правилами частини 3 статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року по справі № 340/1454/21.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Позивач, на думку апеляційного суду, не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічні висновки є у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів факту не сплати страхових внесків, ця обставина є невстановленою, а тому не може слугувати підставою для незарахування періоду роботи позивача у СФГ "Галичина" до страхового стажу при перерахунку пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Враховуючи зазначене вище, спірні періоди позивача з 01.01.1991 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 30.09.2000, які підтверджені записами в трудовій книжці, має бути включено до страхового стажу позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за період з 01.01.1991 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 30.09.2000 є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідач 1 як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Щодо відповідача 2, то оскарженим рішенням на нього не покладено жодних обов`язків.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволення позову.
Як видно з апеляційних скарг, наведені в них доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення, в частині задоволення позову, ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційних скарг, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/4726/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова
суддіВ. С. Затолочний
Т. І. Шинкар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua