Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/16159/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16159/25 пров. № А/857/9476/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, ухвалене суддею Андрусів У.Б. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/16159/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.06.2025 №134550033192 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, з 17.06.2025 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.06.2025 №134550033192 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 17.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15). Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Відповідно до позиції суду першої інстанції, позивачка на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку та мала необхідний страховий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, є обов`язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Тобто, необхідною умовою для призначення пенсії відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV є досягнення 55-річного віку. Зважаючи на те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач не набула пенсійного віку та необхідного страхового стажу, то підстави для призначення пільгової пенсії відсутні. Також апеляційна скарга містить доводи про те, що спірне рішення не позбавляє позивача можливості звернення до пенсійного органу з питанням призначення пенсії на пільгових умовах при набутті встановленого законодавством віку, а саме 55 років. Зазначає, що право на пенсійні виплати за наявного страхового стаду позивач набуде 12.04.2028. Крім того стверджує, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Позивач скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Відзив містить доводи про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу 17.06.2025 у віці 52 роки. Страховий стаж становить 32 роки 5 місяців 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2- 12 років 25 днів. Усі умови, визначені статтею 13 Закону № 1788-XII (вік не менше 50 років, загальний стаж не менше 20 років, пільговий стаж не менше 10 років), дотримані. Цей факт не заперечується самим скаржником в оскаржуваному рішенні, де зазначено, що пільговий стаж зараховано повністю та він дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

17.06.2025 позивачка після досягнення 52-річного віку звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За твердженням позивачки, разом із заявою подано копії таких документів:

- паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- свідоцтва про укладення шлюбу від 06.05.1995 серії НОМЕР_2 ;

- диплома молодшого спеціаліста від 30.06.1992 №636448;

- трудової книжки серії НОМЕР_3 ;

- особових карток ОСОБА_1 як працівника в к-сті 2 штук;

- довідки від 17.06.2025 №22 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;

- довідки з місця роботи від 17.06.2025 №264;

- наказу від 30.12.2011 №667 “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення”;

- наказу від 05.03.2013 №131 (додаток до наказу №667 від 30.12.2011) “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

- наказу від 30.12.2016 №803 “Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

- наказу від 29.12.2020 №419-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

- наказу від 30.12.2021 №653-Л “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення”;

- висновку №2990 про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у Львівській області державній клінічній психіатричній лікарні від 07.03.2012 №14/07-1920.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ у Київській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 25.06.2025 №134550033192 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом рішення: “Вік заявниці 52 роки.

Страховий стаж особи становить 32 роки 5 місяців 3 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами то страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу зараховано всі періоди, що становить – 12 років 25 днів та дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Не працює.

Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки заявниця не досягла необхідного пенсійного віку.

Право на пенсійну виплату за наявного страхового стажу набуде 12.04.2028”.

Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка пред`явила цей позов до суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення”, в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.06.2025 №134550033192 про відмову в призначенні пенсії протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

-чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

-жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, виснувала:

«У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.».

У цьому рішенні судом вказано на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:

а) позивачем є особа, яка:

- звернулась до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;

- на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

- набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Згідно з рішенням у зразковій справі до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у спірній ситуації, Суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Верховний Суд, вирішуючи спір з подібним предметом спору (постанова від 16 червня 2025 року у справі №200/4104/24), зазначив, що, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2, до 01 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII.

Таким чином, застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII можливе щодо осіб, які до 01 квітня 2015 року не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком №2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка працювала на роботах за Списком №2 у періоди з 03 серпня 2011 року по 10 серпня 2016 року, з 16 серпня 2016 року по 05 квітня 2023 року, з 29 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року та з 13 березня 2025 року по 24 квітня 2025 року.

Хоча сукупний пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 12 років 0 місяців 25 днів, проте пільговий стаж набутий до 01 квітня 2015 року становить лише 3 роки 7 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Таким чином, відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, відповідач діяв з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Суд апеляційної інстанції розцінює як безпідставні покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, оскільки суть спірного питання у справі полягала в призначенні пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Аналізуючи наведені правові норм та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2026 року у справі №380/1208/25.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", слідує, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не є предметом оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/16159/25 – скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк